04 листопада 2025 року м. Дніпросправа № 160/27030/24
Суддя І інстанції - Неклеса О.М.
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Чепурнова Д.В. (доповідач),
суддів: Сафронової С.В., Іванова С.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 червня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову: Міністерство оборони України про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування наказів в частині, зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся з вищевказаним позовом до суду в якому просив:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса: АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) щодо призову 13.07.2024 р. під час мобілізації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ;
- визнати протиправним та скасувати наказ від 13.07.2024 р. №248 начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса: АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) «Про призов військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації» в частині призову та направлення для проходження військової служби під час мобілізації резервіста військовозобов'язаного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , який призваний та направлений в складі команди до військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_5 );
- визнати протиправним та скасувати наказ від 13.07.2024 р. командира військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) в частині щодо призначення та зарахування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 ;
- визнати протиправним та скасувати наказ від 28.08.2024 р. №171 командира військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) в частині щодо переведення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , до списків особового складу військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_6 );
- визнати протиправним та скасувати наказ від 28.08.2024 р. №256 командира військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ) в частині щодо призначення та зарахування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , до списків особового складу військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_6 );
- зобов'язати військову частину НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ) розглянути рапорт від 03.09.2024 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , про звільнення з військової служби та прийняти рішення, з урахуванням висновків суду, наведених у мотивувальній частині рішення суду.
В обґрунтування позовних вказує на те, що відповідно до п.1 ч.3 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури). Враховуючи те, що позивач навчається в інтернатурі, а тому він не підлягав мобілізації та як наслідок є протиправним проходження ним військової служби.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 червня 2025 року у задоволенні позовних вимог було відмовлено.
Не погодившись з даним рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подав на нього апеляційну скаргу в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що з 01.08.2022 по 31.03.2025 позивач має статус особи, зарахованої на навчання до інтернатури, а тому у цей період не підлягав та не підлягає призову на військову службу під час мобілізації відповідно до частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Наголошує на тому, що обов'язок щодо перевірки наявності підстав для відстрочки від призову під час мобілізації на військову службу покладено на відповідні районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, а тому ІНФОРМАЦІЯ_3 мав обов'язок перевірити наявність чи відсутність підстави у позивача для одержання відстрочки від призову за мобілізацією.
У письмових відзивах на апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_3 та Військова частини НОМЕР_1 просять відмовити у їх задоволенні та залишити без змін рішення суду першої інстанції.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 15.07.2022 р. ОСОБА_1 уклав із Дніпровським державним медичним університетом договір №03.183.22 «про платне навчання лікаря-інтерна із числа громадян України» і додаткову угоду до цього договору й згідно із довідкою Комунального підприємства «Криворізька міська клінічна лікарня №2» Криворізької міської ради за №1298 від 08.05.2024 р., ОСОБА_1 зараховано до складу лікарів-інтернів для проходження інтернатури зі спеціальності «Хірургія» на договірній основі (Договір №16/2022 від 18.07.2022 р.) в період з 01.08.2022 р. по 31.03.2025 р.
Згідно з витягом з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 «Про призов резервістів і військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації» за №248 від 13.07.2024 р., молодшого сержанта ОСОБА_1 наказано призвати та направити для проходження військової служби під час мобілізації, в особливий період резервістів і військовозобов'язаних відповідно до поіменного списку резервістів і військовозобов'язаних, які призвані і відправлені в складі команди НОМЕР_1 .
У відповідності до Поіменного списку військовозобов'язаних, які призначені ІНФОРМАЦІЯ_5 і відправлені у складі команди НОМЕР_1 за №1/3800 від 13.07.2024 р. позивача, визнаного за висновком ВЛК придатним до військової служби та рекомендованого до проходження військової служби, було направлено автомобільним транспортом для проходження військової служби до ВЧ НОМЕР_1 .
У період з 13.07.2024 р. по 27.08.2024 р. (включно) ОСОБА_1 проходив військову службу у ВЧ НОМЕР_1 , та у подальшому у період з 28.08.2024 р. проходить військову службу у ВЧ НОМЕР_2 , що відображено у військовому квитку позивача серії НОМЕР_7 та обліково-послужній картці до військового квитка позивача.
Відповідно до витягу з наказу командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) за №123 від 13.07.2024 р., молодшого сержанта ОСОБА_1 , військовослужбовця, призваного на військову службу під час мобілізації з 13.07.2024 р. наказано зарахувати до списків особового складу, на всі види забезпечення, а на котлове забезпечення (продукти за каталогом) з 14.07.2024 р., призначити на посаду фельдшера евакуаційного відділення медичної роти, і вважати таким, що з 13.07.2024 р. справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов'язків за посадовою.
ОСОБА_1 звернувся до командира ВЧ НОМЕР_1 із письмовим рапортом від 25.07.2024 р., в якому просив звільнити його з військової служби, як незаконно призваного на військову службу під час мобілізації на особливий період. Посилаючись на положення п. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», позивач в рапорті зазначив, що ним було укладено із Дніпровським державним медичним університетом договір №03.183.22 «про платне навчання лікаря-інтерна із числа громадян України» (чинного з 15.07.2022 р.), тому він є таким, що навчається в інтернатурі. Також ОСОБА_1 повідомив в рапорті, що його згідно довідки КП «Криворізька міська клінічна лікарня №2» КМР за №1298 від 08.05.2024 р. було зараховано до складу лікарів-інтернів для проходження інтернатури зі спеціальністю «Хірургія» на договірній основі (договір від 18.07.2022 р. №16/2022) у період з 01.08.2022 р. по 31.03.2025 р.
Разом з цим рапортом (згідно з переліком) позивачем були надані копії (нотаріально засвідчені): паспорту позивача, довідки про присвоєння ОСОБА_1 ідентифікаційного номера, довідки від 12.07.2024 р. №311, договору №03.183.22, додаткової угоди до договору №03.183.22, договору №16/2022, довідки №1298 від 08.05.2024 р., довідки №03.07.2024 р. №730 та копії документів по оплаті за навчання.
Вищезазначений рапорт з додатками був направлений засобами поштового зв'язку (через АТ «Укрпошта») на адресу ВЧ НОМЕР_1 (поштове відправлення за № НОМЕР_8 ).
Згідно з наказом начальника Генерального штабу Збройних Сил України (по особовому складу) за №1107-РС від 24.08.2024 р. (пункт 28), молодшого сержанта ОСОБА_1 , фельдшера евакуаційного відділення медичної роти наказано ВЧ НОМЕР_1 звільнити з займаних посад і призначити до 20 запасної роти ВЧ НОМЕР_2 санітарним інструктором медичного пункту батальйону морської піхоти, ВОС-879659М.
Відповідно до витягу з наказу командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) за №171 від 28.08.2024 р. (пункт 52) позивача наказано вважати таким, що справи та посаду здав і вибув до нового місця служби, з 28.08.2024 р. позивача виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення.
Приписом т.в.о. командира ВЧ НОМЕР_1 №4735 від 28.08.2024 р., винесеним на підставі наказу начальника Генерального штабу Збройних Сил України (по особовому складу) за №1107-РС від 24.08.2024 р., молодшому сержанту ОСОБА_1 було запропоновано 28.04.2024 р. вибути до ВЧ НОМЕР_2 . Строк прибуття: 29.08.2024 р.
Згідно з витягом із наказу командира ВЧ НОМЕР_2 (по стройовій частині) за №256 від 28.08.2024 р. (пункт 13) позивача зараховано до списків ВЧ НОМЕР_2 та наказано вважати таким, що прийняв справи та посаду, а також наказано зарахувати на всі види забезпечення з 29.08.2024 р.
У подальшому ОСОБА_1 звернувся до командира ВЧ НОМЕР_2 із письмовим рапортом від 03.09.2024 р., в якому просив звільнити його з військової служби, як незаконно призваного на військову службу під час мобілізації на особливий період. Посилаючись на положення п. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», позивач в рапорті зазначив, що ним було укладено із Дніпровським державним медичним університетом договір №03.183.22 «про платне навчання лікаря-інтерна із числа громадян України» (чинного з 15.07.2022 р.), тому він є таким, що навчається в інтернатурі. Також ОСОБА_1 повідомив в рапорті, що його згідно довідки КП «Криворізька міська клінічна лікарня №2» КМР за №1298 від 08.05.2024 р. було зараховано до складу лікарів-інтернів для проходження інтернатури зі спеціальністю «Хірургія» на договірній основі (договір від 18.07.2022 р. №16/2022) у період з 01.08.2022 р. по 31.03.2025 р.
Разом з цим рапортом (згідно з переліком) позивачем були надані копії (нотаріально засвідчені): паспорту позивача, довідки про присвоєння ОСОБА_1 ідентифікаційного номера, довідки від 12.07.2024 р. №311, договору №03.183.22, додаткової угоди до договору №03.183.22, договору №16/2022, довідки №1298 від 08.05.2024 р., довідки №03.07.2024 р. №730 та копії документів по оплаті за навчання.
Вищезазначений рапорт зареєстровано у ВЧ НОМЕР_2 за вх. №4597/к від 28.09.2024 р.
Відповідачем-3 було надано копію вищезазначеного рапорту позивача, на яких наявна резолюція уповноваженої особи ВЧ НОМЕР_2 про те, що звільнення позивача зі служби «не погоджено» з приміткою про відсутність підстав для звільнення в Законі із зазначенням дати « 01.10.24».
Не погодившись з діями щодо його мобілізації та із оскаржуваними наказами відповідачів, ОСОБА_1 звернувся за захистом власних прав та інтересів до суду з цим позовом.
Відмовляючи у задоволенні позовних суд першої інстанції виходив з того, що наявність у позивача права на відстрочку не є безумовним свідченням того, що таке право ним буде реалізовано. Позивач почав проходити військову службу за призовом під час мобілізації та набув статусу військовослужбовця. Діючим законодавством України не передбачено звільнення чи виключення з військової служби шляхом скасування наказу про призов. Цей наказ вже реалізований, та позивач був зарахований до військової частини та приступив до виконання службових обов'язків за посадою, а тому його скасування без прийняття відповідного рішення про звільнення з військової служби не відновить початковий стан і не призведе до захисту прав та інтересів позивача. Процедура призову військовозобов'язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною, тобто такою, що вже відбулася, а визнання процедури призову протиправною не спричинює відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу.
Колегія суддів погоджується з таким висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.
Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Згідно з вимогами ч.ч.1, 2 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі Закон № 2232-XII) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Згідно з ч. 9 ст. 1 Закону №2232-XII щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік; призовники - особи, які взяті на військовий облік; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
Відповідно до ч. 10 ст. 1 Закону № 2232-XII, громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані:
уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки;
прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів;
проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно;
проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов'язок у запасі;
виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Резервісти зобов'язані прибувати до військової частини, в якій вони проходять службу у військовому резерві, за викликом командира цієї військової частини.
Відповідно до вимог ч.1 ст.2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
За нормами ч.2 ст.2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України.
Відповідно до пункту 6 статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» розрізняють наступні види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
За приписами ст. 1 Закону України «Про оборону України» №1932-XII від 06.12.1991 р., особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022 р. (затвердженим Законом України №2102-ІХ від 24.02.2022 р.), введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався.
Указом Президента України «Про загальну мобілізацію» №69/2022 від 24.02.2022 р. (затвердженим Законом України №2105-ІХ від 03.03.2022 р.) постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
В подальшому строк дії воєнного стану в Україні продовжено та триває мобілізація.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» №389-VIII від 12.05.2015 р. (тут і далі в редакції на дату виникнення спірних правовідносин), воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Відповідно до п.2 ч. 1 ст. 37 Закону №2232-ХІІ, взяттю на військовий облік військовозобов'язаних у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідних підрозділах розвідувальних органів України підлягають громадяни України підлягають, крім іншого, військовозобов'язані, які прибули з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) України або з-за кордону на нове місце проживання.
Згідно з абзацами 1, 2 ч. 1 ст. 39 Закону №2232-ХІІ, призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов'язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації, незалежно від місця їх перебування на військовому обліку
Статтею 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» №3543-ХІІ від 21.10.1993 р. (далі - Закон №3543-ХІІ) (тут і далі в редакції на дату виникнення спірних правовідносин) визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Частиною 2 статті 4 Закону №3543-XII встановлено, що загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.
Статтею 22 Закону №3543-ХІІ визначені обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Зокрема, відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону №3543-XII, громадяни зобов'язані, окрім іншого, проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов'язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов'язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України - відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту). (абз. 1 ч. 5 ст. 22 Закону №3543-ХІІ).
Аналіз наведених положень законодавства свідчить, що громадяни проходять військову службу у Збройних Силах України в добровільному порядку або за призовом. Військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період, тобто період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, належить до військової служби за призовом.
Відповідно до пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №154 від 23.02.2022 р. (далі - Положення №154, тут і в подальшому в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
За змістом положень пункту 9 Положення №154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, зокрема:
ведуть військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»;
оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов'язаним та резервістам;
розглядають звернення військовослужбовців, працівників та членів їх сімей, а також громадян з питань, що належать до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також ведуть прийом громадян, які звертаються із зазначених питань, видають необхідні довідки та інші документи.
Так за Висновком військово-лікарської комісії позивача було піддано медичному огляду, та за результатами якого визнано придатним до військової служби.
Згідно з витягом з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 «Про призов резервістів і військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації» за №248 від 13.07.2024 р., молодшого сержанта ОСОБА_1 наказано призвати та направити для проходження військової служби під час мобілізації, в особливий період резервістів і військовозобов'язаних відповідно до поіменного списку резервістів і військовозобов'язаних, які призвані і відправлені в складі команди НОМЕР_1 .
Відповідно до витягу з наказу командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) за №123 від 13.07.2024 р., молодшого сержанта ОСОБА_1 , військовослужбовця, призваного на військову службу під час мобілізації з 13.07.2024 р. наказано зарахувати до списків особового складу, на всі види забезпечення, а на котлове забезпечення (продукти за каталогом) з 14.07.2024 р., призначити на посаду фельдшера евакуаційного відділення медичної роти, і вважати таким, що з 13.07.2024 р. справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов'язків за посадовою.
У подальшому згідно з витягом з наказу командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) за №171 від 28.08.2024 р., позивача, призначеного за наказом начальника Генерального штабу Збройних Сил України (по особовому складу) за №1107-РС від 24.08.2024 р. на посаду санітарного інструктора медичного пункту батальйону морської піхоти ВЧ НОМЕР_9 , наказано вважати таким, що справи та посаду здав і вибув до нового місця служби, виключено з 28.08.2024 р. зі списків особового складу частини та всіх забезпечення.
Надалі згідно з витягом із наказу командира ВЧ НОМЕР_2 (по стройовій частині) за №256 від 28.08.2024 р. (пункт 13) позивача було зараховано до списків ВЧ НОМЕР_2 та наказано вважати таким, що прийняв справи та посаду, а також наказано зарахувати на всі види забезпечення з 29.08.2024 р.
Ґрунтуючи позовні вимог позивач посилається на відсутність підстав для його призову на військову службу у зв'язку із наявністю у нього права на відстрочку, передбаченого ст. 23 Закону №3543.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 23 Закону №3543-ХІІ, призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають, зокрема, здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури.
Відповідно до ч. 7 ст. 23 Закону №3543-ХІІ, перевірка підстав щодо надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки.
Постановою Кабінету Міністрів України №560 від 16.05.2024 р. затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, який серед іншого визначає процедуру надання військовозобов'язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення (далі - Порядок №560).
Відповідно до п. 56 Порядку №560, відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Згідно з п. 57 Порядку № 560 для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі: голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу); члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров'я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).
Згідно з п. 58 Порядку №560, за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов'язаного підлягає обов'язковій реєстрації.
Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлятися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов'язаний має право на відстрочку з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (пункт 59 Порядку №560).
За правилами пункту 60 Порядку №560, комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.
Комісія зобов'язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв'язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.
У разі позитивного рішення військовозобов'язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6.
У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.
До ухвалення комісією рішення військовозобов'язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Відповідно до положень п.п. 8 п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1487 від 30.12.2022 р., призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, зазначених у статті 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», а також надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.04.2024 р. по справі №520/7954/22, де зазначено, що право на відстрочку від призову на військову службу повинно бути реалізоване військовозобов'язаним шляхом вчинення ним активних дій та оформлення його у відповідний спосіб уповноваженим органом, зокрема, районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки. При цьому реалізація такого права може бути здійснена лише до моменту набуття ним статусу військовослужбовця.
Вказаний вище висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, наведеною в постановах від 22.05.2023 р. по справі №260/1851/22, від 18.01.2024 р. у справі №280/6033/22.
Матеріали справи не містять доказів на підтвердження звернення позивача чи його представника до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки з заявами про надання відстрочки, або надання відстрочки від призову на військову служу у встановлений законодавством спосіб.
При цьому судом першої інстанції принагідно зауважено, що наявність у позивача права на відстрочку не є безумовним свідченням того, що таке право ним буде реалізовано.
За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач, будучи військовозобов'язаним, підлягав призову на військову службу під час мобілізації.
Надаючи оцінку вимогам позивача щодо визнання протиправними та скасування наказів командирів ВЧ НОМЕР_1 і ВЧ НОМЕР_2 суд першої інстанції вірно виходив з наступного.
Порушення порядку призову позивача на військову службу за мобілізацією не є взаємопов'язаним із діяннями командування військових частин щодо зарахування позивача до списків особового складу військових частин, а також виключення його з цих списків та переведення для проходження служби на новому місці.
Пунктом 19 частини 1 статті 4 КАС визначено, що індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
За владно-регулятивною природою всі юридичні акти поділяються на правотворчі, правотлумачні (правоінтерпретаційні) та правозастосовні. Нормативно-правові акти належать до правотворчих, а індивідуальні - до правозастосовних.
Індивідуально-правові акти, як результати правозастосування, адресовані конкретним особам, тобто є формально обов'язковими для персоніфікованих (чітко визначених) суб'єктів; містять індивідуальні приписи, у яких зафіксовані суб'єктивні права та/чи обов'язки адресатів цих актів; розраховані на врегулювання лише конкретної життєвої ситуації, а тому їх юридична чинність (формальна обов'язковість) вичерпується одноразовою реалізацією. Крім того, такі акти не можуть мати зворотної дії в часі.
В абзаці 4 пункту 1 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України №2-зп від 23.06.1997 р. у справі №3/35-313 вказано, що «… за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію».
У пункті 5 рішення Конституційного Суду України №9-рп/2008 від 22.04.2008 р. у справі №1-10/2008 вказано, що при визначенні природи «правового акта індивідуальної дії» правова позиція Конституційного Суду України ґрунтується на тому, що «правові акти ненормативного характеру (індивідуальної дії)» стосуються окремих осіб, «розраховані на персональне (індивідуальне) застосування» і після реалізації вичерпують свою дію.
Відповідно до приписів пунктів 4-7 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України №1153/2008 від 10.12.2008 р., громадяни, які вступили на військову службу за контрактом або за призовом, складають військову присягу на вірність Українському народу в порядку, визначеному Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України. Громадяни, які проходять військову службу, є військовослужбовцями Збройних Сил України (далі - військовослужбовці). Статус військовослужбовця підтверджується документом, що посвідчує особу. Форма та порядок його видачі встановлюються Міністерством оборони України.
Початок і закінчення проходження військової служби, строки військової служби, а також граничний вік перебування на ній визначено Законом №2232-XII. Військова служба закінчується в разі звільнення військовослужбовця з військової служби в запас або у відставку, загибелі (смерті), визнання судом безвісно відсутнім або оголошення померлим.
Частина 3 статті 24 Закону №2232-XII передбачає, що закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Відповідно до пункту 12 Положення №1153/2008 встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.
Право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з'єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.
З наведеного суд дійшов до висновку, що оскаржувані накази є актами індивідуальної дії, тобто актом одноразового застосування, станом на час вирішення справи такий вичерпав свою дію внаслідок мобілізації позивача та направлення його для проходження військової служби. Після видання спірних наказів виникли нові правовідносини проходження військової служби, особливості яких визначаються Законом №2232-XII та Положенням №1153/2008. Даними актами законодавства не передбачено звільнення з військової служби шляхом скасування наказів про призов.
У питанні скасування акту індивідуальної дії разового застосування, який вичерпав свою дію фактом його виконання, Верховний Суд має сталу та послідовну позицію, відповідно до якої такий акт не може бути скасованим після його виконання через порушення гарантій стабільності суспільних відносин та принципу правової визначеності (зокрема, таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 12.05.2021 р. у справі №9901/286/19, від 08.09.2021 р. у справі №816/228/17, Касаційний адміністративний суд у рішеннях від 14.07.2021 р. у справі №9901/96/21, від 27.10.2022 р. у справі №П/9901/97/21).
За таких обставин суд першої інстанції вірно зазначив, що скасування після їх реалізації та вичерпання своєї дії оскаржуваних позивачем актів індивідуальної дії про його призов та призначення до військової частини порушить стабільність публічно-правових відносин та принцип правової визначеності, при тому, що порушення порядку призову позивача на військову службу за мобілізацією не встановлено.
Відмовлячи у задоволенні позовних вимог щодо зобов'язання відповідача-3 розглянути рапорт позивача від 03.09.2024 р. про звільнення з військової служби та прийняти рішення, з урахуванням висновків суду, наведених у мотивувальній частині рішення суду, суд першої інстанції вірно врахував наступні обставини.
Так ОСОБА_1 перебував на військовій службі спочатку у ВЧ НОМЕР_1 , після чого проходив військову службу в складі ВЧ НОМЕР_2 .
Під час проходження військової служби у ВЧ НОМЕР_2 позивач звернувся до командира військової частини із письмовим рапортом від 03.09.2024 р., в якому просив звільнити його з військової служби, як незаконно призваного на військову службу під час мобілізації на особливий період. Посилаючись на положення п. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Вищезазначений рапорт зареєстровано у ВЧ НОМЕР_2 за вх. №4597/к від 28.09.2024 р. та згідно з наявної на ньому резолюції звільнення позивача зі служби «не погоджено» з приміткою про відсутність підстав для звільнення в Законі із зазначенням дати « 01.10.24».
Отже рапорт про звільнення з військової служби вже було розглянуто й у задоволенні цього рапорту відповідачем-3 відмовлено.
Позивач почав проходити військову службу за призовом під час мобілізації та набув статусу військовослужбовця.
При цьому, підстави для звільнення з військової служби військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період визначені частиною 4 статті 26 Закону №2232-ХІІ.
Отже, після видання спірного наказу виникли нові правовідносини проходження військової служби, особливості яких визначаються Законом №2232-ХІІ та Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України №1153/2008 від 10.12.2008 р.
Цими актами законодавства не передбачено звільнення чи виключення з військової служби шляхом скасування наказу про призов. Цей наказ вже реалізований, та позивач був зарахований до військової частини та приступив до виконання службових обов'язків за посадою, а тому його скасування без прийняття відповідного рішення про звільнення з військової служби не відновить початковий стан і не призведе до захисту прав та інтересів позивача, про які він просить у позові.
Також в контексті викладеного вище варто наголосити, що процедура призову військовозобов'язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною, тобто такою, що вже відбулася, а визнання процедури призову протиправною не спричинює відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу.
Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 05.02.2025 р. у справі №160/2592/23.
Колегія суддів при розгляді апеляційної скарги вказує на імперативні приписи ч. 5 ст. 242 КАС України, якими передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Викладені обставини свідчать про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Доводи викладені в апеляційній скарзі зводяться до переоцінки висновків, зроблених судом першої інстанції, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Керуючись п.1 ч. 1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 червня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення в повному обсязі.
В повному обсязі постанова складена 04 листопада 2025 року.
Головуючий - суддя Д.В. Чепурнов
суддя С.В. Сафронова
суддя С.М. Іванов