30 жовтня 2025 року м. Дніпросправа № 340/2447/25
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Олефіренко Н.А. (доповідач),
суддів: Дурасової Ю.В., Божко Л.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Міністерству оборони України на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30.06.2025 ( суддя Сагун А.В.) в адміністративній справі №340/2447/25 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_3 в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_4 до Міністерства оборони України в особі комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум про визнання протиправним та скасування рішення, а також зобов'язання вчинити дії,-
Представник позивачів звернулась до суду з позовом в якому просить:
визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України, оформлене протоколом від 28 лютого 2025 року № 17/в, в частині відмови ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , та ОСОБА_3 в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_4 , у виплаті одноразової грошової допомоги в зв'язку з загибеллю (смертю) військовослужбовця ОСОБА_5 ;
зобов'язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , та ОСОБА_3 в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_4 одноразову грошову допомогу в зв'язку з загибеллю (смертю) військовослужбовця ОСОБА_5 .
В обґрунтування вимог зазначено про протиправність оскаржуваного рішення відповідача оскільки ОСОБА_5 помер у місці тимчасового розташування медичного пункту в місті Костянтинівка, Краматорського району, Донецької області; смерть настала внаслідок набряку легенів та атеросклеротичної хвороби серця не пов'язана з вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення, та не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, тому позивачі мають право на передбачену статтею 16 Закону №2011-XII одноразову грошову допомогу у зв'язку із смертю військовослужбовця Збройних Сил України, сержанта ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 під час проходження військової служби, у 500-кратному розмірі прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на відповідний бюджетний рік.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30 червня 2025 року позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Міністерства оборони України, оформлене протоколом від 28 лютого 2025 року № 17/в, в частині відмови ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , та ОСОБА_3 в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_4 , у виплаті одноразової грошової допомоги в зв'язку з загибеллю (смертю) військовослужбовця ОСОБА_5 .
Зобов'язано комісію Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, повторно розглянути заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , та ОСОБА_3 в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_4 , з доданими документами про призначення та виплату одноразової грошової допомоги в зв'язку з загибеллю (смертю) військовослужбовця ОСОБА_5 , з урахуванням висновків рішення суду.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги, апелянт посилається на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для розгляду справи, невідповідність висновків обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення правового спору.
В апеляційній скарзі зазначає, що відмовляючи позивачам у призначенні одноразової грошової допомоги, комісія Міністерства оборони України, посилаючись на положення статті 16-4 Закону №2011-ХІІ зазначило, що підставою для відмови у виплаті позивачам одноразової грошової допомоги, відповідач визначив факт виявлення у померлого ОСОБА_5 алкоголю в концентрації 0,66 проміле.
У відзиві позивачі просять залишити рішення суду першої інстанції без змін, відмовивши у задоволенні апеляційної скарги.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без виклику учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.
Колегією суддів з'ясовано, 28.08.2023 року приблизно о 20 годині 20 хвилин у місці тимчасового розташування медичного пункту в місті Костянтинівка, Краматорського району, Донецької області, а саме в тимчасовому помешканні військовослужбовців медичному пункту, в АДРЕСА_1 , виявлено тіло сержанта ОСОБА_5 , санітарного інструктора 2 механізованого батальйону без ознак насильницької смерті.
Згідно з лікарським свідоцтвом про смерть №295 від 30 серпня 2023 року Костянтинівського відділення Донецького обласного бюро судово-медичної експертизи, ІНФОРМАЦІЯ_2 сержант ОСОБА_5 помер в квартирі АДРЕСА_2 , причина смерті: набряк легенів та атеросклеротична хвороба серця ( а.с.23, 25-27).
Відповідно до копії Витягу з протоколу засідання ВЛК 18 Регіональної ВЛК, протокол №594 від 08.02.2024 року захворювання сержанта ОСОБА_5 , яке призвело до смерті пов'язане із захистом Батьківщини ( а.с.32).
За змістом листа в.о. зав. Костянтинівського відділення СМЕ від 02 лютого 2024 року було проведено судово-токсикологічне дослідження крові військовослужбовця ОСОБА_5 , 1979 року народження, виявлено етиловий спирт у концентрації 0,66 проміле ( а.с.90).
Позивачі звернулись до відповідача із заявами та доданими до них документами про нарахування та виплату одноразової грошової допомоги у розмірі та в порядку, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28 лютого 2022 року
Відповідно до витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 28 лютого 2025 року № 17/в батьку, матері, дружині та сину померлого сержанта ОСОБА_5 внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, було відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки на момент смерті ОСОБА_5 перебував у стані алкогольного сп'яніння, що підтверджено довідкою Костянтинівського відділення судово-медичної експертизи №31 від 02.02.2024 року ( а.с.33).
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, виходив з того, що позивачі мають право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із смертю їх чоловіка та батька, яка пов'язана з проходженням військової служби та не є наслідком дій, які містять ознаки адміністративного правопорушення, скоєних у стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння, а також на відшкодування моральної шкоди, що виникла внаслідок неправомірних дій відповідача щодо тривалої невиплати належної їм допомоги.
Водночас, суд першої інстанції вказав, що суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем. З цих підстав у задоволенні позову відмовлено.
Здійснюючи перегляд справи в апеляційному порядку в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів зазначає наступне.
Ключовим правовим питанням у справі є питання щодо наявності/відсутності підстав для виплати одноразової грошової допомоги членам сім'ї у разі загибелі військовослужбовця.
Що стосується права позивачів на одержання одноразової грошової допомоги, то колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, а доводи апеляційної скарги Міністерства оборони України відхиляє.
Статтею 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (Закон № 2011-XII) визначено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Дія цього Закону поширюється на членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти (пункт 2 частини першої статті 3 Закону № 2011-ХІІ).
Відповідно до частини першої статті 16 Закону № 2011-XII одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Згідно з положеннями пункту 1 частини другої статті 16 Закону № 2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема, загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби.
Відповідно до ст. 16-4 цього Закону призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста є наслідком:
а) вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення;
б) вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння;
в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом);
г) подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.
З матеріалів справи встановлено, що смерть ОСОБА_5 настала під час проходження ним військової служби. У висновку СМЕ від 02.02.2024 року лише констатовано що в крові військовослужбовця виявлено етиловий спирт у концентрації 0.66 проміле. Жодним доказом не підтверджено причинно-наслідкового зв'язку між причинами смерті та його станом алкогольного сп'яніння. Навпаки, доведено, що не зважаючи на вміст алкоголю в крові, смерть сержанта ОСОБА_5 настала внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, причина смерті: набряк легенів та атеросклеротична хвороба серця.
З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що допомога не призначається і не виплачується лише у випадку, якщо смерть військовослужбовця є наслідком вчинення активних дій самим військовослужбовцем, який знаходиться у стані алкогольного сп'яніння. Сам факт знаходження військовослужбовця у стані алкогольного/наркотичного сп'яніння на час настання смерті не є підставою для відмови у призначенні і виплаті одноразової грошової допомоги його членам сім'ї.
Аналогічно подібні ситуації вирішував Верховний Суд у постановах від 20.03.2018 (справи № 813/4502/17, справа № 817/867/17).
Таким чином, суд дійшов обґрунтованого висновку щодо необхідності скасування оскаржуваного Рішення.
Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Міністерству оборони України залишити без задоволення.
Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30.06.2025 в адміністративній справі №340/2447/25 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 30 жовтня 2025 року та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Повне судове рішення складено 04 листопада 2025 року.
Головуючий - суддя Н.А. Олефіренко
суддя Ю. В. Дурасова
суддя Л.А. Божко