П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
05 листопада 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/19742/24
Перша інстанція: суддя Дубровна В.А.,
повний текст судового рішення
складено 30.06.2025, м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Джабурія О.В.
суддів - Вербицької Н.В.
- Кравченка К.В.
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ТУІ-ТРАНСПОРТ» на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 червня 2025 року у справі за адміністративним позовом Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТУІ-ТРАНСПОРТ» про стягнення адміністративно-господарських санкцій, -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТУІ-ТРАНСПОРТ», у якому просить стягнути адміністративно-господарські санкції у розмірі 40 952,45 грн. та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 1 048,32 грн.
На обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідач в порушення ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21.03.1991 р. №875-ХІІ не забезпечив працевлаштування осіб з інвалідністю згідно з встановленим законом нормативом. Оскільки відповідно до ст.20 цього Закону на відповідача покладається відповідальність у вигляді адміністративно-господарських санкцій, які останній самостійно не сплатив, тому позивач звернувся до суду з даним позовом.
03.10.2024 року позивачем долучено до матеріалів справи лист Міжрегіонального управління № ПД/3.1/8077-24 від 19.09.2024 року та лист відділення Фонду №1790/05 від 22.08.2024 року.
06.11.2024 року позивачем долучено до матеріалів справи лист Одеської філії Одеського обласного центру зайнятості та її підпорядкованих відділів про ненадання «ТОВ «ТУІ-ТРАНСПОРТ» звітності за Формою ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» (далі-Форма №3-1ТН).
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 30 червня 2025 року позов Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (вул. Канатна, буд. 83, м. Одеса, Одеська обл., 65107, ЄДРПОУ 13901271) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТУІ-ТРАНСПОРТ» (вул. Рішельєвська, буд. 28, м. Одеса, 65011, ЄДРПОУ 39488053) про стягнення адміністративно-господарських санкцій задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТУІ-ТРАНСПОРТ» на користь Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції у розмірі 40 952,45 грн. та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 1 048,32 грн. , Банк - ГУ ДКСУ в Одеській області, Одержувач Одеська міська ТГ ГУК в Од.обл./м.Одеса/50070000, ЄДРПОУ 37607526 ,Казначейство України(ел. адм. подат.) UA618999980313191230000015744, Код класифікації 50070000, Бюджетне кодування в призначенні платежу: *,101;код ЄДРПОУ підприємства; платежі до Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю за 2023 рік.
На вказане рішення суду Товариство з обмеженою відповідальністю «ТУІ-ТРАНСПОРТ» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, просить повністю скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.
12 серпня 2025 року на адресу суду апеляційної інстанції надійшов відзив на апеляційну скаргу від Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю, в якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 червня 2025 року по справі №420/19742/24 без змін.
Відповідно до вимог ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
За правилами частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ТОВ «ТУІ-ТРАНСПОРТ» є суб'єктом господарювання.
20.03.2024 року Одеське ОВ ФСЦОзІ листом №50/05 надіслав відповідачу претензію про сплату нарахованої суми адміністративно-господарської санкції та пені за несвоєчасну сплату, обґрунтовуючи тим, що згідно поданої звітності ТОВ «ТУІ-ТРАНСПОРТ» та даних Пенсійного фонду України, підприємство не виконало встановлений законодавством норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, у зв'язку з чим до електронного кабінету був надісланий електронний документ - розрахунок із нарахованою сумою адміністративно-господарської санкції у розмірі 40 952,45 гривень.
07.03.2024 року Одеське ОВ ФСЦОзІ засобами електронного зв'язку направив до електронного кабінету ТОВ «ТУІ-ТРАНСПОРТ» розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2023 рік, за яким:
- кількість штатних працівників на підприємстві становила 12 осіб, з них кількість осіб, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність становила 0 осіб;
- кількість осіб з інвалідністю - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місяцях, створених відповідно до вимог ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» - 1 особа;
- фонд оплати праці штатних працівників становив 982 858,73 грн.;
- середньорічна заробітна плата штатного працівника - 81 904,89 грн.;
- сума коштів адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місяць для працевлаштування осіб з інвалідністю - 40 952,45 грн. (а.с.10)
22.08.2024 року Одеське ОВ ФСЦОзІ листом за №1790/05 звернувся до Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про включення ТОВ «ТУІ-ТРАНСПОРТ» до переліку позапланових перевірок Державною службою з питань праці у 2024 році, як підприємство, яке відповідно до Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування наданого Пенсійним фондом України до Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю, не виконало норматив працевлаштування осіб з інвалідністю у 2023 році відповідно до статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» (зі змінами).
19.09.2024 року Південне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці листом № ПД/3.1/8077-24 повідомило Фонд, що на теперішній час Міжрегіональне управління не має можливості провести позапланові заходи державного нагляду (контролю) на підставі листа Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю, з питань дотримання вимог ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» через дію положень Постанови Кабінету Міністрів України «Про припинення заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду в умовах воєнного стану» від 13.03.2022 року №303.
Вважаючи, що всупереч вимог ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в України» відповідачем не працевлаштовано осіб з інвалідністю у 2023 році, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення адміністративно-господарські санкції та пеню.
Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Надаючи правову оцінку законності і обґрунтованості рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з вимогами ст.18 Закону України (у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в України» забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.
Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань особи з інвалідністю, наявних у неї професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.
Згідно з вимогами ч.3 ст.18 Закону №875-XII підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для таких осіб умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до вимог ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в України» для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті та з урахуванням вимог статті 18 цього Закону, і здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативу робочих місць. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним.
Пенсійний фонд України у порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, надає Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю інформацію:
- про створення підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю;
- необхідну для обчислення кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті.
Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю щороку до 10 березня в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності здійснює визначення підприємств, установ та організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, та надсилає їм розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, обчислених відповідно до статті 20 цього Закону.
Розрахунок надсилається у формі електронного документа через електронні кабінети підприємств, установ та організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України у формі та порядку, визначених Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю спільно з Пенсійним фондом України.
Положеннями ст.20 Закону України №875 передбачено наступне.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю.
Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів).
Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною 1 статті 19 цього Закону.
Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів).
Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.
У разі несплати адміністративно-господарських санкцій або пені чи неможливості їх сплати за рішенням суду їх стягнення в примусовому порядку може бути звернено на майно підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичної особи, яка використовує найману працю, в порядку, передбаченому законом.
Для реалізації положень статті 19 Закону №875 Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову «Про внесення змін до Положення про централізований банк даних з проблем інвалідності» від 07.04.2023 року №307.
Відповідно до цього Положення програмний комплекс «Реєстр роботодавців щодо виконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю» Централізованого банку даних з проблем інвалідності забезпечує автоматизоване (без стороннього втручання):
опрацювання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності;
визначення роботодавців, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною 1 статті 19 Закону №875;
створення розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, обчислених відповідно до статті 20 Закону №875;
Таким чином, розрахунок адміністративно-господарських санкцій формується в автоматизованому режимі без втручання працівників Фонду, для усіх роботодавців. Такі розрахунки у вигляді PDF-файлу за підписом керівника територіального відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю надсилаються до електронного кабінету роботодавця на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України.
Суд звертає увагу на те, що з набранням чинності Законом України від 18.10.2022 року №2682-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо захисту соціальних, трудових та інших прав фізичних осіб, у тому числі під час воєнного стану, та спрощення обліку робочих місць для осіб з інвалідністю» (далі - Закон №2682-IX), Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю здійснює визначення факту невиконання нормативу робочих місць та розрахунок адміністративно-господарських санкцій в автоматизованому режимі, виключно на підставі даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності, зафіксованих станом на контрольну дату - до 10 березня року, наступного за звітним.
Відповідальність за повноту, достовірність і своєчасність подання інформації до зазначених реєстрів покладається на роботодавця як джерело такої інформації. Несвоєчасне виправлення помилок у звітності до настання контрольної дати є ризиком роботодавця і не звільняє його від сплати адміністративно-господарської санкції, передбаченої вимогами статті 20 Закону №875-XII, навіть якщо фактичні обставини не відповідали поданій звітності.
Вказані правові висновки також відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 24.04.2025 року у справі №280/3642/23.
Відповідно до вимог ч.1 ст.218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Частиною другої вказаної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що він вжив усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Тобто, суб'єкт звільняється від відповідальності, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності (тобто від адміністративно-господарських санкцій), якщо доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення правопорушення. Підприємство не несе відповідальності за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, якщо воно розробило необхідні заходи по створенню для них робочих місць, зокрема, створило робочі місця для таких осіб та своєчасно, достовірно, в повному обсязі проінформувало відповідні установи, але фактично не працевлаштувало особу з інвалідністю з причин незалежних від нього: відсутність осіб з інвалідністю, відмова особи з інвалідністю від працевлаштування на підприємство, наявність протипоказань за станом здоров'я особи для роботи на відповідній посаді.
Наведене вище узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 28.04.2020 року у справі №824/643/18-а та від 21.05.2020 року у справі №520/3919/19.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до вимог частини першої статті 19 Закону №875 для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу за звітний 2023 рік ТОВ «ТУІ-ТРАНСПОРТ» становила 12 осіб, у зв'язку з чим, норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю складає 1 особа.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до вимог частини першої статті 20 Закону України №875-XІI підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю.
Як встановлено судом, в матеріалах справи відсутні докази того, що ТОВ «ТУІ-ТРАНСПОРТ», зокрема після отримання Розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, звертався до Одеського ОВ ФСЦОзІ у зв'язку з виявленням розбіжностей у кількості працевлаштованих осіб.
Крім того, колегія суддів акцентує, що доказом, який свідчить про створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальних робочих місць, та інформування органів зайнятості про наявність вільних робочих місць для осіб з інвалідністю, є звіт форми № 3-ПН.
Водночас матеріали справи не містять доказів того, що відповідач вживав заходи по створенню робочих місць для осіб з інвалідністю та надавав про це інформацію державній службі зайнятості для організації працевлаштування осіб з інвалідністю за 2023 рік.
Варто зазначити, що вимогами Закону України №875-XІI юридична відповідальність у виді адміністративно-господарської санкції встановлена саме за фактичне недотримання роботодавцем нормативів, передбачених статтею 19 цього Закону, а не за подання з недостовірними відомостями Податкових розрахунків.
З огляду на наведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо невиконання відповідачем вимог Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» щодо прийняття заходів для працевлаштування осіб з інвалідністю, що має наслідком сплату адміністративно-господарських санкцій.
Колегія суддів критично ставиться до посилань апелянта стосовно неналежного повідомлення про нарахування адміністративно-господарських санкцій та розгляду справи в суді з огляду на наступне.
Відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.127 КАС України часом вручення повістки вважається день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Згідно з вимогами ч.11 ст.126 КАС України розписку про одержання повістки (повістку у разі неможливості вручити її адресату чи відмови адресата її одержати) належить негайно повернути до адміністративного суду. У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.
З урахуванням вищезазначеного, апеляційний суд зауважує, що до повноважень адміністративних судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, а відповідно до вимог частини другої статті 44 КАС України учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Крім того, Одеське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю також вжило всіх можливих заходів щодо інформування апелянта. 07.03.2024 року у форму електронного документу через електронний кабінет підприємства, який використовує найману працю, на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України, надійшов Розрахунок адміністративно-господарської санкції. Одеським обласним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю було надіслано претензію від 20.03.2024 року на адресу, яка самостійно вказана апелянтом при подачі ЄСВ до Пенсійного фонду України.
Враховуючи наведене та зважаючи на відсутність на той час у апелянта зареєстрованого електронного кабінету у підсистемі Електронний суд, Одеським обласним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю було вжито всіх належних заходів щодо відповідного інформування.
Отже, з урахуванням вищевказаного, та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що в даному випадку наявні законні підстави для задоволення позовних вимог.
Відповідно до вимог ч.2 ст.6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно з вимогами п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до вимог ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 308; 311; 315; 316; 321; 322; 325 КАС України, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТУІ-ТРАНСПОРТ» залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 червня 2025 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених статтею 328 КАС України.
Суддя-доповідач О.В. Джабурія
Судді К.В. Кравченко Н.В. Вербицька