П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
04 листопада 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/12613/24
Категорія 106000000Головуючий у суді І інстанції: Бездрабко О.І. час і місце ухвалення: письмове провадження, м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача - Семенюка Г.В.,
суддів - Федусика А.Г., Шляхтицького О.І.,
при секретаріВишневській А.В.
за участю сторін:
представник позивачаСтрілов С.О. (посвідчення, ордер)
Представник ТУ ДСАБевзюк О.Г. (витяг, довіреність)
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні П'ятого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та Територіального управління Державної судової адміністрації України в Херсонській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 червня 2025 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Херсонській області, третя особа: Державна судова адміністрація України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
встановиВ:
Позивач, звернувся до суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Херсонській області, третя особа: Державна судова адміністрація України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, мотивуючи його тим, що вона обіймає посаду секретаря судового засідання Білозерського районного суду Херсонської області та в 2023 році перебувала у відпустці для догляду за дитиною 2021 року народження до досягнення нею трирічного віку. За ініціативою позивача та за наказом в.о. керівника апарату Білозерського районного суду Херсонської області від 01.01.2024 р. № 01-68/02 відпустку ОСОБА_1 для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку перервано. Вказаним наказом також оголошено простій не з вини працівника з 01.01.2024 р. до закінчення дії правового режиму воєнного стану з оплатою у розмірі посадового окладу та обов'язкових нарахувань у межах фонду заробітної плати, але не менше мінімальної заробітної плати встановленої Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік". Відповідно до табелів обліку робочого часу за березень 2024 року облік робочого часу ОСОБА_1 , як і більшості інших працівників апарату Білозерського районного суду Херсонської області, здійснювався як таких, що перебувають у простої. Разом з цим, позивачу не була виплачена заробітна плата за березень 2024 року, що стало підставою звернення до суду із позовною заявою.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 15.07.2024 р., яку залишено без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 10.09.2024 р., провадження у справі закрито.
Постановою Верховного Суду від 06.03.2025 р. ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 17.07.2024 р. та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 10.09.2024 р. скасовано в частині закриття провадження у справі щодо позовних вимог про визнання протиправними наказу начальника Територіального управління Державної судової адміністрації України в Херсонській області від 31.01.2024 р. за № 04-05/13 та дій Територіального управління Державної судової адміністрації України в Херсонській області щодо невиплати ОСОБА_1 заробітної плати за березень 2024 року; справу в цій частині направлено до Одеського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 19 червня 2025 року позов задоволено. Визнано протиправним наказ начальника Територіального управління державної судової адміністрації України в Херсонській області за № 04-05/13 від 31.01.2024 р. Визнано протиправними дії Територіального управління державної судової адміністрації України в Херсонській області щодо не виплати ОСОБА_1 заробітної плати за березень 2024 р. Стягнуто з Головного управління Територіального управління Державної судової адміністрації України в Херсонській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати на правничу допомогу у розмірі 2000 (дві тисячі) грн.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції змінити резолютивну частину рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19.06.2025 року у справі № 420/12613/24, виклавши її частково рішенням суду наступного змісту: «Стягнути з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Херсонській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката пов'язану з розглядом справи в сумі 4000 грн (чотири тисячі гривень).» В іншій частині рішення суду залишити без змін.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, приймаючи рішення про розподіл між сторонами судових витрат судом безпідставно не враховано вимоги ст. 137 КАСУ та чисельні висновки Верховного Суду з цього питання, зокрема викладені у постанові від 13.03.2025 у справі №275/150/22, про неможливість зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката без відповідного клопотання іншої сторони.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Територіальне управлінням Державної судової адміністрації України в Херсонській області подало апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нову постанову, якою у задоволенні вимог позивача відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що задовольняючи позов, суд першої інстанції не врахував, що у Територіального управління відсутні умисні, безпідставні та протиправні дії, оскільки виплата зарплати не здійснювалась через наявність протиріч в наказах суду та сумніви в тому, що керівник апарату суду шляхом винесення наказу з протиріччями можливо проводив незаконну виплату коштів працівникам суду. Зокрема, наголошує на тому, що в.о. керівника апарату суду не тільки не прийняла ніяких заходів для призупинення дії трудових відносин, оскільки суд не працював, підсудність справ була визначена Вищою радою правосуддя з червня 2023 року за Херсонським міським судом Херсонської області, і всупереч Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану ", який набрав чинності 24.03.2022 р., видала наказ № 01-68/02 від 01.01.2024 р. про оголошення простою ОСОБА_1 і виплаті заробітної плати. В зазначеному наказі взагалі немає посилань на ст.34 КЗпП України. В той же час, є примітка на відсутність організаційних і технічних умов для діяльності Білозерського районного суду області. Тобто, зазначені умови законодавець відніс як підстави визнання простою. Не розкрито в наказі, які ж саме організаційні та технічні умови не дали можливості ОСОБА_1 виконувати свої обов'язки - секретаря суду, що змусило оголосити їй простій, не вбачається, яким чином і на підставі яких документів Галушці оформлено простій не з вини працівника. Також зазначає, що в чинному українському трудовому законодавстві відсутні норми, які визначають механізм оплати держслужбовцю часу простою у разі переривання відпустки. З огляду на вказане, територіальне управління не мало на меті безпідставно не виплачувати заробітну плату працівникам суду.
ОСОБА_1 було надано відзив на апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Херсонській області, в якому зазначено, що доводи, викладені в апеляційній скарзі є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Крім того, позивач зазначає, що будь-які сумніви посадових осіб ТУ ДСА та звернення за роз'ясненнями не давали підстав для порушення вимог закону і залишення без засобів для існування матері малолітньої дитини на протязі тривалого часу.
Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Херсонській області було надано відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в якому зазначено, що доводи, викладені в апеляційній скарзі є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Крім того, відповідач звертає увагу на неспівмірність заявленої до стягнення суми витрат у розмірі 4000 грн. на правничу допомогу із розглядуваним спором, оскільки предмет спору у справі не є надто складним, містить лише один епізод спірних відносин, не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, обсяг і складність складених процесуальних документів не є значними, підготовка цієї позовної заяви не вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги належить залишити без задоволення з наступних підстав:
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 з 06.02.2019 р. обіймає посаду секретаря судового засідання Білозерського районного суду Херсонської області та з 27.07.2021 р. перебувала у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
За ініціативою позивача, наказом в.о. керівника апарату Білозерського районного суду Херсонської області від 01.01.2024 р. № 01-68/02 "Про переривання відпустки для догляду за дитиною ОСОБА_1 " перервано відпустку позивача для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та наказано приступити до виконання посадових обов'язків з 01.01.2024 р. Також даним наказом оголошено простій позивачу не з вини працівника, з 01.01.2024 р. до закінчення дії правового режиму воєнного стану з оплатою у розмірі посадового окладу та обов'язкових нарахувань у межах фонду заробітної плати, але не менше мінімальної заробітної плати встановленої Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік". Під час простою працівник звільняється від обов'язку бути присутнім на віддаленому робочому місці і на робочому місці в приміщенні Білозерського районного суду Херсонської області.
Відповідно до табелів обліку робочого часу за січень та лютий 2024 року облік робочого часу ОСОБА_1 , як і більшості інших працівників апарату Білозерського районного суду Херсонської області, здійснювався як таких, що перебувають у простої.
Вищевказаний наказ 29.01.2024 р. за вих. № 04-214/24 повернуто до Білозерського районного суду Херсонської області як такий що не відповідає вимогам законодавства, оскільки в преамбулі наказу зазначається про відсутність організаційних і технічних умов для діяльності Білозерського районного суду Херсонської області, а в наказовій частині зазначено, що працівника вважати такими, що приступив до виконання своїх посадових обов'язків, що є протиріччям.
Відповідно до наказу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Херсонській області від 31.01.2024 р. № 04-05/13 "Про тимчасове призупинення нарахування та виплати зарплати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 " тимчасово призупинено нарахування та виплату заробітну плату ОСОБА_1 , оскільки встановлено, що вихід позивача на роботу відсутній, як і виконання посадових обов'язків по суті. Пунктом 3 вищезазначеного наказу визначено, що у разі усунення протиріч в наказах і надання обґрунтованого роз'яснення відповідними органами-відділу планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності ТУ ДСАУ в Херсонській області провести розрахунок та виплату заробітної плати ОСОБА_1 і ОСОБА_2 .
Наказом Територіального управління Державної судової адміністрації України в Херсонській області від 29.04.2024 р. № 04-05/52 "Про скасування наказу № 04-05/13 від 31.01.2024 р." скасовано зазначений наказ, а також наказано відділу планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності ТУ ДСАУ в Херсонській області провести розрахунок та виплату в травні 2024 року заробітної плати ОСОБА_1 і ОСОБА_2 за січень 2024 року і наступні місяці відповідно до табелю обліку робочого часу Білозерського районного суду Херсонської області.
Згідно платіжної відомості від 08.05.2024 р. № 26 позивачу виплачено заробітну плату за період з січня по квітень 2024 року у розмірі 23586,50 грн.
Відповідно до платіжної відомості та платіжної інструкції №336 від 18.06.2024 р. 20.06.2024 р. відповідач здійснив виплату позивачу компенсації у зв'язку з порушенням строків їх виплати за січень - квітень 2024 року у сумі 87,42 грн.
З огляду на скасування оскаржуваного наказу та виплату заробітної плати позивачу заробітної плати за березень 2024 р., ТУ ДСАУ в Херсонській області звернулося до суду першої інстанції із заявою про закриття провадження у справі відповідно до п.8 ч.1 ст.238 КАС України, яку ухвалою суду від 15.07.2024 р. задоволено та постановою суду апеляційної інстанції від 10.09.2024 р. залишено без змін.
Проте Верховним Судом у постанові від 06.03.025 р. визнано передчасними висновки суду першої інстанції, з якими погодився апеляційний суд, оскільки для закриття провадження у справі на підставі п.8 ч.1 ст.238 КАС України необхідним є встановлення факту виправлення суб'єктом владних повноважень порушень, які оскаржуються позивачем в судовому порядку. При цьому відповідне усунення порушень має бути здійснено суб'єктом владних повноважень самостійно та в обсязі, який дає підстави для висновку про повне відновлення порушених прав позивача, з яким останній погоджується.
У той же час, позивач не повідомляла суду про повне відновлення порушених прав і не вказувала, що рішення суду у цій справі вже не зможе повністю відновити його законних прав та інтересів.
Навпаки, представник позивачки у запереченнях на заяву відповідача та в апеляційній скарзі наголошував на тому, що навіть після виплати позивачці заробітної плати за березень 2024 року повне відновлення її законних прав та інтересів неможливо без визнання протиправними наказу начальника ТУ ДСАУ в Херсонській області від 31.01.2024 р. за № 04-05/13 та дій ТУ ДСАУ в Херсонській області щодо невиплати заробітної плати за березень 2024 року у встановлені законом строки, оскільки констатація факту протиправності дій суб'єкта владних повноважень згідно з рішенням суду, відповідно до приписів Кодексу законів про працю України є передумовою для відшкодування моральної шкоди в судовому порядку.
За таких обставин колегія суддів, враховуючи підхід, викладений у постановах Верховного Суду від 15.09.2022 р. у справі № 620/3662/21, від 17.07.2023 р. у справі № 640/16890/20, від 26.04.2024 р. у справі № 280/1038/23, зробила висновок про те, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкового висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі та скасувала ухвалу суду першої інстанції від 15.07.2024 р. й постанову суду апеляційної інстанції від 10.09.2024 р. по цій справі в частині закриття провадження у справі щодо позовних вимог про визнання протиправними наказу начальника Територіального управління Державної судової адміністрації України в Херсонській області від 31.01.2024 р. за № 04-05/13 та дій Територіального управління Державної судової адміністрації України в Херсонській області щодо невиплати ОСОБА_1 заробітної плати за березень 2024 року.
Таким чином, судом в межах частини позовних вимог досліджується питання правомірності наказу начальника Територіального управління державної судової адміністрації України в Херсонській області за № 04-05/13 від 31.01.2024 р. та дій відповідача щодо невиплати ОСОБА_1 заробітної плати за березень 2024 р.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що враховуючи, що констатація факту протиправності оскаржуваного наказу та дій суб'єкта владних повноважень згідно з рішенням суду, є передумовою для повного поновлення порушених прав, зокрема, для відшкодування моральної шкоди в судовому порядку відповідно до приписів Кодексу законів про працю України та Цивільного кодексу України, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправним наказу начальника Територіального управління державної судової адміністрації України в Херсонській області за № 04-05/13 від 31.01.2024 р., а також шляхом визнання протиправними дії Територіального управління державної судової адміністрації України в Херсонській області щодо не виплати ОСОБА_1 заробітної плати за березень 2024 року.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду погоджується з означеними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Статтею 43 Основного Закону України визначено, зокрема, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Спірні правовідносини в даній справі регламентуються приписами Закону України "Про судоустрій та статус суддів" від 02.06.2016 р. № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII), в преамбулі якого визначено, що цей Закон визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів забезпечує право кожного на справедливий суд.
Статтями 151, 154 Закону №1402-VIII передбачено, що Державна судова адміністрація України державним органом у системі правосуддя, який здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади у межах повноважень, установлених законом. Державна судова адміністрація України має територіальні управління. Територіальними органами Державної судової адміністрації України є територіальні управління Державної судової адміністрації України.
Згідно ч.ч.1, 6 ст.155 Закону №1402-VIII організаційне забезпечення роботи суду здійснює його апарат який очолює керівник апарату. Правовий статус працівників апарату суду визначається Законом України «Про державну службу» з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Відповідно до ч.1 ст.50 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015р. №889-VIII (далі - Закон №889-VIII) держава забезпечує достатній рівень оплати праці державних службовців для професійного виконання посадових обов'язків, заохочує їх до результативної, ефективної, доброчесної та ініціативної роботи.
На момент виникнення спірних правовідносин Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Херсонській області здійснювалось організаційне та фінансове забезпечення діяльності Білозерського районного суду Херсонської області, в якому позивач з 06.02.2019 р. обіймає посаду секретаря судового засідання.
Частиною 4 статті 5 Закону №889-VIII передбачено, що дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.
Згідно ст.115 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищу шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Відповідно до ст.179 КЗпП України за бажанням матері або батька дитини одному з них надається відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з виплатою за ці періоди допомоги відповідно до законодавства.
Статтею 18 Закону України «Про відпустки» передбачено, що після закінчення відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами за бажанням матері або батька дитини одному з них надається відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Відповідно до ч.3 ст.20 Закону України «Про відпустки» відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається за заявою матері, батька або осіб, зазначених у ч.3 ст.18 цього Закону, повністю або частково в межах установленого періоду та оформлюється наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу.
З аналізу даних законодавчих приписів слідує, що відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку є значущим елементом системи соціальних гарантій та трудових прав, який забезпечує баланс між професійною діяльністю та виконанням батьківських обов'язків.
Дана відпустка надається на засадах диспозитивності, що означає її добровільний характер, та визначає ключову роль автономії волі одного з батьків у прийнятті рішення про її оформлення, вибору між повним терміном або будь-яким іншим, коротшим періодом, залежно від індивідуальних потреб та обставин, а також можливість перервати відпустку в будь-який момент на власний розсуд.
При цьому, право особи на визначення тривалості перебування у відпустці для догляду за дитиною та її дострокове переривання не може бути обмежене такими обставинами, як відсутність організаційних або технічних умов, необхідних для виконання трудових функцій на підприємстві.
З матеріалів адміністративної справи вбачається, що позивач з 27.07.2021 р. перебувала у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та за власною ініціативою перервала останню, що відображено в наказі в.о. керівника апарату Білозерського районного суду Херсонської області від 01.01.2024 р. № 01-68/02 "Про переривання відпустки для догляду за дитиною ОСОБА_1 "
Відповідно до ст.34 КЗпП України простій - це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами.
Статтею 113 КЗпП України передбачено, що час простою не з вини працівника, в тому числі на період оголошення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу). За час простою, коли виникла виробнича ситуація небезпечна для життя чи здоров'я працівника або для людей, які його оточують, і навколишнього природного середовища не з його вини, за ним зберігається середній заробіток. Час простою з вини працівника не оплачується.
Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 07.03.2022р. №221 «Деякі питання оплати праці працівників державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, що фінансуються або дотуються з бюджету, в умовах воєнного стану» керівник органу, підприємства, установи або організації, до припинення чи скасування воєнного стану в Україні в межах фонду заробітної плати, передбаченого у кошторисі, може самостійно визначати розмір оплати часу простою працівників, але не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові тарифного розряду (посадового окладу)
Таким чином, оплата праці за час простою, що виник не з вини працівника, є ключовою державною гарантією у сфері оплати праці, що відображає принцип соціальної відповідальності та захисту економічних інтересів найманих працівників, а також забезпечує збереження доходу працівника навіть за умови вимушеної бездіяльності, перекладаючи тягар економічних ризиків простою на роботодавця або державу, і слугує важливим механізмом забезпечення соціальної справедливості та стабільності трудових відносин.
Як вже зазначалося, наказом в.о. керівника апарату Білозерського районного суду Херсонської області від 01.01.2024 р. № 01-68/02 "Про переривання відпустки для догляду за дитиною ОСОБА_1 " оголошено простій з 01.01.2024 р. не з її вини. З огляду на вказане, позивач мала право на оплату невідпрацьованого часу простою, при реалізації свого права на переривання відпустки для догляду за дитиною.
Колегія суддів, відхиляє доводи відповідач щодо наявності у наказі Білозерського районного суду Херсонської області від 01.01.2024 р. № 01-68/02 протиріч як підстави для його невиконання відповідачем, оскільки вказаний наказ є чинним та у судовому порядку ТУ ДСА не оскаржувався.
Також, безпідставними є доводи апелянта щодо відсутності механізму оплати держслужбовцю часу простою у разі переривання відпустки, оскільки право на таку державну гарантію не може залежати від механізму його реалізації.
Колегія суддів приймає до уваги факт, що відповідача наказом від 29.04.2024 р. № 04-05/52 скасував оскаржуваний наказ, а також здійснив нарахування та виплати позивачу заробітної плати за період з січня по квітень 2024 року у розмірі 23586,50 грн., а також компенсації у зв'язку з порушенням строків їх виплати у розмірі 87,42 грн. разом з тим, суд зазначає, що наведене не змінює протиправність вказаного наказу та дій відповідача.
В обґрунтування правомірності своїх дій щодо невиплати позивачу заробітної плати ТУ ДСА України в Херсонській області посилається на те, що з метою недопущення нецільового використання державних коштів, Управління зверталося до ДСА України та Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці за відповідними роз'ясненнями.
Дійсно, як вбачається з матеріалів справи, листом від 31.01.2024р. №04-219/24 відповідач звернувся до ДСА України, в якому просив надати правову оцінку ситуації, що склалась, та надати роз'яснення стосовно дій ТУ ДСА України в Херсонській області відносно виплати заробітної плати ОСОБА_1 .
Також, 31.01.2024р. Територіальне управління листом за №04-230/24 звернулося до Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці з проханням надати роз'яснення на ряд питань, одне з яких: чи необхідно приймати наказ в.о. керівника апарату Білозерського районного суду Херсонської області №01-68/02 від 01.01.2024р. до виконання та проводити оплату простою ОСОБА_1 , як про це зазначено в цьому наказі.
Відповідь на вказані звернення ТУ ДСА України в Херсонській області отримало 21.02.2024р. від ДСА України та 22.02.2024р. від Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці.
З вказаного слідує, що підстави для невиплати ОСОБА_1 заробітної плати відпали ще в лютому 2024 року.
Отже, оскільки констатація факту протиправності оскаржуваного наказу та дій суб'єкта владних повноважень згідно з рішенням суду, є передумовою для повного поновлення порушених прав, зокрема, для відшкодування моральної шкоди в судовому порядку відповідно до приписів Кодексу законів про працю України та Цивільного кодексу України, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправним наказу начальника Територіального управління державної судової адміністрації України в Херсонській області за № 04-05/13 від 31.01.2024 р., а також шляхом визнання протиправними дії Територіального управління державної судової адміністрації України в Херсонській області щодо не виплати ОСОБА_1 заробітної плати за березень 2024 року.
Частинами 1 та 2 ст.16 КАС України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частин 1, 2 статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.
Згідно ст. 28 Правил адвокатської етики, затверджених 09.06.2017 року з'їздом адвокатів України, формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту є гонорар.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання), розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Згідно частини 7 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
За змістом пункту 1 частини 3 статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
На підставі частин 4-7 цієї статті КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
За правилами частини 5 статті 134 КАС України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
З аналізу наведених правових норм вбачається, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13 грудня 2018 року у справі № 816/2096/17 та у постанові від 16 травня 2019 року у справі № 823/2638/18.
Досліджуючи розмір витрат на професійну правничу допомогу на предмет їх обґрунтованості та пропорційності, суд звертає увагу на позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 30.09.2020 у справі №360/3764/18, за якою при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, до предмета доказування у питанні компенсації, понесених у зв'язку з розглядом справи витрат на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Таким чином, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Між позивачем та адвокатом Строіловим С.О. укладено договір про надання юридичних послуг від 05.03.2024 р. № 3/24/4 за яким адвокат бере на себе зобов'язання надавати правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, а клієнт зобов'язаний сплатити винагороду (гонорар) та витрати, необхідні для виконання його доручень у порядку та строки обумовлені сторонами в договорі. Згідно п.4.2. цього договору, гонорар винагороди Адвоката за надання правничої допомоги, а також умови та порядок розрахунків визначається сторонами в додаткових угодах до цього договору.
На підтвердження понесення позивачем витрат на правничу допомогу у сумі 4000 грн., позивачем надано акт наданих послуг від 12.03.2025 р. №10, згідно гонорар за складання і подання до суду касаційної скарги становить 4000 грн.
Оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи та відповідність наданих послуг видам правової допомоги, визначеним ст.ст.19, 20 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", а також враховуючи предмет спору, значення справи для сторін та конкретні обставини справи, суд першої інстанції вірно зазначив, що визначений представником позивача розмір понесених судових витрат на правничу допомогу не співмірний із складністю справи, яка розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судових засідань та виклику учасників справи, об'єму наданих юридичних послуг.
Крім того, дана адміністративна справа є справою незначної складності, підготовка позовної заяви не вимагає глибокого аналізу судової практики і нормативно-правових актів.
Виходячи з наведеного, з урахування критеріїв пропорційності суд першої інстанції вірно зазначив про наявність підстав для часткового задоволення заяви представника позивача та стягнення з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача судових витрат на правничу допомогу у розмірі 2000 грн.
Доводи апелянта, ОСОБА_1 про неможливість зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката без відповідного клопотання іншої сторони, спростовуються матеріалами справи, а саме клопотанням про зменшення витрат на правничу допомогу наданим Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Херсонській області під час розгляду справи у суді першої інстанції.
Інші доводи апеляційних скарг встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Територіального управління Державної судової адміністрації України в Херсонській області, - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 червня 2025 року по справі № 420/12613/24, - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст Постанови складено - 05 листопада 2025 року.
Суддя-доповідач Г.В. Семенюк
Судді А.Г. Федусик О.І. Шляхтицький