Справа № 277/931/25
іменем України
"30" жовтня 2025 р. селище Ємільчине
Ємільчинський районний суд Житомирської області в складі головуючого судді Т.Г. Корсун, за участю секретаря судового засідання Т.В. Дідус, заявника - ОСОБА_1 , заінтересованих осіб - не з'явилися, розглянувши за правилами окремого провадження у судовому засіданні в залі суду у селищі Ємільчине заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Барашівська сільська рада Звягельського району Житомирської області, Міністерство оборони України, Військова частина НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу,
До Ємільчинського районного суду Житомирської області звернулася ОСОБА_1 з заявою, в якій просить встановити факт постійного проживання однією сім'єю з ОСОБА_3 з лютого 2020 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Заява обгрунтована тим, що у лютому 2020 року заявник почала проживати з ОСОБА_3 . Під час спільного проживання вони вели спільне господарство, мали спільний бюджет, виконували права та обов'язки подружжя, тобто проживали однією сім'єю як чоловік та жінка. Дочка ОСОБА_3 - ОСОБА_2 почала проживати з заявником ще з 2017 року. У листопаді 2024 року ОСОБА_3 зник безвісти поблизу с. Лисівка Покровського району Донецької області. Заявник вказує, що не може повністю реалізувати свої права, а саме комунікувати з органами військового управління, подавати заяви до уповноважених органів щодо розшуку ОСОБА_3 та ініціювати питання виплати грошових коштів.
Заявник вказує, що факт проживання однією сім'єю з ОСОБА_3 підтверджений сповіщенням сім'ї, адресованим на ім'я заявника, витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань, відомості до якого по факту зникнення безвісти ОСОБА_3 внесені саме за заявою ОСОБА_1 , довідкою з місця проживання. Під час перебування на військовій службі ОСОБА_3 пересилав кошти заявниці. Крім того, даний факт можуть підтвердити свідки. Тому, ОСОБА_1 просить суд задовольнити заяву.
Військова частина НОМЕР_1 подала пояснення на заяву про встановлення факту, де зазначила, що підставою для звернення до суду з заявою про встановлення факту проживання однією сім'єю заявник вказав, в тому числі можливість отримання грошового забезпечення безвісти зниклого військовослужбовця. Однак, як вказує військова частина НОМЕР_1 , відповідно до законодавства така категорія осіб, як особи, що проживають однією сім'єю без реєстрації шлюбу, до категорії осіб, які мають право на отримання грошового забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця , не відноситься. Крім того, Військова частина НОМЕР_1 наголошує на наявності спору про право, що унеможливлює розгляд поданої заяви в порядку окремого провадження.
Заінтересована особа також вказує, що заявником та ОСОБА_3 вільний вибір вже було реалізовано, про що свідчить зазначене заявником спільне проживання без укладення шлюбу. Заявник не надав належних та допустимих доказів на підтвердження факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, подані докази не підтверджують факт ведення спільного господарства, наявність спільного побуту та бюджету, взаємних прав та обов'язків подружжя, набуття майна тощо.
Міністерство оборони України подало до суду пояснення, де вказало, що заявник не належить до категорії осіб - отримувачів грошового забезпечення військовослужбовця, тому встановлення факту проживання однією сім'єю не призведе до виникнення обов'язку у військової частини НОМЕР_2 здійснювати виплату заявнику грошового забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця. Тому, заінтересована особа просить суд відмовити в задоволенні поданої заяви.
ОСОБА_2 подала до суду заяву, в якій зазначила, що просить розглядати справу без її участі, проти задоволення заяви про встановлення факту не заперечує.
Ухвалою суду від 20.08.2025 заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку окремого провадження.
У судовому засіданні заявник підтримала подану заяву, вказала, що проживала з ОСОБА_3 з 2020 року, його дочка проживала з ОСОБА_1 з 2017 року після смерті своєї матері, оскільки чоловік ОСОБА_1 був рідним братом дружини ОСОБА_3 . Заявник наголосила на тому, що вона з ОСОБА_3 проживали однією сім'єю, виховували дітей, вели спільне господарство.
Представник заінтересованої особи - Міністерства оборони України у судовому засіданні зазначив, що заперечує проти задоволення поданої заяви про встановлення факту проживання однією сім'єю, оскільки навіть у разі встановлення такого факту, у заявника буде відсутнє право на отримання грошового забезпечення зниклого безвісти ОСОБА_3 . Право на отримання такого грошового забезпечення має дочка ОСОБА_3 - ОСОБА_2 . Крім того, права ОСОБА_1 щодо отримання інформації щодо зниклого безвісти, комунікації з органами військового управління не обмежене, що підтверджено наявними доказами. Крім того, представник заперечив проти встановлення факту проживання однією сім'єю, оскільки відсутні докази ведення спільного господарства, здійснення спільних витрат. Тому, просив відмовити в задоволенні заяви.
У судовому засіданні 30.10.2025 проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення.
Дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, надавши відповідну правову оцінку зібраним у матеріалах справи доказам, суд приходить до таких висновків.
25 листопада 2024 року ІНФОРМАЦІЯ_2 надіслано сповіщення сім'ї №164, адресоване ОСОБА_1 , про те, що її чоловік водій 2 відділення протитанкових ракет комплексів взводу протитанкових ракетних комплексів НОМЕР_3 єгерського батальйону військової частини НОМЕР_1 старший солдат ОСОБА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_3 , зник безвісти 20 листопада 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу села Лисівка, Покровського району, Донецької області (а.с.25).
До ЄРДР внесено відомості №12024060540000156 від 01.12.2024 про вчинення кримінального правопорушення за ч.1 ст. 115 КК України за заявою ОСОБА_1 про зникнення безвісти ОСОБА_3 (а.с.26).
Відповідно до довідки виконавчого комітету Барашівської сільської ради (Рясненський старостинський округ) Звягельського району Житомирської області від 05.03.2025 №110 ОСОБА_1 проживає та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , разом з нею без реєстрації проживає її співмешканець - ОСОБА_3 , ведуть спільне селянське господарство та мають спільні права та обов'язки (а.с.15).
Згідно з довідкою виконавчого комітету Барашівської сільської ради (Рясненський старостинський округ) Звягельського району Житомирської області від 08.05.2025 №170 ОСОБА_1 проживає в АДРЕСА_1 зі своїм співмешканецем ОСОБА_3 з 2020 року як сім'я та вели спільне селянське господарство, виховували дітей, які перебувають на їхньому утриманні: дочка - ОСОБА_2 , 2005 р.н., син - ОСОБА_4 , 2008 р.н., дочка - ОСОБА_5 , 2010 р.н., дочка - ОСОБА_6 , 2012 р.н., син - ОСОБА_7 , 2014 р.н. (а.с.9).
Свідок ОСОБА_8 у судовому засіданні вказала, що є сусідкою ОСОБА_1 , яка дійсно проживала з ОСОБА_3 десь з 2017 року, вони вели спільне господарство як подружня пара.
Свідок ОСОБА_9 , яка є сусідкою заявниці, у судовому засіданні зазначила, що ОСОБА_3 проживав з ОСОБА_1 десь з 2020 року, вели спільне господарство, доглядали за дітьми, в тому числі і за донькою ОСОБА_3 .
Підставою звернення ОСОБА_1 до суду є необхідність у встановленні факту проживання однією сім'єю з ОСОБА_3 , який зник безвісти, для отримання виплати членам сім'ї зниклого безвісти, пільг та реалізації прав, передбачених ст. 6 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин».
Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).
У постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов, а саме, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.
У Законі України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» від 12.07.2018 № 2505-VIII (далі - Закон №2505) термін «близькі родичі та члени сім'ї особи, зниклої безвісти за особливих обставин» вживаються в такому значенні: чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням, а також особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом і мають взаємні права та обов'язки, у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.
Відповідно до ч. 1-4 ст. 6 Закону №2505 близькі родичі та члени сім'ї особи, зниклої безвісти за особливих обставин, мають право на отримання достовірних відомостей про місце перебування особи, зниклої безвісти за особливих обставин, обставини її загибелі (смерті), місце поховання (якщо воно відоме). Реалізація права, передбаченого частиною першою цієї статті, відбувається шляхом подання заяви про розшук особи, зниклої безвісти за особливих обставин, та отримання достовірної інформації про хід та результати проведення її розшуку в порядку, визначеному цим Законом та іншими законами України. Органи державної влади, уповноважені на здійснення обліку та/або розшуку осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, зобов'язані надавати інформацію про хід та результати їх розшуку в порядку, встановленому цим Законом, близьким родичам та членам сім'ї таких осіб. Члени сім'ї особи, зниклої безвісти за особливих обставин, мають право на соціальний захист у порядку, визначеному законодавством України.
Положеннями пункту 6 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що за військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або зниклими безвісти, зберігається виплата грошового забезпечення.
Військовослужбовець має право скласти у письмовій довільній формі особисте розпорядження на випадок захоплення його в полон або заручником, інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти про виплату належного йому грошового забезпечення особі (особам) за його вибором, визначивши розмір частки таких осіб у відсотках (далі - особисте розпорядження на випадок полону).
У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону грошове забезпечення виплачується дружині (чоловіку), законним представникам малолітніх (неповнолітніх) дітей, дітям з числа осіб з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку) або їх законним представникам та батькам військовослужбовців (крім тих із зазначених осіб, які одержують від військовослужбовця аліменти, а також батьків, позбавлених батьківських прав, за умови що ці права не були поновлені). Таким особам рівними частками виплачується частина грошового забезпечення, що в загальній сумі не перевищує 50 відсотків грошового забезпечення, визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань.
У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону та осіб, зазначених в абзаці четвертому цього пункту, грошове забезпечення виплачується повнолітнім дітям, рідним братам (сестрам), законним представником яких є військовослужбовець. Таким особам рівними частками виплачується частина грошового забезпечення, що в загальній сумі не перевищує 20 відсотків грошового забезпечення, визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань.
Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
За військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або зниклими безвісти, зберігаються передбачені законом інші види забезпечення.
Згідно пункту 6 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 р. № 884, виплата грошового забезпечення здійснюється: особам, визначеним в особистому розпорядженні на випадок полону, відповідно до зазначеного розміру частки у відсотках після здійснення встановлених законом відрахувань. У разі відсутності в особистому розпорядженні на випадок полону стовідсоткового розподілу грошового забезпечення нерозподілена частка грошового забезпечення зберігається за військовослужбовцями; у разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону - рівними частками в загальній сумі 50 відсотків грошового забезпечення (після здійснення встановлених законом відрахувань) - дружині (чоловіку), законним представникам малолітніх (неповнолітніх) дітей, дітям з числа осіб з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку) або їх законним представникам та батькам військовослужбовців (крім тих із зазначених осіб, які одержують від військовослужбовців аліменти, а також батьків, позбавлених батьківських прав, за умови, що ці права не були поновлені); у разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону та осіб, зазначених в абзаці третьому цього пункту, - рівними частками, в загальній сумі 20 відсотків грошового забезпечення (після здійснення встановлених законом відрахувань), - повнолітнім дітям, рідним братам (сестрам), законними представниками яких є військовослужбовці.
Отже, виходячи із вказаних положень діючого законодавства, встановлення факту проживання заявника однією сім'єю з військовослужбовцем, який зник безвісти, не дає заявникові права на отримання грошового забезпечення цього військовослужбовця.
Однак, суд зазначає, що встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу надасть заявниці можливість реалізувати своє право на отримання достовірних відомостей про місцеперебування безвісти зниклого, отримання достовірної інформації про хід та результати проведення його розшуку, передбачені Законом України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти».
Відповідно до частини другої статті 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Частинами першою та другою статті 21 СК України передбачено, що шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.
Згідно з частиною першою статті 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя.
Положеннями частини першої статті 74 СК України встановлено, що якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.
У постанові від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц Велика Палата Верховного Суду зауважила, що, вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти спільного проживання однією сім'єю; спільний побут; взаємні права та обов'язки (статті 3, 74 СК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц (провадження № 14-283цс18) вказано, що «згідно з абзацом п'ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміна «член сім'ї» членами сім'ї військовослужбовця є, зокрема, особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з військовослужбовцем у безпосередніх родинних зв'язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші). Обов'язковими умовами для визнання їх членами сім'ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім'ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім'ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов'язки».
Таким чином, для встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню, і предметом доказування у таких справах є факти спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім'ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов'язків, притаманних подружжю.
Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім'ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім'ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов'язки (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц).
Факт спільного відпочинку сторін, спільна присутність на святкуванні свят, пересилання відповідачем коштів на рахунок позивачки, самі по собі, без доведення факту ведення спільного господарства наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов'язків, притаманних подружжю, не може свідчити про те що між сторонами склались та мали місце усталені відносини, які притаманні подружжю (постанови Верховного Суду від 15 серпня 2019 року у справі № 588/350/15, від 19 березня 2020 року у справі № 303/2865/17, від 23 вересня 2021 року у справі № 204/6931/20, від 30 червня 2022 року у справі № 694/1540/20).
Метою доказування є з'ясування дійсних обставин справи, обов'язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним з найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі (постанова Верховного Суду від 26 травня 2022 року у справі № 362/3705/20).
СК України не визначає, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту спільного проживання, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов'язком суду під час їх оцінки. Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу є, зокрема: свідоцтва про народження дітей; довідки з місця проживання; свідчення свідків; листи ділового та особистого характеру тощо; свідоцтво про смерть одного із «подружжя»; свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько; виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що «подружжя» вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства.
Такий правовий висновок викладено Верховним Судом у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 07 грудня 2020 року у справі № 295/14208/18-ц (провадження № 61-12879св20), у постанові Верховного Суду від 07 грудня 2023 року у справі № 442/3741/21 (провадження № 61-1292св23.
У постанові Верховного Суду від 17 квітня 2023 року у справі № 463/11211/19 (провадження № 61-1214св23) зазначено, що для встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні подружжю. Таким чином, предметом доказування у справах про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу є факти спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім'ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов'язків, притаманних подружжю. Критеріями, за якими майну може бути надано статус спільної сумісної власності, є: 1) час набуття такого майна; 2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття); 3) мета придбання майна, відповідно до якої йому може бути надано правовий статус спільної власності подружжя. З урахуванням зазначеного, вирішуючи спір про поділ майна, необхідно установити як обсяг спільного нажитого майна, так і з'ясувати час та джерела його придбання, а вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти спільного проживання однією сім'єю; спільний побут; взаємні права та обов'язки.
У постанові від 7 лютого 2024 року у справі № 383/821/22 (провадження № 61-5935св23) зазначено, що «предметом доказування під час розгляду справ про встановлення факту проживання однією сім'єю є, передусім, сукупність обставин, що згідно із законом складають основні ознаки сім'ї: спільне проживання, пов'язаність спільним побутом, наявність взаємних прав та обов'язків, що визначено частиною другою статті 3 Сімейного кодексу України (далі - СК України). Відповідно до частини четвертої статті 3 СК України сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства…. При встановленні факту наявності у осіб спільного побуту також доцільно враховувати ознаки, визначені у понятті домогосподарства. Домогосподарство є сукупність осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об'єднують та витрачають кошти.».
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 09.10.2025 у справі №№ 314/510/25, провадження № 61-11230св25.
Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п'ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).
Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри.
При зверненні до суду з заявою про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 на підтвердження обставин, викладених у заяві, надала суду:
- сповіщення сім'ї №164 від 25.11.2024, адресоване ОСОБА_1 , про те, що її чоловік водій 2 відділення протитанкових ракет комплексів взводу протитанкових ракетних комплексів 1 єгерського батальйону військової частини НОМЕР_1 старший солдат ОСОБА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_3 , зник безвісти 20 листопада 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу села Лисівка, Покровського району, Донецької області;
- витяг з ЄРДР №12024060540000156 від 01.12.2024 про внесення відомостей про вчинення кримінального правопорушення за ч.1 ст. 115 КК України за заявою ОСОБА_1 про зникнення безвісти ОСОБА_3 ;
- довідки виконавчого комітету Барашівської сільської ради (Рясненський старостинський округ) Звягельського району Житомирської області від 05.03.2025 №110 та від 08.05.2025 №170 про те, що ОСОБА_1 проживає та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , разом з нею без реєстрації проживав її співмешканець - ОСОБА_3 , вели спільне селянське господарство та мають спільні права та обов'язки, виховували дітей, які перебувають на їхньому утриманні: дочка - ОСОБА_2 , 2005 р.н., син - ОСОБА_4 , 2008 р.н., дочка - ОСОБА_5 , 2010 р.н., дочка - ОСОБА_6 , 2012 р.н., син - ОСОБА_7 , 2014 р.н.
Інші подані заявником докази не підтверджують факт спільного проживання однією сім'єю ОСОБА_1 з ОСОБА_3 з 2020 року.
Так, витяг з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин щодо ОСОБА_3 , адресований ОСОБА_10 , а не заявниці (а.с.10-11).
Суд також критично оцінює подану ОСОБА_1 виписку про рух коштів по рахунку, яка за позицією заявниці, підтверджує факт перерахування коштів від ОСОБА_3 . Однак, у поданій виписці не вбачається можливим встановити належність картки, з якої здійснювалося перерахування коштів, саме ОСОБА_3 (а.с.18-19).
Крім того, пересилання ОСОБА_3 коштів на рахунок заявниці, саме по собі, без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов'язків, притаманних подружжю, не може свідчити про те що між сторонами склались та мали місце усталені відносини, які притаманні подружжю.
При цьому, суд зазначає, що ОСОБА_3 мав дружину ОСОБА_11 , яка померла у 2012 році (а.с.27-28).
ОСОБА_1 була дружиною ОСОБА_12 , який помер у 2019 році, та який був рідним братом ОСОБА_11 (а.с.29-30).
Тобто, ОСОБА_1 перебуває в родинних відносинах з ОСОБА_3 . Дані обставини підтверджені матеріалами справи та поясненнями заявниці, наданими в судовому засіданні.
Надавши оцінку зазначеним вище доказам, наданим заявницею на підтвердження факту проживання однією сім'єю без шлюбу, суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 не надала достатніх доказів, які свідчать про те, що між нею та ОСОБА_3 склались та мали місце усталені відносини, які притаманні саме подружжю, а не родині (предметом доказування у таких справах є факти спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім'ї, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, наданням взаємної допомоги, наявності усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, наявності між сторонами взаємних прав та обов'язків, притаманних подружжю). Одне лише спільне проживання, що підтверджено довідкою органу місцевого самоврядування та показаннями свідків, не є достатнім для визнання факту проживання однією сім'єю без наявності інших ознак сім'ї.
Посилання заявниці на те, що за час спільного проживання вони з ОСОБА_3 вели спільне господарство, виховували дітей, проводили ремонт, є необґрунтованими, оскільки на підтвердження зазначених обставин заявниця не надала суду жодного письмового доказу. Відсутні у матеріалах справи також докази, які б підтверджували переписку між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 щодо спільних сімейних справ та здійснення банківських переказів між ними, купівлю майна, речей для спільного користування. Також відсутні спільні світлини.
Суд висновує, що надані заявницею докази не є достатніми для визнання факту проживання однією сім'єю без наявності інших ознак сім'ї. Показання свідків не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім'єю. Доказів, які б підтверджували факт ведення з ОСОБА_3 спільного господарства, спільного бюджету та наявності взаємних прав та обов'язків, притаманних подружжю/сім'ї, заявниця не надала.
Ураховуючи, що цивільне судочинство згідно частин 1-3 статті 12 ЦПК України здійснюється на засадах змагальності сторін та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, так як відповідно до частини 6 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, беручи до уваги, що обставини, на які посилається заявник, не знайшли своє підтвердження у судовому засіданні, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог.
Стосовно доводів Військової частини НОМЕР_1 про те, що заява про встановлення юридичного факту не підлягає розгляду в порядку окремого провадження на підставі існування спору про право суд зазначає, що вони не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.
Згідно з роз'ясненнями Верховного суду України від 01 січня 2012 року, викладеними у судовій практиці щодо розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, відповідно до п. 5 ч.1 ст. 315 ЦПК України суд вправі розглядати справи про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу за таких умов: має місце спільне проживання чоловіка та жінки однією сім'єю, термін спільного проживання (не менше п'яти років); мета встановлення факту (розподіл спільно набутого майна, спадкування за законом); відсутній спір про право.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 315 ЦПК України встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу здійснюється судом в порядку окремого провадження.
У постанові від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що справи про встановлення факту проживання однією сім'єю без шлюбу підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства незалежно від мети звернення до суду (зокрема, підтвердження соціального статусу для призначення та виплати одноразової грошової допомоги сім'ї військовослужбовця) і наявності в заявника певних цивільних прав та обов'язків чи виникнення публічно-правових спорів із суб'єктами владних повноважень. Справи про встановлення юридичних фактів у судовому порядку вирішуються судами цивільної юрисдикції за правилами ЦПК України. Зокрема, згідно з п. 5 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу.
Під час розгляду цієї справи не виявлено, що виник спір про право, зокрема, майновий спір. Отже, доводи Військової частини НОМЕР_1 про те, що заява про встановлення юридичного факту не підлягає розгляду в порядку окремого провадження на підставі існування спору про право, не знайшли свого підтвердження.
Судові витрати відшкодуванню не підлягають.
Керуючись ст.ст.76-80, 89, 263 - 265, 271 273, 315, 319, 354, 355 ЦПК України, суд,
В задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Барашівська сільська рада Звягельського району Житомирської області, Міністерство оборони України, Військова частина НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу - відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Учасники справи:
Заявник: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 ).
Заінтересована особа:
Барашівська сільська рада Звягельського району Житомирської області (вул. Героїв Майдану, 10, с. Бараші, Звягельський район, Житомирська область; код ЄДРПОУ 04347628);
Міністерства оборони України;
Військова частина НОМЕР_1 ;
ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_5 ).
Повне рішення складено 04 листопада 2025 року.
Суддя Т. Г. Корсун