31 жовтня 2025 року м. Дніпросправа № 160/6345/25
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Дурасової Ю.В.,
суддів: Лукманової О.М., Божко Л.А.,
перевіривши на відповідність вимогам Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2025 р. в адміністративній справі № 160/6345/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АНТІЛЛЕС» до відповідача Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, Державної податкової служби України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2025 року адміністративний позов задоволено.
Не погодившись з рішенням суду, 23.05.2025 Головне управління ДПС у Дніпропетровській області подало апеляційну скаргу.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 14.07.2025 року апеляційну скаргу повернуто заявнику.
28.08.2025 відповідач-1 через підсистему "Електронний суд" повторно подав апеляційну скаргу у цій справі.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 02.09.2025 року апеляційну скаргу залишено без руху та надано десятиденний строк, який обчислюється з дня отримання копії ухвали, для надання суду заяви про поновлення строку, в якій вказати інші підстави для поновлення строку; належним чином оформлений документ про сплату судового збору.
На виконання вказаної ухвали до суду апеляційної інстанції від скаржника надійшли: заява про поновлення строку на апеляційне оскарження та клопотання про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги в частині судового збору. У період з 15.09.2025 до 29.09.2025 судді Божко Л.А. та Лукманова О.М., які входять до складу суду, перебували у відпустці.
У період з 16.10.2025 до 29.10.2025 суддя Дурасова Ю.В. перебувала у відпустці.
Розглянувши заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, колегія суддів апеляційного суду зазначає про наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Проте, за приписами ч. 2 ст. 295 КАС України цей строк може бути поновлений з урахуванням дати отримання судового рішення.
Оскаржене рішення ухвалено судом 30.04.2025 року. Повний текст судового рішення складений 30.04.2025.
Враховуючи вищезазначені обставини та норми чинного процесуального законодавства, апеляційну скаргу на рішення суду від 30.04.2025 року подано з пропуском встановленого ч. 1 ст. 295 КАС України строку, оскільки апеляційна скарга подана 28.08.2025, а встановлений законом тридцятиденний строк подання апеляційної скарги на зазначене рішення, який обчислюється з дня складення повного судового рішення, сплинув 30.05.2025.
В апеляційній скарзі скаржник вказує, що звертався з апеляційною скаргою на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.04.2025 року в межах строку на апеляційне оскарження. Проте судом апеляційної інстанції зазначена скарга була повернута апелянту.
Розглянувши вказане клопотання, приходжу до висновку про безпідставність та необґрунтованість останнього, з огляду на наступне.
У пункті 74 рішення Європейського Суду з прав людини "Лелас проти Хорватії" Суд звертав увагу на те, що "держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов'язків. Іншими словами, ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу".
У справі "Рисовський проти України" Європейський Суд з прав людини "... підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок … і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси…".
Тобто, виходячи з принципу "належного урядування", державні органи загалом, і податкові органи зокрема, зобов'язані діяти вчасно та в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок особи, яка діяла добросовісно (у даному випадку - за рахунок зацікавленої особи у зв'язку з порушенням принципу остаточності судового рішення, прийнятого на користь останнього).
Крім того, відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі", "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.
Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 "Інші поточні платежі", розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.
Після прийняття Закону про Державний бюджет України на поточний бюджетний період до затвердження в установлений законодавством термін бюджетного розпису на поточний рік в обов'язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення).
У пункті 45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ (далі - Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228, зазначено, що під час складання на наступний рік розписів відповідних бюджетів, кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету та планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів) і помісячних планів використання бюджетних коштів враховуються обсяги здійснених видатків і наданих кредитів з бюджету згідно з тимчасовими розписами відповідних бюджетів та тимчасовими кошторисами, тимчасовими планами використання бюджетних коштів і тимчасовими помісячними планами використання бюджетних коштів.
З урахуванням наведеного та беручи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, вважаю, що обставини, пов'язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору тощо, не є поважною підставою при вирішенні питання про поновлення строку апеляційного оскарження.
Також, слід зазначити, що частиною 2 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Положення частини 8 статті 169 КАС України встановлюють, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
З аналізу зазначених правових норм вбачається про можливість повторного подання апеляційної скарги лише в межах строку на апеляційне оскарження судового рішення.
Апеляційний суд зауважує, що оскаржене рішення ухвалено судом 30.04.2025 року. Повний текст судового рішення складений 30.04.2025.
Отже, строк подання апеляційної скарги спливав 30.05.2025.
З первинною апеляційною скаргою скаржник звернувся 23.05.2025, тобто за 7 днів до спливу строку на апеляційне оскарження.
Ухвала суду апеляційної інстанції від 14.07.2025 про повернення первинної апеляційної скарги у даній справі, доставлена скаржнику в електронний кабінет 18.08.2025.
Враховуючи те, що первинна апеляційна скарга була подана відповідачем за 7 днів до спливу строку на апеляційне оскарження, тому, отримавши 18.08.2025 копію ухвали про повернення апеляційної скарги, скаржник повинен був протягом 7 днів повторно подати апеляційну скаргу, а саме до 25.08.2025.
Разом з тим, остання апеляційна скарга була подана лише 28.08.2025, що, в свою чергу, не може вважатись добросовісним використанням належних процесуальних прав та неухильним виконанням процесуальних обов'язків.
При цьому на момент подачі повторної апеляційної скарги оскаржене рішення набрало законної сили, у зв'язку з чим заявник апеляційної скарги має навести чіткі та обґрунтовані поважні причини пропуску ними строку на апеляційне оскарження рішення суду, які б виправдовували втручання у принцип res judicata (принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами).
Також в заяві скаржник вказує, що первинна апеляційна скарга була подана ним у встановлений законом строк.
З цього приводу колегія суддів зауважує, що хоч повернення апеляційної скарги не позбавляє особу права повторно звернутися з апеляційною скаргою, проте строки на апеляційне оскарження автоматично не можуть бути поновленими.
Вчасна первинна подача апеляційної скарги не означає, що після її повернення повторне звернення до суду можливе у будь-який довільний строк, без дотримання часових рамок, встановлених процесуальним законом, оскільки в такому разі порушуватиметься принцип юридичної визначеності.
Строк на апеляційне оскарження передбачений статтею 295 КАС України, і цей строк не зупиняється у зв'язку із залишенням без руху, поверненням апеляційної скарги, а також його відлік не підлягає обрахуванню від дати вручення копій ухвал про залишення без руху та повернення первинної апеляційної скарги.
Відтак, зазначені відповідачем обставини про поновлення строку на подання апеляційної скарги є необґрунтованим та безпідставними, а тому останні не можуть свідчити про поважність підстав його пропуску.
Розглянувши клопотання про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги в частині судового збору, яке обгрунтоване відсутністю коштів, необхідних для такої сплати, а також тим, що судові витрати не повинні бути перешкодою вільному доступу до правосуддя, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до приписів ст. 121 КАС України, пропущений з поважних причин процесуальний строк встановлений судом може бути продовжений судом, який його встановив за клопотанням особи, яка бере участь у справі.
Суд може продовжений встановлений ним строк лише в разі наявності поважних підстав.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 року у справі “Креуз проти Польщі» “право на суд» не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, у тому числі фінансовими.
Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 “Інші поточні платежі», розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.
Після прийняття Закону про Державний бюджет України на поточний бюджетний період до затвердження в установлений законодавством термін бюджетного розпису на поточний рік в обов'язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення).
У пункті 45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228, зазначено, що під час складання на наступний рік розписів відповідних бюджетів, кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету та планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів) і помісячних планів використання бюджетних коштів враховуються обсяги здійснених видатків і наданих кредитів з бюджету згідно з тимчасовими розписами відповідних бюджетів та тимчасовими кошторисами, тимчасовими планами використання бюджетних коштів і тимчасовими помісячними планами використання бюджетних коштів.
Таким чином, особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов'язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо оплати судового збору.
Разом з тим, податковим органом не надано жодних доказів які б підтверджували сукупність послідовних та регулярних дій спрямованих на отримання достатнього для сплати судового збору у даній справі фінансування з Державного бюджету України.
З урахуванням наведеного та беручи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, колегія суддів вважає, що обставини, пов'язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору тощо, не є поважною причиною при вирішенні питання про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги.
Отже, колегія суддів приходить висновку про відмову у задоволенні клопотання про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги в частині судового збору.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Враховуючи те, що наведені апелянтом підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними, у відкритті апеляційного провадження у цій справі необхідно відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 299, 325, 328, 329 КАС України, суд
Визнати неповажними підстави для поновлення строку, наведені Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області.
У задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги в частині судового збору- відмовити.
У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2025 р. в адміністративній справі № 160/6345/25 відмовити.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту підписання суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів в порядку, встановленому ст. 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Ю. В. Дурасова
суддя О.М. Лукманова
суддя Л.А. Божко