П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
04 листопада 2025 р.м. ОдесаСправа № 509/2019/25
Категорія 115000000Головуючий у суді І інстанції: Гандзій Д.М. час і місце ухвалення: спрощене провадження, с.-щі Овідіополь
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача - Семенюка Г.В.,
суддів - Федусика А.Г., Шляхтицького О.І.,
розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні П'ятого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Секретаріату Уповноваженого із захисту державної мови на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 02 липня 2025 р. у справі № 509/2019/25 за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Уповноваженого із захисту державної мови Кремня Тараса Дмитровича про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, -
встановиВ:
Представниця ОСОБА_1 адвокат Тимошенко Л.В. звернулася до Овідіопольського райсуду Одеської області з адміністративним позовом про визнання протиправною та скасування постанови № 291 від 05.12.2024 р., закриття провадження у справі, мотивуючи тим, що позивач є фізичною особою-підприємцем, та 08.04.2025 р. в застосунку «Дія» з'явилася постанова про відкриття виконавчого провадження, внаслідок чого банківські рахунки позивача були заблоковані, а згодом з'ясувалось, що 05.12.2024 р. представницею Уповноваженим із захисту державної мови Вітко-Присяжнюк Я.В. винесено оскаржувану постанову № 291 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 188-52 КУпАП України з накладенням штрафу у розмірі 3400 грн.
ОСОБА_1 не отримував жодної повістки, розпорядження, виклику чи будь-якого іншого повідомлення від Уповноваженого із захисту державної мови - ані особисто, ані поштою, ані в будь-який інший спосіб з вимогою з'явитися до вказаного органу для надання пояснень. В той же час, підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 188-52 КУпАП слугувало складання представником Уповноваженого протоколу про адміністративне правопорушення бн від 22.11.2024 р.
Розгляд справи про адміністративне правопорушення відбувся без участі позивача, якого не було своєчасно та належним чином сповіщено про розгляд справи, що істотно впливає на фактичну можливість особи, яка притягується до адміністративної відповідальності реалізувати передбачені ст. 268 КУпАП права з метою всебічного з'ясування обставин справи, тому, протокол про адміністративне правопорушення бн від 22.11.2024 р, який у розумінні ст. 251 КУпАП є доказом у справі, складений представником Уповноваженого з порушенням вимог ст.ст. 256,268 КУпАП.
З оскаржуваної постанови не вбачається що інтернет-сторінки в соціальній мережі «Instagram», які були дослідженні представницею Уповноваженого із захисту державної мови Вітко-Присяжнюк Я.В. , належать саме ФОП ОСОБА_1 , якого було притягнуто до адміністративної відповідальності як фізичну особу, а не як суб'єкта господарювання, що є протиправним, так як відповідно до вимог частини 2 ст. 2 Закону № 2704, дія цього Закону не поширюється на сферу приватного спілкування, а жодним Законом не передбачено можливість уповноваженої особи здійснення державного контролю за застосуванням державної мови щодо фізичної особи.
Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 02 липня 2025 року позов задоволено. Постанову Уповноваженого із захисту державної мови Кремня Тараса Дмитровича № 291 по справі про адміністративне правопорушення від 05.12.2024 року про накладення на ОСОБА_1 штрафу в розмірі 3400 гривень скасовано. Провадження по адміністративній справі відносно ОСОБА_1 закрито на підставі ч. 1 п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 188-52 КУпАП.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нову постанову, якою у задоволенні вимог позивача відмовити повністю.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що задовольняючи позов, суд першої інстанції неправильно розподілив обов'язок доказування. Уповноважений із захисту державної мови повністю виконав цей обов'язок, надавши вичерпний обсяг доказів, які підтверджували правомірність прийнятого ним рішення. Суд обмежився поверхневим та формальним аналізом матеріалів справи, без реального з'ясування всіх обставин, що є неприпустимим. Відмова суду у врахуванні доказів, що мають істотне значення для правильного вирішення справи, є прямим порушенням засад адміністративного судочинства та свідчить про однобічність розгляду справи.
06.08.2025 року позивач надав до суду апеляційної інстанції заяву про надання пояснень в якій вказує на те, що в матеріалах справи немає жодного документального підтвердження, що обліковий запис у мережі Instagram ІНФОРМАЦІЯ_3 належить саме ФОП ОСОБА_1 . Відповідач не звертався до адміністрації Instagram (Meta Platforms, Inc.) з офіційним запитом щодо: ідентифікації власника сторінки; підтвердження IP-адрес, з яких здійснювався вхід; підтвердження реєстраційних даних. Це є критичним недоліком, оскільки відсутність прямих технічних доказів виключає встановлення вини особи поза розумним сумнівом, що є стандартом доказування в адміністративному провадженні згідно з практикою ЄСПЛ.
На підставі ст. 311 КАС України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав:
Судом першої інстанції встановлено, що 21.08.2024 р. до Секретаріату Уповноваженого із захисту державної мови надійшла електронна скарга щодо порушення мовного законодавства ФОП ОСОБА_1 , зокрема щодо обслуговування споживачів недержавною мовою та ведення інтернет-сторінки в соціальній мережі Instagram без державної мови.
04.09.2024 р. Уповноважений видав наказ про здійснення державного контролю за зазначеними фактами. Для проведення перевірки визначено відповідальну особу - представника Уповноваженого із захисту державної мови Ярослава Вітко-Присяжнюк, направлено кілька листів на адресу позивача з вимогою надати пояснення та документи (а.с. 108).
Через відсутність відповіді строк контролю було продовжено, а також повідомлено про запланований розгляд матеріалів 22.11.2024 року. Уповноваженим встановлено, що позивач не з'явився, пояснень не надав.
На підставі перевірки було складено акт від 22.11.2024 р., в якому зафіксовано порушення вимог частини шостої статті 27, частин першої та другої статті 30 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» (а.с. 15-16).
Уповноважений направив попередження та вимогу усунути порушення № 4096/04/2-Вих. від 13.09.2024р. та № 5271/04/2- Вих. від 14.11.2024р., а також склав протокол про адміністративне правопорушення від 22.11.2024р.
28 листопада 2024 року складено повідомлення про адміністративне правопорушення, у якому зазначено про розгляд справи, який призначений на 05 грудня 2024 року і приміщенні Секретаріату Уповноваженого із захисту державної мови (а.с. 40).
Позивач на засідання не з'явився, за результатами розгляду було винесено оскаржувану постанову № 291, якою його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 2 ст. 188-52 КУпАП і накладено штраф у розмірі 3400 грн. (а.с. 50-52).
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення від 22.11.2024 вбачається, що в результаті здійснення державного контролю за застосуванням державної мови фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 представником Уповноваженого із захисту державної мови Вітко-Присяжнюк Ярославою Вікторівною 13 листопада 2024 року встановлено факт відсутності українськомовної версії версії інтернет-сторінки в соціальній мережі «Інстаграм» ( ІНФОРМАЦІЯ_1 за допомогою якого ФОП ОСОБА_1 здійснює господарську діяльність та надає споживачам інформацію про товари (послуги) (а.с. 41-42).
Згідно з частиною шостою статті 27 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної», інтернет-представництва (у тому числі вебсайти, вебсторінки в соціальних мережах) органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій державної та комунальної форм власності, медіа, зареєстрованих в Україні, а також суб'єктів господарювання, що реалізують товари і послуги в Україні та зареєстровані в Україні, виконуються державною мовою. Поряд із версією інтернет-представництв (у тому числі вебсайтів, вебсторінок у соціальних мережах), виконаних державною мовою, можуть існувати версії іншими мовами. Версія інтернет-представництва державною мовою повинна містити не менше за обсягом та змістом інформації, ніж іншомовні версії, та завантажуватись за замовчуванням для користувачів в Україні.
З огляду на це, як вважають відповідач, ОСОБА_1 порушив вимоги частини шостої статті 27 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної».
Постановою Уповноваженого із захисту державної мови Кремінь Тараса Дмитровача № 291 від 05.12.2024 визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 188-52 КУпАП та застосувати до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 3400 грн.
Не погоджуючись із вказаною вище Постановою, позивач оскаржив її до суду.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивача не було належним чином повідомлено про дату й час розгляду справи, що позбавило його можливості реалізувати передбачені статтею 268 КУпАП процесуальні права.
П'ятий апеляційний адміністративний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне:
Згідно з положеннями пунктів 1 і 2 частини другої статті 49 Закону № 2704-VIII - Уповноважений забезпечує реалізацію права громадян на отримання інформації державною мовою та усуває перешкоди у її використанні.
Відповідно до статті 56 цього Закону, Уповноважений і його представники здійснюють контроль за дотриманням мовного законодавства.
У разі встановлення порушень, відповідно до частини шостої тієї ж статті, представник Уповноваженого складає протокол про адміністративне правопорушення на підставі акту контролю.
Стаття 255 КУпАП передбачає право представників Уповноваженого складати протоколи за статтями 188-52, 188-53.
Згідно зі статтею 244-24 КУпАП, Уповноважений розглядає справи про адміністративні правопорушення, пов'язані з порушенням мовного законодавства.
Після розгляду справи, відповідно до статті 283 КУпАП, виноситься постанова, яка може передбачати накладення стягнення згідно зі статтею 284 КУпАП.
Верховний Суд у постанові від 30.05.2019 р. у справі №337/3389/16-а вказав, що така постанова є індивідуальним актом органу влади, який має юридичні наслідки для особи, і має бути належно обґрунтованим на момент прийняття.
Недотримання встановленої законом процедури ухвалення рішення про притягнення до відповідальності ставить під сумнів можливість об'єктивного встановлення обставин справи.
У рішенні ЄСПЛ у справі «Рисовський проти України» (2011 р.) зазначено, що державні органи повинні діяти прозоро, послідовно і в межах процедур, які забезпечують юридичну визначеність, а вмотивоване рішення є обов'язковою умовою для ефективного контролю.
Положення статті 280 КУпАП зобов'язують орган, який розглядає справу, перевірити, чи є подія правопорушення, вина особи, обставини, що впливають на ступінь відповідальності, а також наявність доказів.
У випадку з позивачем складено постанову за частиною другою статті 188-52 КУпАП, санкція якої передбачає попередження або штраф у разі першого порушення, пов'язаного із недотриманням вимог щодо використання державної мови в низці сфер, зокрема на веб-сайтах та у соціальних мережах.
Відповідно до ч. 6 ст. 27 Закону №. 2704, інтернет-ресурси суб'єктів господарювання, що надають послуги в Україні, мають бути державною мовою. Якщо є версії іншими мовами, версія державною мовою має бути повноцінною і завантажуватись за замовчуванням.
Водночас варто враховувати частину другу статті 2 Закону № 2704, яка виключає з його дії сферу приватного спілкування.
У відзиві представниця відповідача зазначає, що перевірку було здійснено виходячи з того, що 21 серпня 2024 року на електронну адресу Секретаріату Уповноваженого із захисту державної мови ІНФОРМАЦІЯ_2 надійшла скарга, створена за допомогою електронної форми на сайті Уповноваженого: mova-ombudsman.gov.ua та зареєстрована в Секретаріаті за № Г-1302/СК від 22.08.2024, про порушення вимог Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» у діяльності ФОП ОСОБА_1 , а саме: обслуговування споживача недержавною мовою суб'єктом господарювання, а також інтернет-представництво суб'єкта господарювання в соціальній мережі «Instagram», за допомогою якого здійснюється обслуговування споживачів та надається інформацію про товари (послуги), виконані недержавною мовою. Встановити особу, яка надіслала скаргу не виявляється можливим!
Щодо наявних у матеріалах справи фотоматеріалів, то їх вмісту - неможливо встановити ні часу їх створення, ні з якої соціальної мережі їх було ймовірно зафіксовано, ні особу, що їх створила, ні їх відношення до даної справи.
Протокол про адміністративне правопорушення, що оскаржувана постанова - містять посилання на факт виконання недержавною мовою веб сторінки соціальної мережі «Instagram» за посиланнями : ІНФОРМАЦІЯ_3.
Водночас, встановити, що вказана сторінка належить саме ФОП ОСОБА_1 , не уявляється можливим, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які дані, які б дозволяли однозначно ідентифікувати цю особу як власника або адміністратора зазначеного облікового запису. Жодних доказів, що безпосередньо підтверджують ведення сторінки саме ФОП ОСОБА_1 , не надано. Більше того, з матеріалів справи не вбачається, що обліковий запис у соціальній мережі Instagram з ім'ям користувача ІНФОРМАЦІЯ_3 був об'єктом належного дослідження.
У рішенні ЄСПЛ від 21.07.2011 по справі «Коробов проти України» зазначено, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.
Доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом, зазначене викладено в п. 43 рішення ЄСПЛ від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України».
Разом із тим, до суду не надано належних та допустимих доказів, які б дозволили суду дійти обґрунтованого висновку про наявність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 188-52 КУпАП - з урахуванням принципу доведення провини «поза розумним сумнівом».
Частина перша статті 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення гарантує особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, низку процесуальних прав. Зокрема, вона має право ознайомлюватися з матеріалами справи, надавати пояснення, подавати докази, користуватися юридичною допомогою, оскаржувати винесену постанову, а також брати участь у розгляді справи особисто. Розгляд справи без участі такої особи можливий лише у разі її належного повідомлення та відсутності клопотань про перенесення слухання.
Згідно зі статтею 277-2 КУпАП, повістка про виклик особи до суду має бути вручена не пізніше ніж за три доби до дати слухання, із зазначенням місця і часу розгляду. Аналогічні строки застосовуються до інших учасників провадження. Обов'язок доведення факту належного і своєчасного повідомлення покладається на уповноважену посадову особу.
Метою такого повідомлення є забезпечення реалізації права особи на участь у розгляді справи та можливість реалізувати право на захист.
Цей підхід узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постановах від 21.03.2019 у справі №489/1004/17, від 30.01.2020 у справі №308/12552/16-а та від 06.02.2020 у справі №205/7145/16-а.
Також, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Созонов та інші проти України» (08.11.2018) наголошено, що національні суди зобов'язані встановлювати, чи було належним чином вручено сторонам судові повістки або інші документи. Недотримання цього обов'язку може призвести до того, що сторона фактично буде позбавлена права на захист. З аналогічною позицією можна ознайомитися у справах «Ганкін та інші проти Росії» (Gankin and Others v. Russia, №2430/06, §36, 31.05.2016) та «Заводнік проти Словенії» (Zavodnik v. Slovenia, №53723/13, §70, 21.05.2015).
Із матеріалів адміністративної справи вбачається, що повідомлення про розгляд справи повернулося за адресою відповідача з позначками «за закінченням терміну зберігання» та «відсутній адресат» (а.с. 83-104).
Водночас подібні позначки на поштовому конверті не можуть вважатися належним доказом того, що особу було повідомлено про дату й час слухання справи у встановленому порядку.
Якщо особа не була завчасно поінформована про час і місце розгляду справи, а провадження було здійснене без її участі - це є істотним процесуальним порушенням, яке тягне за собою скасування прийнятої постанови про адміністративне стягнення.
Таким чином, розгляд справи про адміністративне правопорушення відбувся без участі позивача, якого не було своєчасно та належним чином сповіщено про розгляд справи, що істотно впливає на фактичну можливість особи реалізувати передбачені ст. 268 КУпАП права з метою всебічного з'ясування обставин справи.
Факт несвоєчасного повідомлення або неповідомлення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення - є підставою для визнання постанови у справі про адміністративне правопорушення неправомірною як такої, що винесена з порушенням встановленої процедури.
Як наслідок, позивача було штучно позбавлено прав, передбачених Конституцією України та КУпАП, зокрема, бути присутнім під час розгляду справи, надавати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, мати професійну правову допомогу.
Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі №522/20755/16-а, від 30 вересня 2019 у справі №591/2794/17, від 06 лютого 2020 року у справі № 05/7145/16-а, від 21 травня 2020 року у справі №286/4145/15-а та від 31 березня 2021 року у справі № 676/752/17.
Сама по собі постанова у справі про адміністративне правопорушення за відсутності доказів на підтвердження викладених у ній обставин не може свідчити про вчинення особою адміністративного правопорушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26 квітня 2018 року у справі № 338/1/17 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/73700340)
У контексті частини третьої статті 286 Кодексу адміністративного судочинства України суд, розглядаючи позов щодо дій, рішень чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень у справі про адміністративне правопорушення, має право: залишити оскаржуване рішення без змін; скасувати рішення та направити справу на новий розгляд; скасувати рішення та закрити провадження; змінити накладене стягнення в межах, передбачених законом, без його посилення.
Відповідно до ст. 62 Конституції України - усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Презумпція невинуватості застосовується і до адміністративних правопорушень. Таку позицію констатував і Європейський суд з прав людини, зокрема у справі «Надточій проти України» від 15 травня 2008 року. В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Європейським судом з прав людини зазначено, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», від 18 липня 2006 року № 63566/00, § 23).
Беручи до уваги те, що позивача не було належним чином повідомлено про дату й час розгляду справи, що позбавило його можливості реалізувати передбачені статтею 268 КУпАП процесуальні права, а також з огляду на відсутність з боку відповідачів належного спростування презумпції протиправності дій органу влади, суд першої інстанції цілком правомірно дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог, які підлягають задоволенню.
При цьому є слушними доводи представниці ОСОБА_1 викладені в заяві про надання пояснень від 06.08.2025 року відносно того, що в матеріалах справи немає жодного документального підтвердження, що обліковий запис у мережі Instagram ІНФОРМАЦІЯ_3 належить саме ФОП ОСОБА_1 . Відповідач не звертався до адміністрації Instagram (Meta Platforms, Inc.) з офіційним запитом щодо: ідентифікації власника сторінки; підтвердження IP-адрес, з яких здійснювався вхід; підтвердження реєстраційних даних. Це є критичним недоліком, оскільки відсутність прямих технічних доказів виключає встановлення вини особи поза розумним сумнівом, що є стандартом доказування в адміністративному провадженні згідно з практикою ЄСПЛ.
У справі Krumpholz v. Austria (заява № 13201/05, § 34) Європейський суд зазначив, що у провадженні, яке може призвести до накладення штрафу, застосовуються гарантії, подібні до кримінального процесу, зокрема - презумпція невинуватості та право на ефективний захист.
У справі Chiragov and Others v. Armenia (заява № 13216/05, § 186) ЄСПЛ зазначив, що втручання з боку держави у реалізацію права має бути пропорційним та мати належне правове обґрунтування. У матеріалах справи наявне повідомлення, яке повернулося з відміткою "за закінченням терміну зберігання", що не є належним доказом повідомлення особи про розгляд справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 268 КУпАП та практики ЄСПЛ, така ситуація є порушенням права на участь у справі. Верховний Суд у постанові від 21.03.2019 у справі № 489/1004/17 дійшов висновку, що відсутність належного повідомлення про розгляд справи є підставою для скасування постанови.
Також ЄСПЛ у справі Zavodnik v. Slovenia (заява № 53723/13, § 70) зазначив, що якщо сторона не була належним чином повідомлена, вона може бути фактично позбавлена можливості захисту.
Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Секретаріату Уповноваженого із захисту державної мови, - залишити без задоволення.
Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 02 липня 2025 року по справі № 509/2019/25, - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Суддя-доповідач Г.В. Семенюк
Судді А.Г. Федусик О.І. Шляхтицький