Справа № 640/26001/20
03 листопада 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Коротких А.Ю.,
суддів Сорочка Є.О.,
Чаку Є.В.,
при секретарі Братиці К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1 , Тернопільської обласної прокуратури на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Тернопільської обласної прокуратури про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення з посади, поновлення на посаді, зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Генерального прокурора, Тернопільської обласної прокуратури, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ Генерального прокурора від 16 вересня 2020 року № 313к про звільнення ОСОБА_1 з посади керівника Тернопільської обласної прокуратури;
- поновити ОСОБА_1 на посаді, рівнозначній посаді, яку він займав станом на 15 вересня 2020 року;
- зобов'язати Тернопільську обласну прокуратуру нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2025 року позов задоволено частково. Змінено дату звільнення ОСОБА_1 з посади керівника Тернопільської обласної прокуратури у зв'язку з переведенням до Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону згідно з пунктом 2 частини першої статті 41 Закону України «Про прокуратуру» з 17 вересня 2020 року на 30 вересня 2020 року. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нову постанову, якою позов задовольнити повністю.
Також з апеляційною скаргою звернулась Тернопільська обласна прокуратура, в якій просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити повністю.
Свої вимоги апелянти мотивують тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення неповно досліджено обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.
Заслухавши учасників справи, суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню.
Судом першої інстанції встановлено наступні обставини.
Позивач у період з 15 серпня 2012 року по 4 липня 2022 року проходив службу в органах прокуратури, зокрема у період з 11 вересня 2020 року по 17 вересня 2020 року обіймав посаду керівника Тернопільської обласної прокуратури та звільнений з займаної посади у зв'язку з переведенням до Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону, у період з 1 жовтня 2020 року по 4 липня 2022 року обіймав посаду заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону, про що свідчать трудова книжка серії НОМЕР_3 від 15 серпня 2012 року, накази Генерального прокурора від 10 вересня 2020 року № 268к та від 16 вересня 2020 року № 313к (т. 1 арк. спр. 17, 18, 69, 70).
Наказом Генерального прокурора від 10 вересня 2020 року № 268к на підставі заяви ОСОБА_1 , рішення Комісії з добору керівного складу органів прокуратури, та статті 9 Закону № 1697, пунктами 2, 22 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», позивача призначено на посаду керівника Тернопільської обласної прокуратури строком на п'ять років з 11 вересня 2020 року (т. 1 арк. спр. 18, 70).
16 вересня 2020 року ОСОБА_1 подано заяву на ім'я Генерального прокурора про призначення його на посаду заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону в порядку переведення з посади керівника Тернопільської обласної прокуратури (т. 1 арк. спр. 19, 68).
Наказом Генерального прокурора від 16 вересня 2020 року № 313к на підставі вказаної заяви ОСОБА_1 , пункту 3 частини першої статті 9 Закону № 1697, позивача звільнено з посади керівника Тернопільської обласної прокуратури з 17 вересня 2020 року у зв'язку із переведенням до Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону (пункт 2 частини першої статті 41 Закону № 1697) (т. 1 арк. спр. 17, 69).
З означеним наказом позивача ознайомлено 17 вересня 2020 року, про що свідчить особистий підпис останнього на цьому наказі.
Згідно з наказом Тернопільської обласної прокуратури від 15 вересня 2020 року № 440в «Про службове відрядження» керівник Тернопільської обласної прокуратури ОСОБА_1 вибув до Офісу Генерального прокурора (м. Київ) терміном 2 (два) календарних дні з 15 по 16 вересня 2020 року (т. 1 арк. спр. 71, 143; т. 2 арк. спр. 106).
Наказом Тернопільської обласної прокуратури від 17 вересня 2020 року № 442в «Про внесення змін до наказу від 15.09.2020 року № 440в «Про службове відрядження»» пункт 2 наказу від 15 вересня 2020 року № 440в «Про службове відрядження» викладено у такій редакції: «Термін 3 (три) календарних дні з 15 по 17 вересня 2020 року.» (т. 1 арк. спр. 72, 142; т. 2 арк. спр. 107).
Заявою від 18 вересня 2020 року, адресованою керівнику Тернопільської обласної прокуратури, позивач просив направити йому трудову книжку засобами зв'язку ТОВ «Нова Пошта» на адресу відділення № 107 (м. Київ, вул. Садова, буд. 164, кв. 36) (т. 1 арк. спр. 141).
Спеціалізована прокуратура у військовій та оборонній сфері Центрального регіону звернулася до Офісу Генерального прокурора та Комісії з добору керівного складу органів прокуратури з поданням від 17 вересня 2020 року № 07-10вих-20, яким просила розглянути питання щодо схвалення призначення на адміністративну посаду заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону ОСОБА_1. (т. 1 арк. спр. 94-95, 117-118).
Відповідно до протоколу засідання Комісії з добору керівного складу органів прокуратури від 18 вересня 2020 року № 26 та рішення Комісії з добору керівного складу органів прокуратури від 18 вересня 2020 року № 50 з ОСОБА_1 продовжено співбесіду щодо призначення на адміністративну посаду заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону (т. 1 арк. спр. 121-126, 127).
Відповідно до протоколу засідання Комісії з добору керівного складу органів прокуратури від 25 вересня 2020 року № 28 та рішення Комісії з добору керівного складу органів прокуратури від 25 вересня 2020 року № 70 схвалено призначення ОСОБА_1 на посаду заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону (т. 1 арк. спр. 99, 128-135, 136).
Заявою від 1 жовтня 2020 року позивач просив керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону призначити його на посаду заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону на підставі рішення Комісії з добору керівного складу органів прокуратури від 25 вересня 2020 року № 70 (т. 1 арк. спр. 97).
На підставі заяви позивача від 1 жовтня 2020 року та рішення Комісії з добору керівного складу органів прокуратури від 25 вересня 2020 року № 70 наказом керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону від 1 жовтня 2020 року № 161 о/с призначено з 1 жовтня 2020 року ОСОБА_1 на посаду заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону, встановлено оклад згідно зі штатним розписом (т. 1 арк. спр. 20, 96, 97, 99, 140).
Згідно з витягами з табелів обліку робочого часу військової прокуратури Дарницького гарнізону Центрального регіону України та Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону за період з « 1» по « 15» вересня 2020 року, з « 1» по « 30» вересня 2020 року, з « 1» по « 15» жовтня 2020 року, з « 1» по « 31» жовтня 2020 року, позивач відпрацював у військовій прокуратурі: з 1 по 10 вересня 2020 року (робочі дні 1-4, 7-10 вересня, оплата за 10 днів); з 1 по 31 жовтня 2020 року (робочі дні 1-2, 16, 19-23, 26-30 жовтня, дні тимчасової непрацездатності 5-15 жовтня, оплата за 13 днів) (т. 1 арк. спр. 100, 101, 102, 103).
Також позивачем до позовної заяви додано копії листків непрацездатності серії АШД № 305274 від 15 вересня 2020 року та серії АШД № 304875 від 18 вересня 2020 року, видані Комунальним некомерційним підприємством «Консультативно-діагностичний центр» Деснянського району м. Києва, на ім'я ОСОБА_1 про те, що він у період з 15 вересня 2020 року по 17 вересня 2020 включно (первинно) та з 18 вересня 2020 року по 29 вересня 2020 року (період розділений на два: з 18 вересня 2020 року по 22 вересня 2020 року та з 23 вересня 2020 року по 29 вересня 2020 року) перебував на лікарняному (т. 1 арк. спр. 13, 138).
Заявою від 22 жовтня 2020 року, складеною на ім'я Генерального прокурора (зареєстрована у І відповідача 27 жовтня 2020 року за вхідним реєстраційним № 211812-20), позивач просив поновити його на посаді керівника Тернопільської обласної прокуратури та скасувати наказ Генерального прокурора від 16 вересня 2020 року № 313к про його звільнення з посади керівника Тернопільської обласної прокуратури як такий, що виданий з порушення трудового законодавства, а саме виданий під час тимчасової непрацездатності позивача (т. 1 арк. спр. 34, 137-138). Додатками до цієї заяви зазначено копії листків непрацездатності № 305274 та № 304875.
Листом від 2 листопада 2020 року № 07-57927-20 Офіс Генерального прокурора повідомив позивача про те, що на підставі поданої позивачем заяви від 16 вересня 2020 року Генеральним прокурором видано наказ від 16 вересня 2020 року, яким позивача звільнено з посади керівника Тернопільської обласної прокуратури з 17 вересня 2020 року у зв'язку з переведенням до Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону на підставі пункту 2 частини першої статті 41 Закону № 1697. З вказаним наказом позивача особисто ознайомлено кадровим підрозділом Офісу Генерального прокурора, про що свідчить підпис на ньому від 17 вересня 2020 року. Оспорюваний позивачем наказ прийнято на підставі та у спосіб, що передбачений законами України, підстави для його скасування та призначення позивача на посаду керівника Тернопільської обласної прокуратури відсутні. Крім того, наразі посада керівника Тернопільської обласної прокуратури не є вакантною, її обіймає Миколайчук А.Б. , якого призначено наказом відповідно до вимог Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» та Закону № 1697. Статтею з 41 Закону № 1697 визначено вичерпний перелік підстав для звільнення прокурора з адміністративної посади та припинення повноважень на адміністративній посаді. При цьому, звільнення прокурора з адміністративної посади у зв'язку із поновленням на такій посаді прокурора, який виконував цю роботу, Законом № 1697 не передбачено. Щодо наданих листків непрацездатності, І відповідач зазначив, що про факт захворювання у період з 15 по 29 вересня 2020 року позивач Офіс Генерального прокурора не повідомляв, відповідні документи не надавав. Також позивача проінформовано, що на підставі підписаних ним як керівником Тернопільської обласної прокуратури наказів від 15 вересня 2020 року № 440в (зі змінами, внесеними наказом від 17 вересня 2020 року № 442в) у період з 15 по 17 вересня 2020 року позивач перебував у відрядженні в Офісі Генерального прокурора. Більше того, Законом № 1697 та законодавством про працю не передбачено заборони звільнення працівника з адміністративної посади за власним бажанням чи в порядку переведення на іншу посаду під час його тимчасової непрацездатності. За таких обставин підстави для задоволення звернення позивача відсутні (т. 1 арк. спр. 119-120).
Згідно з довідкою Тернопільської обласної прокуратури від 18 січня 2021 року № 07/37вих-21 наказом Генерального прокурора від 16 вересня 2020 року № 313к ОСОБА_1 звільнений з посади керівника Тернопільської обласної прокуратури з 17 вересня 2020 року у зв'язку з переведенням до Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону. Станом на 18 січня 2020 року до Тернопільської обласної прокуратури ОСОБА_1 листок непрацездатності для проведення оплати за час його лікування в період з 15 вересня 2020 року по 30 вересня 2020 року не надавав (т. 1 арк. спр. 139).
Листом від 16 лютого 2021 року № 07/117вих21 Тернопільська обласна прокуратура повідомила представника позивача про те, що ОСОБА_1 наказом Генерального прокурора від 16 вересня 2020 року № 313к звільнений з посади керівника Тернопільської обласної прокуратури з 17 вересня 2020 року у зв'язку з переведенням до Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону. Разом з тим, відповідно до інформації Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону на посаду заступника керівника цієї прокуратури ОСОБА_1 призначений з 1 жовтня 2020 року. Відповідно до частини п'ятої статті 41 Закону України «Про прокуратуру» після звільнення прокурора з адміністративної посади або припинення його повноважень на цій посаді він не пізніше одного місяця призначається на одну з вакантних посад у цьому ж органі прокуратури або в разі відсутності вакантних посад переводиться на посаду до іншого органу прокуратури того ж або нижчого рівня за його письмовою згодою. У таких випадках рішення про призначення на посаду приймається керівником відповідного органу прокуратури. До моменту прийняття рішення про призначення прокурора на посаду, переведення на посаду до іншого органу прокуратури або звільнення з посади прокурора повноваження відповідного прокурора зупиняються із збереженням гарантій матеріального, соціального та побутового забезпечення, передбачених законодавством для прокурорів. З огляду на викладене, Тернопільською обласною прокуратурою проведено уточнення табелю обліку використання робочого часу. Нарахування заробітної плати ОСОБА_1 відбувалось за період з 11 по 17 вересня 2020 року. Після звільнення ОСОБА_1 з посади керівника Тернопільської обласної прокуратури керівництвом Тернопільської обласної прокуратури вакантні посади в обласній прокуратурі не пропонувались (т. 1 арк. спр. 158-159).
Додатками до цього листа є:
уточнений табель обліку використання робочого часу щодо ОСОБА_1 у Тернопільській обласній прокуратурі за 11-30 вересня 2020 року (т. 1 арк. спр. 160), відповідно до якого позивач: 11, 14 вересня працював (позначка « 8»), 15, 16, 17 вересня перебував у відрядженні (позначка «ВД»), 12, 13, 19, 20, 26, 27 вересня вихідні (позначка «В»), 18, 21-25, 28-30 вересня - неявка з нез'ясованих причин (позначка «НЗ»);
розрахунковий листок за 2020 рік (т. 1 арк. спр. 161), відповідно до якого у вересні 2020 року позивачу нараховано та виплачено заробітну плату у загальному розмірі 15478,36 грн (за 2 робочих дні та 3 дні відрядження).
Відповідно до довідки Тернопільської обласної прокуратури від 3 липня 2025 року № 21-63-25 розмір посадового окладу ОСОБА_1 при призначенні його на посаду керівника Тернопільської обласної прокуратури станом на 11 вересня 2020 року згідно з нормами Закону України «Про прокуратуру» становив 56754,00 грн (т. 2 арк. спр. 108).
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Статтею 222 КЗпП України закріплено, що особливості розгляду трудових спорів суддів, прокурорсько-слідчих працівників, а також працівників навчальних, наукових та інших установ прокуратури, які мають класні чини, встановлюється законодавством.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 17 лютого 2015 року у справі № 21-8а15, за загальним правилом, пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.
Аналогічна правова позиція неодноразово висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 31 січня 2018 року у справі № 803/31/16, від 30 вересня 2019 року у справі № 804/406/16, від 8 серпня 2019 року у справі № 813/150/16 та підтримана Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 29 жовтня 2020 року у справі № 9901/929/18.
З огляду на особливий статус прокурора правове регулювання питання звільнення прокурора з посади з підстави, передбаченої пунктом 2 частини першої статті 41 Закону № 1697, визначається винятково спеціальним законом - Законом № 1697, а не положеннями КЗпП України. Тобто на прокурора, як на особу публічного права із особливим статусом, не поширюються загальні норми трудового законодавства.
Саме така позиція висловлена Верховним Судом і у постанові від 8 жовтня 2019 року у справі № 804/211/16, яку суд враховує в силу вимог частини п'ятої статті 242 КАС України.
За таких обставин суд дійшов висновку, що питання, пов'язані із проходженням прокурорами публічної служби та звільнення з підстав, що оспорюються в цьому позові, врегульовані спеціальними законодавчими актами.
На підставі викладеного, посилання позивача на недотримання норм КЗпП України при звільненні, є безпідставними та необґрунтованими.
За приписами частин першої-другої статті 11 Закону № 1697 керівник обласної прокуратури: 1) представляє обласну прокуратуру у зносинах з органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, особами, підприємствами, установами та організаціями; 2) організовує діяльність обласної прокуратури; 3) призначає на посади та звільняє з посад прокурорів обласних та окружних прокуратур у встановленому цим Законом порядку; 4) затверджує акти з питань, що стосуються організації діяльності обласної прокуратури; 6) забезпечує виконання вимог щодо підвищення кваліфікації прокурорів обласної прокуратури; 7) призначає на адміністративні посади та звільняє з адміністративних посад прокурорів у випадках та порядку, встановлених цим Законом; 8) у встановленому порядку та на підставі рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора приймає рішення про застосування до прокурора окружної прокуратури дисциплінарного стягнення або про неможливість подальшого перебування його на посаді прокурора; 9) контролює ведення та аналіз статистичних даних, організовує вивчення та узагальнення практики застосування законодавства та інформаційно-аналітичне забезпечення прокурорів з метою підвищення якості здійснення ними своїх функцій; 10) виконує інші повноваження, передбачені цим та іншими законами України.
Керівник обласної прокуратури видає накази з питань, що належать до його адміністративних повноважень.
Прокурором органу прокуратури є: 1) Генеральний прокурор; 2) перший заступник Генерального прокурора; 3) заступник Генерального прокурора; 4-1) заступник Генерального прокурора - керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури; 5) керівник підрозділу Офісу Генерального прокурора; 6) заступник керівника підрозділу Офісу Генерального прокурора (у тому числі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури на правах самостійного структурного підрозділу Офісу Генерального прокурора); 7) прокурор Офісу Генерального прокурора (у тому числі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури на правах самостійного структурного підрозділу Офісу Генерального прокурора); 8) керівник обласної прокуратури; 9) перший заступник керівника обласної прокуратури; 10) заступник керівника обласної прокуратури; 11) керівник підрозділу обласної прокуратури; 12) заступник керівника підрозділу обласної прокуратури; 13) прокурор обласної прокуратури; 14) керівник окружної прокуратури; 15) перший заступник керівника окружної прокуратури; 16) заступник керівника окружної прокуратури; 17) керівник підрозділу окружної прокуратури; 18) заступник керівника підрозділу окружної прокуратури; 19) прокурор окружної прокуратури (частина перша статті 15 Закону № 1697).
Прокурори в Україні мають єдиний статус незалежно від місця прокуратури в системі прокуратури України чи адміністративної посади, яку прокурор обіймає у прокуратурі (частина друга статті 15 Закону № 1697).
Відповідно до частини третьої статті 16 Закону № 1697 прокурор призначається на посаду безстроково та може бути звільнений з посади, його повноваження на посаді можуть бути припинені лише з підстав та в порядку, передбачених законом.
Згідно з абзацом першим частини четвертої статті 39 Закону № 1697 призначення прокурора на адміністративну посаду, передбачену пунктами 2, 3, 6-8, 11 частини першої цієї статті, здійснюється Генеральним прокурором за рекомендацією Ради прокурорів України. Призначення прокурора на адміністративну посаду, передбачену пунктами 4 та 5 частини першої цієї статті, здійснюється Генеральним прокурором. Призначення прокурора на адміністративну посаду, передбачену пунктами 6 та 11 частини першої цієї статті, здійснюється строком на п'ять років.
Разом з цим, дію частини четвертої статті 39 № 1697 зупинено до 1 вересня 2021 року на підставі абзацу четвертого пункту 2 розділу ІІ Закону України від 19 вересня 2019 року № 113-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури».
За приписами статті 38 Закону № 1697:
прокурор може бути переведений за його згодою до іншого органу прокуратури, у тому числі вищого рівня, на вакантну або тимчасово вакантну посаду. Переведення до органу прокуратури вищого рівня здійснюється за результатами конкурсу, порядок проведення якого визначається відповідним органом, що здійснює дисциплінарне провадження. Конкурс має включати в себе оцінку професійного рівня, досвіду, морально-ділових якостей прокурора та перевірку його готовності до здійснення повноважень в іншому органі прокуратури, у тому числі вищого рівня (абзац перший частини першої статті 38 Закону № 1697);
умовою участі прокурора в конкурсі є подання ним заяви про переведення, а також наявність відповідного стажу роботи на посаді прокурора, передбаченого частинами другою і третьою статті 27 цього Закону. Відповідний конкурс проводиться відповідним органом, що здійснює дисциплінарне провадження (абзац другий частини першої статті 38 Закону № 1697).
Разом з цим, дію статті 38 № 1697 зупинено до 1 вересня 2021 року на підставі абзацу четвертого пункту 2 розділу ІІ Закону України від 19 вересня 2019 року № 113-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури».
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 41 Закону № 1697 звільнення прокурора з адміністративної посади, передбаченої пунктами 2-10 частини першої статті 39 цього Закону, здійснюється Генеральним прокурором з таких підстав: переведення на посаду до іншого органу прокуратури (крім адміністративної посади, передбаченої пунктами 1-3 частини третьої статті 39 цього Закону).
Отже, звільнення прокурора з адміністративної посади керівника обласної прокуратури є повноваженнями Генерального прокурору.
Відповідно до частини четвертої статті 41 Закону № 1697 звільнення прокурора з адміністративної посади чи припинення його повноважень на адміністративній посаді, крім випадку, передбаченого пунктом 2 частини другої цієї статті, не припиняє його повноважень прокурора.
Участь у конкурсному відборі спростовує твердження позивача про те, що заяву про призначення на посаду заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону ним підписано під примусом.
Оскільки під час судового розгляду справи судом встановлено, що на підставі заяви позивача від 1 жовтня 2020 року та рішення Комісії з добору керівного складу органів прокуратури від 25 вересня 2020 року № 70 наказом керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону від 1 жовтня 2020 року № 161 о/с ОСОБА_1 призначено з 1 жовтня 2020 року на посаду заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону, суд дійшов висновку, що у межах спірних правовідносин наявні підстави для звільнення позивача з посади керівника Тернопільської обласної прокуратури у зв'язку із переведенням до Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що оскаржуваний наказ Генерального прокурора від 16 вересня 2020 року № 313к за своєю суттю є правильним та не підлягає скасуванню, що, в свою чергу, свідчить про відсутність правових підстав для поновлення ОСОБА_1 на посаді керівника Тернопільської обласної прокуратури.
Оскільки призначення позивача на посаду заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону відбулося 1 жовтня 2020 року, судом першої інстанції було правильно визначено датою звільнення позивача з посади керівника Тернопільської обласної прокуратури 30 вересня 2020 року (робочий день, що передує даті призначення позивача на посаду заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону).
Зміна дати звільнення позивача з посади керівника Тернопільської обласної прокуратури не є вимушеним прогулом, за який працівникові виплачується середній заробіток, розмір якого обчислюється відповідно до порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100.
Оскільки позивач внаслідок звільнення з адміністративної посади не звільнений з роботи в органах прокуратури, суд дійшов висновку, що спірні правовідносини не є предметом правового регулювання частини третьої статті 40 КЗпП України, якою встановлена заборона на звільнення працівника з ініціативи роботодавця.
Також судом першої інстанції під час розгляду справи встановлено, що листки непрацездатності серії АШД № 304875 та № 305274 не надавались позивачем на адресу його роботодавця Тернопільської обласної прокуратури, що, в свою чергу, позбавило відповідача ІІ можливості оплатити дні непрацездатності позивача за такими листками непрацездатності.
Оскільки позивач у період з 18 по 29 вересня 2020 року перебував на лікарняному, а 30 вересня 2020 року був відсутній на роботі з нез'ясованих причин, правові підстави для вирішення питання щодо виплати позивачу заробітної плати за цей період відсутні.
За встановлених в цій справі обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги належить задовольнити частково, змінивши дату звільнення ОСОБА_1 з посади керівника Тернопільської обласної прокуратури у зв'язку з переведенням до Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону згідно з пунктом 2 частини першої статті 41 Закону України «Про прокуратуру» з 17 вересня 2020 року на 30 вересня 2020 року.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 150-154, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328 КАС України, суд
Апеляційні скарги ОСОБА_1 , Тернопільської обласної прокуратур залишити без задоволення, а рішення Луганського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2025 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя: Коротких А.Ю.
Судді: Сорочка Є.О.
Чаку Є.В.
Повний текст виготовлено: 05 листопада 2025 року.