30 жовтня 2025 року м. Дніпросправа № 160/28672/24
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Дурасової Ю.В. (доповідач),
суддів: Божко Л.А., Лукманової О.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Дніпрі апеляційні скарги ОСОБА_1 , Військової частини НОМЕР_1
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.01.2025 року (головуючий суддя Врона О.В.)
в адміністративній справі №160/28672/24 за позовом ОСОБА_1 до відповідача Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивачка, ОСОБА_1 , звернулася 28.10.2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до відповідача Військової частини НОМЕР_1 , просила:
визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у не нарахуванні та невиплаті позивачці індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) січень 2008 року;
зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачці індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) січень 2008 року;
визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати індексації грошового забезпечення позивачці за період з 01.03.2018 по 23.02.2022 включно із застосуванням індексації-різниці (щомісячної фіксованої індексації) в розмірі 3755,29 грн. щомісяця в загальній сумі 179 583,3 грн., відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078;
зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачці індексацію-різницю (щомісячну фіксовану індексацію) за період з 01.03.2018 по 23.02.2022 включно в сумі 179583,3 грн., відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2023 року № 1078;
визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачці індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 23.02.2022;
зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачці компенсацію втрати частини доходу у зв'язку з несвоєчасною виплатою індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 23.02.2022, відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159, з 01.01.2016 року по день фактичного розрахунку.
Позов обґрунтовано тим, що відповідач не нараховував і не виплачував позивачці індексацію грошового забезпечення у спірних періодах, що суперечить вимогам Закону України від 03.07.1991 року №1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення». Вказує, що оскільки посадовий оклад позивачка змінився лише в березні 2018 на підставі Постанови КМУ №704, то відповідно до положень Порядку №1078, січень 2008 року є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018. Пунктом 4 постанови КМУ від 17.07.20003 №1078 передбачено, що у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян проводиться їх компенсація. Компенсація здійснюється згідно ЗУ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строку їх виплати» від 19.10.2000 №2050-ІІІ та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати», що затверджений постановою КМУ №159 від 21.02.2001. Позивачка вважає, що має право на отримання компенсації втрати частини доходу у зв'язку з несвоєчасної виплатою індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по день фактичної виплати такої індексації.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.01.2025 позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 , які полягають у не нарахуванні та невиплаті позивачці індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) січень 2008 року.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачці індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) січень 2008 року.
Визнано протиправними дії відповідача, які полягають у не нарахуванні і невиплаті позивачці індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 23.02.2022 включно із застосуванням індексації-різниці (щомісячної фіксованої індексації) відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.
Зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачці індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 23.02.2022 включно із застосуванням індексації-різниці (щомісячної фіксованої індексації) відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.
В решті позовних вимог відмовлено. Розподіл судових витрат не здійснювався, оскільки позивачка звільнена від сплати судового збору.
Свою позицію суд першої інстанції обґрунтував тим, що сума індексації грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті. Відповідач, здійснюючи нарахування індексації, не має дискреційних повноважень щодо визначення базового місяця індексації, оскільки не може обирати базовий місяць на власний розсуд, а має діяти чітко у межах Закону, тому базовим місяцем за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 є січень 2008 року. Щодо індексації-різниці за період з 01.03.2018 по 23.02.2022 суд першої інстанції зазначив, що нарахування і виплата індексації-різниці має щомісячний фіксований характер, гарантується законом і є обов'язковими для суб'єктів господарювання, що використовують найману працю. Тому виплата індексації-різниці є обов'язковою для відповідача та не має дискреційного характеру. Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018, то це є підставою для нарахування і виплати позивачці індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок/окладів або до дати звільнення зі служби. В період з 01.03.2018 по 23.02.2022 відповідачем виплачувалася позивачці лише поточна індексація грошового забезпечення без виплати щомісячної індексації-різниці. При цьому, розрахувати розмір підвищення доходу для визначення суми індексації-різниці є неможливим, оскільки матеріали справи не містять будь-які докази про суму грошового забезпечення позивачки в лютому та березні 2018.
Щодо вимог про виплату позивачці компенсації суд першої інстанції зазначив, що виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу (в тому ж місяці, в якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць); вимоги про виплату позивачці компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строку виплати індексації грошового забезпечення - спрямовані на майбутнє, тому є передчасними і не підлягають задоволенню.
З рішення суду першої інстанції не погодилися позивач та відповідач, подали апеляційні скарги.
Позивачка в апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову та в цій частині задовольнити позов, а саме:
Визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачці індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 23.02.2022 включно із застосуванням індексації-різниці (щомісячної фіксованої індексації) в розмірі 3755,29грн. щомісяця в загальній сумі 179583,3грн. відповідно до абз.4,6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою КМУ від 17.07.2003 №1078.
Зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачці за період з 01.03.2018 по 23.02.2022 включно індексацію-різницю (щомісячну фіксовану індексацію) в сумі 179583,3грн. відповідно до абз.4,6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою КМУ від 17.07.2003 №1078.
Зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачці компенсацію втрати частини доходу у зв'язку з несвоєчасною виплатою індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 23.02.2022 відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою КМУ від 21.02.2001 №159, з 01.01.2016 по день фактичного розрахунку.
В іншій частині позивачка просить рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Відповідач в апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Зазначає, що в 2016 році відбулося збільшення грошового забезпечення військовослужбовців. В зв'язку з цим, на виконання вимог телеграми Міністра оборони України від 31.12.2015 №248/3/91/1150 щодо збільшення грошового забезпечення військовослужбовців, Департаментом фінансів Міністерства оборони України були доведені до військових частин (установ, організацій) роз'яснення від 04.01.2016 №248/3/9/1/2, згідно яких, у зв'язку із внесенням змін до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» (із змінами), згідно яких індексацію грошового забезпечення військовослужбовців, слід не нараховувати до окремого роз'яснення. Індексація грошового забезпечення не може вважатися тією складовою грошового забезпечення, в розумінні ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», оскільки вона не є постійною та сталою величиною, яка не змінюється, має несистематичний характер, оскільки індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка, що виключає можливість включення її до складу грошового забезпечення, яким забезпечується військовослужбовець, звільнений з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини. Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів на відповідний рік. Згідно абз. 1 п. 5 Порядку №1078, у зв'язку з набранням чинності постановою КМУ від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» індекс споживчих цін за березень 2018 року приймається за 1 або 100%, а приріст індексу розраховується з наступного місяця. Відповідно до офіційних даних, що містяться на сайті Державної служби статистики України, з квітня 2018 року індекс споживчих цін не перевищував 103%, тому передбачені Законом №1282-ХІІ підстави для індексації грошового забезпечення позивача за період з березня 2018 року по листопад 2018 року були відсутні. При цьому, право на проведення індексації грошових доходів у військовослужбовців з урахуванням базового місяця березень 2018 року виникло лише в грудні 2018 року.
В ході розгляду справи судом апеляційної інстанції ухвалою від 11.09.2025 року витребувано у учасників справи докази (та письмові пояснення за необхідності) щодо належності/відсутності підстав для нарахування індексації-різниці у період з 01.03.2018 по 23.02.2022 року, а саме розмір:
- доходу позивачки у період з 01.03.2018 по 23.02.2022,
- підвищення доходу позивачки у березні 2018 року,
- суми можливої індексації грошового забезпечення позивачки в березні 2018 року.
На виконання зазначеної ухвали від 11.09.2025 відповідачем надано до матеріалів справи довідку від 15.10.2025 №10/38/31/3/10/5/1082 про розмір підвищення доходу позивачки в березні 2018 року, який визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року.
Також відповідачем надана довідка від 15.10.2025 №10/38/31/3/10/5/1083 згідно якої зазначено щомісячний дохід ОСОБА_1 за період з березня 2018 року по лютий 2022 року (що в загальному розмірі склало 551009,02грн).
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що позивачка в період з 01.12.2014 по 23.02.2022 проходила військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .
Згідно витягу із наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 23.02.2022 №36 старший солдат військової служби за контрактом ОСОБА_1 , діловод продовольчої служби тилу, звільнена наказом начальника Об'єднаного навчального центру Харківського національного університету Повітряних Сил (по особовому складу) від 23.02.2022 №4-РС з військової служби у запас за підп. «г» через сімейні обставини або інші поважні причини як військовослужбовця-жінку, яка має дитину віком до 18 років та не висловила, в особливий період, бажання продовжувати військову службу) п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», вважається, що справи та посаду здала.
З 23.02.2022 позивачка виключена із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
На звернення позивачки щодо нарахування і виплати індексації за період з 01.01.2016 по 23.02.2022, Військова частина НОМЕР_2 №350/179/1/8/57/570/ від 13.06.2023 повідомила, що відповідно до вимог абз. 9 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, Додатку 5 до вказаного Порядку та абзацу 2 п. 3 постанови №1013 з метою проведення подальшої індексації позивачу починаючи з січня 2016 року здійснювалось обчислення індексу споживчих цін.
Обчислення здійснювалося до перевищення нарахованої суми індексації розміру підвищення доходу (грошового забезпечення) у грудні 2015 року. Оскільки обчислена сума індексації протягом січня 2016 року - березня 2018 року не перевищила розмір підвищення грошового забезпечення випереджаючим шляхом у грудні 2015 року (більше 7,1 тис. грн.), не здійснювалося (не відновилося) нарахування сум індексації грошового забезпечення в цьому періоді відповідно до норм абзацу дев'ятого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення.
Таким чином, індексація грошового забезпечення позивачки за період січень 2016 -березень 2018 проведена згідно норм Закону №1282-ХІІ шляхом підняття доходів випереджаючим шляхом самими Урядом, і відповідно сума індексації грошового забезпечення позивача з 01.01.2016 обчислена згідно норм, правил обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів, визначених Порядком проведення індексації грошових доходів населення та Постановою №1013 за період з січня 2016 року березня 2018 року становить 0,00 грн. щомісячно з різницею між сумою індексації і розміром підвищення доходу («фіксованою сумою індексації») 0,00 грн.
Щодо періоду з 01.03.2018 по 23.02.2022, то індексація в березні 2018 не нараховується, у зв'язку з тим, що підвищення грошового забезпечення перевищує індексацію, що склалась у місяці підвищення доходу.
Позивачка вважає протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у не нарахуванні і невиплаті індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 23.02.2022 включно, а також компенсації втрати частини доходу у зв'язку з несвоєчасною виплатою індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 23.02.2022.
Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив частково.
Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини та обставини справи.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, суб'єкти владних повноважень (до яких відноситься відповідач) мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином межі дій відповідача чітко визначені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Частиною 5 ст. 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Частиною 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 року №2232-XII визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року №2011-XII.
Згідно ст.1 Закону №2011-XII соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.
Держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів (ч. 1ст. 9 ЗУ №2011-XII).
В силу ч. 2, ч. 3 ст. 9 Закону №2011-XII до складу грошового забезпечення входять:
-посадовий оклад, оклад за військовим званням;
-щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, -надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);
-одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» від 3.07.1991 року № 1282-XII.
За ст. 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Згідно ст. 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).
Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Частинами 1- 4 ст. 4 Закону встановлено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка (до 01.01.2016 -101 відсотка).
Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону (№ 1282-XII).
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
Державні гарантії підвищення грошових доходів населення у зв'язку із зростанням цін встановлені ст. 6 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».
У разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.
Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, визначені Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003№ 1078 (Порядок № 1078).
Відповідно до п.1-1 Підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 % (до 01.01.2016 року -101 %).
Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 р. - місяця опублікування Закону України від 6.02.2003 р. №491-IV "Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення".
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
За п. 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
Пунктом 5 Порядку №1078 (в редакції від 15.12.2015, яка вступила в дію з 01.12.2015) визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячно довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100%.
Вказаним пунктом також встановлено, що місяцем, з якого починається нарахування індексації грошового забезпечення є місяць, в якому відбулося підвищення тарифних ставок (далі-базовий місяць).
Відповідно до абз. 2 п. 5 Порядку №1078 обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених тарифних ставок.
Пунктом 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб затверджено схеми посадових окладів військовослужбовців (тарифних сіток), яка набрала чинності 01.01.2008.
Отже січень 2008 року є місяцем підвищення тарифних ставок (посадових окладів), а тому відповідно до Порядку №1078 є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення військовослужбовців.
Абзацом 5 п. 1-1 Порядку №1078 встановлено, що для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації.
До 01.01.2016 року поріг індексації становив 101%, з 01.01.2016 цей поріг став -103%.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком.
За п. 4 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Так, оскільки грошове забезпечення позивача більше прожиткового мінімуму, то індексація проводиться в межах прожиткового мінімуму.
Абзацом 5 п. 4 Порядку №1078 встановлено, що сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100%.
За п. 6 Порядку №1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, зокрема підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
Таким чином, на підприємства, установи, організації, незалежно від форм власності, покладається обов'язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації.
При цьому, базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації слід вважати підвищення грошового забезпечення за рахунок зростання його складових, які не мають разового характеру.
Тобто, сума індексації грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону, підлягає обов'язковому нарахуванню та виплаті.
При цьому, роботодавець, здійснюючи нарахування індексації, не має дискреційних повноважень щодо визначення базового місяця індексації, оскільки не вправі обирати його на власний розсуд, а має діяти у чітко визначених межах закону.
Наявність саме у роботодавця, яким у даному випадку є відповідач, повноважень щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення з урахуванням, окрім іншого, певного місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації, не скасовує компетенції суду щодо можливості зобов'язання відповідача враховувати при обчисленні індексації конкретний місяць, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації, за наявності про це відповідного спору між сторонами.
Матеріалами справи містять довідку від 12.06.2023 року №11/38/3/279 про нараховану і виплачену позивачці індексацію грошового забезпечення за період з 01.02.2016 по 28.02.2018 року (а.с. 35).
Згідно вказаної довідки від 12.06.2023 року встановлено, що відповідачем застосовано за період з 01.02.2016 по 28.02.2018 року базовий місяць - січень 2016 року.
Також вказаною довідкою підтверджується, що за період з 01.02.2016 по 28.02.2018 року відповідачем не була нарахована і не була виплачена позивачці індексація грошового забезпечення, що дає підстави для висновку про задоволення позовних вимог в цій частині.
Отже, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачці індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) січень 2008 року.
Щодо рішення суду першої інстанції в частині зобов'язання відповідача нарахувати індексацію-різницю (щомісячну фіксовану індексацію) за період з 01.03.2018 по 23.02.2022 включно згідно абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2023 року №1078, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Матеріали справи містять довідку від 12.06.2023 року №11/38/3/278 про нараховану і виплачену позивачці індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 23.02.2022 року (а.с. 36).
Згідно вказаної довідки встановлено, що у період з березня 2018 по лютий 2022 року відповідачем застосовано березень 2018 року як базовий місяць щодо індексації грошового забезпечення позивачки за вказаний період.
При цьому позивачка просить нарахувати у період з 01.03.2018 по 23.02.2022 індексацію-різницю (щомісячну фіксовану індексацію) включно в сумі 179 583,3 грн., відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2023 року №1078.
Суд першої інстанції задовольняючи вказану вимогу не вказав розміру індексації-різниці в сумі 179 583,3 грн.
Такий висновок суду першої інстанції колегія суддів апеляційної інстанції вважає правильним, оскільки розрахунок вказаної суми є дискреційними повноваженнями відповідача.
Позивачка у апеляційній скарзі оскаржує рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог щодо нарахування та виплати «індексації-різниці», зокрема, в частині того, що у рішенні суду першої інстанції не визначено (розраховано) конкретної її суми.
Однак, оскільки розрахунок вказаної суми є дискреційними повноваженнями відповідача, то суд першої інстанції дійшов правильного висновку про зобов'язання відповідача нарахувати індексацію без зазначення конкретної суми розрахунку.
Згідно абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 визначено наступне:
Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу (абз.4).
У разі зростання грошового доходу за рахунок інших його складових без підвищення тарифних ставок (посадових окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення грошового доходу.
У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (посадового окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові грошового доходу, які не мають разового характеру.
До чергового підвищення тарифних ставок (посадових окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку (абз.6).
Пунктом 1-1 вказаного Порядку від 17.07.2003 №1078 визначено наступне:
Підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка.
Абзац другий пункту 1-1 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 77 від 11.02.2016 - застосовується з 01.01.2016}
Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 р. - місяця опублікування Закону України від 6.02.2003 р. №491-IV "Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення".
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
Приклад обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації наведено у додатку 1 до вказаного Порядку від 17.07.2003 №1078.
Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що згідно вказаної довідки від 12.06.2023 року №11/38/3/278 також встановлено, що за період з березня 2018 по листопад 2018 року індексація грошового забезпечення позивачці не нараховувалася (а.с.36).
Водночас, згідно вказаної довідки з грудня 2018 по лютий 2022 індексація грошового забезпечення нарахована та виплачена позивачці.
Оскільки матеріалами справи підтверджується (довідка від 12.06.2023 року №11/38/3/278), що в період з 01.03.2018 по листопад 2018 року індексація позивачці не була нарахована, то це порушує право позивачки на індексацію її грошового забезпечення.
Надаючи оцінку зазначеним правовідносинам колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 30.01.2025 року у справі №600/4598/23-а (адміністративне провадження № К/990/18561/24) зробив висновки щодо подібних правовідносин, а саме щодо можливості нарахування індексації-різниці.
В силу ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Питання у цьому апеляційному провадженні стосується відповідності висновків суду першої інстанції практиці Верховного Суду щодо застосування норм абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078, а саме у контексті з'ясування наявності / відсутності підстав для нарахування та виплати позивачці за період з 01.03.2018 по 23.02.2022 «індексації-різниці» грошового забезпечення.
Слід зазначити, що Порядок №1078, у редакції, яка застосовувалася до 01.12.2015, містив поняття «базовий місяць».
Базовим місяцем уважався той місяць, у якому відбулося підвищення мінімальної заробітної плати, пенсій, стипендій виплат із соціального страхування чи зростання грошових доходів населення без перегляду їхніх мінімальних розмірів (за рахунок постійних складових зарплати).
Базовий місяць визначали окремо для кожного працівника у випадку, коли заробітна плата зростала внаслідок підвищення тарифної ставки (окладу) або за рахунок будь-якої її постійної складової.
З 01.12.2015 норми Порядку №1078 діють із змінами, внесеними Постановою №1013.
Порівняльний аналіз положень пунктів 5, 10-2 Порядку №1078 свідчить про те, що внаслідок змін, унесених Постановою № 1013, з 01.12.2015, діють єдині правила проведення індексації при підвищенні заробітної плати працівників, незалежно від дати їхнього прийняття, переведення, виходу на роботу чи зростання заробітної плати за рахунок будь-якої її постійної складової.
Внаслідок цих змін Порядок № 1078, у редакції, що застосовується з 01.12.2015, не містить поняття «базовий місяць» і передбачає уніфікований механізм визначення індексації у разі підвищення заробітної плати.
Для проведення індексації з 01.12.2015 замість терміну «базовий місяць» використовується поняття «місяць підвищення доходу», яке має інший зміст.
Місяць підвищення доходу - це місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Вказане визначення цього поняття випливає із системного тлумачення пункту 5 Порядку №1078, у редакції, яка була запроваджена з 01.12.2015.
Місяць підвищення доходу при зростанні заробітної плати визначається тільки в разі, якщо підвищена тарифна ставка (оклад).
Отож з 01.12.2015 зростання заробітної плати за рахунок інших постійних її складових, без підвищення тарифної ставки (окладу), не призводить до визначення нового місяця підвищення доходу.
У цьому полягає одна з основних відмінностей поняття «місяць підвищення доходу» від терміну «базовий місяць», адже визначення базового місяця залежало також від факту зростання заробітної плати за рахунок будь-якої її постійної складової.
Водночас вилучення терміну «базовий місяць» та запровадження поняття «місяць підвищення доходу» не вплинуло на правило обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.
Як у «базовому місяці», так і у «місяці підвищення доходу» індекс обчислення споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків, а обчислення цього індексу для проведення подальшої індексації здійснюється наростаючим підсумком із наступного місяця.
Отже, з урахуванням наведених нормативно-правових положень, розрахунок індексації грошового забезпечення позивача як військовослужбовця з 01.12.2015 не прив'язаний до місяця прийняття (переведення, виходу) на військову службу чи місяця зростання грошового забезпечення за рахунок будь-якої його постійної складової.
З 01.12.2015 відправною точкою для визначення місяця підвищення доходу позивачки та початку обчислення індексу споживчих цін наростаючим підсумком є місяць останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку вона займала.
Крім цього, Порядок №1078 передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, так званої «поточної індексації» та «індексації-різниці».
Суми цих індексацій можуть нараховуватися і одночасно, і окремо одна від одної.
У разі виникнення спору щодо індексації грошових доходів, коло обставин, які є істотними для справи; факти, що підлягають встановленню; характер спірних правовідносин; матеріальний закон, який їх регулює, - залежать від виду індексації, з приводу якої існує спір.
Щодо поточної індексації, то право працівника на її отримання виникає у випадку, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який з 01.01.2016 встановлений у розмірі 103 відсотка (абзац 2 пункту 1-1, абзац 6 пункту 5 Порядку №1078).
Сума цієї індексації визначається як результат множення грошового забезпечення, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абзац 2, 5 пункт 4 Порядку № 1078).
Щодо «індексації-різниці», то право працівника на її отримання виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.
Так, абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку №1078, у редакціях, які застосовувалися з 01.12.2015 до 01.04.2021, встановлювали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не)нараховується, а саме:
сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3);
сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4).
Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078 додатково указує, що ця сума «індексації-різниці» виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.
З урахуванням того факту, що 01.03.2018 набрала чинності Постанова №704 та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку №1078, то березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивачки, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.
Системний і цільовий способи тлумачення абзаців 3, 4 Порядку №1078 дають підстави для висновку, що у березні 2018 року, як місяці підвищення доходу позивачки, відповідачу належало вирішити питання, чи має позивачка право на отримання «індексації-різниці», а якщо так, то у якій сумі.
Такий правовий підхід відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21 (з урахуванням ухвали від 30.03.2023 про виправлення описки) і від 22.06.2023 у справі № 520/6243/22 і від 06.07.2023 у справі №240/23550/21.
Водночас, відповідач не нараховував і не виплачував позивачці вказаний вид індексації за період з 01.03.2018 по 23.02.2022.
При цьому, позивачка наполягає на тому, що має право на отримання індексації-різниці і що це право порушив відповідач.
Колегія суддів апеляційної інстанції зауважує, що з огляду на приписи абзацу 4 пункту 5 Порядку № 1078 позивачка має право на отримання суми «індексації-різниці» за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.
Якщо ця умова наявна, то розмір належної «індексації-різниці» визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.
Аналізуючи довідки, що надані відповідачем до матеріалів справи (довідку від 15.10.2025 №10/38/31/3/10/5/1082 про розмір підвищення доходу позивачки в березні 2018 року, який визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року; довідку від 15.10.2025 №10/38/31/3/10/5/1083 згідно якої зазначено щомісячний дохід ОСОБА_1 за період з березня 2018 року по лютий 2022 року (що в загальному розмірі склало 551009,02грн), колегія суддів апеляційної інстанції встановила наступне.
Розмір доходу позивачки за період з березня 2018 року по лютий 2022 року в загальному розмірі становить 551 009,02грн.
У лютому 2018 року позивачці нараховано 4956,28грн. (із них оклад за військовим званням 35грн, посадовий оклад 695грн, надбавка за вислугу років 73грн, премія 3751,78грн, НВОВЗ 401,50грн).
При цьому, у березні 2018 року позивачці нараховано 8558,08грн. (із них оклад за військовим званням 600грн, посадовий оклад 3080грн, надбавка за вислугу років 993, надбавка за особливості проходження служби 460грн, премія 7249,86грн, НВОВЗ 401,50грн).
Отже, у березні 2018 року здійснено підвищення розміру доходу позивачки.
При цьому, з огляду на приписи абзацу 4 пункту 5 Порядку № 1078 позивачка має право на отримання суми «індексації-різниці» за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.
Прим цьому, відповідачем не надано доказів, що розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року, що дає підстави для задоволення позовних вимог за період з 01.03.2018 по 23.02.2022 та зобов'язання відповідача нарахувати і виплатити позивачці індексацію її грошового забезпечення з застосуванням індексації-різниці.
Отже, в цій частині суд апеляційної інстанції також погоджується з висновками суду першої інстанції.
Також, у постанові від 23.03.2023 у справі №400/3826/21, за подібних у цій справі обставин Верховний Суд надавав оцінку нормам абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078, яка в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України підлягає врахуванню.
Згідно із викладеною позицією Верховного Суду, Порядок №1078 передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи, «поточної» та «індексації-різниці».
Право на поточну індексацію виникає у випадку, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який з 01 січня 2016 року встановлений у розмірі 103 % (абзац 2 пункту 1-1, абзац 6 пункту 5 Порядку №1078).
Сума цієї індексації визначається як результат множення грошового забезпечення, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 % (абзац 2, 5 пункт 4 Порядку №1078).
При цьому слід зазначити, що з 01 грудня 2015 року в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 по суті йде мова про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.
Отже, індексація-різниця нараховується в тому випадку, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації.
Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку №1078 у редакціях, які застосовувалися з 01.12.2015 до 01.04.2021, передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не)нараховується, а саме:
- сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3);
- сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4).
Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку №1078 додатково указує, що ця сума індексації-різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.
Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 дає підстави для висновку, що нарахування й виплата індексації-різниці має щомісячний фіксований характер, гарантується законом і є обов'язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.
Враховуючи те, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, та з огляду на правила й умови нарахування суми індексації-різниці, які встановлені абзацами 3, 4, 6 пункту 5 Порядку №1078, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що повноваження військової частини щодо виплати цієї суми не є дискреційними.
Застосовуючи вказаний у справі №400/3826/21 підхід та ураховуючи, що 01.03.2018 набрала чинності Постанова №704, якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, з огляду на правила пунктів 5, 102 Порядку №1078 можна прийти до висновку що березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивачки, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.
За такої умови відповідно до абзаців 3, 4 пункту 5 Порядку №1078 слідує, що у березні 2018 року як місяці підвищення доходу позивача, військовій частині належало вирішити питання, чи має позивачка право на отримання суми індексації-різниці.
З огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку №1078, позивачка має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.
Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.
Верховний Суд у постановах від 23.03.2023 у справі №400/3826/21, від 06.04.2023 у справі №420/11424/21, від 06.07.2023 у справі №560/6684/22, від 15.08.2023 у справі №400/3784/22 та інших підкреслював, що для належного та ефективного захисту прав та інтересів позивача судам необхідно перевірити обґрунтованість нарахованих ним сум індексації, розрахувати їх і, відповідно, у судовому рішенні вказати конкретні суми (індексації грошового забезпечення), на які позивач має право та які відповідач зобов'язаний нарахувати й виплатити.
Наведена позиція Верховного Суду ґрунтується на тому, що застосований судами спосіб захисту не вносить юридичної визначеності у спірні правовідносини та не забезпечує ефективного захисту прав та інтересів позивача від порушень з боку відповідача, оскільки суди попередніх інстанцій в ухвалених рішеннях не розрахували та не визначили конкретних сум індексації грошового забезпечення які відповідач зобов'язаний нарахувати й виплатити позивачу, не перевірили розраховану позивачем суму індексації.
Для правильного застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078, ураховуючи спосіб, застосований Верховним Судом у справі №400/3826/21, у цій справі необхідно встановити:
- розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А) (визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року);
- суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б) (визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку №1078));
- чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).
В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку №1078).
Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.
Сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).
Визначення березня 2018 року як базового місяця та виплата поточної індексації з 01.03.2018 у межах цієї справи не є спірним.
Відповідно до абзацу 5 пункту 4 Порядку №1078 сума індексації за березень 2018 року розраховується як:
прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.03.2018 помножити на величину приросту індексу споживчих цін і поділити на 100 (1762,00 грн. * 253,30% / 100 = 4463,15 грн.).
Такий розмір можливої індексації грошового забезпечення - 4463,15 грн., який припадав на місяць підвищення посадових окладів військовослужбовцям (березень 2018) неодноразово досліджувався та встановлювався судами та підтверджується зокрема, постановами Верховного Суду від 14.09.2022 у справі №420/3121/22, від 07.11.2022 у справі №420/19954/21 та інших.
Суд першої інстанції зазначив, що розрахувати розмір підвищення доходу позивачки в березні 2018 року та різницю між сумою індексації за березень 2018 року (4463,15грн.) і розміром підвищення доходу для визначення суми індексації-різниці не є можливим, оскільки в матеріалах справи наявні лише довідки Військової частини №11/38/3/279 від 12.06.2023 про нараховану та виплачену позивачці індексацію грошового забезпечення за період з 01.02.2016 по 28.02.2018 і довідка №11/38/3/278 від 12.06.2023 про суму індексації згідно постанови КМУ від 17.07.2003 №1078, яка виплачена позивачці за період з 01.03.2018 по 23.02.2022, які не містять відомостей про суми грошового забезпечення позивачки у спірні періоди.
В ході розгляду справи в суді апеляційної інстанції судом витребувано у відповідача довідки про грошове забезпечення позивачки, та відповідачем надано довідку про грошове забезпечення позивачки починаючи з березня 2018 року по лютий 2022 року.
З урахуванням наведеного, оскільки відповідачем за період з 01.03.2018 по 23.02.2022, починаючи з грудня 2018 року, виплачувалась позивачці лише поточна індексація грошового забезпечення без виплати щомісячної індексації-різниці грошового забезпечення, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про:
визнання протиправними дій відповідача, які полягають у не нарахуванні і невиплаті позивачці індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 23.02.2022 включно із застосуванням індексації-різниці (щомісячної фіксованої індексації) відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 та
зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату такої індексації грошового забезпечення без зазначення конкретні суми.
Позовні вимоги визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачці індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 23.02.2022 є безпідставними, оскільки дублюють вищенаведені вимоги.
Щодо позовних вимог в частині нарахування і виплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 №2050-ІІІ та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 (Порядок №159).
Статтею 1 Закону №2050-ІІІ визначено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Згідно ст. 2 Закону №2050-ІІІ компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі №2050-ІІІ слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру:
- пенсії;
- соціальні виплати;
- стипендії;
- заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Відповідно до норм статей 3,4 Закону №2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Відповідно до ст. 6 Закону №2050-III компенсацію виплачують за рахунок власних коштів - підприємства, установи і організації, які не фінансуються і не дотуються з бюджету, а також об'єднання громадян; коштів відповідного бюджету - підприємства, установи і організації, що фінансуються чи дотуються з бюджету.
З метою реалізації Закону №2050-ІІІ Кабінетом Міністрів України прийнято Порядок №159.
Відповідно до п. 2 цього Порядку компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.
Пунктом 3 Порядку №159 визначено, що компенсації підлягають грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема, сума індексації грошових доходів громадян.
Отже відповідач має здійснити компенсацію грошових доходів разом із сумою індексації.
Згідно пункту 4 Порядку №159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Згідно п.5 Порядку №159 сума компенсації виплачується громадянам у тому ж місяці, в якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що основними умовами для виплати суми компенсації є:
1) порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії) та
2) виплата нарахованих доходів.
При цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу.
Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 вказаного Закону №2050-III дають підстави для висновку, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду України від 11.07.2017 року №21-2003а16, Верховного Суду від 22.06.2018 року у справі №810/1092/17 та від 13.01.2020 року у справі №803/203/17.
Суд першої інстанції зазначив, що з огляду на те, що у цій справі вирішено питання про право позивача на збільшення грошового забезпечення, яке позивачу не виплачено на виконання цього рішення, то такі позовні вимоги спрямовані на майбутнє, є передчасними та не підлягають задоволенню.
Водночас, суд апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, та зазначає, що в силу пункту 3 Порядку №159 відповідач має нарахувати компенсацію грошових доходів разом із сумою індексації, яка буде виплачена позивачці.
Таким чином в цій частині позовні вимоги слід задовольнити та зобов'язати відповідача нарахувати і виплатити позивачці компенсацію частини втрати доходу у зв'язку з несвоєчасною виплатою індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 23.02.2022.
Водночас, не підлягають задоволенню позовні вимоги позивачки про компенсацію індексації «по день фактичного розрахунку», оскільки після 23.02.2022 позивачка вже не проходила військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 та їй не нараховувалося грошове забезпечення, тому відсутні підстави для нарахування позивачці після 23.02.2022 індексації грошового забезпечення, і, як наслідок, компенсації.
Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції частково не погоджується з висновком суду першої інстанції, що дає підстави для скасування рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про компенсацію частини втрати доходу у зв'язку з несвоєчасною виплатою індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 23.02.2022 та в цій частині позовні вимоги задовольнити.
В іншій частині рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.
Вищезазначене є мотивом для часткового врахування судом апеляційної інстанції аргументів, викладених в апеляційній скарзі позивачки та часткового врахування аргументів, викладених в апеляційній скарзі відповідача.
Доводи апеляційних скарг частково спростовують правове обґрунтування, покладене в основу рішення суду першої інстанції, тому можуть бути підставою для його часткового скасування.
Керуючись 241-245, 250, 311, 316, 321, 322, 327, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційні скарги ОСОБА_1 , Військової частини НОМЕР_1 -задовольнити частково.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.01.2025 року - скасувати в частини відмови у задоволенні позовних вимог щодо нарахування і виплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення та в цій частині прийняти нове рішення про часткове задоволення позову.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 компенсацію частини втрати доходу у зв'язку з несвоєчасною виплатою індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 23.02.2022.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття 30.10.2025 та в силу ст. 328 КАС України постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів згідно ст. 329 КАС України з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Головуючий - суддя Ю. В. Дурасова
суддя Л.А. Божко
суддя О.М. Лукманова