вул. Івана Ступака, 25, м. Фастів, Київська область, 08500, тел. (04565) 6-17-89,
e-mail: inbox@fs.ko.court.gov.ua, web: https://fs.ko.court.gov.ua, код ЄДРПОУ 26539699
2/381/1706/25
381/3243/25
Рішення
Іменем України
05 листопада 2025 року Фастівський міськрайонний суд Київської області у складі головуючого судді Самухи В.О., за участю секретаря судового засідання Беленчук Я.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області, третя особа - Ірпінська державна нотаріальна контора про стягнення коштів у вигляді недоотриманої пенсії матері спадкоємиці та визнання права власності в порядку спадкування за заповітом на пенсійні виплати недоотримані спадкоємцем за життя та виплати недоотриманої пенсії, -
Встановив:
У червні 2025 року до Фастівського міськрайонного суду Київської області надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області, третя особа - Ірпінська державна нотаріальна контора про стягнення коштів у вигляді недоотриманої пенсії матері спадкоємиці та визнання права власності в порядку спадкування за заповітом на пенсійні виплати недоотримані спадкоємцем за життя та виплати недоотриманої пенсії.
За змістом заявлених позовних вимог стверджується, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла матір позивачки - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Після смерті матері позивачки відкрилась спадщина. Позивачка, як спадкоємець за заповітом звернулась до Ірпінської державної нотаріальної контори, де було заведено спадкову справу № 353/2023.
До складу спадщини входить, в тому числі, не виплачена спадкодавиці пенсія, яка була їй призначена, як пенсіонеру за віком, однак не виплачувалась з 01 вересня 2014 року.
Після відкриття спадкової справи державний нотаріус направив запит до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області з метою визначення обсягу спадкового майна у вигляді недоотриманої пенсії.
23 жовтня 2023 року Головним управлінням Пенсійного Фонду України у Київській області у відповідь на запит нотаріуса було направлено лист № 1000-0502-8/159921, яким повідомлено, що сума невиплаченої пенсії, визначеної з урахуванням приписів статті 46, 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» становить 48 173,15 гривень.
В подальшому державним нотаріусом було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 24 січня 2025 року в межах спадкової справи № 353/2023, зареєстроване в реєстрі № 1-39.
Зазначене свідоцтво видане ОСОБА_1 , спадкоємиці ОСОБА_2 , на спадщину, до складу якої входить недоотримана пенсія в сумі 48 173,15 гривень.
Після звернення позивачки, як спадкоємиці, до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області із заявою про виплату недоотриманої спадкоємицею пенсії, листом від 08 травня 2025 року у виплаті пенсії було відмовлено у зв'язку із тим, що пенсіонер ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а звернення за недоотриманою пенсією надійшло ІНФОРМАЦІЯ_3 , тобто, більше ніж через 3 роки від дати смерті пенсіонера.
Враховуючи викладене, позивачка проси ла суд стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області на її користь недоотриману пенсію ОСОБА_2 у сумі 48 173,15 гривень, що входить до складу спадщини згідно із свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 24 січня 2025 року, що видане в межах спадкової справи № 353/2023, зареєстроване в реєстрі № 1-39.
Також позивачка просила визнати за нею, як спадкоємицею, право власності на недоотриману її матір'ю пенсію за період часу з 01 вересня 2014 року до дня смерті матері, ІНФОРМАЦІЯ_1 , за виключенням сум, що входять до складу спадщини згідно із свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 24 січня 2025 року, що видане в межах спадкової справи № 353/2023, зареєстроване в реєстрі № 1-39.
Також позивачка просила зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області здійснити нарахування та виплату позивачці, як спадкоємиці, пенсії, що не була нарахована та виплачена спадкодавиці, як пенсіонеру за віком, за період часу з вересня 2014 року до дати її смерті, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 2-11).
Також позивачка просила витребувати від відповідача інформацію щодо того, коли останній раз ОСОБА_2 отримувала пенсію, в якому розмірі вона отримувала пенсію останній раз, який розмір пенсії повинен був бути їй виплаченим в період з серпня 2014 року до 14 жовтня 2021 року, якщо пенсія не виплачувалась - зазначити причини припинення виплати пенсії.
Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 18 червня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та витребувано та задоволено клопотання позивачки щодо витребування інформації про обставини виплати чи, навпаки, невиплати ОСОБА_2 пенсі та розміру пенсії (а. с. 47-48).
Відповідач позов не визнав, надав відзив на позов, в якому, посилаючись на приписи КАС України, стверджував, що строк для подання позову пропущений та наявні підстав для залишення позову без розгляду. Крім того, зазначив, що оскільки звернення за недоотриманою пенсією надійшло більше ніж через 3 роки від дати смерті спадкодавиці, відсутні підстави для виплати спадкоємиці сум недоотриманої пенсії (а. с. 59-63).
При цьому, відповідачем не виконані вимоги суду щодо надання витребуваної інформації та документів.
Позивачка надала відповідь на відзив, за змістом якої підтримала доводи, викладені в позовній заяві та, посилаючись на неспроможність тверджень та аргументів відповідача, зазначила, просила позов задовольнити (а. с. 66-82).
В подальшому, позивачкою подано заяву про уточнення предмету позову, де уточнено інформацію про період, за який було нараховано пенсію у сумі 48 173,15 гривень, що входить до складу спадщини згідно із свідоцтвом за заповітом від 24 січня 2025 року, виданого в межах спадкової справи № 353/2023 та зареєстрованого в реєстрі № 1-39. Також зазначено, що відповідна сума пенсії нарахована за період з 19 жовтня 2020 року до 31 жовтня 2021 року.
Також в уточненій заяві зазначено про необхідність визнання за позивачкою права власності в порядку спадкування за заповітом після смерті її матері ОСОБА_2 на суми недоотриманої пенсії за період часу з 01 серпня 2014 року до 18 жовтня 2020 року.
Також вказано про необхідність зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області здійснити нарахування та виплату цих коштів за період часу з 01 серпня 2014 року до 18 жовтня 2020 року (а. с. 115-118).
Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 12 вересня 2025 року закрито підготовче провадження у справі, а також вирішено питання прийняття уточненої позовної заяви. Справу призначено до судового розгляду по суті (а. с. 148-149).
В судове засідання не з'явились учасники судового розгляду, подали заяви про розгляд справи без їхньої участі.
З урахування того, що позивачкою та відповідачем подані заяви по суті спору, а їхня явка обов'язковою не визнавалась, суд, керуючись приписами частини 1 статті 223 ЦПК України, вважає за можливо провести судовий розгляд без їхньої участі, а також без участі представника третьої особи.
У відповідності до приписів статті 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалось.
31 жовтня 2025 року суд, закінчивши з'ясування обставин справи та перевірку їх доказами, перейшов на стадію ухвалення судового рішення, у відповідності до приписів статті 244 ЦПК України, ухвалення та проголошення судового рішення було відкладеним до 05 листопада 2025 року до 10 години 00 хвилин.
Дослідивши заяви по суті спору та письмові матеріали справи, суд встановив наступні обставини.
Так, судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Зазначена обставина підтверджується копією свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1 (а. с. 18).
Позивачка у справі, ОСОБА_1 , дівоче прізвище « ОСОБА_3 », є дочкою померлої спадкодавиці. Зазначена обставина підтверджується копіями свідоцтва про народження серія НОМЕР_2 від 10 липня 1979 року та свідоцтвом про укладення шлюбу від 01 лютого 2023 року серія НОМЕР_3 (а. с. 19-20).
Померла ОСОБА_2 була пенсіонером та отримувала пенсію, що підтверджується долученою до матеріалів справи копією пенсійного посвідчення № НОМЕР_4 від 22 лютого 2006 року (а. с. 17).
За життя ОСОБА_2 склала заповіт від 07 квітня 2008 року, яким заповіла все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось, ОСОБА_1 . Копія заповіту долучена до матеріалів справи (а. с. 30).
Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області на запит Ірпінської державної нотаріальної контори надано лист від 23 жовтня 2023 року, в якому зазначено, що розмір невиплаченої пенсії ОСОБА_1 , визначений з урахуванням приписів статті 46, 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» становить 48 173,15 гривень (а. с. 33).
Державним нотаріусом Ірпінської державної нотаріальної контори було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 24 січня 2025 року в межах спадкової справи № 353/2023, яке зареєстроване в реєстрі № 1-39.
Зазначене свідоцтво видане ОСОБА_1 , спадкоємиці ОСОБА_2 , на спадщину, до складу якої входить недоотримана пенсія в сумі 48 173,15 гривень (а. с. 38).
Позивачка після отримання свідоцтва про право на спадщину за заповітом звернулась до відповідача із заявою про виплату пенсії померлої матері, проте, згідно із листом Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області від 08 травня 2025 року відмовлено у виплаті пенсії, яка належала спадкодавиці, з урахуванням того факту, що звернення спадкоємиці направлено більш ніж через 3 роки від дати смерті ОСОБА_2 (а. с. 28, 28 зворот).
Аналогічні за змістом мотиви для відмови у виплаті недоотриманої пенсії викладені в Рішенні про відмову у виплаті недоотриманої пенсії за померлу ОСОБА_2 від 28 січня 2025 року, що прийнято начальником відділу опрацювання документації № 2 Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області (а. с. 21-22).
Позивачка стверджувала, що її померла матір, яка проживала на тимчасово окупованій території, не отримувала пенсію з вересня 2014 року (зазначено в первинній редакції позовних вимог), потім позивачка позицію уточнила і стверджувала, що її матір не отримувала пенсію з серпня 2014 року (уточнена редакція позовної заяви).
Для підтвердження зазначених відомостей, позивачкою був скерованим запит до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області (а. с. 24-26).
Відповіді на зазначений запит надано не було.
Також, за клопотанням позивачки, судом час відкриття провадження у справі було витребувано від Головного управління Пенсійного фонду України в Київській областіінформацію щодо розміру нарахованих та виплачених сум пенсії ОСОБА_2 .
Вимоги суду про надання інформації за зазначеними вище питаннями також не були виконані службовими особами Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області в повному обсязі.
Зокрема,листом Головного управління Пенсійного Фонду України в Київській області від 17 липня 2023 року повідомлено суд, що згідно електронної пенсійної справи ОСОБА_2 , в останній раз вона отримала пенсію в липні 2014 року у сумі 1 432,53 гривні.
Після надходження запиту нотаріуса службовими особами управління, з урахуванням приписів статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», розмір пенсії, що могла бути нарахована стадкодавиці за період часу з 19 жовтня 2020 року до 31 жовтня 2021 року становить 48 173, 15 гривень.
Копія цього листа долучена до матеріалів справи (а. с. 89-90).
Отже, суд вважає встановленими обставини щодо невиплати ОСОБА_2 пенсії за період часу з серпня 2014 року до дати її смерті, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Встановивши зазначені обставини справи, суд вважає, що спірні правовідносини урегульовані наступними правовими нормами.
Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України,право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до вимог статті 1216 ЦК України,спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).
Згідно зі статтею 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Статтею 1227 ЦК України передбачено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Тлумачення статті 1227 ЦК України свідчить, що цією нормою встановлено сингулярне правонаступництво членів сім'ї спадкодавця на отримання належних йому та не отриманих ним за життя грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат.
Вказані суми включаються до складу спадщини лише у разі відсутності у спадкодавця членів сім'ї чи їх відмови від права на отримання вказаних сум. Специфіка правонаступництва прав на отримання сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат обґрунтовується необхідністю: а) створення умов для охорони майнових інтересів членів сім'ї спадкодавця в разі, коли вони не є його спадкоємцями; б) забезпечення можливості реалізації права на одержання членами сім'ї спадкодавця належних йому грошових коштів без дотримання передбаченої ЦК України процедури оформлення спадщини;
Право на одержання грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат виникає у членів сім'ї спадкодавця внаслідок вказівки закону (стаття 1227 ЦК України) та додаткового юридичного факту - смерті спадкодавця.
Окрім цього, звичайно, необхідно щоб спадкодавець не реалізував належне йому право на отримання певних сум. Причини, через які ці суми не були отримані, можуть бути різноманітними, але закон не надає їм юридичного значення. Моментом, з якого виникатимуть права на отримання виплат, буде момент смерті спадкодавця. Законодавець не вказує, що перехід права на отримання цих сум є спадкуванням, а члени сім'ї - спадкоємцями. Це має важливе значення, оскільки дозволяє зробити висновок, що на набуття права на одержання грошових сум відповідно до статті 1227 ЦК України не поширюються норми про спадкування за заповітом або законом, зокрема, щодо усунення від спадкування (стаття 1224 ЦК України), прийняття, строків прийняття та оформлення спадщини, врахування цих сум при визначенні розміру обов'язкової частки (стаття 1241 ЦК України), задоволення вимог кредиторів (стаття 1281 ЦК України). Відповідно, при включенні зазначених прав до складу спадщини їх спадкування має відбуватися за правилами, встановленими для спадкування за заповітом або законом.
Відповідно до частини першої статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми недоотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.
Згідно із частинами першою та другою статті 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, виплачується по місяць смерті включно членам його сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім'ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.
Члени сім'ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім'ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну.
Згідно приписів частини 3 цієї статті, у разі відсутності членів сім'ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, входить до складу спадщини.
Далі, положення частини третьої статті 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та статті 1227 ЦК України узгоджуються з положенням Закону України «Про пенсійне забезпечення», де в частині 1 статті 91 вказано, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, передаються членам його сім'ї, а в разі їх відсутності входять до складу спадщини.
При цьому, з урахуванням принципу розумності та гарантування права власності, поняття «відсутності членів сім'ї», що застосоване в частини 1статті 91 Закону України «Про пенсійне забезпечення», включає, як випадки власне відсутності членів сім'ї померлого пенсіонера, так і не звернення ними до підрозділів ПФУ за отриманням пенсії, що належала померлому пенсіонеру і не була виплачена йому за життя.
Системний аналіз наведених правових норм свідчить про те, що визначена нормами пенсійного законодавства процедура щодо виплати членам сім'ї пенсіонера нарахованої, але виплаченої пенсії, спрямована на пришвидшення отримання цих виплат членами сім'ї померлого пенсіонера, що не виключає в подальшому отримання цих сум членами його сім'ї, але вже як спадкоємцями за законом чи заповітом.
На думку суду, в цьому випадку вибір процедури отримання нарахованої, але не виплаченої пенсії померлого пенсіонера належить членам його сім'ї.
Подібні за змістом висновки викладені в Постанові ВС по справі № 220/30/21 від 13 квітня 2022 року, згідно з якими, законодавець не забороняє спадкування права на отримання нарахованої, але не виплаченої пенсії.
Згідно зі статями12,81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд вважає, що саме відповідач, як розпорядник інформації щодо нарахування та виплати пенсії, зобов'язаний довести обставини, що у зазначений в позовній заяві період часу матір позивачки, як пенсіонер, отримувала пенсію у розмірі, визначеному згідно із законом, а якщо виплата пенсії була призупинена - то довести законність підстав для такого зупинення.
Передбачена статтею статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» можливість обмеження виплати пенсії, нарахованої пенсіонеру, але не отриманої пенсіонером, пов'язана з наявністю його вини у не отриманні пенсії.
Згідно правової позиції, висловленої в пункті 67 Постанови Верховного суду від 02 жовтня 2024 року по справі № 201/11074/23, саме відповідач, як структурний підрозділ Пенсійного фонду України, повинен довести, що нараховані суми пенсії не були виплачені з вини пенсіонера.
В цьому випадку суд констатує, що мова йде про презумпцію правомірності дій пенсіонера.
Також суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів з приводу того, що нарахована ОСОБА_2 пенсія не була виплачена з її вини.
Далі, як зазначалося вище, відповідачем доказів виплати пенсії для ОСОБА_2 у період часу з серпня чи вересня 2014 року до 14 жовтня 2021 року не надано, як не повідомлено підстав для зупинення такої виплати, якщо зупинення виплати мало місце.
Суд зауважує, що в свідоцтві про право на спадщину за заповітом від 24 січня 2025 року зазначена сума недоотриманої пенсії - 48 173,15 гривень, ця сума визначена згідно з листом Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області з урахуванням положень статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Службовими особами відповідача в подальшому вказано, що розмір недоотриманої пенсії, що включений до свідоцтва про право на спадщину за заповітом, визначений з 19 жовтня 2020 року до 31 жовтня 2021 року (а. с. 89-90).
А отже, період, за який було визначено розмір недоотриманої пенсії у сумі 48 173,15 гривень, не охоплює період, який починається з серпня 2014 року і тривав до 18 жовтня 2020 року, протягом якого не здійснювались нарахування та виплата пенсії спадкодавиці.
Суд акцентує увагу на тому, що згідно правової позиції, висловленої в Постанові ВС від 02 жовтня 2024 року по справі № 201/11074/23, позивачка успадкувала право на належні спадкодавцю суми пенсії на підставі статті 1227 ЦК України у тому розмірі, у якому спадкодавець мав право на їх виплату на момент своєї смерті. Дата звернення спадкоємця до органу ПФУ не впливає на розмір виплат та не надає органам ПФУ права на обмеження цих виплат. Видача спадкоємцю свідоцтва про право на спадщину за законом, в якому зазначено менший розмір недоотриманої спадкодавцем пенсії, ніж передбачений законом, не є підставою для відмови спадкоємцю у задоволенні позову про стягнення усіх нарахованих сум. Припинення виплати пенсії за життя спадкодавця з підстав, не передбачених законом, та не оскарження дій фонду спадкодавцем не зумовлює припинення вже призначеної пенсії і не позбавляє його спадкоємців можливості спадкувати право на її отримання.
Суд вважає зазначеному правову позицію релевантною та застосованою під час вирішення цього спору.
В цьому випадку суд акцентує увагу, що позивачка стверджує про право на спадкування пенсії, не виплаченої її покійній матері протягом двох періодів.
Періоду з 01 серпня 2014 року до 18 жовтня 2020 року - в межах якого ОСОБА_2 взагалі не була нарахована пенсія.
Періоду з 19 жовтня 2020 року до 31 жовтня 2021 року, протягом якого вже після смерті ОСОБА_2 не було визначено розмір неотриманої пенсії у розмірі 48 173,15 гривень, сума якої хоча і включена до спадщини згідно з свідоцтвом про право на спадщину, однак не виплачена позивачці, як спадкоємиці, з посиланням на пропуск строків звернення до Головного управління Пенсійного Фонду України в Київській області.
Надаючи оцінку зазначеним доводами позивачки, суд виходить з наступного.
Так, за відсутності доказів виплати пенсії померлій матері позивачки в період часу з 01 серпня 2014 року і до 18 жовтня 2020 року, як і доказів щодо наявності передбачених законом підстав для зупинення відповідних виплат, суд погоджується, що зазначені виплати можуть бути включеними до складу спадщини.
Однак в цьому випадку суд зазначає, що відповідачем не були виконаними вимоги ухвали про відкриття провадження у справі та не надані докази щодо розміру пенсії, яка мала бути нарахована та виплачена ОСОБА_2 у зазначений період часу.
Тобто, у суду відсутня інформація щодо конкретного розміру пенсії, який мав би бути виплаченим, однак не був виплачений спадкодавиці за вказаний вище період часу.
В цьому випадку, визначаючи те, який спосіб захисту права буде ефективним, суд вважає, що неможливо визнати право власності за позивачкою, як спадкоємицею за заповітом, на невиплачену пенсію, так як відсутні відомості про конкретний розмір не виплаченої пенсії, що призведе до неможливості забезпечити належний рівень конкретизації судового рішення та ускладнить подальше його виконання.
А отже, в цьому випадку необхідним є визнання за позивачкою права на отримання пенсії, яка б мала бути виплачена її матері, але не була виплаченою.
Зазначене вище право на отримання пенсії є майновим правом і в силу приписів частини 1 статті 1218 ЦК України включається до складу спадщини.
При цьому, в силу приписів пункту 1 частини 2 статті 16 ЦК України, визнання права є одним із способів захисту цивільних прав і, на думку суду, в контексті обставин цієї справи та приписів статті 13 Європейської конвенції про захист прав людини та її основоположних свобод, такий спосіб захисту права є ефективним.
Далі, що стосується періоду часу з 19 жовтня 2020 року до 31 жовтня 2021 року, за який був визначений розмір пенсії ОСОБА_2 у сумі 48 173,15 гривень, однак у виплаті якого відмовлено позивачці, як спадкоємиці, то суд погоджуються з необхідністю стягнення цих сум з Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області, як таких, що включені до складу спадщини згідно із свідоцтвом про право на спадщину за заповітом.
В цьому випадку суд констатує відсутність законних підстав у відповідача для відмови у виплаті зазначених вище сум позивачці, як спадкоємиці, яка в передбачений законом строк звернулась до нотаріуса для оформлення спадщини та отримала свідоцтво про право на спадщину. Суд зауважує, що свідоцтво про право на спадщину за заповітом не визнано недійсним, а відповідач не є органом, який може обмежити можливість розпорядження спадкоємцем майном, що включено до складу спадщини.
Суд констатує, що відповідачем не наведено обставин та зазначено належного правового обґрунтування, які б свідчили про неможливість виплати позивачці, як спадкоємиці, сум не виплаченої пенсії, які включені до складу спадщини згідно із свідоцтвом про право на спадщину.
Суд, враховуючи висновки, що висловлені в Постанові ВС від 03 жовтня 2025 року по справі 671/931/24, погоджується з тим, що відповідачем у справі про стягнення нарахованої, але не виплаченої за життя спадкодавця пенсії, має бути відповідне головне управління Пенсійного Фонду України.
Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги мають бути задоволеними частково.
По-перше, з відповідача на користь позивачки підлягають стягненню 48 173,15 гривень, як недоотримана пенсія померлої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ; яка належить позивачці на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 24 січня 2025 року державним нотаріусом Ірпінської державної нотаріальної контори у спадковій справі № 353/2023, зареєстрованого в реєстрі № 1-39.
По-друге, в порядку спадкування за заповітом за позивачкою визнається право на отримання пенсії, яка мала бути нарахована та виплачена ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 01 серпня 2014 року до 18 жовтня 2020 року.
Отже, суд в цілому визнає за позивачкою, як спадкоємицею за заповітом,право на отриманні пенсії, яка б мала бути нарахована і виплачена її матері в період часу з 01 серпня 2014 року до 1 за виключенням сум пенсії, що визначені в свідоцтві про право на спадщину за заповітом та сум пенсії, які були виплачені за цей період безпосередньо спадкодавиці, як пенсіонеру.
Щодо вимоги про зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату на користь позивачки, як спадкоємиці, пенсії після смерті її матері за період часу з 01 серпня 2014 року до 18 жовтня 2020 року, суд зазначає наступне.
В силу положень статті 6, 13 Європейської конвенції про захист прав людини та її основоположних свобод, складовою права на справедливий суд є забезпечення обов'язкового подальшого виконання рішення суду, резолютивна частина якого містить посилання на застосований судом спосіб захисту права, що є ефективним.
При цьому, застосований судом спосіб захисту права повинен бути ефективним настільки, щоб саме по собі рішення суду не породжувало необхідності для повторного звернення до суду, а в повній мірі відновлювало порушені права особи.
Для забезпечення ефективного захисту прав позивачки, за встановлених судом обставин, необхідним є застосування додаткового способу захисту права, як зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України нарахувати і виплати позивачці, як спадкоємиці ОСОБА_2 , пенсії, яка повинна була бути виплачена її померлій матері за період часу з серпня 2014 року до ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Застосовуючи цей спосіб захисту права, про застосування якого просить позивачка, суд вважає, що в даному випадку буде виключена ймовірність існування ситуації, за якої, навіть після визнання за позивачкою права на отримання пенсії її покійної матері, що не була нарахована і виплачена за життя останньої, службовими особами відповідача не будуть вчиненими самостійно дії для її нарахування та виплати, і позивачка повинна буде повторно звертатись до суду.
Суд зауважує, що в резолютивній частині Постанови Верховного суду України від 09 липня 2025 року по справі № 761/25098/23, застосовано такий спосіб захисту права, як зобов'язання Головного управління ПФУ здійснити виплату пенсії.
Тому, суд визнає таку правову позицію релевантною і вважає за можливе застосувати відповідний спосіб захисту прав у спірних правовідносинах.
Далі, суд відхиляє викладені у відзиві на позов посилання представника відповідача про наявність підстав залишення позову без розгляду та зазначає, що в цьому випадку вирішується спір про цивільні права позивачки, як спадкоємиці, за правилами цивільного судочинства і норми КАС України не застосовні до зазначених правовідносин.
Окремо суд зауважує, що відповідачем не було зазначено про необхідність застосування наслідків спливу строку позовної давності і відповідне клопотання заявленим не було.
Також, керуючись приписами статті 141 ЦПК України, суд стягує з відповідача на користь позивачки понесені нею витрати зі сплати судового збору.
Судовий збір був сплачений за дві позовні вимоги майнового характеру і одну позовну вимогу немайнового характеру у сумі 3 633,60 гривні (3 028 гривень х 0,4 х 3).
Оскільки позовні вимоги були задоволені повністю, з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню 3 633,60 гривні, як компенсація понесених нею витрат зі сплати судового збору.
З урахуванням наведеного, керуючись приписами статті 16, 328, 1216-1218, 1227 ЦК України, статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», статті 4, 12, 81, 141, 263-265, 354 ЦПК України, -
Ухвалив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області, третя особа - Ірпінська державна нотаріальна контора про стягнення коштів у вигляді недоотриманої пенсії матері спадкоємиці та визнання права власності в порядку спадкування за заповітом на пенсійні виплати недоотримані спадкоємцем за життя та виплати недоотриманої пенсії - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , як спадкоємицею за заповітом, право на отримання пенсії, яка мала бути виплачена ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 01 серпня 2014 року до 18 жовтня 2020 року.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області на користь ОСОБА_1 , як спадкоємиці за заповітом після смерті матері ОСОБА_2 , 48 173,15 гривень, що входить до складу спадщини на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 24 січня 2025 року державним нотаріусом Ірпінської державної нотаріальної контори у спадковій справі № 353/2023, зареєстрованого в реєстрі № 1-39.
Зобов'язати Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 сум пенсії, які мали бути виплачені її матері ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 01 серпня 2014 року до 18 жовтня 2020 року.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області на користь ОСОБА_1 3 633,60 гривень, як компенсацію понесених витрат зі сплати судового збору.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Копії повного рішення суду вручити учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, негайно після проголошення такого рішення.
Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, копію рішення суду надіслати рекомендованим листом з повідомленням про вручення негайно, але не пізніше наступного дня з дня ухвалення рішення.
Інформація про учасників справи:
Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ,РНОКПП НОМЕР_5 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області, ЄДРПОУ 22933548, місцезнаходження: Київська область, м. Фастів, вул. Андрія Саєнка, 10.
Третя особа: Ірпінська державна нотаріальна контора, ЄДРПОУ 02884428, місцезнаходження: Київська область, Бучанський район, м. Ірпінь, вул. Центральна. 55.
Суддя В.О.Самуха