05 листопада 2025 року м. Дніпросправа № 160/6368/25
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Шальєвої В.А.,
суддів: Іванова С.М., Чередниченка В.Є.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 липня 2025 року (суддя Конєва С.О., повне судове рішення складено 01 серпня 2025 року) в справі № 160/6368/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 ) про:
визнання протиправними дій щодо відмови розгляду заяви разом із документами щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, що мало місце 05 жовтня 2022 року;
зобов'язання розглянути заяву щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, що мало місце 05 жовтня 2022 року;
стягнення в рахунок відшкодування моральної шкоди грошових коштів в розмірі 3500000,00 грн.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 липня 2025 року позов задоволено частково.
Визнано дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо повернення без реалізації листом від 02.09.2024р. №7/224902/14 заяви ОСОБА_1 та доданих до неї документів від 14.08.2024р. за вих. №5/1168 щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, протиправними.
Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) здійснити оформлення поданих ОСОБА_1 заяви від 14.08.2024р. за вих. №5/1168 щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, та доданих до неї документів, направити їх для подальшого розгляду розпоряднику бюджетних коштів з дотриманням процедури, встановленої пунктами 22, 23 Порядку №975.
У задоволенні решти позову відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення в частині відмови у стягненні з відповідача моральної шкоди, ухваливши в цій частині нове рішення про стягнення на його користь моральної шкоди в розмірі 3500000 грн.
Вказує на неврахування судом першої інстанції, що він відноситься до малозабезпеченої верстви населення, який опинився в складних життєвих обставинах, та рішення відповідача про відмову розгляді документів на отримання ОГД є несправедливим та взагалі не ґрунтується на принципах добросовісності, розсудливості та справедливості.
Судом першої інстанції залишено поза увагою доводи позивача про спричинення йому моральних страждань, які позначили негативні зміни у його житті: щоденні негативні переживання та спогади про порушення його прав на отримання ОГД та несправедливе ставлення до його особи потягли негативні переживання, насторогу, тривогу, емоційні реакції, фіксованість уваги на проблемі, переживання психологічного дискомфорту, тимчасову відірваність від активного соціального життя, знижений та нестійкий настрій, порушення сну, неприємні сновидіння, емоційна напруга, нервозність, дратівливість, реакції замикання, почуття образи, обурення, приниженої гідності, через неможливість отримати ОГД.
Судом не в повній мірі враховано, що позивач пережив емоційний стрес, який супроводжувався почуттями розгубленості, образи, обурення, приниженої гідності, тривоги.
У відзиві відповідач просить залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 1 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв'язку з відсутністю клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу за призовом у Збройних Силах України у в/ч НОМЕР_2 , є особою з інвалідністю ІІ групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - осіб з інвалідністю внаслідок війни, про що свідчать копія Витягу з реєстру територіальної громади від 24.12.2024р. отриманого через ДП “Дія», копія Посвідчення № НОМЕР_3 від 10.12.2024р. та копія Витягу з наказу в/ч НОМЕР_2 від 19.11.2024р. №12956, наявних у справі.
Згідно з довідкою в/ч НОМЕР_2 від 03.08.2023р. №14810 солдат ОСОБА_1 у період з 01.05.2022 по 23.07.2022, з 26.07.2022 по 31.07.2022 з 12.09.2022 по 05.10.2022 з 13.10.2022 по 18.10.2022 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в Ізюмському районі Харківської області, Бахмутському районі Донецької області.
25.11.2022р. в/ч НОМЕР_2 було видано довідку за №12209 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) стосовно солдата ОСОБА_1 про отримання ним ОСОБА_2 05.10.2022р. про що свідчить зміст наведеної копії Довідки, наявної у справі.
23.09.2023р. ВЛК в/ч НОМЕР_4 проведений медичний огляд позивача за результатами якого Комісією було прийнято постанову та на підставі статті 78-а, 61-а, графи ІІ Розладу хвороб позивач був визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку згідно змісту копії Свідоцтва про хворобу №5895 від 07.10.2023р.
23.11.2023р. згідно з довідкою до акта огляду МСЕК Серії 12 ААГ №550199 від 23.11.2023р. позивачеві проведений первинний огляд за результатами якого встановлено ІІ групу інвалідності з 22.11.2023р. до 01.12.2024р. з черговим переоглядом 10.11.2024р.
З урахуванням вказаної вище довідки МСЕК №550199 від 23.11.2023р., заяви позивача від 18.04.2024р. та поданого пакету документів за протоколом №40/975 (2024) від 03.05.2024р. Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, позивачеві була призначена одноразова грошова допомога в сумі 805200 грн.
24.06.2024р. повторно позивач подав до ІНФОРМАЦІЯ_4 заяву (вх. 6654) та пакет документів до якої було додано Довідку від 25.11.2022 №12209 про отриману травму 05.10.2022.
Листом ІНФОРМАЦІЯ_4 від 26.06.2024р. за №5/891 згадана вище заява позивача від 24.06.2024р., у зв'язку з отриманням ОГД за довідкою МСЕК №550199 від 23.11.2023р. щодо встановлення ІІ групи інвалідності (у тому числі і з урахуванням Довідки від 25.11.2022р. №12209), та виходячи з того, що підставою для отримання ОГД є дата, зазначена у Довідці МСЕК, поданий пакет документів із заявою від 24.06.2024р. був залишений без виконання, що підтверджується копією наведеного листа, наявного у справі.
Надалі ІНФОРМАЦІЯ_2 на адресу ІНФОРМАЦІЯ_4 листом за №7/224902/14 від 02.09.2024р. повідомлено, що заява від 14.08.2024р. за вих. №5/1168 та документи старшого солдата у відставці ОСОБА_1 щодо призначення та виплати ОГД у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини на підставі довідки МСЕК серії 12 ААГ №550199 від 22.11.2023р. (з урахуванням того, що такі документи уже оформлені відповідачем, опрацьовані і направлені до Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України 26.04.2024р. для прийняття рішення), була повернута без реалізації.
Суд першої інстанції з метою повного захисту прав позивача вийшов за межі заявлених позовних вимог, та вказав, що з боку відповідача мало місце “повернення без реалізації» заяви позивача про призначення та виплату йому одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини від 14.08.2024р. за вих. №5/1168, оформлене листом ІНФОРМАЦІЯ_2 від 02.09.2024р. №7/224902/14, що підтверджено змістом наведеного листа на відповідачем у ході судового засідання не спростовано, а підтверджено, як у відзиві на позов, так і доданими до нього документами.
Суд першої інстанції дійшов до висновку, що повертаючи без реалізації заяву позивача про призначення і виплату йому одноразової грошової допомоги листом від 02.09.2024р. №7/224902/14, відповідач допустив порушення процедури, встановленої пунктами 22,23 Порядку №975, що є протиправним.
Суд першої інстанції вважав, що не зважаючи на те, що позивач вже отримав ОГД за заявою від 18.04.2024р. у сумі 805200 грн. на підставі протоколу №40/975 (2024) від 03.05.2024р., відповідач не може уникати виконання своїх обов'язків, зокрема, по складанню відповідного висновку (про виплату або відмову у виплаті ОГД) за повторною заявою позивача від 14.08.2024р. за вих. №5/1168 та направлення її для розгляду розпоряднику бюджетних коштів за наведеною вище процедурою.
З метою ефективного відновлення порушеного права позивача суд першої інстанції зобов'язав відповідача здійснити оформлення поданих позивачем заяви від 14.08.2024р. за вих. №5/1168 щодо призначення та виплати ОГД у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, та доданих до неї документів, направити їх для подальшого розгляду розпоряднику бюджетних коштів з дотриманням процедури, встановленої пунктами 22, 23 Порядку №975.
Разом з тим, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги позивача в частині зобов'язання відповідача розглянути заяву позивача щодо призначення та виплати ОГД у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини (дата заяви позивачем у позові не зазначена), що мало місце 05 жовтня 2022р., задоволенню не підлягають, з огляду на те, що розгляд таких заяв та прийняття за ними рішень до повноважень відповідача не віднесено.
Також суд першої інстанції вважав, що не підлягають задоволенню позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь в рахунок відшкодування моральної шкоди грошових коштів в розмірі 3500000,00 грн., вказавши про відсутність доказів, що такої моральної шкоди у наведеній сумі позивач зазнав саме внаслідок протиправних дій відповідача щодо відмови розгляду заяви разом із документами позивача про призначення та виплату ОГД у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, що мало місце 05 жовтня 2022р., позивачем не було наведено і мотивів, з яких він виходив при проведенні розрахунку моральної шкоди, - 3500000,00 грн.
Спірним під час апеляційного перегляду справи є виключно питання стягнення на користь позивача моральної шкоди.
Здійснюючи апеляційний перегляд справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд визнає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, який слугував підставою для відмови у стягненні моральної шкоди.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу за призовом під час мобілізації у складі військової частини НОМЕР_2 .
ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІ групи, має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - осіб з інвалідністю внаслідок війни.
Довідкою військової частини НОМЕР_2 від 03 серпня 2023 року №14810 підтверджено, що ОСОБА_1 у період з 01.05.2022 по 23.07.2022, з 26.07.2022 по 31.07.2022 з 12.09.2022 по 05.10.2022 з 13.10.2022 по 18.10.2022 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в Ізюмському районі Харківської області, Бахмутському районі Донецької області.
ОСОБА_1 протоколом №40/975 (2024) від 03 травня 2024 року комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, призначена одноразова грошова допомога в сумі 805 200 грн.
Позивачем 24 червня 2024 року повторно подано до ІНФОРМАЦІЯ_4 ? заяву та відповідний пакет документів з метою отримання одноразової грошової допомоги на підставі довідки від 25 листопада 2022 року №12209 про отриману травму 05 жовтня 2022 року.
ІНФОРМАЦІЯ_5 листом від 26 червня 2024 року №5/891 повідомлено позивача про залишення без виконання поданої позивачем заяви.
ІНФОРМАЦІЯ_2 в подальшому листом №7/224902/14 від 02 вересня 2024 року повідомлено ІНФОРМАЦІЯ_5 ? про повернення без реалізації заяви ОСОБА_1 від 14 серпня 2024 року №5/1168 щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, на підставі довідки МСЕК серії 12 ААГ №550199 від 22 листопада 2023 року (з урахуванням того, що такі документи уже оформлені відповідачем, опрацьовані і направлені до Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України 26.04.2024р. для прийняття рішення).
Позивач пов'язує наявність у нього права на отримання відшкодування моральної шкоди саме з протиправним поверненням відповідачем ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) без реалізації його заяви від 14 серпня 2024 року про призначення одноразової грошової допомоги.
Статтею 23 Цивільного кодексу України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає:
1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;
3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
За приписами статті 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:
1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;
2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;
3) в інших випадках, встановлених законом.
Верховним Судом неодноразово висловлювалась правова позиція з питання відшкодування моральної шкоди.
Зокрема, в постанові від 10 квітня 2019 року в справі № 464/3789/17 Верховним Судом зазначено, що у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв'язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам.
При цьому у справах про відшкодування моральної шкоди обов'язок доказування покладається на особу, яка заявляє вимогу про відшкодування такої шкоди. Доказами, які дозволять суду встановити наявність моральної шкоди, її характер та обсяг, в даному випадку можуть бути, зокрема довідки з медичних установ, виписки з історії хвороби, чеки за оплату медичної допомоги та придбання ліків тощо.
Вирішуючи вимоги про відшкодування моральної шкоди, суд має надавати оцінку тому, чим саме підтверджується факт заподіяння моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, чи існує причинний зв'язок, чи обґрунтовано грошовий вираз заявленої шкоди та інші обставини, що мають значення для вирішення спору в цій частині. Ці обставини входять до предмету доказування у справі.
В межах цієї справи позивач вказує, що внаслідок протиправних дій відповідача щодо? ?відмови розгляду заяви про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, що мало місце 05 жовтня 2022 року, йому завдано моральних страждань, які виразились у тому, що він пережив емоційний стрес, який супроводжувався почуттями розгубленості, образи, обурення, приниженої гідності, тривоги.
Позивач оцінює завдану йому моральну шкоду в сумі 3500000,00 грн.
Судом першої інстанції правильно зауважено, що на підтвердження того, що такої моральної шкоди позивач зазнав саме внаслідок протиправних дій відповідача щодо? ? відмови розгляду заяви про призначення одноразової грошової допомоги, позивачем не надано жодних доказів, як й не наведено обґрунтувань щодо визначення суми відшкодування (3500000,00 грн).
У випадку заявлення вимог про відшкодування моральної шкоди саме позивач має зазначити та довести, в чому саме полягає моральна шкода, характер завданої шкоди, її прояви. Саме позивач має у своєму розпорядження необхідні докази завдання такої шкоди та обґрунтування розміру шкоди.
Така позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 12 листопада 2019 року в справі № 818/1430/17, в постанові від 14 травня 2020 року в справі №822/231/16.
В цьому випадку позивачем не надано взагалі доказів заподіяння йому душевних страждань саме у зв'язку з порушенням відповідачем процедури розгляду заяви про призначення одноразової грошової допомоги, а сам по собі факт такого порушення прав позивача не може слугувати виключною підставою для стягнення моральної шкоди, оскільки завдана моральна шкода має бути обов'язково підтверджена належними та допустимими доказами.
Відтак, суд погоджує висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову в частині стягнення моральної шкоди.
Суд відхиляє доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі.
Власне доводи апелянта зводяться до того, що позивач має статус особи з інвалідністю внаслідок війни, а отримання ним пенсії у розмірі, недостатньому для лікування та реабілітації, спричиняє йому моральні страждання.
Також позивач вказує й на те, що рішення відповідача про відмову розгляді документів на отримання одноразової грошової допомоги є несправедливим та взагалі не ґрунтується на принципах добросовісності, розсудливості та справедливості, що спричиняє йому моральні страждання, проте такі доводи також не підтверджено відповідними доказами.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.
Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 липня 2025 року в справі № 160/6368/25 залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 липня 2025 року в справі № 160/6368/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати ухвалення 05 листопада 2025 року та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 05 листопада 2025 року.
Суддя-доповідач В.А. Шальєва
суддя С.М. Іванов
суддя В.Є. Чередниченко