04 листопада 2025 року м. Дніпросправа № 160/15452/24
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Добродняк І.Ю. (доповідач),
суддів: Семененка Я.В., Суховарова А.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 липня 2024 року (головуючий суддя Серьогіна О.В.)
у справі №160/15452/24
за позовом ОСОБА_1
до 20 Регіональної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України, Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України
про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до 20 Регіональної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України, Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України, в якому просив:
- визнати протиправними та скасувати рішення 20 регіональної військово-лікарської комісії, викладене листом №1854/2930 від 10.04.2024, та рішення Центральної військово-лікарської комісії, викладене листом №598/9/11013 від 18.05.2024, щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- зобов'язати Центральну військово-лікарську комісію витребувати з ІНФОРМАЦІЯ_2 висновок (довідку) військово-лікарської комісії від 13.02.2024 щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та повторно провести медичний огляд ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з урахуванням висновків суду.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 проходив військово-лікарську комісію 13 лютого 2024 року в медичному закладі за адресою: 49064, м. Дніпро, вул. Велика Діївська, 111. За результатом медичного огляду позивачу повідомили рішення військово-лікарської комісії, однак в порушення вимог п.3.8. розділу II Положення про військово-лікарської експертизи в Збройних Силах України, яке затверджено Наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402 «Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України», копію рішення позивачу надано не було. Так, за результатами огляду військово-лікарської комісії, позивача визнано придатним до військової служби. Однак, медичний огляд, на думку позивача, був оформлений формально, без проведення будь-яких обстежень з боку вузьких лікарів-спеціалістів. У зв'язку з чим, позивач звернувся із заявою до 20 Регіональної військово-лікарської комісія (РВЛК) Міністерства оборони України, в якій просив скасувати висновок ВЛК щодо нього, прийнятий в лютому 2024 року та призначити повторну військово-лікарську комісію з метою встановлення факту не придатності позивача до військової служби. При цьому, через те, що копію рішення з результатом медичного огляду позивачу надано не було, в своїй заяві останній також просив 20 РВЛК витребувати з медичної установи, де позивач проходив огляд, висновок військово-лікарської комісії щодо нього, а також медичну документацію, на підставі якої він був прийнятий. Повідомленням 20 регіональної військово-лікарської комісії №1854/2930 від 10.04.2024 заяву позивача повернуто без розгляду по суті порушеного питання, посилаючись на недотримання ч.3 ст.7 Закону України «Про звернення громадян», у зв'язку із ненаданням наявних документів, необхідних для прийняття постанови, а саме: довідки ВЛК із відповідним діагнозом та постановою. Не погоджуючись із таким рішенням відповідача, позивач звернувся до Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України із заявою та доданими медичними документами, в якій просив витребувати висновок (довідку) ВЛК із відповідним діагнозом та постановою військово-лікарської комісії від 13.02.2024, скасувати висновок ВЛК щодо позивача, прийнятий 13.02.2024 та призначити повторну військово-лікарську комісію. Проте листом від 18.05.2024 №598/9/11013 Центральної військово-лікарської комісії позивачу було повідомлено, що рішення 20 Регіональній ВЛК №1854/2930 від 10.04.2024 є обґрунтованим та відповідає вимогам чинного законодавства. Вважаючи, що наведені рішення прийняті відповідачами з порушенням законності здійснення процедури їх прийняття, позивач звернувся до суду із позовом у цій справі.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.07.2024 у справі №160/15452/24 позовні вимоги задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення 20 регіональної військово-лікарської комісії, викладене листом №1854/2930 від 10.04.2024 щодо повернення заяви ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Визнано протиправним та скасовано рішення Центральної військово-лікарської комісії, викладене листом №598/9/11013 від 18.05.2024, прийняте за результатами розгляду скарги ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Зобов'язано 20 регіональну військово-лікарську комісію витребувати у органу, який володіє інформацією, висновок військово-лікарської комісії щодо нього, а також медичну документацію, на підставі якої він був прийнятий, та розглянути по суті заяву ОСОБА_1 від 11.03.2023 року, з урахуванням висновків суду в даній справі.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Суд першої інстанції, враховуючи положення чинних нормативно-правових актів та фактичні обставини справи, зазначив, що оскільки позивач вжив всіх необхідних заходів щодо отримання висновку військово-лікарської комісії за результатом огляду ОСОБА_1 , однак такий документ не був у нього наявний, та з огляду на те, що позивач просив у своїй заяві від 11.03.2024 витребувати такі документи, та враховуючи наявність у відповідача компетенції запитувати таку інформацію, суд дійшов висновку, що рішення 20 регіональної військово-лікарської комісії, оформлене листом №1854/2930 від 10.04.2024, та рішення, яке викладено листом ЦВЛК від 18.05.2024 №598/9/11013, є протиправними та такими, що підлягають скасуванню. За таких обставин суд дійшов висновку про зобов'язання 20 регіональної військово-лікарської комісії витребувати у органу, який володіє інформацією висновок військово-лікарської комісії щодо нього, а також медичну документацію на підставі якої він був прийнятий та розглянути по суті заяву ОСОБА_1 від 11.03.2023, з урахуванням висновків суду в даній справі.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Центральна військово-лікарська комісія Міністерства оборони України подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Скаржник зазначає, що суд першої інстанції під час розгляду справи не дослідив та не врахував, що скарга позивача подана до 20 РВЛК 11.03.2024, що унеможливлює визнання листа від 12.03.2024 належним доказом «вжиття всіх необхідних заходів» позивачем, оскільки його було отримано після подання скарги до 20 РВЛК. Більш того, саме по собі твердження позивача стосовно неотримання ним постанови ВЛК, яка була прийнята після проходження позивачем медичного огляду у КНП «ДЦПМСД №5» та була предметом оскарження поданої позивачем заяви (скарги) від 11.03.2024 до 20 РВЛК не підтверджується жодними наявними у матеріалах справи доказами, отже не могло бути визнано судом встановленою обставиною, що не потребує доказування, без здійснення певних дій щодо перевірки такої обставини. Позивач не був позбавлений права звернутися із відповідною обґрунтованою заявою до 20 РВЛК повторно, після приведення її у відповідність до норм чинного законодавства, зокрема, Закону №393/96-ВР. Крім того, судом першої інстанції не досліджено та не надано правову оцінку діям позивача при поданні скарги до ЦВЛК ЗС України, оскільки позивач знову ж таки не вжив жодних заходів щодо отримання постанови ВЛК відносно нього, яка повинна була бути подана до відповідної заяви, у розумінні приписів статті 16 Закону №393/96-ВР. Скаржник також наголошує, що у розумінні приписів пп. 2.4.5 п. 2.4 глави 2 розділу І Положення №402, запитувати від закладів охорони здоров'я (установ), військових частин, ТЦК та СП і ВВНЗ додаткові дані для аналізу, узагальнення та оцінки результатів військово-лікарської експертизи - є право ВЛК регіону, а не її обов'язок, а також є її дискреційними повноваженнями.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу відповідача-2 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін як законне та обґрунтоване. Позивач зазначає, зокрема, що доводи апеляційної скарги відповідача-2 щодо не визнання належним доказом листа від 12.03.2024 КНП «ДЦПМСД №5», в якому було відмовлено у наданні запитуваних документів, оскільки його було отримано після подання скарги до 20 РВЛК, не спростовують того факту, що відповдіач-1 є компетентний та наділений правом витребувати відповідний висновок ВЛК за результатом огляду позивача. Щодо твердження скаржника про те, що судом першої інстанції не конкретизовано, в якій саме установі необхідно витребувати згадані документи, слід зазначити, що судом в рішенні зазначено розглянути по суті заяву позивача від 11.03.2023, з урахуванням висновків суду в даній справі, Тобто відповідачем-2 навмисно ставиться під сумнів викладене у рішенні суду, хоча судом цілком зрозуміло зазначено про необхідність повторно розглянути заяву позивача від 11.03.2023, зміст якої містить обставини, підстави та місце проходження позивачем ВЛК. Доводи відповідача-2 про те, що судом першої інстанції не було здійснено жодних дій щодо перевірки неотримання позивачем постанови ВЛК КНП «ДЦПМСД №5», спростовуються змістом відповіді від 12.03.2024 з КНП «ДЦПМСД №5».
Дана адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, позивач - ОСОБА_1 пройшов військово-лікарську комісію 13 лютого 2024 року в медичному закладі КНП «ДЦПМСД №5» ДМР за адресою: 49064, м.Дніпро, вул.Велика Діївська, 111.
За результатами огляду військово-лікарської комісії позивача визнано придатним до військової служби. Позивачу повідомили рішення військово-лікарської комісії, однак копію рішення позивачу надано не було.
У зв'язку із тим, що на думку позивача медичний огляд був оформлений формально, без проведення будь-яких обстежень з боку вузьких лікарів-спеціалістів, 11.03.2024 він звернувся із заявою до 20 Регіональної військово-лікарської комісія (РВЛК) Міністерства оборони України, в якій просив скасувати висновок ВЛК щодо нього, прийнятий в лютому 2024 року та призначити повторну військово-лікарську комісію з метою встановлення факту не придатності позивача до військової служби.
При цьому, через те що копію рішення з результатом медичного огляду позивачу надано не було, в своїй заяві позивач також просив 20 РВЛК витребувати з медичної установи, де позивач проходив огляд, висновок військово-лікарської комісії щодо нього, а також медичну документацію, на підставі якої він був прийнятий.
Повідомленням 20 регіональної військово-лікарської комісії №1854/2930 від 10.04.2024 заяву позивача повернуто без розгляду по суті порушеного питання, з посиланням на недотримання ч.3 ст.7 Закону України «Про звернення громадян» у зв'язку із ненаданням наявних документів, необхідних для прийняття постанови, а саме: довідки ВЛК із відповідним діагнозом та постановою.
Не погоджуючись із таким рішенням відповідача, позивач звернувся до Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України із заявою та доданими медичними документами, в якій просив витребувати висновок (довідку) ВЛК із відповідним діагнозом та постановою військово-лікарської комісії від 13.02.2024, скасувати висновок ВЛК щодо позивача, прийнятий 13.02.2024 та призначити повторну військово-лікарську комісію.
Листом від 18.05.2024 №598/9/11013 Центральна військово-лікарська комісія повідомила позивача, що рішення 20 Регіональній ВЛК №1854/2930 від 10.04.2024 є обґрунтованим та відповідає вимогам чинного законодавства.
Вважаючи протиправними рішення відповідачів у зв'язку з не розглядом по суті заяви позивача, останній звернувся до суду із позовом у цій справі.
Виходячи з фактичних обставин справи, норм законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції зазначає таке.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також засади проходження в Україні військової служби. передбачені Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 року № 2232-XII.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону №2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Згідно із ч. 2 ст. 1 Закону №2232-ХІІ військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Частиною 3 ст. 1 Закону №2232-ХІІ передбачено, що військовий обов'язок включає підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
За змістом ч. 5 ст. 1 Закону № 2232-ХІІ від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.
Згідно із частиною 1 статті 4 Закону №2232-ХІІ Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом.
Приписами підпункту «б» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-ХІІ встановлено, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, під час воєнного стану звільняються з військової служби за станом здоров'я на підставі висновку (постанови) військово- лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку.
Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-ХІІ визначає правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Абзацом третім частини 5 статті 22 Закону №3543-ХІІ передбачено, що особливості проходження медичного обстеження військовозобов'язаними та резервістами під час мобілізації, на особливий період визначаються Міністерством оборони України спільно з Міністерством охорони здоров'я України.
Відповідно до частини десятої статті 2 Закону №2232-XII та з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров'я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, яке зареєстроване в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за № 1109/15800.
Відповідно до п. 1.1 розділу І Положення №402, в редакції на час виникнення спірних відносин, військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов'язаних, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Згідно з п. 1.2 розд. І Положення №402 військово-лікарська експертиза - це медичний огляд допризовників, призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов'язаних, офіцерів запасу, які призиваються на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військово-навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів Міністерства оборони України (далі - ВВНЗ), учнів військових ліцеїв; колишніх військовослужбовців; працівників Збройних Сил України, які працюють у шкідливих та небезпечних умовах праці та залучаються до роботи з джерелами іонізуючого випромінювання (далі - ДІВ), компонентами ракетного палива (далі - КРП), джерелами електромагнітних полів (далі - ЕМП), лазерного випромінювання (далі - ЛВ), мікроорганізмами І - II груп патогенності; працівників допоміжного флоту Військово-Морських Сил Збройних Сил України (далі - ВМС Збройних Сил України); визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ, роботи за фахом; установлення причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів.
Пунктом 2.1 розділу І Положення №402 передбачено, що для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).
Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця.
Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов'язкові до виконання.
Відповідно до п. 2.2 розділу І Положення №402 штатні ВЛК є військово-медичними установами. Вони мають гербову печатку, кутовий штамп та утримуються за окремим штатом.
До штатних ВЛК належать: Центральна військово-лікарська комісія (далі - ЦВЛК); ВЛК регіону; ВЛК евакуаційного пункту; ВЛК пересувної госпітальної бази.
Штатні ВЛК комплектуються лікарями із клінічною підготовкою за однією з лікарських спеціальностей (терапія, хірургія, неврологія, психіатрія, оториноларингологія, офтальмологія, організація охорони здоров'я тощо), з досвідом роботи у військових частинах та лікувальних закладах.
Залучати особовий склад штатних ВЛК для вирішення питань та завдань, не пов'язаних із військово-лікарською експертизою, забороняється.
ЦВЛК є органом військового управління, який здійснює керівництво ВЛК регіонів у Збройних Силах України та є керівним органом із військово- лікарської експертизи в Збройних Силах України підпункт 2.3.1 пункту 2.3 глави 2 розділу І Положення №402.
Відповідно до підпункту 2.3.3 пункту 2.3 глави 2 розділу І Положення №402 на ЦВЛК покладається організація військово-лікарської експертизи у Збройних Силах України, а також, зокрема, контроль за лікувально- оздоровчою роботою серед допризовників, організація медичного огляду призовників, кандидатів на навчання у ВВНЗ, військовослужбовців, громадян, які приймаються на військову службу за контрактом, військовозобов'язаних та резервістів (кандидатів у резервісти); розгляд заяв, пропозицій, скарг та прийом відвідувачів з питань військово-лікарської експертизи; прийняття та перегляд постанов ВЖ про ступінь придатності колишніх військовослужбовців на період їх фактичного звільнення із Збройних Сил України; проведення спільно з МОЗ України аналізу та узагальнення результатів лікувально-оздоровчої роботи серед допризовників і призовників, медичного огляду призовників та розроблення пропозицій щодо покращення цієї роботи.
Як передбачено підпунктом 2.3.4 пункту 2.3 глави 2 розділу І Положення №402 ЦВЛК має право, серед іншого, розглядати, переглядати, скасовувати, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК (лікарсько-льотної комісії (далі - ЛЛК)) Збройних Сил України.
У разі наявності сумніву у позивача щодо правильності висновку стосовно ступеня його придатності до військової служби, він мав право звернутися до ВЛК вищого рівня, чи Центральної військово-лікарської комісії для перегляду відповідної постанови.
Відповідно до п. 2.3.5 розділу І Положення №402 постанови ЦВЛК можуть бути оскаржені в судовому порядку.
Згідно з п. 2.4.10 розділу І Положення №402 постанова ВЛК регіонів може бути оскаржена у ЦВЛК або у судовому порядку.
Відповідно до п. 2.4.4 розділу І Положення №402 на ВЛК регіону покладаються, серед іншого, організація військово-лікарської експертизи, керівництво підпорядкованими ВЛК, контроль за їхньою роботою та надання їм методичної і практичної допомоги в зоні відповідальності.
Згідно з п. 2.4.5 розділу І Положення №402 ВЛК регіону має право, зокрема, приймати постанови згідно з Положенням, контролювати, розглядати, затверджувати, за наявності підстав не затверджувати, переглядати або скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК. Постанову про придатність до військової служби колишніх військовослужбовців на період їх фактичного звільнення зі Збройних Сил України має право приймати або переглядати тільки ЦВЛК.
В спірному випадку, як встановлено судом вище, позивач відповідно до Положення №402 оскаржив висновок ВЛК щодо нього, прийнятий в лютому 2024 року, до 20 Регіональної військово-лікарської комісії (РВЛК) Міністерства оборони України, та просив призначити повторну військово-лікарську комісію з метою встановлення факту не придатності позивача до військової служби.
При цьому, через те, що копію рішення з результатом медичного огляду позивачу надано не було, позивач також просив 20 РВЛК витребувати з медичної установи, де позивач проходив огляд, висновок військово-лікарської комісії щодо нього, а також медичну документацію, на підставі якої він був прийнятий.
Подана позивачем заява повідомленням 20 регіональної військово-лікарської комісії №1854/2930 від 10.04.2024 повернута без розгляду з посиланням на недотримання ч.3 ст.7 Закону України «Про звернення громадян», у зв'язку із ненаданням наявних документів, необхідних для прийняття постанови, а саме: довідки ВЛК із відповідним діагнозом та постановою.
Отже, заява позивача по суті не розглянута, клопотання позивача про витребування з медичної установи, де позивач проходив огляд висновок військово-лікарської комісії щодо нього, а також медичну документацію, на підставі якої він був прийнятий, залишено поза увагою.
Відповідно до ст.7 Закону України «Про звернення громадян» звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду (ч.1 ст.7).
Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обгрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз'ясненнями (ч.3 ст.7).
Відповідно до ст.16 Закону України «Про звернення громадян», до скарги додаються рішення або копії рішень, які приймалися за його зверненням раніше та наявні у громадянина.
У той же час, відповідно до п.2.4.5 розділу І Положення № 402 ВЛК регіону має право запитувати особові та пенсійні справи, медичні документи, матеріали службового (спеціального) розслідування, дізнання, досудового розслідування, характеристики, архівні довідки, витяги з наказів, актів, протоколів та інші документи, необхідні для прийняття постанови.
У відповідь на адвокатський запит до медичної установи, в якій позивач проходив медичний огляд, щодо надання копії висновку ВЛК за результатом його огляду такий висновок отримано не було, що підтверджується листом КНП «ДЦПМСД №5» ДМР від 12.03.2024 №196, яким повідомлено про відсутність можливості надати належним чином засвідчений висновок військово-лікарської комісії за результатом огляду ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проведеного в лютому 2024 року, так як КНП «ДЦПМСД №5» ДМР не є володільцем зазначеної інформації.
Таким чином, враховуючи, що позивач вжив залежних від нього заходів щодо отримання висновку військово-лікарської комісії за результатом його огляду 13.02.2024, однак такий документ не був у нього наявний, та з огляду на те, що позивач просив у своїй заяві від 11.03.2024 витребувати такі документи та враховуючи наявність у відповідача компетенції запитувати таку інформацію й відсутності об'єктивної неможливості збоку відповідача зробити відповідний запит, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що рішення 20 регіональної військово-лікарської комісії, оформлене листом №1854/2930 від 10.04.2024 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Щодо рішення Центральної військово-лікарської комісії, викладене листом №598/9/11013 від 18.05.2024, суд звертає увагу на таке.
Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд наголошує на тому, що принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі.
При цьому, суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.
Відповідно до 2.3.4 розділу І Положення № 402 в редакції на час виникнення спірних відносин, ЦВЛК має право:
оглядати військовослужбовців та інших осіб, зазначених у пункті 1.2 розділу І цього Положення;
перевіряти роботу підпорядкованих ВЛК з питань військово-лікарської експертизи;
перевіряти організацію медичного огляду військовослужбовців та інших осіб у закладах охорони здоров'я (установах), військових частинах;
перевіряти організацію та стан лікувально-діагностичної роботи у закладах охорони здоров'я (установах), медичних підрозділах військових частин та ВВНЗ у цілях військово-лікарської експертизи;
запитувати документи в частині, що характеризують обставини отримання захворювання, поранення, травми, каліцтва, необхідні для прийняття постанови про їх причинний зв'язок, а саме: виписки (витяги) з матеріалів службового (спеціального) розслідування, матеріалів дізнання, досудового розслідування, а також витяги з наказів, актів; особові та пенсійні справи, медичні документи (у разі запиту оригіналів зазначених документів вони повертаються за належністю після складання протоколу); архівні довідки, характеристики та інші документи, необхідні для прийняття постанови (у разі надання копій зазначених вище документів копії підшиваються до складеного протоколу та передаються до архіву зі строком зберігання 50 років);
залучати головних медичних фахівців Збройних Сил України, лікарів- спеціалістів Національного військово-медичного клінічного центру та інших закладів охорони здоров'я в системі Міністерства оборони України, спеціалістів інших спеціальностей, начальників медичної служби та представників командування (керівництва) військових частин, де проходить службу військовослужбовець, що оглядається, для вирішення питань військово-лікарської, лікарсько-льотної експертизи;
перевіряти у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (далі - ТЦК та СП) і закладах охорони здоров'я (установах) організацію, стан та результати лікувально-оздоровчої роботи серед допризовників та призовників, медичного огляду призовників, кандидатів на навчання у ВВНЗ, осіб, які приймаються на військову службу за контрактом, військовозобов'язаних, резервістів;
направляти у заклади охорони здоров'я в системі Міністерства оборони України на контрольне обстеження, медичний огляд, повторний медичний огляд, військовослужбовців, членів їх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби), військовозобов'язаних, резервістів;
запитувати від закладів охорони здоров'я (установ), військових частин, ТЦК та СП і ВВНЗ додаткові дані для аналізу, узагальнення та оцінки результатів військово-лікарської експертизи;
надавати до Генерального штабу Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, керівникам органів місцевої адміністрації результати медичного огляду військовослужбовців, членів їх сімей, призовників, кандидатів на навчання у ВВНЗ, громадян, які приймаються на військову службу за контрактом, військовозобов'язаних, резервістів та інших осіб;
розглядати, переглядати, скасовувати, відміняти, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК (лікарсько-льотної комісії (далі - ЛЛК)) Збройних Сил України;
надавати роз'яснення щодо формулювання постанов ВЛК (ЛЛК).
З аналізу наведеної норми слідує, що Центральна військово-лікарська комісія під час розгляду заяви (скарги) позивача та перевірки законності прийняття рішення 20 РВЛК мала можливість та правові підстави для запиту документів (висновку ВЛК), які б суттєво вплинули на результат розгляду заяви позивача. Однак, ЦВЛК відповідного запиту зроблено не було, що призвело до формального розгляду скарги позивача та прийняття необґрунтованого рішення без дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що рішення, яке викладено листом ЦВЛК від 18.05.2024 №598/9/11013, прийнято з порушенням законності здійснення процедури його прийняття з тих самих підстав, що і рішення 20 регіональної військово-лікарської комісії, оформлене листом №1854/2930 від 10.04.2024, тому вказане рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Підсумовуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи повно дослідив обставини, які мають значення для справи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення.
Наведені відповідачем-2 в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої інстанції.
Передбачені ст. 317 КАС України підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення відсутні.
Керуючись ст. 311, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Апеляційну скаргу Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 липня 2024 року у справі №160/15452/24 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили відповідно до ст.325 КАС України, може бути оскаржена до касаційного суду у випадках та строки, встановлені ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий - суддя І.Ю. Добродняк
суддя Я.В. Семененко
суддя А.В. Суховаров