04 листопада 2025 року м. Дніпросправа № 280/2801/25
Суддя І інстанції - Богатинський Б.В.
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Чепурнова Д.В. (доповідач),
суддів: Іванова С.М., Сафронової С.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження у місті Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області
на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 16 червня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним адміністративним позовом в якому просила:
- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області № 930040117311 від 28 жовтня 2024 року щодо відмови в проведенні перерахунку пенсії за заявою ОСОБА_1 № 19242 від 21 жовтня 2024 року.
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити перерахунок пенсії відповідно до заяви ОСОБА_1 № 19242 від 21 жовтня 2024 року.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 16 червня 2025 року позов задоволено повністю.
Визнано протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області № 930040117311 від 28 жовтня 2024 року щодо відмови в проведенні перерахунку пенсії за заявою ОСОБА_1 № 19242 від 21 жовтня 2024 року.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити перерахунок пенсії відповідно до заяви ОСОБА_1 № 19242 від 21 жовтня 2024 року.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області подало апеляційну скаргу в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовної заяви відмовити у повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована помилковістю висновків суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог. Вказує на правомірність рішення № 930040117311 від 28 жовтня 2024 року про відмову в перерахунку позивачу пенсії по втраті годувальника з урахуванням довідки про заробітну плату №132 від 07.08.2024 року, оскільки в свідоцтві про смерть від 14.11.2006 НОМЕР_1 ім'я ОСОБА_2 (мати) не співпадає з ім'ям в довідці про заробітну плату - ОСОБА_3 .
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 16.05.2024 по справі №755/4158/24 встановлено факт, що ОСОБА_4 , 1932 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 є матір'ю, ОСОБА_1 (позивач).
Позивачу з 13.11.2006 призначена пенсія в разі втрати годувальника.
21.10.2024 позивач звернулася із заявою до територіальних органів Пенсійного фонду в Україні щодо перерахунку пенсії в разі втрати годувальника відповідно до Закону №1058-IV.
Заяву позивачки та долучені до заяви документи розглянуто за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області, за результатами якого прийнято рішення від 28.10.2024 № 930040117311 про відмову у проведені перерахунку пенсії. Відповідачем під час опрацювання документів, які додані до заяви про перерахунок пенсії, встановлено, що в свідоцтві про смерть від 14.11.20061- НОМЕР_2 матері позивача ОСОБА_2 , не співпадає з ім'ям в довідці про заробітну плату № 132 від 07.08.2024, виданої на ім'я ОСОБА_3 , в акті перевірки № 2600-1005-1/6374 від 15.10.2024, в довідці про заробітну плату зазначено ім'я годувальника - ОСОБА_3 .
Не погодившись з таким рішенням відповідача, позивач звернулась з цим позовом до суду.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскарженого рішення, виходить з наступного.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом (далі по тексту - Закон №1058).
Відповідно до статті 1 Закону №1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
За визначенням ч.1 ст.40 Закону №1058 для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року.
За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
Правила абзацу 5 частини 1 статті 40 Закону №1058 окреслюють, що заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
Апеляційний суд зазначає, що постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 року №22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 року №13-1), затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі по тексту - Порядок №22-1).
Відповідно до підпункту 3 пункту 2.1 Порядку №22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01 липня 2000 року (додатки 3, 4 до Положення).
За бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 1) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.
Згідно положень пункту 2.10 Порядку №22-1 довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.
З оскаржуваного рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області № 930040117311 від 28 жовтня 2024 року вбачається, що підставою для відмови в перерахунку позивачу пенсії по втраті годувальника стало те, що в свідоцтві про смерть від 14.11.2006 НОМЕР_1 ім'я ОСОБА_2 (мати) не співпадає з ім'ям в довідці про заробітну плату №132 від 07.08.2024 року - ОСОБА_3 .
Проналізувавши підстав для відмови у проведенні перерахунку пенсії позивача, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до пункту 26 Постанови Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 “Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» № 637 від 12.08.1993 року встановлено, що якщо ім'я, по батькові та прізвище, які зазначені в документі, що підтверджує стаж роботи, не збігаються з ім'ям, по батькові або прізвищем особи за паспортом громадянина України або свідоцтвом про народження, факт приналежності цього документа даній особі може бути встановлено у судовому порядку.
В свою чергу, рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 16 травня 2024 року у справі №755/4158/24 встановлений факт, що ОСОБА_2 ,1932 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є матір'ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки с. Кощіївка Фастівського району Київської обл.
При цьому, у вказаному рішення судом встановлено, що свідоцтвом про народження серія НОМЕР_3 , повторно випадним 05 травня 2023 року Дніпровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), підтверджується, що ІНФОРМАЦІЯ_3 в Київській обл., Фастівському районі, с. Кощіївка народилась ОСОБА_3 , батьками якої є ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , актовий запис №22. 09 листопада 1953 року було зареєстровано шлюб ОСОБА_5 , 1932 року народження, та ОСОБА_6 , 1932 року народження, прізвище після державної реєстрації якої - ОСОБА_7 , що підтверджується свідоцтвом про одруження.
Зазначеним рішенням також встановлено, що помилка в імені матері заявника обумовлена неправильним зазначенням її іменем в свідоцтві про одруження, що обумовило подальше документування останньої як ОСОБА_8 .
У такому випадку, на переконання колегії суддів, відсутні підстави вважати, що довідка про заробітну плату №132 від 07.08.2024 року стосується іншої особи, аніж померлого годувальника матері ОСОБА_1 .
Разом з тим, як правильно було встановлено судом першої інстанції, Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві було проведено перевірку достовірності документів, поданих для оформлення пенсії та складено акт №2600-1005-1/6374 від 15.10.2024 щодо перевірки довідки про заробітну плату для обчислення пенсії № 132 від 07.08.2024, за результатами якої розбіжностей з даними первинних документів не встановлено.
За наведених обставин, колегія суддів робить висновок щодо протиправності неврахування Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області поданої позивачем довідку про заробітну плату для обчислення пенсії, у зв'язку з чим, рішення № 930040117311 від 28 жовтня 2024 року щодо відмови в проведенні перерахунку пенсії за заявою ОСОБА_1 № 19242 від 21 жовтня 2024 року підлягає скасуванню.
Зважаючи на викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції повно з'ясовані обставин, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, відповідають обставинам справи, судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального права та норми процесуального права, а тому відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 325 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області - залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 16 червня 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
В повному обсязі постанова складена 04 листопада 2025 року.
Головуючий - суддя Д.В. Чепурнов
суддя С.М. Іванов
суддя С.В. Сафронова