П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
04 листопада 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/4638/25
Категорія 11020300Головуючий у суді І інстанції: Єфіменко К.С. час і місце ухвалення: спрощене провадження, м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача - Семенюка Г.В.,
суддів - Федусика А.Г., Шляхтицького О.І.,
розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні П'ятого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 травня 2025 р. у справі № 420/4638/25 за адміністративним позовом Головного управління ДПС в Одеській області до ОСОБА_1 про стягнення суми податкового боргу, -
встановиВ:
Позивач, звернувся до суду з позовом до фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 , в якому просив стягнути з ФО-ПП ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п.: НОМЕР_1 ), суму заборгованості по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості 81 569,82 грн., мотивуючи його тим, що станом на дату подання цієї заяви, відповідно до довідки - розрахунку заборгованості до бюджету, розрахунку податкового боргу та інтегрованих карток платника (ІКП), податкова заборгованість/недоїмка у ФО-ПП ОСОБА_1 перед бюджетом складає - 81 569,82 грн. з яких: - заборгованість перед бюджетом по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості (к/б 18010300) становить - 81 569,82 грн., яка виникла в результаті, а саме: Податкове повідомлення рішення (форма “Ф») №1055137-2411-1518 від 27.06.2024 року на загальну суму 81569,82 грн. (основний платіж). В зв'язку з несплатою Відповідачем заборгованості податковим органом було винесено податкову вимогу форми “Ф» №0101971-1308-1518 від 22.09.2021 року, яку було направлено платнику податків рекомендованим листом, однак сума податкового боргу ФО-ПП ОСОБА_1 самостійно не сплачена.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 09 травня 2025 року позов задоволено. Стягнуто з ФО-ПП ОСОБА_1 суму заборгованості по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості 81 569,82 грн.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги, заяви про уточнення до апеляційної скарги та додаткових поясненнях у справі відповідач посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що задовольняючи позов, суд першої інстанції не розглянуто доводи щодо звільнення від оподаткування майна сільськогосподарського призначення, зокрема пташників, відповідно до пп. 266.2.2 ПКУ. Вказане свідчить про однобічність розгляду справи без належного аналізу правового статусу об'єкта. Об'єкт нерухомості, за яким здійснено нарахування податку, фактично є ліквідованим на понад 95%. Станом на дату податкової вимоги споруди відсутні фізично, залишки будівель не використовуються за цільовим призначенням, об'єкт має лише формальну реєстрацію.
На підставі ст. 311 КАС України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав:
Судом першої інстанції встановлено, що фізична особа-платник податків ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) є платником податків у Головному управлінні ДПС в Одеській області та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта у власності ОСОБА_1 перебуває нежитловий об'єкт - Майновий Комплекс ПТАШНИК реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1568216151225, адреса: Одеська обл, Кодимський р., с. Олексіївка, вулиця Колісника Б, будинок б/н, загальна площа 6087,3 м2; до складу якого входять: 1- курчатник, 2 зерновий склад, 3 - склад, 4 - котельня вбудована, 5 - котельня, 6 пташник № 2, 7 - пташникакліматизатор. 8 + дім на ПТФ, 9 - пташник № 3, 10 ветаптека, номер об'єкта в РПВН: 15143801, що підтверджується свідоцтвом про право власності від 17.05.2007 р., видане Олексіївською сільською радою.
Станом на дату подання цієї заяви, відповідно до довідки розрахунку заборгованості до бюджету, розрахунку податкового боргу та інтегрованих карток платника (ІКП) (додаються), податкова заборгованість/недоїмка у ФО-ПП ОСОБА_1 перед бюджетом складає - 81 569,82 грн. з яких:
- заборгованість перед бюджетом по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості (к/б 18010300) становить - 81 569,82 грн., яка виникла в результаті, а саме:
- податкове повідомлення - рішення (форма “Ф») №1055137-2411-1518 від 27.06.2024 року на загальну суму - 81 569,82 грн. (основний платіж).
Вказане податкове повідомлення-рішення отримано відповідачем 17.07.2024 року
В зв'язку з несплатою Відповідачем заборгованості податковим органом було винесено податкову вимогу форми “Ф» №0101971-1308-1518 від 22.09.2021 року, яку було направлено платнику податків рекомендованим листом.
Станом на час звернення позивача до суду з цим позовом податковий борг відповідачем не сплачений.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що розмір податкового боргу підтверджується матеріалами справи та є належним та допустимим доказом невиконання податкового обов'язку з боку відповідача.
П'ятий апеляційний адміністративний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне:
Відповідно до статей 67, 68 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори у порядку та у розмірах, встановлених законом, неухильно додержуватися Конституції та законів України.
Згідно з пунктом 15.1 статті 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Відповідно до пунктів 16.1.3, 16.1.4 п.16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно пункту 36.1 статті 36 ПК України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Відповідно до пункту 36.5 статті 36 ПК України відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.
Згідно підпункту 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 ПК України контролюючими органами є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.
Пунктом 95.1 статті 95 ПК України встановлено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Відповідно до пункту 95.2 статті 95 ПК України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
Згідно з пунктом 95.3 статті 95 ПК України стягнення коштів з рахунків/електронних гаманців платника податків у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих у центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
За приписами пункту 58.3 статті 58 ПК України (у редакції на час спірних правовідносин) податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.
У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.
У разі якщо вручити податкове повідомлення - рішення неможливо через помилку, допущену контролюючим органом, податкове повідомлення - рішення вважається таким, що не вручено платнику податків.
Підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або інше зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.
Відповідно до підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України.
Згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до пункту 38.1 статті 38 ПК України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
За приписами пункту 54.1 статті 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Відповідно до пункту 59.1 статті 59 ПК України, у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Згідно з пунктом 59.5 статті 59 ПК України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.
У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Згідно матеріалів справи, станом на 10.01.2025 року, відповідно до інтегрованих карток платника (ІКП), довідки про податкову заборгованість та розрахунку податкового боргу, податкова заборгованість ФО-ПП ОСОБА_1 перед бюджетом складає - 81569,82 грн.
При цьому, ФО-ПП ОСОБА_1 податковий борг не погасив.
Заявлена позивачем до стягнення сума податкового боргу у сумі 81569,82 грн., заборгованість перед бюджетом по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості (к/б 18010300) становить - 81 569,82 грн., яка виникла в результаті, а саме: податкове повідомлення - рішення (форма “Ф») №1055137-2411-1518 від 27.06.2024 року на загальну суму - 81 569,82 грн. (основний платіж), відповідає визначенню податкового боргу, наведеному у підпункті 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України, а саме: податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Згідно з пунктами 59.1, 59.3, 59.4 статті 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує шістдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків (пункт 59.1 статті 59 ПК України).
Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання (пункту 59.3 статті 59 ПК України).
Податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (пункт 59.4 статті 59 ПК України).
Як вбачається з матеріалів справи, у зв'язку з несплатою боржником заборгованості податковим органом було винесено податкову вимогу форми “Ф» №0101971-1308-1518 від 22.09.2021 року, яку було направлено платнику рекомендованим листом.
Відповідно до пункту 42.2 статті 42 ПК, документи вважаються належним чином врученими, якщо вони, зокрема, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
При цьому, згідно із положеннями пункту 42.5 статті 42 Податкового кодексу, у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
Добросовісний платник податків зобов'язаний забезпечити отримання ним кореспонденції за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. У разі невиконання цього обов'язку платник не вправі посилатись на неотримання ним документів як на обставину, що звільняє його від настання у зв'язку з цим негативних для такого платника наслідків.
Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 24.09.2019 по справі №825/1109/16.
Рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку (пункт 56.1 статті 56 ПК України).
Доказів визнання протиправною та скасування податкової вимоги форми “Ф» №0101971-1308-1518 від 22.09.2021 року матеріали справи не містять.
Крім того суд не приймає доводи відповідача, що податкове повідомлення-рішення форми “Ф» № 1055137-2411-1518 від 27.06.2024 року є протиправним, оскільки вказане рішення отримано відповідачем 17.07.2024 року та на момент розгляду даної справі не оскаржене та є чинним.
Суд зазначає, що при розгляді даної справи він не наділений правом надання оцінки правомірності податкового повідомлення-рішення форми “Ф» № 1055137-2411-1518 від 27.06.2024 року з підстав, наведених відповідачем, оскільки вказані заперечення є підставами самостійного адміністративного позову щодо оскарження цього рішення суб'єкту владних повноважень та боржник ще не втратив права на його судове оскарження.
Розмір податкового боргу становить 81 569,82 грн., що підтверджується матеріалами справи та є належним та допустимим доказом невиконання податкового обов'язку з боку відповідача.
Згідно з підпунктами 20.1.19, 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право, зокрема, звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини, а також стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.
Таким чином, позовні вимоги Головного управління ДПС в Одеській області до Фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 про стягнення суми податкового боргу у розмірі 81569,82 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
При цьому колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги з наступних підстав.
Щодо звільнення від оподаткування майна сільськогосподарського призначення, зокрема пташників, відповідно до пп. 266.2.2 ПКУ.
Підпунктом “ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України передбачено, що будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу “Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
У разі переходу права власності на об'єкт оподаткування від одного власника до іншого протягом календарного року податок обчислюється для попереднього власника за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому припинилося право власності на зазначений об'єкт оподаткування, а для нового власника - починаючи з місяця, в якому він набув право власності (підпункт 266.8.1 пункту 266.8 статті 266 ПК України).
Системний аналіз вищенаведеної норми, надає суду підстави для висновку, що правовою підставою для застосування до особи пільги зі сплати податку на нерухоме майно у вигляді звільнення від його сплати, відповідно до пункту “ж» підпункту 266.2.2. пункту 266.2 статті 266 ПК України, є призначення такої будівлі для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, а також особа має бути сільськогосподарським товаровиробником і така будівля не здаються їх власником в оренду, лізинг, позичку.
Аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 11.04.2023 р. у справі № 380/18104/21.
Згідно підпункту "г" пункту 30.9 статті 30 Кодексу, звільнення від сплати податку та збору - це одна із форм надання податкової пільги.
Відповідно до пункту 30.2 статті 30 Кодексу, підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об'єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат.
Пільга, встановлена підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266. статті 266 Кодексу, стосується сільськогосподарських товаровиробників і направлена на створення сприятливих умов для здійснення сільськогосподарської діяльності, стимулювання такої діяльності та досягнення її збалансованого податкового навантаження.
Враховуючи вищевказане застосування податкової пільги передбачає наявність двох умов, перша - власник об'єкта нерухомості є сільськогосподарським товаровиробником, а друга - об'єкт нерухомості призначений для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.
Відповідно підпункту 16.1.3. пункту 16.1 статті 16 Кодексу, платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.
Податкову декларацію про отримані доходи від діяльності як сільськогосподарський товаровиробник позивач до податкового органу не подавав.
Отже, в розумінні вказаних норм позивач не являється сільськогосподарським товаровиробником, оскільки в матеріалах справи відсутні докази здійснення ним діяльності з виробництва сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощування та вилову риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснення операцій з її постачання.
Посилання відповідача на ті обставини, що об'єкт нерухомості, за яким здійснено нарахування податку, фактично є ліквідованим на понад 95%, не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи як в суді першої так і суді апеляційної інстанції та доказами, необхідними в розумінні ст. 72-76 КАС України не підтверджені.
Щодо посилання відповідача на те, що згідно з Актом приймання-передачі від 22.04.2024 року, майно (пташник площею 6087,3 кв.м.) вибуло з власності відповідача та те, що відповідно до п. 266.10.1 ПКУ податок сплачується лише за період фактичного володіння.
Статуту ТОВ «Акробіохімсервіс» та доказів державної реєстрації вказаного майна у складі статутного капіталу ТОВ «Акробіохімсервіс» до податкового органу відповідачем не надано.
Вказаних доказів не надано ні до суду першої, ні до суду апеляційної інстанції, що свідчить про правомірність позовних вимог Головного управління ДПС в Одеській області.
Разом з тим, при наявності доказів вибуття майна з власності відповідача, останній не позбавлений права надати їх до податкового органу для перерахування податку з урахуванням часу фактичного володіння майном.
Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 травня 2025 року по справі № 420/4638/25, - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Суддя-доповідач Г.В. Семенюк
Судді А.Г. Федусик О.І. Шляхтицький