Єдиний унікальний номер № 285/1715/25
Провадження № 1-кп/0285/523/25
04 листопада 2025 року м. Звягель
Звягельський міськрайонний суд Житомирської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченої ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
представника потерпілого ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в режимі відеоконференції
кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02.11.2024 за №12024060530001034,
по обвинуваченню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки м. Алчевськ Луганської області, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , мешканки АДРЕСА_2 , яка працює у ТОВ «Марс Україна», раніше не судимої, РНОКПП НОМЕР_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України
ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення проти безпеки руху та експлуатації транспорту при наступних обставинах.
Так, 02.11.2024 близько 10 години ОСОБА_4 , керувала технічно працездатним автомобілем «Ford Focus», реєстраційний номер НОМЕР_2 , що відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 належить ТОВ «МАРС УКРАЇНА», рухалась по автодорозі «Київ-Чоп» поблизу с. Пищів Звягельського району Житомирської області в напрямку м. Звягель Житомирської області.
Рухаючись вказаною ділянкою дороги водій ОСОБА_4 в порушення вимог пунктів 2.3. б), 12.6. ґ) 12.9. б) Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів №1306 від 10.10.2001 (далі - ПДР), діючи необережно, а саме з кримінальною протиправною недбалістю перевищуючи максимальну швидкість зазначену в п. 12.6. ґ) ПДР, не обравши в установлених межах безпечну швидкість руху, будучи неуважною, не простежила за дорожньою обстановкою та не відреагувала на її зміну, внаслідок чого допустила наїзд на велосипедиста ОСОБА_7 , який перетинав проїзну частину по нерегульованому пішохідному переході справа наліво відносно напрямку руху автомобіля.
Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди велосипедист ОСОБА_7 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми: струсу головного мозку, рани на лобі, гематоми м'яких тканин лобної ділянки голови, відкритого перелома обох кісток лівої гомілки, відкритого багато уламкового внутрішньо суглобового перелома лівої плечової кістки, відкритого багато уламкового перелома лівої ліктьової кістки, закритих переломів ключиць, уламкового перелома лівої лопатки які належать до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя.
Порушення водієм ОСОБА_4 пунктів 2.3. б), 12.6 г),. 12.9. б) Правил дорожнього руху знаходиться у прямому причинному зв'язку із виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками.
Необережні дії ОСОБА_4 , які виразились в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяли тяжкі тілесні ушкодження потерпілому, кваліфіковано за ч. 2 ст. 286 КК України.
Допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 вину у пред'явленому обвинуваченні визнала повністю та пояснила, що дійсно здійснила наїзд на велосипедиста ОСОБА_7 за обставин, викладених в обвинувальному акті, згодна з кваліфікацією своїх дій, у вчиненому щиро кається. Відшкодувала потерпілому завдану йому шкоду.
Показання обвинуваченої відповідають фактичним обставинам справи і учасниками процесу не оспорюються.
Представник потерпілого - адвокат ОСОБА_6 в судовому засіданні не наполягав на суворому покаранні обвинуваченої. Відмовився від цивільного позову, оскільки обвинуваченою завдані збитки відшкодовані.
При призначенні покарання потерпіла сторона просила суворо не карати обвинуваченого.
Враховуючи те, що обвинувачена ОСОБА_4 в повному обсязі визнала свою вину у вчиненні інкримінованого їй органом досудового розслідування кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, та беручи до уваги, що інші учасники судового розгляду також не оспорювали фактичні обставини справи, і судом встановлено, що учасники судового розгляду, в тому числі обвинувачена правильно розуміє зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності та істинності її позиції, роз'яснивши їм положення ст.349 КПК України про те, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини справи в апеляційному порядку, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини, вислухавши думку учасників судового розгляду, які не заперечували проти розгляду кримінальної справи в порядку, передбаченому ст.349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються та розглядає справу на підставі ч.3 ст. 349 КПК України. Обвинувачена вірно розуміє зміст обставин справи і у суду немає сумнівів в добровільності та істинності її позиції.
Суд враховує, що відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини від 27.02.1980 у справі Девеер проти Бельгії, держава та її судові органи зобов'язані забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних справ шляхом спрощеного та скороченого розгляду, і суд має перевірити, чи не був такий вибір зумовлений виключно бажанням завершити справу швидко, без участі повної судової процедури та не привертаючи уваги громадськості та засобів масової інформації, чи бажанням бути обвинуваченим у вчиненні менш тяжких злочинів, заручившись підтримкою прокурора щодо отримання менш суворого покарання або взагалі звільнення від покарання за окремими епізодами справи.
Винуватість ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, суд вважає доведеною та підтвердженою сукупністю зібраних по кримінальному провадженню доказів, які ніким із учасників судового розгляду не оспорюються і на підставі вимог ч. 3 ст. 349 КПК України в судовому засіданні не досліджувались.
Згідно класифікації злочинів, передбаченій ст.12 КК України, ОСОБА_4 вчинила кримінальне правопорушення, яке відноситься до категорії тяжких.
Згідно ст. 65 КК України, особі, що вчинила злочин, призначається покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Відповідно до п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» висновки з усіх питань, пов'язаних із призначенням покарання, необхідно належним чином мотивувати у вироку. Суди повинні призначати покарання в межах, установлених санкцією статті Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, із урахуванням ступеня тяжкості, обставин цього злочину, його наслідків і даних про особу. Судам належить обговорювати питання про призначення передбаченого законом менш суворого покарання - особам, які вперше вчинили злочини і тим, які щиро розкаялись у вчиненому, активно сприяли розкриттю злочину, відшкодували завдані збитки тощо. Коли санкція закону, за яким особу визнано винною, нарівні з позбавленням волі на певний строк, передбачає більш м'які види покарання, при постановленні вироку потрібно обговорювати питання про призначення покарання, не пов'язаного з позбавленням волі.
Вивченням даних про особу обвинуваченої судом встановлено, що ОСОБА_4 вперше притягається до кримінальної відповідальності, раніше не судима, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, має міцні соціальні зв'язки та постійне місце проживання, за місцем роботи характеризується позитивно, добровільно відшкодувала шкоду потерпілому.
Обставиною, яка відповідно до ст. 66 КК України пом'якшує покарання, суд визнає щире каяття, яке полягає у визнанні своєї вини у вчиненні злочину у повному обсязі, надання розгорнутих свідчень стосовно обставин вчинення кримінальних правопорушень, які сприяли встановленню обставин у кримінальному провадженні її правдиві і послідовні покази, які сприяли встановленню істини у кримінальному проваджені, добровільне відшкодування потерпілому заподіяної шкоди.
Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_4 відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.
При обранні виду та міри покарання обвинуваченій ОСОБА_4 відповідно до ст. 65 КК України, суд враховує характер і ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, той факт, що кримінальне правопорушення вчинене нею з необережності, пом'якшуючі та відсутність обтяжуючих покарання обставин, дані про особу обвинуваченої, суд вважає, що необхідним і достатнім для виправлення та попередження нових злочинів ОСОБА_4 слід призначити покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України із призначенням додаткового покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами в межах санкції статті.
Відповідно до п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 № 7 "Про практику призначення судами кримінального покарання" при постановленні вироку суди мають обговорювати питання про застосування поряд з основним покаранням відповідного додаткового, оскільки додаткові покарання мають важливе значення для запобігання вчиненню нових злочинів як самими засудженими, так і іншими особами.
Питання про доцільність призначення факультативного додаткового покарання вирішується за розсудом суду з урахуванням обставин конкретної справи і з обов'язковим мотивуванням у вироку прийнятого рішення.
При вирішенні питання щодо додаткового покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами суд приходить до висновку про необхідність застосування до обвинуваченої даного додаткового виду покарання, виходячи з обставин ДТП, даних про вік обвинуваченої і те, що вона вчинила правопорушення проти безпеки руху, з тяжкими наслідками, та суд, вирішуючи дане питання зазначає, що до суду не було представлено обґрунтованих даних про неможливість обвинуваченої обходитись без транспортного засобу та необхідність керування транспортними засобами в подальшому.
З врахуванням вищенаведених висновків, суд погоджується з думкою прокурора і потерпілого та вважає можливим виправлення обвинуваченої без ізоляції від суспільства із застосуванням положень ст.75 КК України в умовах звільнення її від відбування основного покарання з випробуванням. На підставі ст.76 КК України на обвинувачену покладатимуться відповідні обов'язки кримінально-виправного характеру.
Суд вважає, що вищезазначені обставини дійсно можуть бути підставою для застосування інституту звільнення від покарання з випробуванням, бо ще не втрачена можливість соціальної реабілітації та виправлення обвинуваченої без ізоляції від суспільства, що також підтверджується її критичним ставленням до скоєного, усвідомлення своєї провини і засудження своєї протиправної поведінки, яка свідчить про дійсне прагнення стати на шлях виправлення і перевиховання. Крім того, на думку суду, призначена міра покарання надасть можливість обвинуваченій сформувати у своїй свідомості уявлення про неминучість настання відповідальності за можливі вчиненні нею протиправні діяння у майбутньому, що буде в свою чергу достатньою превентивною мірою.
Цивільний позов потерпілим заявлений не був.
Запобіжний захід не обирався і суд не вбачає підстав для його обрання.
Процесуальні витрати у кримінальному провадженні на залучення експертів слід стягнути з обвинуваченої на користь держави.
Питання щодо скасування арешту майна суд вирішує відповідно до вимог ст. 174 КПК України.
Долю речових доказів суд вирішує згідно ст. 100 КПК України.
Керуючись статтями 337, 370, 371, 374 КПК України, -
ОСОБА_4 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, та призначити їй покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного судом основного покарання із випробуванням, встановивши їй іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік.
Покласти на засуджену ОСОБА_4 обов'язки, передбачені ст.76 КК України:
періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації,
повідомляти його про зміну місця проживання, роботи, навчання,
не виїжджати за межі України без його погодження.
Стягнути з ОСОБА_4 судові витрати в дохід держави в сумі 11938,50 грн витрат на проведення експертиз, а саме:
-за проведення експертизи технічного стану транспортного засобу МСЕ-19/106-24/16613-ІТ від 08.11.2024 в сумі 3183,60 грн.;
-за проведення транспортно-трасологічної експертизи №СЕ-19/106-24/16614-ІТ від 11.12.2024 в сумі 3979,50 грн.;
-за проведення комплексної транспортно-трасологічної експертизи та експертизи обставин та механізму ДТП №СЕ-19/106-24/17823-ІТ від 24.02.2025 в сумі 4775,40 грн.
Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Новоград-Волинського міськрайонного суду №285/5600/24 від 05.11.2024 на автомобіль «Ford Focus», р.н. НОМЕР_2 , власником якого згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 є ТОВ «МАРС УКРАЇНА»; коричневий туфель, який упаковано до спец пакету №Р8Р2157056 та велосипед зеленого кольору з білими щитками, власником яких є ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .- скасувати.
Речові докази:
- автомобіль «Ford Focus», р.н. НОМЕР_2 - повернути власнику ТОВ «МАРС УКРАЇНА»;
- коричневий туфель та велосипед зеленого кольору з білими щитками - повернути власнику ОСОБА_7 .
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України до Житомирського апеляційного суду через Звягельський міськрайонний суд Житомирської області протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Головуючий суддя ОСОБА_1