Справа № 279/1992/25
провадження №1-кп/283/256/2025
05 листопада 2025 року Малинський районний суд Житомирської області в складі колегії: під головуванням судді ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , з секретарем судового засідання ОСОБА_4 ,
з участю прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 (в режимі ВКЗ),
обвинуваченого ОСОБА_7 (в режимі ВКЗ),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Малині обвинувальний акт в кримінальному провадженні № 12025060490000004 від 03.01.2025 по обвинуваченню ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України,
У провадженні Малинського районного суду Житомирської області перебуває кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
05 листопада 2025 року через підсистему «Електронний суд» від прокурора ОСОБА_5 до суду надійшло клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 , строк якого спливає 22 листопада 2025 року, оскільки ОСОБА_7 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, що підтверджується матеріалами клопотання, а також продовжують існувати ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, просив продовжити запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 діб без визначення розміру застави.
Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_6 та обвинувачений ОСОБА_7 не заперечували щодо продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
В обґрунтування заявленого клопотання прокурор зазначив, що проведеним досудовим розслідуванням встановлено, що 01.01.2025 близько 15 год ОСОБА_7 , перебував за місцем свого проживання, за адресою: АДРЕСА_1 , де на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, із знайомим ОСОБА_8 , виник конфлікт, в ході якого у ОСОБА_7 , виник прямий злочинний умисел на вбивство ОСОБА_8 .
Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на умисне протиправне заподіяння смерті ОСОБА_8 , ОСОБА_7 взяв до рук сокиру, обухом металевої частини якої, зі значною силою прикладення, наніс ОСОБА_8 числені удари, точна кількість яких в ході досудового розслідування не невстановлена, в місце розташування життєво-важливих органів ОСОБА_8 , а саме в ділянку грудної клітки з лівого боку, в результаті чого ОСОБА_8 отримав тілесні ушкодження у вигляді: крововиливів в серцеву сумку і оболонки серця, вогнищевого характеру, темно червоного кольору. Крововиливів в жирову капсулу і кірковий шар лівої нирки, вогнищевого характеру, темно червоного кольору. Крововиливів в м'які тканини грудної клітки з внутрішньої поверхні по задньо-боковій поверхні грудної клітки зліва, по типу «кишеня», темно червоного кольору, обширні, містять рідку кров і просякають в глибину м'язів, підшкірний шар і реберну плевру на глибину не менш 0.1 см., крововиливів вогнищевого характеру в плевру обох легенів, темно червоного кольору, більш виражених в лівій легені; переломів ребер зліва: 3,4,5,6-го по середній ключичній лінії в косо поперечному напрямку по відношенню до осі ребер, з розривами плеври на рівні 3-6 ребер і темно червоними крововиливами в реберну плевру в проекції переломів, на зовнішній кістковій пластинці ребер краї переломів відносно рівні, чіткі, згладжені, дрібно і крупно-зубчасті з незначним викрашуванням ком пакти кістки; переломів 7,8,9,10,11-го по лопатковій лінії з розривами плеври і крововиливами в проекції переломів, подібні вище описаним, які мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, знаходяться в причинному зв'язку з настанням смерті ОСОБА_8 .
Вищевказані тілесні ушкодження виникли в один обмежений проміжок часу (незадовго до настання смерті), в межах від декількох хвилин і більше до її настання, в деякій послідовності одне за другим.
Смерть ОСОБА_8 настала внаслідок тупої травми грудної клітки, що супроводжувалась чисельними переломами ребер зліва з розривами плеври, крововиливами в реберну плевру в проекції переломів; крововиливами в м'які тканини з внутрішньої поверхні грудної клітки по задньо-боковій поверхні зліва в проекції переломів ребер, в плевру лівої легені і серце; гемотораксом зліва, травматичним шоком, які виникли внаслідок заподіяння ОСОБА_7 ударів обухом сокири в ліву частину тіла ОСОБА_8
03.01.2025 у порядку ст. 208 КПК України затримано у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
04.01.2025 у вчинені вказаного кримінального правопорушення повідомлено про підозру ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за ч. 1 ст. 115 КК України.
06.01.2024 ОСОБА_7 слідчим суддею Коростенського міськрайонного суду обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком до 06.03.2025, який двічі продовжувався.
27.03.2025 обвинувальний акт стосовно ОСОБА_7 направлено для розгляду до Коростенського міськрайонного суду.
Ухвалою Коростенського міськрайонного суду № 279/1992/25 від 27.05.2025 ОСОБА_7 строк застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою продовжено до 25.07.2025 включно.
12 червня 2025 року Житомирським апеляційним судом підсудність даного кримінального провадження визначена за Малинським районним судом.
24 вересня 2025 року ухвалою колегії суддів Малинського районного суду строк запобіжного заходу стосовно ОСОБА_7 продовжено до 22.11.2025.
ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.115 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України за ступенем тяжкості є особливо тяжким злочином, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 15 років.
Заслухавши думку учасників кримінального провадження та дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання передбаченим у статті 177 КПК України ризикам.
Вирішуючи питання про продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд враховує вимоги ст. 29 Конституції України, ст. 9 Загальної Декларації прав людини, ст. 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод і ст.12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом.
Відповідно до частини 1 статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Згідно з вимогами статті 331 КПК України до спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Підставою для обрання і надалі продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою стали достатні підстави вважати, що обвинувачений може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Згідно практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на презумпцію невинуватості переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини «Тейс проти Румунії» автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішенні питання про продовження ОСОБА_7 строку тримання під вартою, суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України, а саме: запобігання спробам обвинуваченого переховуватись від суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити злочинну діяльність.
Судом встановлена наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме ризик переховування від суду, оскільки усвідомлюючи тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_7 у разі визнання його винуватим у вчиненні злочину, за яке може бути застосовано безальтернативне покарання у виді позбавлення волі до 15 років, з метою уникнення негативних для нього наслідків в умовах режиму воєнного стану може ухилятися від явки до суду, чим можуть бути створені перешкоди для судового розгляду справи упродовж розумного строку та недосягнення завдань кримінального провадження.
З моменту взяття обвинуваченого ОСОБА_7 під варту, і продовження такого запобіжного заходу та до моменту вирішення вказаного клопотання не змінилися обставини, які слугували підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та не змінилася обстановка, яка дає суду підстави вважати, що належну процесуальну поведінку обвинуваченого може забезпечити і більш м'який запобіжний захід.
Даних, які б вказували на неможливість застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою не встановлено.
Ризики, що існували на час обрання і продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не зменшилися, що виправдовує тримання обвинуваченого під вартою.
Застосування до обвинуваченого іншого запобіжного заходу, за даних обставин суд вважає недоцільним, оскільки більш м'який запобіжний захід не зможе запобігти зазначеним ризикам та забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого, а тому строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слід продовжити.
Збереження обґрунтованої підозри є обов'язковою умовою продовження тримання особи під вартою. Обвинувачення прокурором не змінено.
Згідно зі статті 197 КПК України строк дії ухвали про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
Згідно з ч.4 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Відповідно до ст. 331 КПК України, до спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Суд вважає доцільним застосувати запобіжний захід тримання під вартою, виходячи з того, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Керуючись ст. 183, 331, 372, 615 КПК України, -
Клопотання прокурора Коростенської окружної прокуратури ОСОБА_5 у кримінальному провадженні, внесеному у ЄРДР 03.01.2025 за № 12025060490000004, за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 - задовольнити.
Продовжити строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в ДУ «Житомирська УВП №8» обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 60 (шістдесят) днів до 03 січня 2026 року включно без визначення розміру застави.
Копію ухвали вручити обвинуваченому, захиснику обвинуваченого, прокурору, а також направити для виконання начальнику Державної установи «Житомирська установа виконання покарань № 8».
Ухвала в частині продовження дії запобіжного заходу щодо обвинуваченого може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а особою, яка утримується під вартою з дня вручення копії ухвали.
Судді