05 листопада 2025 року м. Дніпросправа № 160/7018/25
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Малиш Н.І. (доповідач), суддів: Баранник Н.П., Щербака А.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2025 року (суддя 1-ї інстанції Турова Н.М.) в адміністративній справі №160/7018/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
05.03.2025 ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, в якому просить:
- визнати противоправним та скасувати рішення Головного управління Державної міграційної служби України у Дніпропетровській від 07.02.2025р. №12031300024226 про відмову в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання;
- зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області повторно розглянути питання відносно оформлення (видачі) посвідки на тимчасове проживання громадянину республіки Узбекистан ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування позовних вимог зазначає про незгоду з рішенням відповідача, оскільки воно прийнято протиправно і необґрунтовано. Так на території України проживав з 2019 року, уклав шлюб, мав посвідку на тимчасове проживання. Для переоформлення посвідки 23 грудня 2024 року позивач звернувся до Головного управління Державної міграційної служби України у Дніпропетровській області для продовження дії / отримання нової посвідки на тимчасове проживання, не порушуючи весь час законного строку перебування в Україні. 20 січня 2025 року позивач отримав рішення відповідача від 13 січня 2025 року №12031400000725 про відмову в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання на підставі підпункту 3 пункту 61 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018р. №322. Позивач усунув вказані відповідачем недоліки, а саме: зробив новий переклад закордонного паспорту. Після усунення недоліків позивач 28 січня 2025 року вдруге звернувся до відповідача для продовження дії / отримання нової посвідки на тимчасове проживання. Проте, 11 лютого 2025 року позивач отримав рішення відповідача від 07 лютого 2025 року №12031300024226 про відмову в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання на підставі підпунктів 2, 11 пункту 61 Порядку №322. Вважає, що рішення не містить конкретні підстави відмови позивачеві в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання в Україні. А відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення порушено принцип пропорційності та не враховано, що прийняття цього рішення не відповідає критерію необхідності в демократичному суспільстві та матиме наслідком повну зміну способу життя позивача та його родини.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Так скаржник зазначає, що не надано належної оцінки тим доводам, що на момент звернення до суду, а саме, у березні 2025 року, виконавчі провадження щодо стягнення з позивача штрафів за порушення ПДР, булі закінчені. Також позивачу незрозуміло, як порушення правил дорожнього руху, тобто адміністративне правопорушення, може ототожнюватися та ставитися поряд з такими злочинами як загроза національній безпеці, громадському порядку, здоров'ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні, як злочин проти миру та людяності. Крім того, судом під час розгляду справи не дотримано принципу пропорційності, а рішення прийнято без врахування норм СК України.
Відповідачем поданий відзив на апеляційну скаргу в якому просить відмовити у її задоволенні. У відзиві зазначив зокрема, що при прийнятті спірного рішення відповідачем було враховано наявне рішення про заборону ОСОБА_3 у в'їзді в України. Позивачем це рішення не оскаржено, а отже підстави для скасування спірного рішення відсутні.
Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження у відповідності до приписів п.3 ч. 1 ст. 311 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянин Республіки Узбекистан, з вересня 2019 року перебуває на території України та неодноразово був документований посвідками на тимчасове проживання, спочатку у зв'язку із навчанням на території України, а в подальшому у зв'язку із укладенням у липні 2023 року шлюбу з громадянкою України - ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 .
У зв'язку із укладенням шлюбу позивач звернувся до УДМС у Миколаївській області та отримав посвідку на тимчасове проживання № НОМЕР_2 від 19.01.2024р., що видана органом - 4801 (УДМС у Миколаївській області), строком дії до 19.01.2025р.
23.12.2024 позивач звернувся до Головного управління Державної міграційної служби України у Дніпропетровській для продовження дії/отримання нової посвідки на тимчасове проживання.
Рішенням Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області від 13 січня 2025 №12031400000725 позивачеві було відмовлено в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання на підставі підпункту 3 пункту 61 Порядку №322 (дані, отримані з баз даних Реєстру, картотек, не підтверджують надану іноземцем або особою без громадянства інформацію).
28 січня 2025 позивач, усунувши виявлені при попередньому зверненні недоліки, вдруге звернувся до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області із заявою-анкетою №105155394 про обмін посвідки на тимчасове проживання в Україні № НОМЕР_2 від 19.01.2024р. (підстава видачі посвідки: возз'єднання сім'ї з громадянином України (на підставі шлюбу); підстава обміну: закінчення строку дії посвідки на тимчасове проживання).
Під час розгляду заяви-анкети №105155394 від 28.01.2025 ОСОБА_1 та перевірки документів, Головним управлінням Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області з'ясовано, що згідно з відомостями ІП “Облік іноземців та біженців» ЄІАС УМП посвідка на тимчасове проживання № НОМЕР_2 , видана органом - 4801 (УДМС у Миколаївській області ) має статус "скасована, але не вилучена".
Крім цього, Головним управлінням Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області здійснено перевірку інформації щодо позивача з використанням Єдиного реєстру боржників та встановлено, що в Єдиному реєстрі боржників за критерієм пошуку “ПІБ - ОСОБА_2 , дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_2 » ГУ ДМС у Дніпропетровській області знайдено три записи про наявність виконавчого провадження у відношенні ОСОБА_1 , а саме: № НОМЕР_3 (дата відкриття ВП 20.01.2025), № НОМЕР_4 (дата відкриття ВП 21.01.2025) за категорією стягнення: документ, що не підпадає під згадані категорії; №76900970 (дата відкриття ВП 22.01.2025) за категорією стягнення: штрафи у сфері безпеки дорожнього руху у справах про адміністративні правопорушення.
30.01.2025 Головним управлінням Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області прийнято рішення №1201110100016428 про заборону в'їзду в Україну терміном на три роки щодо громадянина Республіки Узбекистан ОСОБА_1 на підставі листа відділу адміністративної практики УПП в Дніпропетровській області ДПП №280/41/19-2025 від 08.01.2025, в якому надано інформацію, що позивач не сплатив адміністративні штрафи за наступними постановами: ЕНА №3472327 від 13.11.2024 (ст.122 КУпАП); ЕНА №3522891 від 21.11.2024 (ч.1 ст.126 КУпАП) - порушення правил дорожнього руху.
07.02.2025 Головним управлінням Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області прийнято рішення №12031300024226, яким позивачеві відмовлено в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання на підставі підпунктів 2, 11 пункту 61 Порядку №322 (іноземець або особа без громадянства перебувають на території України з порушенням встановленого строку перебування або щодо них діє невиконане рішення уповноваженого державного органу про примусове повернення, примусове видворення або заборону в'їзду (підпункт 2); в інших випадках, передбачених законом (підпункт 11)).
Позивач не погоджуючись з рішенням відповідача від 07.02.2025р. №12031300024226 про відмову в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання, звернувся до суду із цим позовом.
Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позовних вимог дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість оскаржуваного рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області від 07.02.2025р. №12031300024226.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову з огляду на наступне.
Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні та порядок їх в'їзду в Україну та виїзду з України, на час прийняття рішення про відмову в оформленні посвідки на тимчасове проживання, визначався та встановлювався Законом України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" від 22 вересня 2011 року № 3773-VI (далі - Закон №3773-VI).
Пунктом 18 частини 1 статті 1 Закону №3773-VI визначено, що посвідка на тимчасове проживання - документ, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує законні підстави для тимчасового проживання в Україні.
Положеннями ч. 3 ст. 9 Закону №3773-VI передбачено, що строк перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні встановлюється візою, законодавством України чи міжнародним договором України.
Відповідно до частин 13, 14 статті 4 Закону №3773-VI іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну з метою навчання та отримали посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України на період навчання (ч.13 ст.4);. Іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну з метою возз'єднання сім'ї з особами, які є громадянами України, або під час перебування на законних підставах на території України у випадках, зазначених у частинах третій - тринадцятій цієї статті, уклали шлюб з громадянами України та отримали посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України на період до отримання посвідки на постійне проживання чи набуття громадянства України (ч.14 ст.4).
Згідно з ч.14 ст.5 Закону №3773-VI підставою для видачі посвідки на тимчасове проживання у випадку, передбаченому частиною чотирнадцятою статті 4 цього Закону, є заява іноземця або особи без громадянства і документ, що підтверджує факт перебування у шлюбі з громадянином України, дійсний поліс медичного страхування. Якщо шлюб між громадянином України та іноземцем або особою без громадянства було укладено за межами України відповідно до права іноземної держави, дійсність такого шлюбу визначається згідно із Законом України “Про міжнародне приватне право».
Постановою Кабінету Міністрів України №322 від 25 квітня 2018 року затверджено порядок оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання (далі - Порядок №322).
Згідно з п.42 Порядку №322 рішення про оформлення, обмін посвідки приймається територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС за результатами ідентифікації іноземця або особи без громадянства, перевірки поданих ними документів та у разі відсутності підстав для відмови в її оформленні не пізніше ніж протягом десятого робочого дня з дати прийняття документів.
Відповідно до п.61 Порядку №322 територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС відмовляє іноземцю або особі без громадянства в оформленні або видачі посвідки, у разі, коли:
1) іноземець або особа без громадянства мають посвідку чи посвідку на постійне проживання (крім випадків обміну посвідки), військовий квиток, який підтверджує факт служби за контрактом у Збройних Силах, Держспецтрансслужбі, Національній гвардії, посвідчення біженця чи посвідчення особи, якій надано додатковий захист, які є дійсними на день звернення;
2) іноземець або особа без громадянства перебувають на території України з порушенням встановленого строку перебування або щодо них діє невиконане рішення уповноваженого державного органу про примусове повернення, примусове видворення або заборону в'їзду;
3) дані, отримані з баз даних Реєстру, картотек, не підтверджують надану іноземцем або особою без громадянства інформацію;
4) встановлено належність особи до громадянства України;
5) за видачею посвідки звернувся законний представник, який не має документально підтверджених повноважень для її отримання;
6) іноземцем або особою без громадянства подано не в повному обсязі або з порушенням строків, визначених пунктами 17-19 цього Порядку, документи та інформацію, необхідні для оформлення і видачі посвідки;
7) отримано від Національної поліції, СБУ, іншого державного органу інформацію про те, що дії іноземця або особи без громадянства загрожують національній безпеці, громадському порядку, здоров'ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні, чи іноземець або особа без громадянства вчинили злочин проти миру, воєнний злочин або злочин проти людяності, як їх визначено в міжнародному праві, або розшукуються у зв'язку з учиненням діяння, що відповідно до законів України визнається тяжким злочином;
8) паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, підроблений, зіпсований чи не відповідає встановленому зразку, чи належить іншій особі, чи строк його дії закінчився;
9) встановлено факт подання іноземцем або особою без громадянства завідомо неправдивих відомостей або підроблених документів;
10) виявлено факти невиконання іноземцем або особою без громадянства рішення суду чи державних органів, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або вони мають інші майнові зобов'язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи ті, що пов'язані з попереднім примусовим поверненням чи примусовим видворенням за межі України або реадмісією, у тому числі після закінчення строку заборони подальшого в'їзду в Україну;
11) в інших випадках, передбачених законом.
Приписами п.62 Порядку №322 передбачено, що рішення про відмову в оформленні чи видачі посвідки приймається керівником територіального органу/територіального підрозділу ДМС чи його заступником. Рішення про відмову в оформленні чи видачі посвідки формується засобами Реєстру за допомогою кваліфікованого електронного підпису. Після підписання рішення сканується до заяви-анкети із застосуванням засобів Реєстру до відомчої інформаційної системи ДМС. Копія рішення про відмову в оформленні чи видачі посвідки із зазначенням причин відмови видається іноземцеві або особі без громадянства під розписку чи не пізніше ніж через п'ять робочих днів з дня його прийняття надсилається рекомендованим листом такій особі. Копія листа (із вихідним номером та датою), яким надіслано заявнику рішення про відмову в оформленні чи видачі посвідки (або копія рішення з відміткою про особисте отримання), сканується із застосуванням засобів Реєстру до відомчої інформаційної системи ДМС. У разі подання заяви-анкети через уповноваженого суб'єкта територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС надає копію прийнятого рішення уповноваженому суб'єкту для подальшого його вручення іноземцеві або особі без громадянства. Іноземець або особа без громадянства мають право повторно звернутися до територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб'єкта в разі зміни або усунення обставин, у зв'язку з якими їм було відмовлено в оформленні чи видачі посвідки, за умови дотримання строків, визначених пунктами 17 та 19 цього Порядку.
Як свідчать встановлені обставини справи, 28 січня 2025 року позивач вдруге звернувся до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області із заявою-анкетою №105155394 про обмін посвідки на тимчасове проживання в Україні № НОМЕР_2 від 19.01.2024р. (підстава видачі посвідки: возз'єднання сім'ї з громадянином України (на підставі шлюбу); підстава обміну: закінчення строку дії посвідки на тимчасове проживання).
Під час розгляду заяви-анкети №105155394 від 28.01.2025р. ОСОБА_1 та перевірки документів, Головним управлінням Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області з'ясовано, що згідно з відомостями ІП “Облік іноземців та біженців» ЄІАС УМП посвідка на тимчасове проживання № НОМЕР_2 , видана органом - 4801 (УДМС у Миколаївській області ) має статус "скасована, але не вилучена". Крім цього, Головним управлінням Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області здійснено перевірку інформації щодо позивача з використанням Єдиного реєстру боржників та встановлено, що в Єдиному реєстрі боржників за критерієм пошуку “ПІБ - ОСОБА_2 , дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_2 » ГУ ДМС у Дніпропетровській області знайдено три записи про наявність виконавчого провадження у відношенні ОСОБА_1 , а саме: № НОМЕР_3 (дата відкриття ВП 20.01.2025), № НОМЕР_4 (дата відкриття ВП 21.01.2025) за категорією стягнення: документ, що не підпадає під згадані категорії; №76900970 (дата відкриття ВП 22.01.2025) за категорією стягнення: штрафи у сфері безпеки дорожнього руху у справах про адміністративні правопорушення.
30.01.2025 Головним управлінням Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області прийнято рішення №1201110100016428 про заборону в'їзду в Україну терміном на три роки.
07.02.2025 Головним управлінням Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області прийнято рішення №12031300024226 про відмову позивачеві в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання вказано підпункти 2, 11 пункту 61 Порядку №322.
Оскільки доказів оскарження позивачем рішення відповідача від 30.01.2025 №1201110100016428 про заборону в'їзду в Україну терміном на три роки, суду не надано, висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для скасування оскарженого рішення про відмову позивачеві в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання є правильними.
Доводи скаржника про відсутність конкретизації відповідачем підстав прийняття спірного рішення є помилковими, оскільки рішення містить зазначення пунктів п.61 Порядку №322 (п. 2, п. 11) який і визначає у яких випадка територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС відмовляє іноземцю або особі без громадянства в оформленні або видачі посвідки.
Також є безпідставними посилання скаржника на наявність інформації про закриття виконавчих проваджень, враховуючи предмет і підстави позову.
Стосовно доводів скарги про неврахування судом тієї інформації, що позивач має сім'ю на території України, то судом першої інстанції надано оцінку цим доводам. Так суд правильно зазначив, що відповідно до чинного законодавства шлюб між позивачем та громадянкою України дає позивачу підстави для звернення щодо оформлення/обміну дозвільного документу на проживання в Україні (тимчасової посвідки), проте сам по собі факт укладання шлюбу не надає іноземцю права законного перебування на території України. Законність перебування іноземця в Україні підтверджується дозвільними документами на проживання в Україні (посвідка на тимчасове проживання та посвідка на постійне проживання). Наявність підстави для оформлення дозвільного документа не надає права законного перебування (проживання) на території України, не зобов'язує державу в обов'язковому порядку документувати іноземних громадян.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову. З огляду на зазначене, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Розподіл судових витрат не здійснюється у відповідності до норм ст. 139 КАС України.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2025 року в адміністративній справі №160/7018/25 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки визначені ст.ст 328, 329 КАС України.
Повне судове рішення складено 05 листопада 2025 року.
Головуючий - суддя Н.І. Малиш
суддя Н.П. Баранник
суддя А.А. Щербак