П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
04 листопада 2025 р.м. ОдесаСправа № 521/15707/25
Головуючий в 1 інстанції: Сегеда О.М. Дата і місце ухвалення: 23.09.2025р., м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Бойка А.В.,
суддів : Єщенка О.В.,
Шевчук О.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Хаджибейського районного суду м. Одеси від 23 вересня 2025 року за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора 1 батальйону 4 роти управління патрульної поліції у Вінницькій області Кравчука Сергія Олеговича, третя особа Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, -
У вересні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Хаджибейського районного суду м. Одеси з адміністративним позовом до інспектора 1 батальйону 4 роти управління патрульної поліції у Вінницькій області Кравчука Сергія Олеговича, третя особа Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції, про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №363576 від 10 грудня 2024 року. Також, позивач просив закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно нього на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.
Ухвалою Хаджибейського районного суду м. Одеси від 17.09.2025р. відмовлено у задоволені заяви ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку звернення до суду.
Позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків шляхом надання до суду обґрунтованої заяви про поновлення строку звернення до суду із зазначенням інших причин, які перешкоджали своєчасно звернутися з даним позовом.
Ухвалою Хаджибейського районного суду м. Одеси від 23.09.2025р. позовну заяву повернуто ОСОБА_1 на підставі п.1 ч.4 ст.169 КАС України.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на не правильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та не повне з'ясування обставин справи, просить скасувати ухвалу від 23.09.2025р. та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В своїй скарзі апелянт зазначає, що при здійсненні висновку про те, що зазначені ОСОБА_1 причини пропуску строку звернення до суду є не поважними, суд першої інстанції не надав правову оцінку вказаним позивачем обставинам, формально обмежившись вказівкою на їх неповажність. Відмова суду в поновленні строку звернення до суду ґрунтувалася лише на формальному наборі речень, які не несуть смислового навантаження, не містять жодного аналізу наведених у клопотанні обставин, не містять заперечення проти жодного пункту чи аргументу, та не відповідають критеріям мотивованого судового рішення, визначеним у статті 245 КАС України. Відмова у задоволенні обґрунтованого клопотання без жодного аналізу і без викладення конкретних мотивів, при тому що клопотання відповідало вимогам ст.121 КАС України, по суті становить незаконну відмову в доступі до правосуддя.
Справа призначена до розгляду у порядку письмового провадження у відповідності до ч.2 ст.312 КАС України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного:
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого публічно-правові відносини можуть вважатися спірними. Тому, якщо протягом законодавчо встановленого строку особа не звернулася до суду за вирішенням спору, відповідні відносини набувають ознаки стабільності.
Питання строків звернення до адміністративного суду врегульовано приписами статті 122 КАС України, згідно із частиною першою якої позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до ч.2 ст.122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (абзац перший).
За правилами ч.3 ст.122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності визначено статтею 286 КАС України.
Частиною другою статті 286 КАС України передбачено, що позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Таким чином, законодавець визначив десятиденний строк достатнім з тим, аби особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, визначилася, чи оскаржуватиме вона відповідну постанову в судовому порядку.
Як слідує зі змісту ст.123 КАС України подання до суду позовної заяви з пропуском строку звернення до суду не є безумовною підставою для застосування наслідків такого пропуску у вигляді повернення такої позовної заяви або залишення її без розгляду. Відповідний строк може бути поновлений ухвалою суду за наявності поважних, документально підтверджених причин його пропуску. При цьому, обов'язок доведення існування таких причин покладено на позивача, тобто особу, яка звертається на суду.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду.
Відповідно п.1 ч.4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Предметом спору у даній справі є оскарження ОСОБА_1 правомірності постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №363576 від 10 грудня 2024 року, якою його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.126 прим. КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 20 400,00 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 при зверненні до суду першої інстанції в позовній заяві просив поновити йому строк звернення до суду, посилаючись на те, що копію спірної постанови він не отримував, про її існування дізнався лише 15.07.2025р. та вжив невідкладних заходів щодо її оскарження в судовому порядку. Однак, позовну заяву ОСОБА_1 було повернуто ухвалою Хаджибейського районного суду м. Одеси від 02.09.2025р. по справі №128/2823/25 у зв'язку з невиконанням ним вимог ухвали про залишення позову без руху. Оскільки повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню до суду, тому при отриманні ухвали від 02.09.2025р. він без зволікань повторно звернувся з позовом до суду щодо оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА №363576 від 10 грудня 2024 року.
Залишаючи без руху позовну заяву ОСОБА_1 суд першої інстанції в ухвалі від 17.09.2025р. зазначив, що вказані позивачем причини пропуску звернення до суду є не поважними. При цьому, суд не надавав правову оцінку зазначеним позивачем обставинам.
На виконання вимог ухвали від 17.09.2025р. позивач надав до суду заяву про поновлення строку звернення до суду, в якій, у зв'язку з тим, що суд не досліджував та не надавав правової оцінки вказаним в позовній заяві обставинам пропуску строку звернення до суду, знову відобразив ці ж обставини. Додатково зазначив, що на адвокатський запит його представника від 22.09.2025р. отримано відповідь, що спірна постанова направлялася на його адресу в м.Херсон, де він не проживає, зареєстрованим у встановленому порядку фактичним місцем проживання ОСОБА_1 , як внутрішньо-переміщеної особи, є м.Одеса.
Повертаючи ухвалою від 23.09.2025р. позовну заяву ОСОБА_1 суд дійшов висновку, що позивачем не виконано вимог ухвали від 17.09.2025р., не надано обґрунтованої заяви про поновлення строку звернення до суду із вказівкою інших причин пропуску такого строку, а лише зазначено підстави, які вже бути визнані судом не поважними в ухвалі від 17.09.2025р.
Надаючи правову оцінку висновкам суду першої інстанції щодо наявності підстав для повернення позовної заяви ОСОБА_1 колегія суддів зазначає наступне.
Стаття 6 Конвенції Європейського суду з прав людини гарантує особі право на справедливий суд.
Згідно зі сталою практикою ЄСПЛ, у рішеннях судів повинні бути відповідним чином викладені мотиви, які лежать в основі цих рішень. При цьому, ЄСПЛ виділяє декілька цілей мотивування судових рішень: продемонструвати і довести передусім сторонам, що суд справді почув їхні позиції, а не проігнорував їх; надати сторонам змогу вирішити питання про доцільність його оскарження та забезпечення ефективного апеляційного перегляду справи; суспільний контроль за правосуддям.
Складовими принципу верховенства права є, зокрема, правова передбачуваність та правова визначеність, які необхідні для того, щоб учасники відповідних правовідносин мали можливість завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано (абзац третій пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005).
Залишаючи без руху позовну заяву ОСОБА_1 суд першої інстанції в ухвалі від 17.09.2025р. на надав правової оцінки зазначеним позивачем причинам пропуску строку звернення до суду на предмет їх поважності. Тобто, ухвала не містить мотивів, відповідно до яких суд дійшов певних висновків відмовляючи в задоволенні заяви про поновлення строку на оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА №363576 від 10 грудня 2024 року.
Суд обмежився лише вказівкою, що він визнає причини пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду неповажними.
Відповідні мотиви суду відсутні також і в ухвалі від 23.09.2025р., при постановленні якої суд обмежився посиланням лише на те, що представником позивача не було усунено недоліків позовної заяви, зокрема, не було зазначено інших підстав для поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, а лише зазначено підстави, які вже були визнані судом неповажними в ухвалі Хаджибейського районного суду міста Одеси від 17 вересня 2025 року.
Оскільки судом не надано правової оцінки наведеним ОСОБА_1 у клопотанні про поновлення строку звернення до суду обставинам, тому, на думку колегії суддів, висновок суду першої інстанції про їх неповажність та, у зв'язку з цим, про наявність підстав для повернення позовної заяви, є передчасним і таким, що не відповідає критеріям мотивованого судового рішення, визначеним у статті 245 КАС України.
За наведених обставин колегія суддів доходить висновку, що ухвала Хаджибейського районного суду міста Одеси від 23.09.2025р. підлягає скасуванню на підставі п.4 ч.1 ст.31 7 КАС України.
Що ж до ухвали від 17.09.2025р. про залишення позовної заяви без руху, то зазначена ухвала відсутня у визначеному ст.294 КАС України переліку ухвал, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду.
За таких обставин, колегія суддів не переглядає її в апеляційному порядку, однак враховує висновки вказаної ухвали при наданні правової оцінки похідній від неї ухвалі від 23.09.2025р. про повернення позовної заяви.
Статтею 320 КАС України передбачено право суду апеляційної інстанції за наслідками скасування ухвали суду першої інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відповідно до ч.3 ст.312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 312, 320, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Хаджибейського районного суду м. Одеси від 23 вересня 2025 року скасувати.
Справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Суддя-доповідач: А.В. Бойко
Суддя: О.В. Єщенко
Суддя: О.А. Шевчук