Справа № 640/39739/21 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Семененко М.О.,
Суддя-доповідач Кобаль М.І.
28 жовтня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Кобаля М.І.,
суддів Бужак Н.П., Оксененка О.М.,
при секретарі Литвин С.В.
за участю:
представників позивача: Причепи Т.В., Хахуди О.В.,
представника відповідача: Слуговиної О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 09 червня 2025 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕКХОСТИНГ» до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕКХОСТИНГ» (далі по тексту - позивач, ТОВ «ТЕКХОСТИНГ») звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (далі по тексту - відповідач, ГУ ДПС у м. Києві) в якому просило:
- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 16.07.2021 року № 00535500701 в частині, а саме у сумі 674 589,00 грн. та №00535510701 в повному обсязі.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 09 червня 2025 року значений позов задоволено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, які з'явилися у призначене судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, виходячи з наступного.
Згідно із ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Частиною 1 ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, TOB «ТЕКХОСТИНГ» зареєстровано як юридична особа з 28.04.2017, основний вид економічної діяльності - 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, інші види діяльності: Надання в оренду офісних машин і устатковання, у тому числі комп'ютерів, Надання в оренду інших машин, устатковання та товарів, н.в.і.у., Надання комбінованих офісних адміністративних послуг, Організування конгресів і торговельних виставок, Роздрібна торгівля меблями, освітлювальним приладдям та іншими товарами для дому в спеціалізованих магазинах, Комп'ютерне програмування, Консультування з питань інформатизації, Інша діяльність у сфері інформаційних технологій і комп'ютерних систем, Оброблення даних, розміщення інформації на веб-вузлах і пов'язана з ними діяльність, Агентства нерухомості, Управління нерухомим майном за винагороду або на основі контракту, Діяльність у сфері права, Діяльність у сфері бухгалтерського обліку й аудиту; консультування з питань оподаткування, Діяльність головних управлінь (хед-офісів), Діяльність у сфері зав'язків із громадськістю, Дослідження й експериментальні розробки у сфері суспільних і гуманітарних наук, Рекламні агентства, Посередництво в розміщенні реклами в засобах масової інформації, Дослідження кон'юнктури ринку та виявлення громадської думки, Надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів.
TOB «ТЕКХОСТИНГ» перебуває на податковому обліку у ГУ ДПС у м. Києві, є платником, окрім іншого, податку на прибуток приватних підприємств та податку на додану вартість.
У період з 18.05.2021 по 07.06.2021 посадовими особами податкового органу проведено документальну планову виїзну перевірку TOB «ТЕКХОСТИНГ», за результатами якої складено акт від 14.06.2021 року №46533/Ж5/26-15-07-01-01/41309272 (далі - акт перевірки).
Згідно з висновками акту перевірки встановлено порушення TOB «ТЕКХОСТИНГ», а саме:
1. п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135, пп. 140.5.4 п. 140.5 ст. 140 ПК України, ст. 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV), П(С)БО 16 «Витрати» затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року №318 та Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000р. за №27/4248 (далі - П(С)БО 16 «Витрати»), в результаті чого встановлено завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування у сумі 11 585 268 грн, в тому числі: за І квартал 2021 року на суму 11 585 268 грн та заниження податку на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 3 922 691 грн, в тому числі по періодам: за 2018 рік на суму 3 793 грн, за 2019 рік на суму 85 434 грн, за 2020 рік на суму 3 833 463 гривні;
2. п.198.1, п.198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.1 ст. 201 ПК України, Закону № 996-XIV, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 558 594 грн, в тому числі но періодам: за лютий 2020 року - 310 202 грн, за квітень 2020 року - 243 061 грн; за вересень 2020 року - 5 331 грн.
Не погодившись з висновками Акту перевірки, TOB «ТЕКХОСТИНГ» подало до ГУ ДПС у м.Києві заперечення від 25.06.2021 року.
Листом від 12.07.2021 №18103/І/26-15-07-01-01 ГУ ДПС у м. Києві повідомив TOB «ТЕКХОСТИНГ», що за результатами розгляду заперечень платника висновки акту перевірки викладено в іншій редакції, а саме:
Перевіркою встановлено порушення:
1. п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135, пп. 140.5.4 п. 140.5 ст.140 ПК України, ст. 9 Закону № 996-XIV, П(С)БО 16 «Витрати», в результаті чого встановлено завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування у сумі 11 585 268 грн, в тому числі: за І квартал 2021 року на суму 11 585 268 грн та заниження податку на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 657 024 грн, в тому числі по періодам: за 2018 рік на суму 3 793 грн, за 2019 рік на суму 85 434 грн, за 2020 рік на суму 567 796 гривень;
2. п.198.1, п.198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.1 ст. 201 ПК України, Закону № 996-XIV, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 558 594 грн, в тому числі но періодам: за лютий 2020 року - 310 202 грн, за квітень 2020 року - 243 061 грн; за вересень 2020 року - 5 331 грн.
На підставі висновків акта перевірки, з урахуванням результатів розгляду заперечень позивача, контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення, а саме:
- від 16.07.2021 № 00535500701, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 679 330,00 грн, у тому числі 657 023,00 грн за податковими зобов'язаннями та 22 307,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (т.1 а.с.122-123).
З долученого до матеріалів справи розрахунку сум штрафних (фінансових) санкцій, встановлено, що визначене податкове зобов'язання та застосована штрафна (фінансова) санкція розподілені таким чином: за 2018 рік - 3 793,00 грн податкове зобов'язання та 948,00 грн штрафна (фінансова) санкція (25%), загальна сума збільшення 4 741,00 грн; за 2019 рік - 85 434,00 грн податкове зобов'язання та 21 359,00 грн штрафна (фінансова) санкція (25%), загальна сума збільшення 106 793,00 грн; за 2020 рік - 567 796,00 грн податкове зобов'язання та 0,00 грн штрафна (фінансова) санкція, загальна сума збільшення 567 796,00 грн (т.1 а.с.124-125);
- від 16.07.2021 № 00535520701, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток по декларації за І квартал 2020 року на суму 11 585 268,00 грн (порушення п. 44.1, п. 44.2 ст. 44 ПК України, пункту 7 П(С)БО 16 «Витрати») (т.1 а.с.126-127, 129).
- від 16.07.2021 № 00535510701, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 698 243,00 грн, у тому числі 558 594,00 грн за податковими зобов'язаннями та 139 649,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (т.1 а.с.128-130).
З долученого до матеріалів справи розрахунку сум штрафних (фінансових) санкцій, встановлено, що визначене податкове зобов'язання та застосована штрафна (фінансова) санкція розподілені таким чином: за лютий 2020 року - 310 202,00,00 грн податкове зобов'язання та 77 551,00 грн штрафна (фінансова) санкція (25%), загальна сума збільшення 387 753,00 грн; за квітень 2020 року - 243 061,00 грн податкове зобов'язання та 60 765,00 грн штрафна (фінансова) санкція (25%), загальна сума збільшення 303 826,00 грн; за вересень 2020 року (з урахуванням наданих відповідачем пояснень щодо описки в році звітного місяця) - 5 331,00 грн податкове зобов'язання та 1 333,00 грн штрафна (фінансова) санкція (25%), загальна сума збільшення 6 664,00 грн (т.1 а.с.131-132).
Позивач оскаржив вищезазначені податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку до Державної податкової служби України (т.1 а.с.133-153).
Рішенням про результати розгляду скарги, ухваленим Державною податковою службою України, від 30.11.2021 № 27098/61-99-00-06-01-01-06, скаргу TOB «ТЕКХОСТИНГ» задоволено частково, податкове повідомлення-рішення від 16.07.2021 № 00535520701 скасоване, податкові повідомлення-рішення від 16.07.2021 № 00535500701 та № 00535510701 залишені без змін (т.1 а.с.154-160).
Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням від 16.07.2021 №00535500701 в частині на суму 674 589,00 грн та з податковим повідомленням-рішенням від 16.07.2021 № 00535510701 повністю (далі по тексту - оскаржувані ППР), позивач звернувся до суду з цим позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.
Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову, судом першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень у відповідній частині, заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження поданими до матеріалів справи письмовими доказами та є обґрунтованими.
Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України (далі по тексту - ПК України) та іншими законами України з питань оподаткування (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно зі статтею 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Позивачем не заявлено аргументів та доводів щодо порушення порядку проведення податкової перевірки, у зв'язку з чим вказані обставини судом не досліджувалися та не оцінювалися.
У даному випадку, за змістом спірних правовідносин контролюючий орган вважає непідтвердженою реальність господарських операцій TOB «ТЕКХОСТИНГ» з контрагентом TOB «СІЧ СЕК'ЮРІТІ СЕРВІСИЗ» щодо отриманих послуг з охорони об'єктів позивача, у зв'язку з чим відповідач вважає, що витрати для цілей об'єкта оподаткування податком та прибуток та податковий кредит з податку на додану вартість по таким операціям сформовані позивачем безпідставно.
Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення спору по суті, суд апеляційної інстанції, дійшов наступних висновків.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, визначає ПК України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин).
Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (пункт 44.1 статті 44 ПК України).
Відповідно до пп.134.1.1, п.134.1 ст.134 ПК України об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).
Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).
Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний період не перевищує сорока мільйонів гривень, об'єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний період не перевищує сорока мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).
Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний період перевищує сорок мільйонів гривень, такий платник визначає об'єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу.
Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.
Згідно з п.135.1 ст.135 ПК України базою оподаткування податком на прибуток є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.
За приписами п. 185.1 ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.
Відповідно до п.187.1 ст.187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;
ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Пункт 198.2 цієї норми передбачає, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3 статті 198 ПК України).
Пунктом 198.6 статті 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення об'єкту оподаткуванням податком на прибуток та податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними документами, які відображають реальність таких операцій.
Згідно вимог статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Встановлюючи правило щодо обов'язкового підтвердження показників податкової звітності, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце.
Превалювання сутності над формою (операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми) як принцип бухгалтерського обліку, що закріплений в статті 4 Закону № 996-XIV, так само характеризує і податковий облік.
Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені для оформлення такої операції, не відповідають дійсності і не можуть бути підставою податкового обліку. Це відповідає і вимогам статті 75 КАС України щодо достовірності доказів.
У справах, предмет спору в яких стосується правомірності відображення платником податків у бухгалтерському та податковому обліках фінансових показників господарських операцій, які, за висновком контролюючого органу, є нереальними (фіктивними), сталою є практика правозастосування Верховним Судом, яка, полягає в тому, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту та витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податків господарських договорах, що має підтверджуватись первинними документами відповідно до вимог, встановлених правовими нормами, зокрема й щодо змісту (обов'язкових реквізитів).
Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов'язковою умовою для формування податкового кредиту та витрат, якщо ж господарська операція фактично не відбулася, то платник податків не має права на податкову вигоду у вигляді податкового кредиту та зменшення об'єкту оподаткування податком на прибуток.
Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи контролюючого органу, зокрема щодо наявності таких обставин, як: неможливість реального здійснення операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, господарської діяльності у зв'язку з відсутності управлінського або технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність документів обліку, суттєві недоліки в заповненні таких документів, які не дають змоги ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції, не дають можливості встановити дійсний зміст та обсяг господарської операції, тощо.
Слід зазначити, що кожна з вказаних вище обставин не може бути самостійним беззаперечним свідченням (доказом) відсутності реального характеру господарських операцій, проте наявність таких обставин в сукупності, що має бути встановлено судом, може свідчити на користь висновку про неможливість фактичного проведення (вчинення) господарських операцій.
Також, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій платник податків повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами і які в сукупності із встановленими обставинами справи, зокрема, і щодо можливостей здійснення господарюючими суб'єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для здійснення господарських операцій, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником даних податкового обліку.
Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування, зокрема, витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
Верховний Суд неодноразово висловлював аналогічні правові висновки, зокрема у постановах від 26 лютого 2020 року у справі №826/1308/18), від 28 квітня 2020 року (справа №826/15568/16), від 10 квітня 2020 року (справа №808/954/17), від 09 вересня 2021 року (справа №460/2315/19), від 26 вересня 2023 року (справа № 120/6732/22), від 10 квітня 2025 року (справа № 160/25215/23) тощо.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07 липня 2022 року у справі №160/3364/19 фактично підтвердила такі висновки, зазначивши, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Самі по собі такі обставини, як-от: лише наявність вироку щодо контрагента платника податків; лише факт порушення кримінального провадження відносно контрагента та отримання під час таких свідчень особи щодо не прийняття участі у створенні і діяльності підприємства; лише податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання; лише незначні помилки в оформленні первинних документів чи відсутність деяких із них - не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.
Крім того, зробивши акцент на реальному здійсненні господарської операції як складової юридичного факту, що породжує у платника податків право на податковий кредит та на збільшення витрат, Велика Палата в указаній постанові акцентувала увагу також на тому, що платник податків не може бути обмежений у використанні первинного документа для цілей податкового обліку в тому разі, якщо безпосередньо він не вносив до такого документа неправдиві (недостовірні) відомості. Всі негативні наслідки, пов'язані з недостовірністю даних, зазначених у первинному документі, мають покладатися виключно на ту особу, яка їх внесла. Якщо іншою особою були внесені до документа відомості щодо учасника господарської операції, який має дефекти правового статусу, то добросовісний платник податків, який скористався відповідним документом для підтвердження даних свого податкового обліку, не може зазнавати жодних негативних наслідків у тому разі, якщо інші обставини, зазначені в первинному документі, зокрема рух відповідних активів, мали місце. При цьому має враховуватися реальна можливість платника податків пересвідчитися у тому, чи були достовірними відомості, що внесені до первинного документа його контрагентом.
Таким чином, сам собою факт використання первинних документів з недостовірними даними для підтвердження обставин здійснення господарської операції не повинен автоматично вказувати на безпідставність даних податкового обліку. Натомість контролюючий орган має довести, що платник податків, приймаючи від контрагентів та використовуючи певні документи для цілей податкового обліку, діяв нерозумно, недобросовісно або без належної обачності. А це також пов'язано з фактичною можливістю й економічною доцільністю перевірки самим платником податків достовірності відомостей, які були включені до первинних документів. Мають бути наявні докази того, що розумними заходами добросовісний платник податків міг перевірити правдивість відповідних документів, а також мав достатні підстави, діючи з належною обачністю, для обґрунтованих сумнівів у їх змісті.
При цьому, у згаданій постанові Великої Палати Верховного Суду, також зроблено висновки про те, що під час вирішення спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, наявність у платника податків первинних документів в підтвердження задекларованих сум податкового кредиту та витрат, є підставною для врахування таких при формуванні та одержанні податкової вигоди, якщо контролюючий орган не встановив і не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні, суперечливі або ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.
У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків сформував дані податкового обліку, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.
Згідно з вищенаведеними висновками Великої Палати Верховного Суду та з огляду на положення статті 90 КАС України обставини підлягають встановленню адміністративними судами під час розгляду відповідних спорів по суті на підставі всіх належних і допустимих доказів, причому жоден з доказів не має наперед установленої сили, у тому числі будь-які дані, отримані в межах кримінальних проваджень. Ці дані підлягають ретельній перевірці безпосередньо судом, що розглядає справу, в силу офіційності з'ясування обставин справи, а також якщо платник податків обґрунтовано заперечує достовірність відповідних даних.
Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, враховуючи специфіку таких операцій та договорів, що їх регламентують, платник податків повинен мати відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності з встановленими обставинами мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що є підставою для формування платником даних податкового обліку.
Крім того, при вирішенні податкових спорів суд враховує презумпцію добросовісності платника податків, за якою передбачається економічна виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди та достовірність у бухгалтерській та податковій звітності платника.
Згідно доктрини реальності господарської операції, яка застосовується у судовій практиці Верховного Суду, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів.
Нормами ПК України презюмується вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов'язкова ознака господарської операції.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, підставою для невизнання контролюючим органом формування TOB «ТЕКХОСТИНГ» об'єкта оподаткуванням податком на прибуток та податкового кредиту за господарськими операціями з TOB «СІЧ СЕК'ЮРІТІ СЕРВІСИЗ» слугував висновок про нереальність таких операцій з огляду на те, що надані до перевірки Акти виконаних робіт не містять інформації щодо місця розташування, кількості постів, кількості осіб, що здійснюють охорону об'єкту; відсутні дані де саме здійснювались послуги охорони, на яких об'єктах, скільки годин здійснювалась охорона. Відповідно дані акти не розкривають зміст послуг, не містять інформації щодо вчинення конкретних дій, визначених в укладених угодах, обсягу наданих послуг/виконаних робіт, ціни кожної послуги, кількості годин, витрачених на їх виконання тощо.
Крім того, відповідачем зазначено, що TOB «СІЧ СЕК'ЮРІТІ СЕРВІСИЗ» не звітує до податкових органів, на підприємстві відсутні основні (власні та орендовані) засоби. Згідно з Рішенням комісії регіонального рівня ГУ ДПС у м. Києві про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку від 08.05.2020 № 159418 TOB «СІЧ СЕК'ЮРІТІ СЕРВІСИЗ» відноситься до ризикових платників податку, у відповідності до пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку, оскільки в ході аналізу баз даних ДПС отримано податкову інформацію, що підприємство реалізовує послуги охорони, придбані у суб'єктів господарювання, які здійснюють ризикову діяльність, а саме: TOB «ГАРД СЕКЬЮРІТІ», TOB «Охоронна компанія «СТАФ-АЛЬЯНС», TOB «ХОСТЕР ЕКТІВ», TOB «Охоронна компанія «СЕК'ЮРІТІ КОРПОРЕЙШЕН», TOB «OK «АЛЬФА-АЛЬЯНС», TOB «Охоронна фірма «СТЕЛЗ», TOB «ЛАВІТАР», TOB «ЕЛІОТ», TOB «КАСТРАЛ», TOB «ФОРТЕСС».
Згідно зі звітом, TOB «СІЧ СЕК'ЮРІТІ СЕРВІСИЗ» про суми нарахованої заробітної плати, про нарахування єдиного внеску, повідомлення про прийняття працівників на роботу у період фінансово-господарських відносин з TOB «ТЕКХОСТИНГ» чисельність працюючих складала 25 - 30 осіб. Однак, TOB «СІЧ СЕК'ЮРІТІ СЕРВІСИЗ» окрім TOB «ТЕКХОСТИНГ» надавало послуги охорони ще 17 підприємствам. Враховуючи специфіку надання послуг охорони, а саме цілодобова охорона, декілька об'єктів охорони на одному підприємстві та кількість підприємств, яким TOB «СІЧ СЕК'ЮРІТІ СЕРВІСИЗ» надавало тотожні послуги, неможливо підтвердити самостійне надання послуг. Аналізом номенклатури придбаного товару по податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН, встановлено, що TOB «СІЧ СЕК'ЮРІТІ СЕРВІСИЗ», за період господарських відносин з TOB «ТЕКХОСТИНГ з 29.11.2019-30.06.2020, придбавало послуги охорони у: TOB «СТЕЛС 1», TOB «ФОРТЕСС», TOB «ХОСТЕР ЕКТІВ», TOB «Охоронна компанія «СТАФ-АЛЬЯНС», TOB «OK «АЛЬФА-АЛЬЯНС».
З наведеного контролюючим органом зроблено висновок, що TOB «ТЕКХОСТИНГ» фактично створено штучну видимість здійснення господарських операцій з TOB «СІЧ СЕК'ЮРІТІ СЕРВІСИЗ» шляхом формального складення первинних документів, які не супроводжувалися дійсним рухом активів у процесі виконання операцій саме з цими контрагентами.
На думку відповідача, вказане порушення мало наслідком безпідставне формування витрат, з урахуванням вказаних господарських операцій, які не пов'язані з веденням господарської діяльності платника та без неналежного документального підтвердження, на загальну суму 3 629 060 грн., в тому числі по періодам: - 2019 рік у сумі 474 635 грн.; - 2020 рік у сумі 3 154 425 грн, а також вплинуло на об'єкт оподаткування податком на додану вартість на суму 558 594 грн, у тому числі, по періодам: січень 2020 року - 201 830 грн; лютий 2020 року - 108 372 грн; березень 2020 року - 117 599,7 грн; квітень 2020 року - 125 460,8 грн, червень 2020 року - 5 330,49 грн.
Надаючи правову оцінку фінансово-господарським операціям TOB «ТЕКХОСТИНГ» з контрагентом - TOB «СІЧ СЕК'ЮРІТІ СЕРВІСИЗ», податкові наслідки яких контролюючий орган поставив під сумнів, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.
Так, між TOB «ТЕКХОСТИНГ» (Замовник) та TOB «СІЧ СЕК'ЮРІТІ СЕРВІСИЗ» (Виконавець) укладено Договір про надання послуг охорони від 29.11.2019 № 08-11/19 ФО, Договір про надання послуг охорони від 31.01.2020 №09-01/20 ФО (т.1 а.с.163-196).
У відповідності до умов вказаних Договорів (які є ідентичними), Виконавець надає Замовнику послуги з охорони Об'єкту, визначеного цими Договорами, а Замовник приймає надані послуги та оплачує їх відповідно до умов цих Договорів. Об'єкт: офісні приміщення, адреси яких вказані в дислокації Додаток № 1 до Договору. Об'єкт використовується/належить Замовником на підставі договору суборенди. Охорона Об'єкту забезпечується силами персоналу охорони Виконавця шляхом виставлення постів. Місце розташування, кількість постів, а також графік надання охоронних послуг узгоджується Сторонами в Додатку № 1, який є невід'ємною частиною цього Договору. Персонал охорони - працівники, які безпосередньо виконують функції з охорони Об'єкту відповідно до свого кваліфікаційного рівня. Сторони домовились, що вартість наданих послуг з охорони розраховуються відповідно до Додатку № 1 до даних договорів, який є їх невід'ємною частиною та є обов'язковим до виконання Сторонами. Замовник здійснює оплату послуг з охорони не пізніше 10 (десятого) числа звітного місяця в якому надаються послуги на підставі рахунку - фактури встановленого Виконавцем. Розрахунки між Сторонами здійснюється у національній валюті України - гривні. Датою оплати послуг вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок Виконавця.
Відповідно до додатків Договору про надання послуг охорони від 29.11.2019 № 08-11/19 ФО, сторони узгодили охорону наступних об'єктів:
1) офісне приміщення за адресою: 03150, м.Київ, вул.Велика Васильківська, 100, бізнес центр «Торонто-Київ» 8 поверх (вступає в дію з 00 годин 00 хвилин 01.12.2019): пост №1 - цілодобово, тариф 74,00 грн за одну людино/годину (в т.ч. з ПДВ 20%), вартість послуг за добу (в т.ч.ПДВ 20%) 1776,00 грн; пост №2 - цілодобово, тариф 74,00 грн за одну людино/годину (в т.ч. з ПДВ 20%), вартість послуг за добу (в т.ч.ПДВ 20%) 1776,00 грн; пост №3 -з 9:00 до 21:00 (12 годин) щоденно, тариф 74,00 грн за одну людино/годину (в т.ч. з ПДВ 20%), вартість послуг за добу (в т.ч.ПДВ 20%) 888,00грн. За об'єкт: 4 440,00 грн (т.1 а.с.170);
2) офісне приміщення за адресою: 01023, м.Київ, Спортивна площа, 1а, Бізнес-центр Gulliver 5 поверх: (вступає в дію з 00 годин 00 хвилин 01.12.2019): пост №1 - цілодобово, тариф 74,00 грн за одну людино/годину (в т.ч. з ПДВ 20%), вартість послуг за добу (в т.ч.ПДВ 20%) 1776,00грн; пост №2 - цілодобово, тариф 74,00 грн за одну людино/годину (в т.ч. з ПДВ 20%), вартість послуг за добу (в т.ч.ПДВ 20%) 1776,00грн. За об'єкт: 3 552,00 грн (т.1 а.с.171);
3) офісне приміщення за адресою:01133, м.Київ, вул.С. Коновальця, 44 (вступає в дію з 00 годин 00 хвилин 01.12.2019): пост №1 - цілодобово, тариф 74,00 грн за одну людино/годину (в т.ч. з ПДВ 20%), вартість послуг за добу (в т.ч.ПДВ 20%) 1776,00 грн; пост №2 - цілодобово, тариф 74,00 грн за одну людино/годину (в т.ч. з ПДВ 20%), вартість послуг за добу (в т.ч.ПДВ 20%) 1776,00 грн; пост №3 -з 8:00 до 20:00 (12 годин) щоденно, тариф 74,00 грн за одну людино/годину (в т.ч. з ПДВ 20%), вартість послуг за добу (в т.ч.ПДВ 20%) 888,00грн. За об'єкт: 4 440,00 грн (т.1 а.с.172);
4) офісне приміщення за адресою: 03150, м.Київ, вул.Велика Васильківська, 100, бізнес центр «Торонто-Київ» 8 поверх (вступає в дію з 00 годин 00 хвилин 01.12.2019): пост №1 - цілодобово, тариф 74,00 грн за одну людино/годину (в т.ч. з ПДВ 20%), вартість послуг за добу (в т.ч.ПДВ 20%) 1776,00 грн; пост №2 - цілодобово, тариф 74,00 грн за одну людино/годину (в т.ч. з ПДВ 20%), вартість послуг за добу (в т.ч.ПДВ 20%) 1776,00 грн. За об'єкт: 3 522,00 грн (т.1 а.с.173);
5) офісне приміщення за адресою: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 64 (вступає в дію з 00 годин 00 хвилин 01.12.2019): пост №1 - цілодобово, тариф 74,00 грн за одну людино/годину (в т.ч. з ПДВ 20%), вартість послуг за добу (в т.ч.ПДВ 20%) 1776,00 грн. За об'єкт: 1 776,00 грн (т.1 а.с.174);
6) офісне приміщення за адресою: 03150, м.Київ, вул. Велика Васильківська, 72 (вступає в дію з 00 годин 00 хвилин 01.12.2019): пост №1 - цілодобово, тариф 74,00 грн за одну людино/годину (в т.ч. з ПДВ 20%), вартість послуг за добу (в т.ч.ПДВ 20%) 1776,00 грн. За об'єкт: 1 776,00 грн (т.1 а.с.175);
7) офісне приміщення за адресою: 03150, м.Київ, вул.Велика Васильківська, 100, бізнес центр «Торонто-Київ» 8 поверх (вступає в дію з 00 годин 00 хвилин 01.12.2019): пост №1 -з 00:00 до 21:00 щоденно, тариф 74,00 грн за одну людино/годину (в т.ч. з ПДВ 20%) (т.1 а.с.176).
Відповідно до додатків Договору про надання послуг охорони від 31.01.2020 №09-01/20 ФО, сторони узгодили охорону наступних об'єктів:
1) офісне приміщення за адресою: 03150, м.Київ, вул.Велика Васильківська, 100, бізнес центр «Торонто-Київ» 8 поверх (вступає в дію з 00 годин 00 хвилин 01.02.2020): пост №1 - цілодобово, тариф 74,00 грн за одну людино/годину (в т.ч. з ПДВ 20%), вартість послуг за добу (в т.ч.ПДВ 20%) 1776,00 грн; пост №2 - цілодобово, тариф 74,00 грн за одну людино/годину (в т.ч. з ПДВ 20%), вартість послуг за добу (в т.ч.ПДВ 20%) 1776,00 грн; пост №3 - з 9:00 до 21:00 (12 годин) щоденно, тариф 74,00 грн за одну людино/годину (в т.ч. з ПДВ 20%), вартість послуг за добу (в т.ч.ПДВ 20%) 888,00грн. За об'єкт: 4 440,00 грн (т.1 а.с.184);
2) офісне приміщення за адресою: 01023, м.Київ, Спортивна площа, 1а, Бізнес-центр Gulliver 5 поверх: (вступає в дію з 00 годин 00 хвилин 01.02.2020): пост №1 - цілодобово, тариф 74,00 грн за одну людино/годину (в т.ч. з ПДВ 20%), вартість послуг за добу (в т.ч.ПДВ 20%) 1776,00 грн; пост №2 - цілодобово, тариф 74,00 грн за одну людино/годину (в т.ч. з ПДВ 20%), вартість послуг за добу (в т.ч.ПДВ 20%) 1776,00 грн. За об'єкт: 3 552,00 грн (т.1 а.с.185);
3) офісне приміщення за адресою:01133, м.Київ, вул.С. Коновальця, 44 (вступає в дію з 00 годин 00 хвилин 01.02.2020): пост №1 - цілодобово, тариф 74,00 грн за одну людино/годину (в т.ч. з ПДВ 20%), вартість послуг за добу (в т.ч.ПДВ 20%) 1776,00 грн; пост №2 - цілодобово, тариф 74,00 грн за одну людино/годину (в т.ч. з ПДВ 20%), вартість послуг за добу (в т.ч.ПДВ 20%) 1776,00 грн; пост №3 -з 8:00 до 20:00 (12 годин) щоденно, тариф 74,00 грн за одну людино/годину (в т.ч. з ПДВ 20%), вартість послуг за добу (в т.ч.ПДВ 20%) 888,00 грн. За об'єкт: 4 440,00 грн (т.1 а.с.186);
4) офісне приміщення за адресою: 03150, м.Київ, вул.Велика Васильківська, 100, бізнес центр «Торонто-Київ» 8 поверх (вступає в дію з 00 годин 00 хвилин 01.02.2020): пост №1 - цілодобово, тариф 74,00 грн за одну людино/годину (в т.ч. з ПДВ 20%), вартість послуг за добу (в т.ч.ПДВ 20%) 1776,00 грн; пост №2 - цілодобово, тариф 74,00 грн за одну людино/годину (в т.ч. з ПДВ 20%), вартість послуг за добу (в т.ч.ПДВ 20%) 1776,00 грн. За об'єкт: 3 522,00 грн (т.1 а.с.187);
5) офісне приміщення за адресою: 03150, м.Київ, вул.Велика Васильківська, 64 (вступає в дію з 00 годин 00 хвилин 01.02.2020): пост №1 - цілодобово, тариф 74,00 грн за одну людино/годину (в т.ч. з ПДВ 20%), вартість послуг за добу (в т.ч.ПДВ 20%) 1776,00 грн. За об'єкт: 1 776,00 грн (т.1 а.с.188);
6) офісне приміщення за адресою: 03150, м.Київ, вул.Велика Васильківська, 72 (вступає в дію з 00 годин 00 хвилин 01.02.2020): пост №1 - цілодобово, тариф 74,00 грн за одну людино/годину (в т.ч. з ПДВ 20%), вартість послуг за добу (в т.ч.ПДВ 20%) 1776,00 грн. За об'єкт: 1 776,00 грн (т.1 а.с.189);
7) офісне приміщення за адресою: 03150, м.Київ, вул.Велика Васильківська, 100, бізнес центр «Торонто-Київ» 8 поверх (вступає в дію з 00 годин 00 хвилин 01.02.2020): пост №1 - з 00:00 до 21:00 щоденно, тариф 74,00 грн за одну людино/годину (в т.ч. з ПДВ 20%); пост №2 - з 00:00 до 21:00 щоденно, тариф 74,00 грн за одну людино/годину (в т.ч. з ПДВ 20%); пост №3 - з 00:00 до 21:00 щоденно, тариф 74,00 грн за одну людино/годину (в т.ч. з ПДВ 20%) (т.1 а.с.190).
Додатковою угодою №1 від 07.04.2020 внесено зміни, зокрема, до додатків до Договору від 31.01.2020 №09-01/20 ФО, а саме:
1) офісне приміщення за адресою: 03150, м.Київ, вул.Велика Васильківська, 100, бізнес центр «Торонто-Київ» 8 поверх (вступає в дію з 00 годин 00 хвилин 01.04.2020): пост №1 - цілодобово, тариф 86,40 грн за одну людино/годину (в т.ч. з ПДВ 20%), вартість послуг за добу (в т.ч.ПДВ 20%) 2 073,60 грн; пост №2 - цілодобово, тариф 86,40 грн за одну людино/годину (в т.ч. з ПДВ 20%), вартість послуг за добу (в т.ч.ПДВ 20%) 2 073,60 грн; пост №3 -з 9:00 до 21:00 (12 годин) щоденно, тариф 86,40 грн за одну людино/годину (в т.ч. з ПДВ 20%), вартість послуг за добу (в т.ч.ПДВ 20%) 1 036,80 грн. За об'єкт: 5 184,00 грн (т.1 а.с.192);
2) офісне приміщення за адресою: 01023, м.Київ, Спортивна площа, 1а, Бізнес-центр Gulliver 5 поверх: (вступає в дію з 00 годин 00 хвилин 01.04.2020): пост №1 - цілодобово, тариф 86,40 грн за одну людино/годину (в т.ч. ПДВ 20%), вартість послуг за добу (в т.ч.ПДВ 20%) 2 073,60 грн; пост №2 - цілодобово, тариф 86,40 грн за одну людино/годину (в т.ч. з ПДВ 20%), вартість послуг за добу (в т.ч.ПДВ 20%) 2 073,60 грн; пост №3 -з 8:00 до 20:00 (12 годин) щоденно, тариф 86,40 грн за одну людино/годину (в т.ч. з ПДВ 20%), вартість послуг за добу (в т.ч.ПДВ 20%) 1 036,80 грн. За об'єкт: 5 184,00 грн (т.1 а.с.193);
3) офісне приміщення за адресою:01133, м.Київ, вул.С. Коновальця, 44 (вступає в дію з 00 годин 00 хвилин 01.04.2020): пост №1 - цілодобово, тариф 86,40 грн за одну людино/годину (в т.ч. з ПДВ 20%), вартість послуг за добу (в т.ч.ПДВ 20%) 2 073,60 грн; пост №2 - цілодобово, тариф 86,40 грн за одну людино/годину (в т.ч. з ПДВ 20%), вартість послуг за добу (в т.ч.ПДВ 20%) 2 073,60 грн. За об'єкт: 4 147,20 грн (т.1 а.с.194);
4) офісне приміщення за адресою: 03150, м.Київ, вул.Велика Васильківська, 100, бізнес центр «Торонто-Київ» 8 поверх (вступає в дію з 00 годин 00 хвилин 01.04.2020): пост №1 - цілодобово, тариф 86,40 грн за одну людино/годину (в т.ч. з ПДВ 20%), вартість послуг за добу (в т.ч.ПДВ 20%) 2 073,60 грн; пост №2 - цілодобово, тариф 86,40 грн за одну людино/годину (в т.ч. з ПДВ 20%), вартість послуг за добу (в т.ч.ПДВ 20%) 2 073,60 грн. За об'єкт: 4 147,20 грн (т.1 а.с.195);
5) офісне приміщення за адресою: 79000, м.Львів, вул.Поповича, 9, (вступає в дію з 00 годин 00 хвилин 01.04.2020): пост №1 - цілодобово, тариф 76,40 грн за одну людино/годину (в т.ч. з ПДВ 20%), вартість послуг за добу (в т.ч.ПДВ 20%) 1 833,60 грн; пост №2 - тариф 76,40 грн за одну людино/годину (в т.ч. з ПДВ 20%), вартість послуг за добу (в т.ч.ПДВ 20%) 1 833,60 грн. За об'єкт: 3 667,20 грн (т.1 а.с.196).
Крім того, між TOB «ТЕКХОСТИНГ» (Замовник) та TOB «СІЧ СЕК'ЮРІТІ СЕРВІСИЗ» (Виконавець) укладено Договір №11-05/20 ПС про надання охоронних послуг з використанням пункту централізованого спостереження за подіями бізнеса від 04.05.2020, за умовами якого Виконавець зобов'язується надати Замовнику охоронні послуги щодо об'єктів, визначених у Додатку №1, з використанням пункту централізованого спостереження, а Замовник зобов'язується прийняти такі послуги та оплатити у встановлені даним Договором строки (т.1 а.с.197-202).
Додатком №1 до вказаного Договору сторони узгодили місце розташування об'єктів та графік надання охоронних послуг (спостереження): №1 офісне приміщення за адресою: 03150, м.Київ, вул.Велика Васильківська, 100, бізнес центр «Торонто-Київ» 8 поверх; №2 офісне приміщення за адресою: 01023, м.Київ, Спортивна площа, 1а, Бізнес-центр Gulliver 5 поверх; №3 офісне приміщення за адресою:01133, м.Київ, вул.С. Коновальця, 44; №4 офісне приміщення за адресою: 03150, м.Київ, вул.Велика Васильківська, 64; №5 офісне приміщення за адресою: 03150, м.Київ, вул.Велика Васильківська, 72; №6 офісне приміщення за адресою: 79000, м.Львів, вул.Поповича, 9; №7 приміщення за адресою: 04136, м.Київ, вул.Північно-Сирецька, 1-3; №8 Приміщення за адресою: 03069, м.Київ, вул.Травнева, 28 (т.1 а.с.203).
Протоколом вартості послуг цілодового спостереження/охорони об'єктів замовника, який є Додатком № 2 до вказаного Договору, сторони узгодили, що щомісячна вартість послуг цілодобового спостереження / охорони Об'єктів Замовника становить 119 936,04 грн, в т.ч. ПДВ 20% 19 989,34 грн (т.1 а.с.204).
На виконання умов даного договору сторонами підписано Акти надання послуг №СІЧ-0000152 від 31.12.2019 (послуги з охорони об'єкту замовника з 01 по 31 грудня 2019 року на суму 569 562,00 грн. у т.ч.ПДВ 94 927,00 грн), №СІЧ-0000001 від 31.01.2020 (послуги з охорони об'єкту Замовника з 01 по 31 січня 2020 року на суму 641 418,00 грн, у т.ч. ПДВ 106 903,00 грн); №СІЧ-0000014 від 29.02.2020 (послуги з охорони об'єкту Замовника з 01 по 29 лютого 2020 року на суму 650 232,00 грн, у т.ч.ПДВ 108 372,00 грн); №СІЧ-0000026 від 31.03.2020 (послуги з охорони об'єкту Замовника з 01 по 31 березня 2020 року на суму 705 598,00 грн, у т.ч.ПДВ 117 599,67 грн); №СІЧ-0000033 від 30.04.2020 (послуги з охорони об'єкту замовника з 01 по 30 квітня 2020 року на суму 752 764,80 грн, в т.ч. ПДВ 125 460,80 грн); №СІЧ-0000056 від 31.05.2020 (охоронні послуги ПЦС на суму 35 390,96 грн, у т.ч.ПДВ 5 898,49 грн); №СІЧ-0000057 від 31.05.2020 (послуги з охорони об'єкту Замовника з 1 по 31 травня 2020 року на суму 773 273,09 грн, у т.ч.ПДВ 128 878,85 грн); №СІЧ-0000054 від 30.06.2020 (охоронні послуги ПЦС з 01.06-08.06.2020 на суму 31 986,95 грн, у т.ч.ПДВ 5 330,49 грн); №СІЧ-0000051 від 30.06.2020 (послуги з охорони об'єкту Замовника з 01 по 8 червня 2020 року на загальну суму 194 649,60 грн, у т.ч. ПДВ 32 441,60 грн) (т.1 а.с.205-213).
До заперечень на акт перевірки позивачем також були надані контролюючому органу копії Специфікацій за грудень 2019 року, січень-червень 2020 року, в яких відображено докладну калькуляцію обсягу та вартості наданих TOB «СІЧ СЕК'ЮРІТІ СЕРВІСИЗ» послуг охорони з розбивкою по об'єктах та відповідних постах (т.2 а.с.63-69).
У свою чергу, TOB «СІЧ СЕК'ЮРІТІ СЕРВІСИЗ» виписано та зареєстровано в ЄРПН податкові накладні по вказаним операціям: №11 від 31.12.2019 на суму ПДВ 34475 грн (послуги за грудень 2019 року); №12 від 31.12.2019 на суму ПДВ 60 452 грн (послуги за грудень 2019 року); №11 від 31.01.2020 на суму ПДВ 106 903 грн (послуги за січень 2020 року); №2 від 29.02.2020 на суму ПДВ 108 372 грн (послуги за лютий 2020 року); №1 від 31.03.2020 на суму ПДВ 117 599,7 грн (послуги за березень 2020 року); №2 від 30.04.2020 на суму ПДВ 125 460,80 грн (послуги за квітень 2020 року); №8 від 30.06.2020 на суму ПДВ 5 330,49 грн (охоронні послуги ПЦС з 01.06-08.06.2020). Крім того, реєстрація направлених контрагентом позивача до ЄРПН податкових накладних №3 від 31.05.2020 на суму ПДВ 128 878,9 грн (послуги за травень); №4 від 31.05.2020 на суму ПДВ 5 898,49 грн (охоронні послуги ПЦС); №7 від 30.06.2020 на суму ПДВ 32 441,60 грн (послуги за 1-8 червня 2020 року) була зупинена.
Вказані обставини знайшли своє відображення в Акті перевірки, що підтверджуються матеріалами справи та не заперечуються сторонами.
Вказані господарські операції були включені позивачем до складу податкового кредиту в податкових деклараціях з ПДВ: за січень 2020 року на суму 94 927 грн (рядок 8 додатку 5 до Декларації) та на суму 106 903 грн (рядок 9 додатку 5 до Декларації); за лютий 2020 року на суму 108 372 грн (рядок 7 додатку 5 до Декларації); за березень 2020 року на суму 117 599,70 грн (рядок 6 додатку 5 до Декларації); за квітень 2020 року на суму 125 460,80 грн (рядок 7 додатку 5 до Декларації); за червень 2020 року на суму 5 330,49 грн (рядок 7 додатку 5 до Декларації).
TOB «СІЧ СЕК'ЮРІТІ СЕРВІСИЗ» виставило рахунки на оплату наданих послуг, які сплачені позивачем, відповідно до платіжних доручень №3964 від 23.01.2020 на суму 569 562,00 грн. у т.ч.ПДВ 94 927,00 грн; №4097 від 11.02.2020 на суму 641 418,00 грн, у т.ч. ПДВ 106 903,00 грн; №4225 від 12.03.2020 на суму 650 232,00 грн, у т.ч.ПДВ 108 372,00 грн; №4420 від 09.04.2020 на суму 705 598,00 грн, у т.ч.ПДВ 117 599,67 грн; №4543 від 30.04.2020 на суму 752 764,80 грн, в т.ч. ПДВ 125 460,80 грн; №4792 від 16.06.2020 на суму 29 492,47 грн, у т.ч. ПДВ 4 915,41 грн; №4791 від 16.06.2020 на суму 644 394,24 грн, у т.ч. ПДВ 107 399,04 грн; №2007282 від 28.07.2020 на суму 25 586,36 грн, у т.ч.ПДВ 4 264,39 грн; №2007283 від 28.07.2020 на суму 155 719,68 грн, у т.ч.ПДВ 25 953,28 грн.
На підтвердження використання у власній господарській діяльності об'єктів, на яких надавались послуги охорони, позивач надав до контролюючого органу та до суду відповідні договори оренди з додатками, які містяться в матеріалах справи та досліджені судом апеляційної інстанції в повному обсязі.
Крім того, позивачем надано інформацію щодо направлених TOB «СІЧ СЕК'ЮРІТІ СЕРВІСИЗ» працівників охорони, яка містить детальну інформацію щодо прізвища, ім'я та по батькові охоронця, займаний пост, фотографію, період виконання відповідної функції.
На підставі досліджених документів, які, згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України, є підставою для податкового обліку, а також інших наданих позивачем документів, колегією суддів встановлено, що надані TOB «ТЕКХОСТИНГ» первинні документи (договори, Акти виконаних робіт, податкові накладні, платіжні інструкції) містять достатні дані про зміст та обсяг господарських операцій, їх учасників, дату і місце їх складання, а отже підтверджують фактичне здійснення спірних господарських операцій.
Посилання відповідача на відсутність в Актах виконаних робіт інформації щодо місця розташування, кількості постів, кількості осіб, що здійснюють охорону об'єкту, кількості годин здійснення охорони, є необґрунтованими, оскільки законодавчих вимог щодо змісту Акту виконаних робіт не встановлено.
Окрім того, під час перевірки позивача, разом із запереченнями всі первинні документи надавались податковому органу, досліджувались останнім, і в Акті перевірки не зазначено про ненадання позивачем перевіряючим певних документів.
Тобто, первинними документами підтверджується здійснення господарських операцій між TOB «ТЕКХОСТИНГ» та контрагентом - TOB «СІЧ СЕК'ЮРІТІ СЕРВІСИЗ», а також правомірність формування витрат та сум податку на додану вартість по операціям з цим контрагентом на підставі належним чином оформлених та зареєстрованих податкових накладних.
Дослідивши надані до матеріалів справи письмові докази, з урахуванням співвідношення вчинених господарських операцій з видами господарської діяльності позивача, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, що в результаті господарських операцій з TOB «СІЧ СЕК'ЮРІТІ СЕРВІСИЗ» у TOB «ТЕКХОСТИНГ» відбулись зміни в структурі активів, зобов'язань та у власному капіталі, що спростовує висновки контролюючого органу про нереальність господарських операцій між позивачем та даним контрагентом.
Крім того, позивач проявив належну обачність при виборі даного контрагента, перевіривши у нього наявність відповідної спеціальної Ліцензії на надання послуг з охорони власності та громадян серія АВ №594831, видана Міністерством внутрішніх справ України 11.01.2012 на підставі рішення №11 (т.1 а.с.223).
Отже, суд апеляційної інстанції відхиляє посилання податкового органу на те, що TOB «СІЧ СЕК'ЮРІТІ СЕРВІСИЗ» рішенням комісії регіонального рівня ГУ ДПС у м. Києві від 08.05.2020 №159418 було віднесено до ризикових платників податку, оскільки на момент, коли позивач укладав з вказаним контрагентом відповідні господарські договори такої обставини не існувало і позивач не міг її врахувати.
Окрім того, матеріалами перевірки та зібраними у справі доказами підтверджується, що, незважаючи на наявність такого рішення, складена TOB «СІЧ СЕК'ЮРІТІ СЕРВІСИЗ» податкова накладна №8 від 30.06.2020 була зареєстрована в ЄРПН, отже, наявність відповідного рішення не була перешкодою для виконання відповідного податкового обов'язку, попри наявність у контрагента позивача статусу ризикового.
Суд не бере до уваги посилання контролюючого органу щодо недостатності у контрагента позивача трудових ресурсів, оборотних активів та матеріальних ресурсів, оскільки такі обставини відповідачем встановлено на підставі аналізу зібраної та опрацьованої податкової інформації наявної в інформаційно-аналітичних ресурсах ДПС, проте сама по собі зібрана податкова інформація не є достатньою підставою для висновку про неможливість реального здійснення господарських операцій.
Вказана позиція неодноразово була висловлена Верховним Судом, зокрема в постановах від 03.10.2019 у справі № 811/3223/14, від 16.04.2020 у справі №810/3443/18, від 30.09.2021 у справі №400/1986/19 та фактично відповідає і позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній в постанові від 07.07.2022 (справа №160/3364/19), відповідно до якої податкова інформація, на підставі якої контролюючий орган робить висновки про відсутність у контрагентів трудових та матеріальних ресурсів, носить виключно інформативний характер. Посилання контролюючого органу на таку інформацію, як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставними, оскільки така інформація не відповідає критерію юридичної значимості, не є допустимим і достовірним доказом у розумінні процесуального закону та сама собою не доводить та не може свідчити про наявність податкових правопорушень.
Відповідно до норм ПК України податкова інформація є одним із джерел інформації, яке податкові органи можуть використовувати для здійснення своїх повноважень та функцій. При цьому, така інформація має бути підтверджена належними і допустимими доказами, зокрема, документами бухгалтерського і податкового обліку платника податку, його контрагента. Такі документи мають відображати зміст (суть) відносин між учасниками господарських операцій. Тобто узагальнена податкова інформація не є першоджерелом, а тому лише її наявність в розпорядженні контролюючого органу не є доказом недотримання платником вимог податкового законодавства.
Отримана відповідачем податкова інформація повинна оцінюватися у співвідношенні з первинною документацією. Така інформація носить виключно інформативний характер та сама по собі, окремо від інших доказів або за їх відсутності, не доводить наявності податкових правопорушень, на які посилається контролюючий орган.
Слід також зазначити, що контролюючим органом не надано допустимих та достовірних доказів того, що відомості, які містяться в первинних документах є неповними, недостовірними, суперечливими або такими ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.
Також, судом апеляційної інстанції не встановлено, а відповідачем не надано жодних належних доказів наявності в діях позивача ознак неправомірності чи фактів узгодженості його дій з недобросовісними господарюючими суб'єктами (контрагентами) з метою незаконного отримання податкової вигоди або ж його обізнаності з такими діями контрагентів чи сприяння ухиленню ними від виконання податкових зобов'язань.
Посилання контролюючого органу на те, що контрагенти по ланцюгу постачання є фігурантами кримінальних проваджень та/або згадуються в судових рішеннях у відповідному контексті, суд не бере до уваги, оскільки контролюючим органом не надано доказів наявності вироків, що набрали законної сили стосовно посадових осіб контрагента (у тому числі, по ланцюгу постачання), а також де б досліджувались господарські операції між позивачем та контрагентом в рамках таких кримінальних проваджень. Слід зазначити, що матеріали справи не містять відомостей про наявність та рух кримінальних справ за участі вказаних контрагентів, з яких можливо було б встановити які саме правовідносини, з якими контрагентами та за який період є предметом розслідування в таких кримінальних провадженнях.
Окрім того, норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат чи податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.
Таким чином, колегією суддів апеляційної інстанції встановлено, що наданими до матеріалів справи письмовими доказами та первинними документами підтверджено, що господарські відносини між TOB «ТЕКХОСТИНГ» та TOB «СІЧ СЕК'ЮРІТІ СЕРВІСИЗ» мали реальний характер, придбані послуги були використані позивачем у власній господарській діяльності, підтверджені належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, спричинили реальні зміни майнового стану позивача, та були належним чином відображені у бухгалтерському обліку та податковій звітності.
На підстав викладеного суд дійшов висновку, що позивачем правомірно сформовано показники податкової звітності з податку на прибуток та податку на додану вартість з урахуванням господарських операцій з контрагентом TOB «СІЧ СЕК'ЮРІТІ СЕРВІСИЗ», у зв'язку з чим твердження контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства є необґрунтованими та не заслуговують на увагу суду апеляційної інстанції.
Крім того, судом встановлено, що суми податку на додану вартість по господарським операціям з TOB «СІЧ СЕК'ЮРІТІ СЕРВІСИЗ» були включені позивачем до складу податкового кредиту в податкових деклараціях з ПДВ: за січень 2020 року на суму 94 927 грн (рядок 8 додатку 5 до Декларації) та на суму 106 903 грн (рядок 9 додатку 5 до Декларації); за лютий 2020 року на суму 108 372 грн (рядок 7 додатку 5 до Декларації); за березень 2020 року на суму 117 599,70 грн (рядок 6 додатку 5 до Декларації); за квітень 2020 року на суму 125 460,80 грн (рядок 7 додатку 5 до Декларації); за червень 2020 року на суму 5 330,49 грн (рядок 7 додатку 5 до Декларації).
Отже, висновки контролюючого органу про заниження позивачем податкового зобов'язання в податковій звітності за лютий 2020 року на суму 310 202,00,00 грн за квітень 2020 року на суму 243 061,00 грн та за вересень 2020 року на суму 5 331,00 грн є безпідставними та необґрунтованими, оскільки відповідні операції безпосередньо не впливали на показники зазначених податкових періодів.
Той факт, що при декларуванні податкового кредиту з урахуванням спірних операцій позивач також декларував від'ємне значення податку, не доводить сам по собі, що до складу такого від'ємного значення увійшли суми ПДВ саме за цими операціям. З огляду на вказане, збільшуючи податкове зобов'язання наступних періодів, а не періоду, в якому відповідний показник вплинув на задекларовані суми, контролюючий орган діяв незаконно.
Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку, що ГУ ДПС у м. Києві не доведено правомірність оскаржуваних ППР, а тому вони є протиправними та підлягають скасуванню.
Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.
Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
У рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються, а в рішенні від 27.09.2010 по справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» - що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.
Як зазначено в п. 4.1 Рішення Конституційного суду України від 02.11.2004 р. N 15-рп/2004 суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях визначив окремі ознаки принципу верховенства права у розбудові національних систем правосуддя та здійсненні судочинства, яких мають дотримуватись держави - члени Ради Європи, що підписали Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги правову позицію Європейського суду з прав людини, яка викладена в справі «Пономарьов проти України» (пункт 40 мотивувальної частини рішення від 3 квітня 2008 року), в якому Суд наголосив, що «право на справедливий судовий розгляд», яке гарантовано п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду.
У справі «Сокуренко і Стригун проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що «стаття 6 Конвенції не зобов'язує держав - учасників Конвенції створювати апеляційні чи касаційні суди. Однак там, де такі суди існують, необхідно дотримуватись гарантій, визначених у статті 6» (пункт 22 мотивувальної частини рішення від 20 липня 2006 року).
Аналіз наведених положень дає підстави колегії суддів апеляційної інстанції дійти висновку, що даний адміністративний позов підлягає задоволенню, оскаржувані ППР скасуванню, а доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу суду.
Колегія суддів апеляційної інстанції доходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.
Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.
В зв'язку з цим, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Щодо клопотання заявленого представником позивача Причепою Т.В. від 29.09.2025 про стягнення з відповідача понесених витрат на правничу допомогу в розмірі по 117 349,32 грн. за участь в апеляційній інстанції, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Так, між адвокатом Причепою Т.В. та TOB «ТЕКХОСТИНГ» укладено договір про надання правничої допомоги №28122021 від 28.12.2021 року, з додатком №1 до договору про надання правничої допомоги від 28.12.2021 року про надання послуг.
На підтвердження судових витрат, пов'язаних з наданням правничої допомоги, стороною позивача додано копію рахунку на оплату № 17092025, платіжну інструкцію від 25.09.2025 в розмірі 19 558,22 грн., виписку за рахунком від 25.09.2025 в розмірі 117 349,32 грн., звіт про надання правової допомоги від 29.09.2025, за період з 08.07.2025 по 29.09.2025.
Зі звіту про надання правової допомоги від 29.09.2025 вбачається, що адвокатом Причепою Т.В. здійснено аналіз апеляційної скарги від 08.07.2025 року та підготовку відзиву на апеляційну скаргу (витречено 10,5 годин), здійснено аналіз апеляційної скарги від 10.07.2025 року та підготовку відзиву на апеляційну скаргу (витречено 7 годин), підготовка заяви про стягнення судових витрат (витречено 1,5 години).
Дослідивши вищевказані докази, відзиви на апеляційні скарги, подані через підсистему «Електронний суд», 29.07.2025 року представниками позивача Пигідою Є.С. а Причепою Т.В., колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку про часткове задоволення клопотання про стягнення з відповідача понесених витрат на правничу допомогу в розмірі по 117 349,32 грн. за участь в апеляційній інстанції.
13.10.2025, через підсистему «Електронний суд», надійшла заява ГУ ДПС України про зменшення загальної суми, заявлених представником ТОВ «Текхостинг», витрат на професійну правничу допомогу. Вказана заява обґрунтована відповідачем неспівмірністю заявлених представником позивача витрат на правничу допомогу в розмірі по 117 349,32 грн.
Дослідивши доводи сторін, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що позивачем не доведено понесені витрати за участь в апеляційній інстанції, в розмірі по 117 349,32 грн.
З огляду на зазначені вище обставини, колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку, що заявленого представником позивача Причепою Т.В. від 29.09.2025 про стягнення з відповідача понесених витрат на правничу допомогу в розмірі по 117 349,32 грн. підлягає частковому задоволенню в розмірі 20 000, 00 грн., що є співмірним наданій правовій допомозі та складністю даної справи.
Керуючись ст.ст. 242, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві - залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 09 червня 2025 року - залишити без змін.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕКХОСТИНГ» (ЄДРПОУ 41309272) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (ЄДРПОУ 44116011) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000, 00 грн. (двадцять тисяч гривень 00 копійок).
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Головуючий суддя: М.І. Кобаль
Судді: Н.П. Бужак
О.М. Оксененко
Повний текст виготовлено 05.11.2025 року