Справа № 282/1071/25
Провадження № 2/282/426/25
05 листопада 2025 року селище Любар
Любарський районний суд Житомирської області у складі:
головуючого судді Вальчука В.В.
при секретарі судового засідання Демчук В. І.
розглянувши у судовому засіданні в залі суду в селищі Любар у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», інтереси якого представляє Кудіна Анастасія Вячеславівна до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося до суду в порядку цивільного судочинства з позовом до відповідачки ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 12000,00 грн.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що 17.10.2024 року між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачкою було укладено договір позики №8392810, який було укладено в електронній формі шляхом підписання електронним підписом відповідача (вчинений одноразовим ідентифікатором згідно положень ЗУ «Про електронну комерцію).
Згідно з вказаним договором, позикодавець зобов'язується передати позичальнику у власність грошові кошти (надалі «Позику»), на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а останній зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики.
06.06.2025 року між ТОВ «Авентус Україна» та «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено Договір факторингу №06062025, відповідно до якого до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідачки за договором позики №8392810 в сумі 12000,00 грн.
Всупереч умовам кредитного договору, відповідачка не виконала свого зобов'язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до нього, остання не здійснила жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «ЄАПБ», ні на рахунки попереднього кредитора.
З урахуванням наведеного позивач просить суд, сягнути з відповідачки ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитним договором в розмірі 12000,00 грн., а також понесені судові витрати.
Ухвалою Любарського районного суду від 06.05.2025 року відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та визначено відповідачці строк для подання відзиву.
07 жовтня 2025 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому позивачка просила відмовити у задоволені позову, з мотивів викладених у ньому.
Крім того, від ОСОБА_1 надійшла заява, в якій вона просила провести розгляд справи з викликом учасників в судове засідання.
На підставі заяви відповідачки, ухвалою суду від 07.10.2025 здійснено перехід з розгляду справи в порядку спрощеного провадження без виклику (повідомлення) сторін до розгляду справи в порядку спрощеного провадження з викликом (повідомленням) сторін.
У судове засідання, що призначене на 13 год. 00 хв. 05.11.2025 відповідачка не з'явилася. У заяві, що надійшла від неї на адресу суду вказала, що заявлені позовні вимоги визнає та просить суд проводити розгляд справи за її відсутності.
Представник позивача у судове засідання не з'явився. У відповіді на відзив на позовну заяву, просив суд проводити розгляд справи за його відсутності.
Згідно ч.3 ст.211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
У зв'язку із здійсненням судом розгляду справи за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України.
Суд, вивчивши та дослідивши матеріали цивільної справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши усі зібрані у справі докази, встановив наступне.
17.10.2024 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №8392810, за яким товариство зобов'язалося надати позичальникові кредит на суму 10000 грн. 00 коп. на умовах строковості, зворотності, платності, а останній зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом (а.с.6-14). Відповідно до п.9.6 Договору, він укладений у вигляді електронного документа шляхом обміну електронними повідомленнями з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи, із застосуванням електронного підпису та електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Цього ж дня між сторонами укладено додаткову угоду до вищевказаного договору, за якою сторони домовилися збільшити суму кредиту на 2000,00 грн. (а.с.19).
Згідно з умовами договору позики, позичальник зобов'язується вчасно повернути позику, сплатити відсотки за користування позикою в порядку, визначеному цим договором. Однак, всупереч умовам договору позики, відповідачка не виконала свого зобов'язання, внаслідок чого утворилася заборгованість в розмірі 12000,00 грн. (а.с.26-28).
06.06.2025 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено Договір факторингу №06062025 (а.с.29-31).
Відповідно до Реєстру боржників до договору факторингу №06062025 від 06.06.2025, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідачки в сумі 12000,00 грн. (а.с.34).
Відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Відповідно до ст.639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
За змістом ст.ст.626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У ст.526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Відповідно до ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив зобов'язання, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України).
Частиною 2 ст.1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).
Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно зі статтею 12, частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Як встановлено судом, ОСОБА_1 було укладено договір позики в електронному вигляді із ТОВ «Авентус Україна», яким передбачено передачу коштів в безготівковій формі шляхом їх зарахування на платіжну картку позичальника.
Отже, підписавши вищевказану угоду електронним підписом, відповідачка добровільно погодилася у письмовому вигляді на умови кредитування, зокрема, розмір кредиту, порядок його надання та порядок та розмір сплати відсотків за користування кредитом.
За таких обставин, суд вважає, що правовідносини, що виникли між сторонами, є зобов'язальними, ТОВ «Авентус Україна» виконало свої зобов'язання за договором належним чином, надавши відповідачці кредитні кошти, проте остання, отримавши кредитні кошти, в порушення взятих на себе зобов'язань, суму боргу по кредиту не повернула.
Враховуючи те, що ТОВ «Авентус Україна» відступило право вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за кредитним договором до відповідачки, у позивача наявне право на пред'явлення позову про стягнення заборгованості за цим договором.
Згідно розрахунку заборгованості, який міститься в матеріалах справи, заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» становить 12000,00 грн.
Саме такий розмір заборгованості підлягає стягненню із відповідачки.
Відповідно до ст.264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.
Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку із ухваленням рішення суду про задоволення позовних вимог, з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню судові витрати понесені ним і документально підтверджені в розмірі 3028,00 грн. по сплаті судового збору.
Керуючись ст.ст.2, 12, 13, 83, 141, 211, 247, 259, 263, 264, 268, 273, 279, 280, 281, 354 ЦПК України, ст.ст.11, 204, 207, 509, 526, 549, 610, 625, 626, 628, 633, 634, 638, 1048, 1049, 1054 ЦК України, суд,
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , жительки АДРЕСА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (ЄДРПОУ 35625014, м.Київ вул.Симона Петлюри,30, реквізити IBAN № НОМЕР_2 у АТ «ТАСкомбанк») заборгованість по кредитному договору №8392810 від 17.10.2024 в сумі 12000 (дванадцять тисяч) гривень 00 копійок та понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 копійок.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В. В. Вальчук