Сквирський районний суд Київської області
Справа № 376/2065/25
Провадження № 3/376/839/2025
30 вересня 2025 року Суддя Сквирського районного суду Київської області Батовріна І.Г., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла від відділу поліції №1 Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає в АДРЕСА_1 , громадянина України, не працюючого, який притягався до адміністративної відповідальності неодноразово, паспорт серії НОМЕР_1 від 11.10.2023
за ч.3 ст.173-2 КУпАП,
05.07.2025 р. о 18:10 год, повторно протягом року, знаходячись за адресою АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 звертався нецензурною лайкою та погрожував фізичною розправою до своєї цивільної дружини ОСОБА_2 , чим спричинив шкожу психологічному здоров'ю потерпілої, тим самим вчинив дамашнє насильство психологічного характеру.
У судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Відповідно до положень ст. 268 КУпАП, адміністративне правопорушення за ст. 173-2 КУпАП не відноситься до правопорушень, по яким є обов'язковою присутність в судовому засіданні особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Дослідивши матеріали справи про адміністративні правопорушення, суд приходить до наступного висновку.
Статтею 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Особу може бути визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення виключно в разі встановлення в її діянні всіх ознак складу інкримінованого їй адміністративного правопорушення, тобто наявність усіх необхідних елементів об'єктивних та суб'єктивних ознак, які характеризують діяння як правопорушення. Відсутність одного з елементів юридичних ознак складу правопорушення не утворює складу правопорушень.
Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07.12.2017 року №2229-VIII (далі Закон) визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.
Відповідно до п. 3 ч. 1 статті 1 цього Закону домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Згідно із п. 14 ч. 1 статті 1 даного Закону передбачено, що психологічне насильство є формою домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, психічному здоров'ю особи.
За вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення настає відповідальність за частиною 1 ст.173-1 КУпАП.
Відповідальність за ч.3 ст.173-2 КУпАП настає за ті самі дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою чи другою цієї статті.
Вина ОСОБА_1 доводиться належними та допустимими доказами у відповідності до вимог ст.251 КУпАП, а саме даними, що містяться у:
- протоколі про адміністративне правопорушення: серії ВАД № 853434 від 10.02.2025, який містить опис подій, що відбувались за його участі та потерпілої, підписані ОСОБА_3 без будь-яких зауважень до їх змісту;
- рапортах інспекторів де зазначено про обставини здійснення неправомірної поведінки ОСОБА_1 які відбувались 05.07.2025 за його участі та потерпілих;
- постановах Сквирського районного суду Київської області від 03.09.2024, 30.09.2025. ( №376/2602/24, 376/2064/25)
Вважаю, що у діях ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушеня, передбачених ч.3 ст.173-2 КУпАП.
При накладенні стягнення, суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, його майновий стан. Обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність.
Обираючи адміністративне стягнення враховую, те, що ОСОБА_1 ніде офіційно не працює, фізично здоровий, не одружений, за місцем проживання характеризується посередньо, раніше притягувався до адміністративної відповідальності за аналогічні правопорушення, пом'якшуючих обставин не встановлено. обтяжуючих обставин не встановлено, тому приходжу до переконання, що йому доцільно призначити адміністративне стягнення у виді штрафу.
Такий вид адміністративного стягнення, у відповідності до ст.23 КУпАП, буде мірою відповідальності достатньою для досягнення мети виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення в дусі додержання законів України, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП особа, на яку накладено адміністративне стягнення, сплачує судовий збір у розмірі, визначеному п.5 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір».
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 9, 33-35, 39-1, 40-1, 173-2, 221, 251, 266, 283-285, 294, 307, 308 КУпАП,суддя,-
Визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 173-2 КУпАП і застосувати адміністративне стягнення у виді штрафу, в розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на користь держави, що становить 1020 грн.
Штраф необхідно внести через установу банку України на розрахунковий рахунок: Отримувач: ГУК у Київській обл./Сквирська міс/21081100; Код отримувача (код ЄДРПОУ): 37955989; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); Номер рахунку: UA148999980313010106000010844; Код класифікації доходів бюджету: 21081100.
Стягнути з ОСОБА_1 , судовий збір у сумі 605.60 грн. на користь держави за ухвалення суддею постанови про накладення адміністративного стягнення на користь держави в особі ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; Банк отримувача Казначейство України (ЕАП); Рахунок отримувача UA908999980313111256000026001; Код класифікації доходів бюджету 22030106
Згідно з ч. 1 ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Відповідно до ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.
Постанову може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом десяти днів.
Строк пред'явлення до виконання - три місяці з дня набрання постанови законної сили.
Суддя І. Г. Батовріна