вул. Івана Ступака, 25, м. Фастів, Київська область, 08500, тел. (04565) 6-17-89,
e-mail: inbox@fs.ko.court.gov.ua, web: https://fs.ko.court.gov.ua, код ЄДРПОУ 26539699
2/381/2325/25
381/4673/25
Заочне Рішення
Іменем України
04 листопада 2025 року Фастівський міськрайонний суд Київської області у складі головуючого судді Самухи В.О., за участю секретаря судового засідання Беленчук Я.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Встановив:
До Фастівського міськрайонного суду Київської області з використанням системи «Електронний суд» надійшла позовна заява, подана ТОВ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором в сумі 18 960 гривень.
За змістом заявлених позовних вимог стверджується про те, що 28.01.2021 між товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» (далі, первісний кредитор) та ОСОБА_1 , як позичальницею, було укладено договір про споживчий кредит (індивідуальна частина) № 3476359.
Відповідно до умов укладеного договору кредитодавець надав позичальниці кредит у сумі 4 000,00 грн., а позичальниця зобов'язалася повернути кредит, сплатити проценти, комісію на умовах та у порядку, визначені договором. Договором визначено термін повернення відповідачкою кредиту та нарахованих процентів, комісій, однак у вказаний термін відповідачка кредитні кошти не повернула, проценти, комісію не сплатила, у зв'язку з чим утворилася заборгованість.
Договір про споживчий кредит (індивідуальна частина) № 3476359 від 28.01.2021 підписаний шляхом використання електронного підпису.
В подальшому, відбулась заміна сторони кредитора в кредитному зобов'язанні внаслідок укладення договору відступлення прав вимоги № 67-МЛ від 23.04.2021 між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ФК «КРЕДИТ -КАПІТАЛ».
Згідно тверджень представника позивача, станом на дату подання позову, загальний розмір заборгованості за договором про споживчий кредит (індивідуальна частина) № 3476359 від 28.01.2021 становить 18 960 гривень та включає: заборгованість за тілом кредиту - 4 000 гривень,заборгованість за відсотками - 13 800 гривень, заборгованість за комісією - 1 160 гривень.
Зазначені вище суми представник позивача просить стягнути з відповідачки в примусовому порядку, а також стягнути з відповідачки понесені позивачем витрати зі сплати судового збору у сумі 2 422,40 гривень та 8 000 гривень, як компенсацію витрат на професійну правничу допомогу.
Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 12 вересня 2025 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін спору, судове засідання призначено на 04 листопада 2025 року на 11.00 год., а також витребувано у АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК»: - інформацію, чи належить банківська карта з прихованим номером № НОМЕР_1 ОСОБА_1 ; - чи була успішною транзакція, здійснена 28.01.2021, на банківську картку № НОМЕР_1 в сумі 4000 грн. Якщо так, то: - чи були зараховані грошові кошти за цією транзакцією на відповідний рахунок власника банківської карти № НОМЕР_1 ; - чи проводилась верифікація особи власника банківської карти № НОМЕР_1 .
Листом АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», що надійшов до суду 13 жовтня 2025 року було надано витребувану інформацію за картковим рахунком відповідачки.
В судове засідання представник позивача не з'явився, був повідомлений належним чином про час і дату проведення судового засідання, представником позивача подане клопотання від 31.10.2025 року про розгляд справи без участі представника позивача, позовні вимоги підтримав, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
З урахуванням того, що судом не визнавалась обов'язковою явка представника позивача, керуючись приписами частини 1 статті 223 ЦПК України, суд вважає за можливе проводити судове засідання без участі представника позивача.
В судове засідання відповідачка, будучи належним чином повідомленою про час і дату проведення судового засідання, не з'явилася, конверт з ухвалою про відкриття провадження, із судовою повісткою повернувся без вручення із зазначенням працівника поштового відділення «адресат відсутній за вказаною адресою», про причини неявки суду не повідомила, клопотань про відкладення розгляду справи та відзиву на позовну заяву не подала, що відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи по суті.
Відповідно до ч. 6 ст. 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.
Як передбачено п. 2 ч . 7 ст. 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.
Згідно п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
У разі відсутності адресата (будь-кого з повнолітніх членів його сім'ї) особа, яка доставляє судову повістку, негайно повертає її до суду з поміткою про причини невручення (ч. 4 ст. 130 ЦПК України).
Крім того, як зазначено у постанові Верховного Суду від 10.05.2023 року у справі № 755/17944/18, довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв'язку «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.
Також згідно висновків Європейського суду з прав людини, зазначеного у рішенні у справі «В'ячеслав Корчагін проти Росії» №12307 - учасник справи, що повідомлений за допомогою пошти за однією із адрес, за якою він зареєстрований, але ухилявся від отримання судової повістки. Тому йому повинно було бути відомо про час і місце розгляду справи. Він також міг стежити за ходом його справи за допомогою офіційних джерел, таких як веб-сторінка суду.
З огляду на наведене, відповідачка вважається повідомленою належним чином про час і дату проведення судового засідання, її неявка не перешкоджає розгляду справи по суті.
З урахуванням належного повідомлення учасників судового розгляду про час і дату проведення судового засідання, суд, керуючись приписами частини 1 статті 233 ЦПК України, вирішив проводити судовий розгляд без участі представника позивача та відповідачки.
За згодою представника позивача суд ухвалює рішення за правилами заочного розгляду справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
У зв'язку з неявкою осіб, які приймають участь у справі, суд розглядає справу у відповідності до ч. 2ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Ознайомившись зі змістом позову та дослідивши долучені до матеріалів справи докази, суд вважає встановленими наступні обставини справи.
Зокрема, судом встановлено, що 28 січня 2021 року між товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит (індивідуальна частина) № 3476359, з додатками (а. с. 40-50).
Згідно пунктів 1.2, 1.3 договору сума кредиту становить 4 000 гривень, кредит наданий на строк 15 днів, до 12 лютого 2021 року.
Згідно пункту 1.5.1 договору одноразова комісія за надання кредиту становить 1 160 гривень.
Згідно пункту 1.5.2 договору проценти за користування кредитом становлять 1 800 гривень, які нараховуються за ставкою 3 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.
Згідно пункту 1.6 договору, стандартна (базова) процентна ставка становить 5 %.
Також, підпунктом 2.3.1.1. договору визначено умови пролонгації строку кредитування на пільгових умовах, з яких вбачається, що позичальник має право неодноразово продовжувати строк кредитування, за умови, що кредитодавцем надана така можливість позичальнику відповідно до розділу 6 Правил надання фінансових кредитів (послуг) Товариством.
Умови пролонгації строку кредитування на стандартних (базових) умовах передбачені п. п. 2.3.1.2. договору, де зазначено, що позичальник може збільшити строк кредитування на 1 день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз, коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у зазначений спосіб загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів.
Згідно положень пункту 4.2 договору, у разі прострочення позичальником своїх зобов'язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього договору, кредитодавець, починаючи з дня наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв'язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право (не обов'язок) нарахувати проценти за стандартною (базовою) ставкою, передбаченою п. 1.6 договору в якості процентів за порушення грошового зобов'язання, передбачених статтею 625 ЦК України, У випадку нарахування процентів, вважається, що ця умова встановлює інший розмір процентів розумінні частини 2 статті 625 ЦК України, на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої п. 1.6 договору. Обов'язок позичальника по сплаті таких процентів настає після відповідної вимоги кредитора.
Вказаний договір з додатками підписаний позичальницею з використанням електронного підпису.
До матеріалів справи долучені належним чином засвідчені копії документів, що підтверджують факт надання грошових коштів в борг відповідачу у сумі 4 000 гривень.
Факт перерахування зазначеної суми коштів на банківський рахунок позичальниці підтверджується платіжним дорученням № 38485382 від 28.01.2021 (а. с. 52), а також відповіддю АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», що надійшла до суду 13.10.2025.
Відповідачка своїх зобов'язань щодо повернення тіла кредиту, сплати процентів, комісії за користування кредитом не виконала, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка згідно наданим позивачем розрахунком заборгованості від первісного кредитора ТОВ «МІЛОАН» (відомість про щоденні нарахування) станом на 13.04.2021 становить 18 960 гривень, з них - 4 000 гривень тіло кредиту, 13 800 гривень - нараховані відсотки, 1 160 гривень - нарахована комісія (а. с. 53-54).
Відповідачка обставин щодо укладення договору, погодження його умов та отримання грошових коштів в борг у сумі 4 000 гривень не заперечує.
Доказів повного погашення заборгованості не надала, як і не надала і іншого розрахунку суми заборгованості, відмінного від розрахунку позивача.
В подальшому був укладений договір відступлення прав вимоги № 67-МЛ від 23 квітня 2021 року, згідно з яким право вимоги за договором про споживчий кредит № 3476359 від 28.01.2021 перейшло до товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ», позивача у справі. Додатками до договору є акт прийому-передачі реєстру боржників та витяг з реєстру боржників(а. с. 55-63, 64, 65).
Матеріали справи не містять доказів, які б спростовували факт укладення зазначеного договору та переходу до позивача, як нового кредитора, права вимоги за договором про споживчий кредит № 3476359 від 28.01.2021.
На підставі цього договору до позивача, як нового кредитора, перейшло право вимоги за договором про споживчий кредит від 28 січня 2021 року № 3476359.
Відповідачка не надала заперечень щодо чинності зазначеного договору та не заперечувала обставин щодо переходу права вимоги до позивача, як нового кредитора.
З урахування встановлених вище обставин, суд вважає, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню наступні правові норми.
Так, згідно приписів пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно приписів частини 1, 2, 4 статті 201 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Згідно приписів частини 1 статті 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно приписів частини 1 статті 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно приписів абзацу 1, 2 частини 1 статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Згідно приписів частини 2 цієї статті, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Зміст процитованих вище правових норм свідчить про те, що правочин, в тому числі й договір, є законодавчо визначеною підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків.
Формою правочину є усна, або письмова, специфічним видом якої є електронна форма правочину.
При цьому,необхідною умовою для дотримання письмової, в тому числі й електронної форми правочину, є наявність підпису сторін.
Далі, згідно приписів частини 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно приписів частини 1 статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно приписів частини 2 статті 638 ЦК України, договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Згідно приписів абзацу 2 частини 2 статті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Згідно приписів частини 1 статті 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Далі, згідно приписів частини 1 статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Далі, згідно приписів частини 1 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно приписів частини 1 статті 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі.
За змістом частини 2 статті 1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення щодо договору позики.
Згідно приписів частини 1 статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Згідно приписів частини 1 статті 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно приписів частини 2 статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.
Згідно приписів частини 1, 2 статті 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Далі, згідно приписів частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно приписів частини 1 статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Далі, згідно приписів частини 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно приписів частини 1 статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно приписів частини 1 статті 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно приписів пункту 5 частини 2 статті 16 ЦК України, одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов'язку в натурі.
Далі, згідно приписів пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно приписів частини 1 статті 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Зміст наведених правових норм свідчить про те, що договір є підставою для виникнення прав та обов'язків, правомірність договору, як двостороннього правочину презюмується, а заміна сторони договору може бути здійснена внаслідок відступлення права вимоги.
З урахування встановлених обставин справи та наведених вище правових норм, суд приходить до висновку, що до ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ», як до нового кредитора, перейшли права та обов'язки у зобов'язанні, що існує в межах кредитного договору і позивач має достатні підстави для стягнення на його користь заборгованості за кредитним договором.
При цьому, суд погоджується з доводами позивача про необхідність стягнення на його користь з відповідачки заборгованості за тілом кредиту та комісією, згідно з розрахунком, наданим до позовної заяви.
Суд також вважає, що існують підстави для стягнення заборгованості за процентами, однак в межах визначеного договором строку кредитування.
Зокрема, згідно ч. 1 ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року по справі № 444/9519/12, після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Згідно з Постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі №910/1238/17, плата за прострочення виконання грошового зобов'язання врегульована законодавством. У цьому разі відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. У п. 6.20. цієї постанови також зазначається, що термін «користування чужими грошовими коштами» може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення виконання грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.
Отже, за правилами статті 1048 ЦК України проценти можуть бути нахованими виключно в межах 15-денного строку кредитування, визначеного пунктом 1.3 договору.
Судом не встановлено обставин, які б свідчили про застосування пролонгації на пільгових умовах, однак в силу положень п. 2.3.1.2 договору, було застосовано пролонгацію на звичайних умовах строком на 60 діб від дати закінчення строку користування коштами, визначеного пунктом 1.3 договору.
Що стосується подальшого нарахування процентів згідно умов пунктів 1.6, 2.3.1.2 договору за ставкою 5 % щоденно, то суд приходить до висновку, що ці проценти є мірою відповідальності згідно частини 2 статті 625 ЦК України і можуть бути нарахованими внаслідок порушення боржницею умов договору щодо своєчасного повергнення кредиту.
До правовідносин щодо нарахування процентів в період авто пролонгації не застосовуються приписи статті 1048 ЦК України.
Згідно усталеної правової позиції, нараховані ТОВ «МІЛОАН» проценти за користування кредитом в період авто пролонгації за базовою процентною ставкою є мірою відповідальності, урегульованою приписами частини 2 статті 625 ЦК України, а не статтею 1048 ЦК України.
Такі висновки викладені в Постановах Київського апеляційного суду від 13 серпня 2025 року по справі № 761/21593/24, від 13 серпня 2025 року по справі № 382/722/24, від 17 квітня 2025 року по справі № 753/11645/24, від 01 квітня 2025 року по справі № 373/491/24, від 25 вересня 2025 року по справі № 755/10017/24, від 10 вересня 2025 року по справі № 753/2252/25.
Аналогічні за змістом правові висновки висловлені і в судових рішеннях інших апеляційних судів.
Зокрема, у Постанові Волинського апеляційного суду від 08 вересня 2025 року по справі № 163/1116/25 висловлено позицію, що проценти, нараховані за період авто пролонгації за договорами про споживчий кредит, укладеними з ТОВ «МІЛОАН», можуть бути стягненими за правилами статті 625 ЦК України.
В Постановах Дніпровського апеляційного суду від 19 вересня 2025 року по справі № 212/2826/25 та Рівненського апеляційного суду від 18 вересня 2025 року по справі № 949/2173/24 висловлено аналогічну за змістом правову позиції щодо можливості нарахування ТОВ «МІЛОАН» процентів за базовою процентною ставкою саме як заходу відповідальності виключно за правилами частини 2 статті 625 ЦК України.
Отже, проценти, що нараховані за період авто пролонгації за базовою процентною ставкою 5 % щоденно є мірою відповідальності, передбаченою частиною 2 статті 625 ЦК України.
В силу приписів статті 13 ЦПК України, можливість стягнення процентів за період авто пролонгації в цьому випадку може бути обумовлена виключно тим, чи посилається позивач, як кредитор на приписи частини 2 статті 625 ЦК України і чи заявляє відповідні вимоги з цих підстав.
При цьому, системний аналіз пунктів 1.3, 1.5.2, 2.3.1.1, 2.3.1.2, 4.2 кредитного договору свідчить про те, що фактично встановлено три види процентів, які можуть бути нарахованими за цим договором: 1. Проценти за користування коштами, що нараховуються за правилами статті 1048 ЦК України в період кредитування та пролонгації на пільгових умовах; 2. Проценти, що нараховуються в межах періоду авто пролонгації за правилами частини 2 статті 625 ЦК України в строк, до 60 днів, який є преклюзивним, цей строк погоджений сторонами договору і для виникнення права на нарахування процентів в межах цього строку потрібна лише одна умова (юридичний факт) - продовження користування позичальником грошовими коштами поза межами строку кредитування; 3. Проценти, що нараховуються за правилами частини 2 статті 625 ЦК України і положеннями пункту 4.2 договору - ці проценти також є заходом відповідальності, який може бути застосованим кредитором після закінчення строку кредитування та строку авто пролонгації, за період прострочення виконання зобов'язання, однак для застосування такого заходу відповідальності потрібна ще одна додаткова умова (юридичний факт) - наявність відповідної вимоги кредитора, після якої і настає обов'язок позичальника сплатити ці кошти, як це передбачено пунктом 4.2 договору.
В межах цієї цивільної справи позивачем, як кредитором, заявлені вимоги про стягнення процентів за ставкою 5 % щоденно, за період авто пролонгації тривалістю у 60 днів. Позивачем здійснено в тексті позовної заяви посилання на приписи частини 2 статті 625 ЦК України.
Отже, суд вважає, що з огляду на визначені позивачем підстави позову та наведене ним правове обґрунтування, необхідним є стягнення процентів, як за період кредитування у сумі 1 800 гривень, так і за період авто пролонгації у сумі 12 000 гривень, за наступні 60 днів після закінчення строку кредитування.
Близькі за змістом висновки щодо необхідності стягнення процентів за період авто пролонгації викладені в Постанові Київського апеляційного суду від 06 жовтня 2025 року по справі № 760/33919/24.
Отже, проценти за користування коштами мають бути стягнені у сумі 13 800 гривень.
Таким чином, загальний розмір заборгованості, що підлягає стягненню становить 18 960 гривень, що включає: 4 000 гривень - заборгованість за тілом кредиту, 13 800 гривень - заборгованість за процентами, 1 160 гривень - заборгованість за комісією.
Далі, позивачем заявлено вимогу про компенсацію понесених ним витрат на професійну правничу допомогу у сумі 8 000 гривень.
На підтвердження понесених витрат до матеріалів справи надано договір про надання правничої допомоги № 0107 від 01.07.2025 року, акт № 690 наданих послуг від 05.08.2025 року, детальний опис наданих послуг від 05.08.2025 року до акту № 690 та ордер адвоката (а. с. 72, 73, 74, 75).
Аналізуючи існування підстав для стягнення з відповідачки на користь позивача понесеним ним витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з наступного.
Статтею 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За змістом статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Згідно вимог статті 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі, гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі, впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).
Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц та в постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 міститься правовий висновок про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Аналогічні висновки наведено також в постановах Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19та від 11 листопада 2020 року у справі № 673/1123/15-ц.
Суд має вирішити питання про відшкодування стороні, на користь якої відбулося рішення, витрат на послуги адвоката, керуючись принципами справедливості, співмірності та верховенства права.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому,що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду: від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19), від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22), постанови Верховного Суду від 24 квітня 2024 року у справі № 369/10907/22 (провадження № 61-16010св23), від 01 травня 2024 року у справі № 557/174/23 (провадження № 61-15995св23).
Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.
Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), від 31 липня 2020 року у справі № 301/2534/16-ц (провадження № 61-7446св19), від 30 вересня 2020 року у справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19), від 23 травня 2022 року у справі № 724/318/21 (провадження № 61-19599св21).
Враховуючи обставини справи, характер спірних правовідносин та обсяг наданої правничої допомоги, суд вважає за необхідне зменшити до 4 000 гривень розмір компенсації понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу та, відповідно, стягнути ці кошти з відповідачки на користь позивача.
Також, керуючись приписами статті 141 ЦПК України, враховуючи, що позовні вимоги були задоволеними повністю, суд стягує з відповідачки на корить позивача понесені витрати зі сплати судового збору пропорційно у сумі 2 422,40 гривні.
Враховуючи наведене вище, керуючись приписами статті 11, 16, 201, 204, 205, 207, 610, 611, 626, 629, 638, 640, 1049, 1050, 1054, 1055 ЦК України, статті 3, 5, 10-12 Закону України «Про електронну комерцію», статті 4, 12, 81, 141, 263-265, 280-282, 354 ЦПК України, -
Ухвалив:
Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» грошові кошти у сумі 18 960 гривень, як заборгованість за договором про споживчий кредит № 3476359 від 28 січня 2021 року, що складається з: 4 000 гривень - заборгованість за тілом кредиту, 13 800 гривень - заборгованість за процентами, 1 160 гривень - заборгованість за комісією.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ 4 000 гривень, як компенсацію витрат на професійну правничу допомогу.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» 2 422,40 гривень, як компенсацію сплаченого позивачем судового збору за подання позовної заяви.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ -КАПІТАЛ», код ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження: Львівська область, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, 4-й поверх.
Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Суддя Самуха В.О.