Справа № 285/4730/25
провадження у справі № 2-а/0285/100/25
Іменем України
05 листопада 2025 року м. Звягель
Звягельський міськрайонний суд Житомирської області
в складі: головуючого - судді Мозгового В.Б.
розглянув у судовому засіданні у спрощеному порядку без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-
У серпні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, у якому просить визнати незаконною та скасувати постанову серії ЕНА № 5440722 від 09.08.2025 року про притягнення його до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425,00 грн., передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 09.08.2025 року інспектором ВП № 1 (м. Житомир) Житомирського РУП №1 в Житомирській області капітаном поліції Глєбовим Андрієм Валентиновичем було складено відносно нього оскаржувану постанову серії ЕНА № 5440722 про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425,00 грн. згідно ч. 1 ст. 126 КУпАП. Позивач підкреслив, що постанова серії ЕНА № 5440722 від 09.08.2025 року про накладення адміністративного стягнення є незаконною та підлягає скасуванню, оскільки працівник поліції склав її без наявності належних доказів і без підстав, наклавши штраф у розмірі 425,00 грн, тапровадження в справі про адміністративне правопорушення не могло бути розпочато відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП через відсутність події та складу правопорушення, оскільки він керував електровелосипедом потужністю 0,8 кВт, що не потребує наявності водійських прав.
Водночас позивач зазначив, що поліцейський Глєбов А.В., будучи обізнаним про технічні характеристики електровелосипеда, не зафіксував його пояснень та склав постанову без достатніх підстав і документальних підтверджень. Позивач звернув увагу, що законодавством передбачено обов'язкове наявність водійських прав лише для електроскутерів потужністю понад 3 кВт, що робить транспортний засіб механічним. Позивач має права відповідної категорії (копія додається), що підтверджує відсутність порушення. Також позивач наголосив, що працівник поліції не встановив всі обставини справи, а матеріали не містять належних та допустимих доказів, що підтверджують вчинення правопорушення, а тому оскаржувана постанова є незаконною, не відповідає нормам чинного законодавства України та складена за відсутності належних доказів, з грубими порушеннями процесуальних вимог, у зв'язку з чим просить її скасувати.
Ухвалою від 08 вересня 2025 позовну заяву суд прийняв до розгляду, відкрив провадження у справі та призначив до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
19 вересня 2025 року на адресу Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від представника Головного управління Національної поліції в Житомирській області Яремчука О.В. надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просить відмовити в задоволенні позову. Мотивує відзив тим, що позовні вимоги є безпідставними, а постанова правомірною, оскільки зі змісту постанови вбачається, що 09.08.2025 о 22 год. 30 хв. по вул. Гетьмана Сагайдачного, 43 А, в м. Звягель, Звягельського району Житомирської області, ОСОБА_1 керував електроскутером моделі «CR 9», не маючи при собі посвідчення водія відповідної категорії, чим порушив п.п. 2.1 а Правил дорожнього руху України. Тож просить відмовити в позові, мотивуючи, що електроскутер є транспортним засобом, що приводиться в рух двигуном; позивач порушив п. 2.1 а ПДР України, керуючи без посвідчення водія; постанову винесено в межах повноважень, права позивача роз'яснено, доказом є відеозапис із нагрудної камери; постанова правильно оформлена, додатково посилається на практику апеляційних судів та рішення ЄСПЛ. Також вказує, що інспектором поліції було виконано вимоги ст.268 КУпАП та ст.63 Конституції України, позивач не був обмежений у своїх правах щодо надання пояснень, його було ознайомлено зі змістом постанови, роз'яснено порядок її оскарження та строки сплати штрафу.
Позивач 23 вересня 2025 року подав відповідь на відзив відповідача, в якому зазначив, не погоджується з наведеними запереченнями, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам справи та вимогам законодавства. Електроскутер, яким керував позивач, має потужність електродвигуна до 3 кВт і не є механічним транспортним засобом, на керування яким потрібно посвідчення водія категорії А1. Отже, положення ПДР України та ч. 2 ст. 126 КУпАП до позивача не застосовуються. Наведена відповідачем судова практика стосується інших норм та не має сили для вирішення цієї справи. Позивач також послався на принцип презумпції невинуватості, відповідно до якого всі сумніви щодо доведеності вини тлумачаться на його користь. Враховуючи викладене, позивач просить суд скасувати постанову серії ЕНА № 5440722 від 09.08.2025 р. та закрити справу про адміністративне правопорушення.
Дослідивши докази наявні в матеріалах справи, вислухавши учасників процесу, суд дійшов наступного висновку.
Cудом встановлено, що 09 серпня 2025 року інспектором СРПП ВП №1 Житомирського РУП №1 ГУНП в Житомирській області капітаном поліції Глєбовим А.В. було складено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №5440722.
Зі змісту вищевказаної постанови вбачається, що 09 серпня 2025 о 22 год. 30 хв. по вул. Гетьмана Сагайдачного, 43 А, в м. Звягель, Звягельського району Житомирської області, ОСОБА_1 керував електроскутером моделі «CR 9», не маючи при собі посвідчення водія відповідної категорії, чим порушив п.п. 2.1 а Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.126 КУпАП.
Не погоджуючись зі спірною постановою, позивач звернувся із вказаним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19Конституції України проголошено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст.7 КУпАП ніхто не може бути притягнутий заходам адміністративного примусу у зв'язку з адміністративним правопорушенням не інакше як на підставах і в порядку, передбаченому законом.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно п.8 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Пунктом 11 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично - дорожній мережі.
Згідно з частиною 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Частиною 1 статті 222 КУпАП передбачено, що органи Національної поліції уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені в тому числі і ч.1 ст.126 КУпАП.
За приписами ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь - які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Статтею 40 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено застосування технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Так, частиною 1 цього Закону закріплено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху. Інформація про змонтовану/розміщену автоматичну фототехніку і відеотехніку повинна бути розміщена на видному місці.
Щодо правомірності спірної постанови про порушення ОСОБА_1 п.п. 2.1 а ПДР України, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 2.1 а розділу 2 Правил дорожнього руху України, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
З доданого Головним управлінням Національної поліції в Житомирській області до поданого відзиву на позовну заяву диску з відеофайлами, який досліджено судом, вбачається, що ОСОБА_2 керував електроскутером моделі «CR 9» без посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Враховуючи наведене, постанова відповідача в частині порушення позивачем п.п. 2.1 а розділу 2 Правил дорожнього руху України є обґрунтованою.
Щодо правомірності спірної постанови в частині накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч.1 ст.126 КУпАП, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцієюта законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст. 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частина друга статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачає адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передачу керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом.
Відповідно до вимог ст. 14 Закону України "Про дорожній рух" учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього рухута інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Статтею 16 Закону України "Про дорожній рух" визначено основні права та обов'язки водія транспортного засобу, серед яких передбачено обов'язок водія мати при собі та на вимогу поліцейського пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України "Про дорожній рух" N 3353 від 30 червня 1993 року встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України N 1306 від 10 жовтня 2001 року (із змінами та доповненнями).
Пунктом 2.1а Правил дорожнього руху передбачено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
За правилами п. 2.4 ПДР на вимогу працівника поліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред'явити для перевірки документи, зазначені у п. 2.1 ПДР України.
Згідно з наведеним у п. 1.10 ПДР України визначенням терміну "транспортний засіб" це пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів. "Механічний транспортний засіб" - транспортний засіб, що приводиться в рух з допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт.
Таким чином, Правилами дорожнього руху України розмежовані поняття "механічний транспортний засіб" та "транспортний засіб" та різниця між цими поняттями полягає у наявності двигуна внутрішнього згорання, а також потужності електродвигуна. Отже, транспортний засіб з електродвигуном вважається механічним за умови, що потужність двигуна більша ніж 3 кВт. У зворотному випадку транспортний засіб не буде вважатись механічним, однак все ж таки залишатиметься транспортним засобом.
Відповідно до п. 3 розділу "Загальні положення" Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України N 340 від 8 травня 1993 року (зі змінами), транспортні засоби, керування якими дозволяється за наявності посвідчення водія, залежно від їх типів і призначення поділяються на категорії. Зокрема, до категорії А1 належать мопеди, моторолери та інші двоколісні (триколісні) транспортні засоби, які мають двигун з робочим об'ємом до 50 куб сантиметрів або електродвигун потужністю до 4 кВт.
Відповідно до п.п. 2.13 ПДР України категорія А1 - мопеди, моторолери та інші двоколісні транспортні засоби, які мають двигун з робочим об'ємом до 50 куб. см або електродвигун потужністю до 4 кВт. Відповідно до п.п.1.10 ПДР України транспортний засіб - пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів .
Відповідно до ч. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 8 травня 1993 р. № 340: А1 - мопеди, моторолери та інші двоколісні (триколісні) транспортні засоби, які мають двигун з робочим об'ємом до 50 куб. сантиметрів або електродвигун потужністю до 4 кВт. Також відповідно до ст. 1 Закону України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів» від 24.02.2023 року: електричний колісний транспортний засіб - дво- і більше колісний транспортний засіб, оснащений виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) та системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка має технічні можливості заряджатися від зовнішнього джерела електричної енергії.
Відповідно до п.1.10 ПДР України транспортний засіб - це пристрій призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів; механічний транспортний засіб - транспортний засіб, що приводиться в рух з допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт; мопед - двоколісний транспортний засіб, що має двигун з робочим об'ємом до 50 куб.см або електродвигун потужністю до 4 кВт.
Пункт 10.1 Правил дорожнього руху, окрім іншого, містить поняття механічного транспортного засобу. Згідно даного визначення - це транспортний засіб, що приводиться в рух за допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт. Даний термін охоплює всі види транспортних засобів, які можуть рухатися дорогами загального користування.
Будь-який транспортний засіб, який приводиться в рух за допомогою двигуна, незалежно від його робочого об'єму, належить до механічних транспортних засобів.
В постанові Верховного суду України від 15.03.2023 у справі № 127/5920/22 вказано, що використання електросамоката чи іншого подібного засобу (моноколеса, сабвея тощо) для переміщення особи як учасника дорожнього руху є джерелом підвищеної безпеки в розумінні ст. 1187 ЦК України, якщо в конкретному випадку такий засіб проводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна; для кваліфікації діяльності, пов'язаної з використанням електричного самоката, характеристика самоката як механічного транспортного засобу з урахуванням потужності електродвигуна, встановленого на ньому, значення не має. Пунктом 2 Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженого постановою КМУ від 8 травня 1993 року № 340 (з наступними змінами та доповненнями) встановлено, що особи допускаються до керування транспортними засобами за наявності у них національного посвідчення водія України на право керування транспортними засобами відповідної категорії, крім випадків встановлення особам тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами.
Таким чином, електроcкутер моделі «CR 9», який обладнаний електродвигуном потужністю 800 Вт, хоча і не може бути класифікований як механічний транспортний засіб у розумінні ПДР, однак є транспортним засобом категорії А1, а відтак, особа, яка керує ним, вважається водієм та є суб'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Відтак, посилання Позивача на те, що електроcкутер не є механічним транспортним засобом, не може слугувати підставою для звільнення особи від відповідальності за протиправну поведінку, оскільки це, хоча і є недоліком юридичної техніки при написанні нормативного акта, однак, зважаючи на зміст вказаних вище норм в сукупності, такий недолік не може вважатись настільки суттєвим, щоб ставити під сумнів правомірність складеної поліцейським постанови. Аналізуючи вищевикладене, зазначаємо, що електроскутер , яким керував ОСОБА_1 , є транспортним засобом.
Відповідно, водій такого транспортного засобу зобов'язаний дотримуватись Правил дорожнього руху України та мати посвідчення водія категорії А1. Оскільки електроскутер має потужність 800 Вт, він підлягає класифікації як транспортний засіб.
Таким чином, особа, яка керує ним без відповідного посвідчення водія (не маючи при собі або не пред'явивши у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії), є суб'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи наведене у сукупності, суд зазначає, що відповідачем належними і достатніми доказами доведено правомірність винесеної постанови серії ЕНА № 5440722 від 09 серпня 2025, а отже відсутність підстав для її скасування.
За таких обставин, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Керуючись ст. ст. 9, 251, 293 КУпАП, ст.ст. 2, 5-9, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 271, 286, 293, 295 КАС України, суд,-
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Сьомого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено 05.11.2025
Головуючий