01010, м. Київ, вул. Князів Острозьких, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6apladm.ki.court.gov.ua
Головуючий у першій інстанції: Орленко В.І. Суддя-доповідач: Епель О.В.
05 листопада 2025 року Справа № 580/1134/25
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Епель О.В.,
суддів: Карпушової О.В., Мєзєнцева Є.І.,
розглянувши у порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 02 червня 2025 року у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Колос-Авто»
до Головного управління ДПС в Черкаській області
про визнання протиправним та скасування рішення,
Історія справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Колос-Авто» ( далі - Позивач) звернулося до суду з позовною заявою до Головного управління ДПС в Черкаській області (далі - Відповідач), в якому просило суд:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 20212/23-00-07-04-01 від 30.12.2024 про нарахування грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 137 585 грн, у т.ч. податок на додану вартість на суму 110 068 грн та за штрафними санкціями на суму 27517 грн винесене Головним управлінням Державної податкової служби у Черкаській області;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 20213/23-00-07-04-01 від 30.12.2024 про нарахування податку на прибуток підприємств на суму 123826 грн, у т.ч. 99 061 грн податку на прибуток та за штрафними санкціями на суму 24 765 грн винесене Головним управлінням Державної податкової служби у Черкаській області.
В обґрунтування позовних вимог ТОВ «Колос-Авто» зазначало, що спірні рішення є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки до перевірки були надані всі первинні бухгалтерські документи, які підтверджували надання ТОВ «Реклама і маркетинг Україна» ТОВ «Колос-Авто» консультаційних послуг у вересні 2021 року, що підтверджує про реальність господарських операцій між товариствами. Крім цього, Позивач стверджував, що використання під час проведення перевірки узагальненої податкової інформації від податкових органів інших регіонів щодо його контрагента не ґрунтується на вимогах чинного законодавства, адже підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є саме первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 02 червня 2025 року адміністративний позов було задоволено.
Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що реальність господарських операцій підтверджується належним чином складеними первинними документами. Окрім того, суд врахував, що Головним управлінням ДПС в Черкаській області не надано жодного доказу, який би підтверджував, що договір № 5/2021 від 01.05.2021 був визнаний недійсним, так само, як і доводів, що цей договір не був виконаний сторонами.
Також суд не прийняв до уваги посилання контролюючого органу на податкову інформацію щодо контрагента Позивача, оскільки така інформація носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, Відповідач подав апеляційну скаргу у якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні адміністративного позову - відмовити повністю.
В обґрунтування вимог скарги Апелянт зазначає, що акти виконаних робіт, мають загальний характер, містять лише найменування наданої послуги, не конкретизують зміст та обсяг наданих послуг, не містять іншої інформації, яка б детально розкривала надані послуги. Також відсутні дані щодо оформлення та супроводження договорів купівлі-продажу ТОВ «РЕКЛАМА І МАРКЕТИНГ УКРАЇНА» з покупцями -Клієнтами
Крім того, Апелянт посилається на економічну недоцільність заключати договір з іншим підприємством, сплачувати йому кошти (нести витрати за їх послуги).
Також контролюючий орган покликається на прийняття рішення про відповідність ТОВ «РЕКЛАМА І МАРКЕТИНГ УКРАЇНА» критеріям ризиковості платника податку від 25.11.2022 №31456 та інші відомості з ЄРПН щодо зазначеного контрагента, які, на думку Апелянта, свідчать про відсутність позитивної оцінки підприємства, про штучне формування ТОВ «РЕКЛАМА І МАРКЕТИНГ УКРАЇНА» витрат та податкового кредиту ТОВ «КОЛОС-АВТО» без фактичного надання послуг.
В обґрунтування вимог скарги Апелянт також посилається на правові висновки Верховного Суду, викладені зокрема у постановах від 30.10.2023 у справі №620/9866/21, від 04.7.2024 у справі №420/4409/22, від 10.02.2022 у справі №420/6441/19.
З цих та інших підстав Апелянт вважає, що оскаржуване ним рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору в цілому.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.07.2025 та від 16.09.2025 було відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду.
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу в якому він просить таку скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду та безпідставності доводів Апелянта.
Від Позивача надійшло клопотання про долучення доказів розміру понесених ним витрат на професійну правничу допомогу адвоката у якому зазначає, що витрати понесені Позивачем у ході розгляду апеляційної скарги судом становлять 30 000, 00 коп.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін з наступних підстав.
Обставини справи, установлені судом першої інстанції.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи ТОВ «Колос-Авто» є юридичною особою та зареєстровано за кодом ЄДРПОУ 36785139.
ТОВ «Колос-Авто» є платником ПДВ, податку на прибуток, податку на доходи фізичних осіб, військового збору, єдиного соціального внеску, орендної плати за землю, екологічного податку.
Між ТОВ «Реклама і маркетинг Україна» (надалі - Виконавець) та ТОВ «Колос-Авто» (надалі Замовник) був уклеєний Договір про надання послуг №5/2021 від 01.05.2021 року, зокрема: надання фізичним та юридичним особам консультаційних послуг щодо умов отримання, продажу, trade-in автомобілів марки Ford. Fiat, Mazda, Suzuki, MG на підприємстві ТОВ «КОЛОС-АВТО», оформлення та супроводження договорів купівлі-продажу цих автомобілів.
На підтвердження наданих послуг між сторонам були підписані акти виконаних робіт № 1 від 10.09.2021 року та № 2 від 15.09.2021.
Посадовими особами ГУ ДПС у Черкаській області відповідно до наказу ГУ ДПС у Черкаській області «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки» від 02.12.24 № 2920-п та направлень на перевірку № 4823/23-00-07-04-01 від 02.12.2024, № 4824/23-00-07-04-01 від 02.12.2024, на підставі п.п. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України проведено документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Колос-Авто» по взаємовідносинах з ТОВ «Енстор» (попередня назва - ТОВ «Реклама і маркетинг Україна») код за ЄДРПОУ 43720599) за вересень 2021 року, результати якої оформлено актом від 12.12.2024 за №15326/23-00-07-04-01/36785139.
За результатами перевірки вказано на порушення ТОВ «Колос-Авто»: вимог п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI, п. 20 ПС(Б)О 15 «Витрати», Затвердженого наказом міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 19.01.2000 за №27/4248, п.3.143 наказу Міністерства фінансів України від 28 березня 2013 року № 433 «Про заповнення форм фінансової звітності», в результаті чого занижено податок на прибуток за 2021 рік на суму 99 061 грн. 00 коп; вимог п.п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 та п. 201.1. 201,7 ст. 201 134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-V., ст.1 ст.9 Закону України від 16 липня 1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.2.3 Положення про документальна забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, в результаті чого занижено податок на додану вартість за вересень 2021 року на 110 068 грн 00 коп.
Вказані порушення у Акті перевірки обґрунтовані тим, що контролюючим органом не підтверджені господарські відносини ТОВ «Колос-Авто» по взаємовідносинах з ТОВ «Енстор» (попередня назва - ТОВ «Реклама і маркетинг Україна») код за ЄДРПОУ 43720599, щодо надання ТОВ «Реклама і маркетинг Україна» консультаційних послуг з оформлення та супроводження договорів купівлі-продажу автомобілів.
На підставі вищезазначеного акту перевірки, прийнято податкові повідомлення-рішення від 30.12.2024 №20212/23-00-07-04-01, яким на підставі п.п. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54, п. 58.1 ст. 58, п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 137585 грн., у т.ч. податок на додану вартість на суму 110 068 грн. та за штрафними санкціями на суму 27 517грн. від 30.12.2024 № 20213/23-00-07-04-01, яким на підставі п.п. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54, п. 58.1 ст. 58, п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств, що перебувають у державній власності на суму 123 826 грн. 00 коп., у т.ч. 99 061 грн. 00 коп. податку на прибуток та за штрафними санкціями на суму 24 765 грн. 00 коп.
Нормативно-правове регулювання.
Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Податковим кодексом України (далі - ПК України)
В силу вимог частини другої ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема: визначають вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим кодексом України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин).
Цим Кодексом передбачені функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (п.1.1 статті 1 Податкового кодексу України).
Зокрема, підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
За змістом пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України встановлено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Згідно пп. 134.1.1. п. 134.1 ст. 134 ПК України визначено, що об'єктом оподаткування є, зокрема, прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
У силу вимог пп.14.1.181 п. 14.1 статті 14 ПК України - податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.
Підпунктом «а» п. 198.1, п.198.2, п.198.3 статті 198 ПК України закріплено право на віднесення сум податку до податкового кредиту у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3).
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
При цьому, Законом України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Відповідно до статті 1 вказаного Закону - первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Згідно зі статтею 9 вказаного Закону - підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Висновки суду апеляційної інстанції.
Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.
Отже, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов'язковою умовою для формування податкового кредиту.
Предметом спору у цій справі є господарські взаємовідносини Позивача з контрагентом ТОВ «Реклама і маркетинг Україна», висновки щодо якого викладені податковим органом в акті перевірки від 15.02.2024 № 12057/26-15-07-04-02-37773213.
Аналізуючи доводи Апелянта, судова колегія відзначає, що вони переважно зводяться до дотримання саме контрагентом Позивача податкової дисципліни. Водночас колегія суддів відзначає, що статтею 61 Конституції України регламентовано принцип індивідуальної відповідальності і жодною нормою чинного законодавства не визначено прямої залежності між правомірністю формування платником податків показників податкової звітності та діями його контрагентів та/або відповідних посадових осіб і для формування показників податкової звітності необхідним є лише встановлення факту здійснення господарської операції та підтвердження її відповідними первинними бухгалтерськими документами.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 27.03.2018 по справі № 816/809/17, від 13.03.2018 по справі № 814/3520/13-а, а також є сталою у практиці Європейського суду з прав людини.
Так, обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, контролюючий орган посилається, зокрема, на відсутність у ЄРПН відомостей про оренду ТОВ «Реклама і маркетинг Україна» офісних та складських приміщень, оплату ним комунальних послуг, оплату послуг телефонного зв'язку, оплату послуг за користування мережею Інтернет та інші витрати необхідні для ведення фінансово-господарської діяльності суб'єктами господарювання, характерні для реального сектору економіки.
Надаючи оцінку таким доводам Апелянта, колегія суддів зазначає про їх необґрунтованість, оскільки наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагента суб'єкта господарювання, а також податкова інформаціа надана іншими контролюючими органами носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. Окрім того, суд апеляційної інстанції вважає неаргументованим посилання контролюючого органу на можливість встановлення наявності у контрагента Позивача витрат на оренду, оплату комунальних послуг, послуг телефонного зв'язку та послуг за користування мережею Інтернет виключно на підставі відомостей, наявних у Єдиному реєстрі податкових накладних.
Також Апелянт стверджує, що остання звітність з податку на додану вартість була подана ТОВ «Реклама і маркетинг Україна» за квітень 2023 року, свідоцтво платника ПДВ анульовано 16.04.2024р., а 25.11.2022 «.. комісією регіонального рівня, відповідно до пункту 8 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 р. №1165 прийнято рішення про відповідність ТОВ «Реклама і маркетинг Україна» критеріям ризиковості платника податку від 25.11.2022 №31456». Втім, суд апеляційної інстанції вважає такі доводи безпідставними, оскільки господарські операції між ТОВ «Колос- Авто» та ТОВ «Реклама і маркетинг Україна», на підставі Договору №05/2021 від 01.05.2021 відбувались у вересні 2021 року, тобто за 2 роки до анулювання у ТОВ «Реклама і маркетинг Україна» свідоцтва платника ПДВ.
При цьому, колегія суддів враховую правову позицію викладеною Верховним Судом у постановах від 26.06.2018 у справі №К/9901/27855/18, від 19.06.2018 у справі №К/9901/3749/18, від 27.03.2018 у справі № 816/809/17, згідно з якою: збирання податкової інформації є етапом контрольно-перевірочної роботи та не передбачає здійснення контролюючим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства та аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника, оскільки питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються контролюючим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податку. Записи у інформаційних базах контролюючого органу до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, не відносяться, відповідно, сама по собі така інформація не є належним доказом по справі.
Таким чином, колегія суддів зауважує, що інформація про контрагента Позивача з автоматизованих інформаційних систем органів ДПС може бути підставою для висновків щодо реальності господарських операцій лише в сукупності з іншими доказами, що підтверджують неможливість конкретного контрагента приймати участь у здійсненні конкретної господарської операції.
Водночас, як правильно встановлено судом першої інстанції, між ТОВ «Реклама і маркетинг Україна» (надалі - Виконавець) та ТОВ «Колос-Авто» (надалі Замовник) був уклеєний Договір про надання послуг №5/2021 від 01.05.2021 року, зокрема: надання фізичним та юридичним особам консультаційних послуг щодо умов отримання, продажу, trade-in автомобілів марки Ford. Fiat, Mazda, Suzuki, MG на підприємстві ТОВ «КОЛОС-АВТО», оформлення та супроводження договорів купівлі-продажу цих автомобілів.
Здійснення спірних господарських операцій підтверджується первинними документами, які їх супроводжували, зокрема: актами виконаних робіт № 1 від 10.09.2021 року та № 2 від 15.09.2021. Оплата отриманих послуг підтверджується платіжними дорученнями №18080 від 12.10.2021, та 18389 від 19.11.2021.
Надаючи оцінку доводам апелянта про те, що зазначені вище акти не деталізовані, колегія суддів зазначає, що будь-який документ, виданий від імені суб'єкта господарювання (платника податків), що не був позбавлений відповідного статусу на час складення цього документа, має силу первинного документа та згідно зі статтею 44 ПК України та статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підтверджує дані податкового обліку суб'єкта господарювання та/або його контрагентів у тому разі, якщо цей документ містить, зокрема: достовірні дані про фактично здійснену господарську операцію та відображає її економічну суть; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Так, колегія суддів відзначає, у вказаних Актах виконаних робіт № 1 від 10.09.2021 та № 2 від 15.09.2021 визначено вид та зміст послуги, наданої виконавцем: «оформлення та супроводження договорів купівлі продажу автомобілів», також зазначена кількість та перелік реалізованих на підставі договорів купівлі-продажу автомобілів, їх марка (Ford, Fiat, Mazda, Suzuki), вартість та покупці автомобілів. Вони містять особисті підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції
Також суд апеляційної інстанції відзначає, що порядок розрахунку вартості наданих ТОВ «Реклама і маркетинг Україна» послуг передбачено умовами п.4.1 Договору №05/2021 від 01.05.2021 року, згідно яких вартість послуг, наданих ТОВ «Реклама і маркетинг Україна» становить від до 3% до 5% від вартості автомобіля (вартість кожного проданого автомобіля зазначено у Актах виконаних робіт), що і є підставою для визначення розміру винагороди Виконавця. Крім того, розрахунок вартості послуг зазначений також безпосередньо в п. 3 актів виконаних робіт № 1 від 10.09.2021 та № 2 від 15.09.2021, що залишилося поза увагою контролюючого органу.
Отже, доводи Апелянта про недеталізованість актів виконаних робіт спростовується наявними у матеріалах справи доказами, а тому до уваги колегією суддів не приймаються. Суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що вказані первинні документи є підставою для відображення спірних операцій та документів у бухгалтерському обліку та податковій звітності ТОВ «Колос- Авто».
Переглядаючи оскаржуване рішення суду, колегія суддів також вважає за необхідне зазначити, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні доходи (витрати) у зв'язку з реалізацією (придбанням) товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності, що в межах цієї справи контролюючим органом не заперечується.
Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем (продавцем) товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат (доходів), тому платник податків не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема, у вигляді позбавлення права на формування доходів чи витрат, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженості дій між ними.
Аналогічні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду від 30.09.2025 у справі № 620/3950/22.
Однак у справі, що переглядається, податковим органом не доведено існування таких обставин. До того ж, апеляційна скарга не містить обґрунтованих посилань на те, що отримана платником податку податкова вигода є необґрунтованою і що для цілей оподаткування враховані операції не у відповідності з їх дійсною економічною метою чи враховані операції, не обумовлені розумними економічними чи іншими причинами (метою ділового характеру) з урахуванням того, що актами виконаних робіт № 1 від 10.09.2021 та № 2 від 15.09.2021 підтверджується отримання Позивачем економічної вигоди внаслідок укладення договорів купівлі-продажу автомобілів (що є основним видом діяльності Позивача згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань).
При цьому, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Переглядаючи оскаржуване рішення суду першої інстанції, колегія суддів також відзначає, що Європейський суд з прав людини у пункті 70 рішення від 22.01.2009 у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява №3991/03) зазначив, що коли Держави - члени Конвенції володіють інформацією про такі зловживання зі сторони певної фізичної чи юридичної особи, вони можуть вжити відповідних засобів щодо недопущення, зупинення чи покарання за такі зловживання. Однак, Суд вважає, що коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов'язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все-таки карає одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності, то влада виходить за розумні межі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності.
У пункті 71 вказаного рішення зазначено що компанія-заявник (платник податків) не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника (платника податків), що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності. Таким чином, мало місце порушення статті 1 Протоколу №1.
Отже, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність правових підстав для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 30.12.2024 № 20212/23-00-07-04-01 та № 20213/23-00-07-04-01.
Разом з тим, апеляційний суд також враховує рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому Суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…».
Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга Головного управління ДПС в Черкаській області підлягає залишенню без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 02 червня 2025 року - без змін.
Розподіл судових витрат.
Судом апеляційної інстанції не здійснено зміни або скасування рішення суду, а тому відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають.
Разом з тим, Позивачем подано клопотання про долучення доказів судових витрат, понесених ним у зв'язку з апеляційним розглядом цієї справи, у розмірі 30000,00 грн.
Клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги від Відповідача на надходило.
Так, відповідно до частин першої, другої статті 16 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Згідно з частинами першою, другою, третьою, четвертою, п'ятою статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
У пунктах 4, 6, 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.05.2012 № 5076-VI (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.
Системний аналіз викладених правових норм дозволяє стверджувати, що витрати на правничу допомогу є одним з видів судових витрат і адміністративним процесуальним законодавством регламентовано право позивача на відшкодування понесених документально підтверджених ним витрат на правничу допомогу.
Повертаючись до обставин цієї справи, колегія суддів зазначає, що у матеріалах цієї справи наявні копії договору про надання адвокатом правничої (правової) допомоги від 31.01.2025 за № 7/25, розрахунку суми судових витрат та акту приймання-передачі наданих послуг від 23.10.2025.
Згідно акту приймання-передачі наданих послуг від 23.10.2025 вартість послуг адвоката становить 30000,00 грн та складається з наступного: вивчення та аналіз доводів відповідача у поданій апеляційній скарзі, пошук судової практики Верховного Суду з порушеного питання, підготовка та скерування відзиву на подану апеляційну скаргу, моніторинг сайту «Судова влада» щодо розгляду поданої апеляційної скарги.
Отже, у матеріалах судової справи наявні документи, які підтверджують факт надання професійної правничої допомоги ТОВ «Колос-авто», обсяг виконаних адвокатом робіт та наданих послуг.
Водночас, клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу від ГУ ДПС у Черкаській області до суду не надходило. А відтак, за відсутності належного обґрунтованого клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, апеляційний суд, вирішуючи питання розподілу судових витрат, не може оцінювати відповідність їх розміру критеріям, визначених частиною п'ятою статті 134 КАС України.
Аналогічний правовий підхід у подібних правовідносинах викладений у постановах Верховного Суду від 31 липня 2024 року у справі № 300/5313/22, від 23 січня 2025 року у справі №120/17480/23, від 21 березня 2025 року № 520/1405/22.
Отже, на користь Позивача за рахунок бюджетних асигнувань Відповідача підлягають стягненню судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 30000,00 грн.
Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Черкаській області - залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 02 червня 2025 року - без змін.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Колос-Авто» (18008, м. Черкаси, вул.Смілянська, буд. 153, код ЄДРПОУ 36785139) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Черкаській області (Черкаська область, Черкас, вул.Хрещатик, 235, 18002, код ЄДРПОУ 44131663) судові витрати на правничу допомогу в розмірі 30000,00 (тридцять тисяч гривень та нуль копійок) грн.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Судове рішення виготовлено 05.11.2025.
Головуючий суддя О.В. Епель
Судді: О.В. Карпушова
Є. І. Мєзєнцев