05 листопада 2025 р.Справа № 645/6682/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Спаскіна О.А.,
Суддів: Присяжнюк О.В. , Любчич Л.В. ,
за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Департаменту патрульної поліції на рішення Немишлянського районного суду міста Харкова від 18.09.2025, головуючий суддя І інстанції: Ульяніч І.В., бул. Б.Хмельницького, 32/38, м. Харків, Харківська, 61099, повний текст складено 23.09.25 року по справі № 645/6682/24
за позовом ОСОБА_1
до Департаменту патрульної поліції
про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справах про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місце проживання та території,
ОСОБА_1 звернулась до Немишлянського районного суду м.Харкова з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції, в якому просила скасувати постанову серії 2АВ №00017052 від 30.05.2022 року, постанову серії 2АВ №00768293 від 27.07.2022 року, постанову серії 2АВ №01200980 від 14.09.2022 року, постанову серії 2АВ №01200981 від 14.09.2022 року, постанову серії 3АВ №03005587 від 05.08.2023 року та закрити провадження по справі.
Рішенням Немишлянського районного суду м.Харкова від 18.09.2025 адміністративний позов задоволено.
Поновлено строк на оскарження постанов про накладення адміністративного стягнення.
Скасовано постанову поліцейського Департаменту патрульної поліції Суржок Миколи Миколайовича, про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, серії 2АВ №00017052 від 30 травня 2022 року відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 122 КУпАП, у вигляді штрафу в розмірі 340,00 гривень.
Скасовано постанову інспектора Департаменту патрульної поліції Накопюк Ігоря В'ячеславовича, про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, серії 2АВ №00768293 від 27 липня 2022 року відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 122 КУпАП, у вигляді штрафу в розмірі 340,00 гривень.
Скасовано постанову інспектора Департаменту патрульної поліції Міщанин Оксани Михайлівни, про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, серії 2АВ №01200980 від 14 вересня 2022 року відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 122 КУпАП, у вигляді штрафу в розмірі 340,00 гривень.
Скасовано постанову поліцейського Департаменту патрульної поліції Мінченко Сергія Олеговича, про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, серії 2АВ №01200981 від 14 вересня 2022 року відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 122 КУпАП, у вигляді штрафу в розмірі 340,00 гривень.
Скасовано постанову інспектора Департаменту патрульної поліції Бойко Аліни Володимирівни, про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, серії 3АВ №03005587 від 05 серпня 2023 року відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 122 КУпАП, у вигляді штрафу в розмірі 340,00 гривень.
Закрито провадження по справам про адміністративне правопорушення за ст. 122 ч. 1 КУпАП відносно ОСОБА_1 .
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань з Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 3028,00 гривні.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що матеріали справи не містять доказів дотримання умов звільнення позивачки від адміністративної відповідальності, які передбачені вищенаведеними положеннями статті 279-3 КУпАП. Тому виключно позивачка є особою, яка може нести адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому наполягав на законності спірного рішення та просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі, посилаючись на мотиви та доводи, викладені в апеляційній скарзі.
Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти апеляційної скарги та зазначив, що рішення суду першої інстанції є правомірним та обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачає.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що 30.05.2022 року поліцейським ДПП Суржок М.М. винесено Постанову серії 2АВ № 00017052 від 30.05.2022 року, відповідно до якої 28.05.2022 о 10 год. 13 хв., за адресою М-06 Київ - Чоп 394+318, було зафіксовано транспортний засіб MAZDA CX-5, AX7037НВ, зазначено, що особа, яка керувала транспортним засобом, перевищила встановлені обмеження швидкості руху транспортних засобів на 32 км/год, чим порушила пункт 12.9 (6) Правил дорожнього руху України, відповідальність за яке передбачено ч. 1 ст. 122 КУпАП. Притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та накладено штраф у розмірі 340,00 грн.
Крім того, 27.07.2022 року інспектором ДПП Накопюк І.В. винесено постанову 2АВ № 00768293 від 27.07.2022 року, відповідно до якої 27.07.2022 о 20 год. 11 хв., за адресою М-06 Київ - Харків - Довжанський 324+515, було зафіксовано транспортний засіб MAZDA CX-5, AX7037HB, зазначено, що особа, яка керувала транспортним засобом, перевищила встановлені обмеження швидкості руху транспортних засобів на 29 км/год, чим порушила пункт 12.9 (б) Правил дорожнього руху України, відповідальність за яке передбачено ч. 1 ст. 122 КУпАП. Притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та накладено штраф у розмірі 340,00 грн.
Крім того, 14.09.2022 року інспектором ДПП Міщанин О.М. винесено постанову 2АВ № 01200980 від 14.09.2022 року, відповідно до якої 14.09.2022 о 22 год. 32 хв., за адресою Р01 Київ - Обухів 3+461, було зафіксовано транспортний засіб MAZDA CX-5, AX7037НВ, зазначено, що особа, яка керувала транспортним засобом, перевищила встановлені обмеження швидкості руху транспортних засобів на 38 км/год, чим порушила пункт 12.9 (б) Правил дорожнього руху України, відповідальність за яке передбачено ч. 1 ст. 122 КУпАП. Притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та накладено штраф у розмірі 340,00 грн.
Крім того, 14.09.2022 року поліцейським ДПП Мінченко С.О. винесено постанову серії 2АВ № 01200981 від 14.09.2022 року, відповідно до якої 14.09.2022 о 22 год. 33 хв., за адресою м. Київ, Столичне шосе, 58, було зафіксовано транспортний засіб MAZDA CX-5, AX7037НВ, зазначено, що особа, яка керувала транспортним засобом, перевищила встановлені обмеження швидкості руху транспортних засобів на 31 км/год, чим порушила пункт 12.9 (6) Правил дорожнього руху України, відповідальність за яке передбачено ч. 1 ст. 122 КУпАП. Притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та накладено штраф у розмірі 340,00 грн.
Також, 05.08.2023 року інспектором ДПП Бойко А.В. винесено постанову серії ЗАВ № 03005587 від 05.08.2023 року, відповідно до якої 05.08.2023 о 16 год. 01 хв., за адресою М06 Київ - Чоп 97+297, було зафіксовано транспортний засіб MAZDA CX-5, AX7037HB, зазначено, що особа, яка керувала транспортним засобом, перевищила встановлені обмеження швидкості руху транспортних засобів на 27 км/год, чим порушила пункт 12.9 (6) Правил дорожнього руху України, відповідальність за яке передбачено ч. 1 ст. 122 КУпАП. Притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та накладено штраф у розмірі 340,00 грн.
Позивач, не погоджується з постановами по справі про адміністративні правопорушення, з підстав, що вона не керувала транспортним засобом та не мала можливості вчинити зазначені адміністративні правопорушення, оскільки на час вчинення правопорушень перебувала за кордоном, оскаржила їх в судовому порядку.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що в діях позивача відсутній складу адміністративного правопорушення, зазначеного в постановах серії 2АВ №00017052 від 30.05.2022 року, серії 2АВ №00768293 від 27.07.2022 року, серії 2АВ №01200980 від 14.09.2022 року, серії 2АВ №01200981 від 14.09.2022 року, серії 3АВ №03005587 від 05.08.2023 року.
Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху зазначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Відповідно до п. 12.9 ПДР України забороняється перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4, 12.5, 12.6 та 12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31 або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту «й» пункту 30.3 цих Правил.
Згідно з ч. 1 ст. 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно зі ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
В силу п. 1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею ст. 251 КУпАП визначено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Отже, доказами є фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення.
В силу ст. 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху повинна містити, у тому числі, відомості про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис.
Відповідно до ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію», що діяла на момент винесення оскаржуваної постанови, поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціальне програмне забезпечення: 1) фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень; 2) технічні прилади та технічні засоби з виявлення радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз; 3) безпілотні повітряні судна та спеціальні технічні засоби протидії їх застосуванню; 4) спеціальні технічні засоби перевірки на наявність стану алкогольного сп'яніння; 5) спеціалізоване програмне забезпечення для здійснення аналітичної обробки фото- і відеоінформації, у тому числі для встановлення осіб та номерних знаків транспортних засобів.
Технічні прилади та технічні засоби, передбачені пунктами 1 і 2 цієї частини, поліція може закріплювати на однострої, у/на безпілотних повітряних суднах, службових транспортних засобах, суднах чи інших плавучих засобах, у тому числі тих, що не мають кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, які свідчать про належність до поліції, а також монтувати/розміщувати їх по зовнішньому периметру доріг і будівель.
Так, положення зазначеного Закону надають право поліції використовувати інформацію відеозапису та фотокартки в якості речових доказів наявності або відсутності факту правопорушення.
Із матеріалів справи встановлено, що 30.05.2022 року поліцейським ДПП Суржок М.М. винесено Постанову серії 2АВ № 00017052 від 30.05.2022 року, відповідно до якої 28.05.2022 о 10 год. 13 хв., за адресою М-06 Київ - Чоп 394+318, було зафіксовано транспортний засіб MAZDA CX-5, AX7037НВ, зазначено, що особа, яка керувала транспортним засобом, перевищила встановлені обмеження швидкості руху транспортних засобів на 32 км/год, чим порушила пункт 12.9 (6) Правил дорожнього руху України, відповідальність за яке передбачено ч. 1 ст. 122 КУпАП. Притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та накладено штраф у розмірі 340,00 грн.
Крім того, 27.07.2022 року інспектором ДПП Накопюк І.В. винесено постанову 2АВ № 00768293 від 27.07.2022 року, відповідно до якої 27.07.2022 о 20 год. 11 хв., за адресою М-06 Київ - Харків - Довжанський 324+515, було зафіксовано транспортний засіб MAZDA CX-5, AX7037HB, зазначено, що особа, яка керувала транспортним засобом, перевищила встановлені обмеження швидкості руху транспортних засобів на 29 км/год, чим порушила пункт 12.9 (б) Правил дорожнього руху України, відповідальність за яке передбачено ч. 1 ст. 122 КУпАП. Притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та накладено штраф у розмірі 340,00 грн.
Крім того, 14.09.2022 року інспектором ДПП Міщанин О.М. винесено постанову 2АВ № 01200980 від 14.09.2022 року, відповідно до якої 14.09.2022 о 22 год. 32 хв., за адресою Р01 Київ - Обухів 3+461, було зафіксовано транспортний засіб MAZDA CX-5, НОМЕР_1 , зазначено, що особа, яка керувала транспортним засобом, перевищила встановлені обмеження швидкості руху транспортних засобів на 38 км/год, чим порушила пункт 12.9 (б) Правил дорожнього руху України, відповідальність за яке передбачено ч. 1 ст. 122 КУпАП. Притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та накладено штраф у розмірі 340,00 грн.
Крім того, 14.09.2022 року поліцейським ДПП Мінченко С.О. винесено постанову серії 2АВ № 01200981 від 14.09.2022 року, відповідно до якої 14.09.2022 о 22 год. 33 хв., за адресою м. Київ, Столичне шосе, 58, було зафіксовано транспортний засіб MAZDA CX-5, AX7037НВ, зазначено, що особа, яка керувала транспортним засобом, перевищила встановлені обмеження швидкості руху транспортних засобів на 31 км/год, чим порушила пункт 12.9 (6) Правил дорожнього руху України, відповідальність за яке передбачено ч. 1 ст. 122 КУпАП. Притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та накладено штраф у розмірі 340,00 грн.
Також, 05.08.2023 року інспектором ДПП Бойко А.В. винесено постанову серії ЗАВ № 03005587 від 05.08.2023 року, відповідно до якої 05.08.2023 о 16 год. 01 хв., за адресою М06 Київ - Чоп 97+297, було зафіксовано транспортний засіб MAZDA CX-5, AX7037HB, зазначено, що особа, яка керувала транспортним засобом, перевищила встановлені обмеження швидкості руху транспортних засобів на 27 км/год, чим порушила пункт 12.9 (6) Правил дорожнього руху України, відповідальність за яке передбачено ч. 1 ст. 122 КУпАП. Притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та накладено штраф у розмірі 340,00 грн.
Разом з тим, із спірних постанов, не видається можливим встановити особу, що безпосередньо керувала транспортним засобом.
Під час розгляду справи судом першої інстанції свідок ОСОБА_2 у судовому засіданні підтвердив, що дійсно в квітні 2022 року позивач ОСОБА_1 виїхала за кордон, ключі та технічний паспорт від автомобіля MAZDA CX-5, НОМЕР_2 , належного позивачу, передала його колишній дружині. Будь-яким чином передачу права керування автомобілем не оформлювала. Зазначеним автомобілем керував він та його колишня дружина. Зазначив, що адміністративні правопорушення на вказаному автомобілі вчиняв він або його колишня дружина. В судовому засіданні визнав, що вчиняв адміністративні правопорушення зазначені в постановах, оплатив усі зазначені в постановах штрафи.
Приміткою до ст. 122 КУпАП передбачено, що суб'єктом правопорушення в цій статті є особа, яка керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення, а в разі вчинення передбачених частинами першою - третьою цієї статті правопорушень у виді перевищення обмеження швидкості руху транспортних засобів, проїзду на заборонний сигнал регулювання дорожнього руху, порушення правил зупинки, стоянки, а також установленої для транспортних засобів заборони рухатися смугою для маршрутних транспортних засобів, тротуарами чи пішохідними доріжками, виїзду на смугу зустрічного руху, якщо зазначене правопорушення зафіксовано в автоматичному режимі, а також у разі порушення правил зупинки, стоянки транспортних засобів, якщо зазначене правопорушення зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), - відповідальна особа, зазначена у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України.
У разі внесення змін до постанови про накладення адміністративного стягнення з підстав, встановлених абзацом третім частини першої статті 279-3 цього Кодексу, суб'єктом цього правопорушення може бути особа, яка керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення, зафіксованого в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису).
Відповідно до ст. 14-2 КУпАП, адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису) (за допомогою технічних засобів, що дають змогу здійснювати фотозйомку або відеозапис та функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу, - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відсутні на момент запиту відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.
Відповідальна особа, зазначена у частині першій цієї статті, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України, звільняється від відповідальності за адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), у випадках, передбачених статтею 279-3 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 279-3 КУпАП, відповідальна особа, зазначена у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України, звільняється від адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), якщо протягом 20 календарних днів з дня вчинення відповідного правопорушення або з дня набрання постановою по справі про адміністративне правопорушення законної сили:1) ця особа надала документ, який підтверджує, що до моменту вчинення правопорушення транспортний засіб вибув з її володіння внаслідок протиправних дій інших осіб, або щодо протиправного використання іншими особами номерних знаків, що належать її транспортному засобу; 2) особа, яка керувала транспортним засобом на момент вчинення зазначеного правопорушення, звернулася особисто до органу (посадової особи), уповноваженого розглядати справи про адміністративні правопорушення, із заявою про визнання зазначеного факту адміністративного правопорушення та надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності, а також надала документ (квитанцію) про сплату відповідного штрафу.
При цьому, доказів вибуття із володіння позивачем зазначеного транспортного засобу не надано.
Судовим розглядом встановлено та не заперечувалось позивачем, що саме ОСОБА_1 є власником автомобіля MAZDA CX-5, державний номерний знак НОМЕР_1 .
Разом з цим, з показань свідока ОСОБА_2 встановлено, що він звертався в квітні 2024 року до УПП із заявою про вчинення ним адміністративного правопорушення, але це звернення було після набрання постановою чинності та йому відмовили у переведенні постанови на його ім'я.
З відзиву на позовну заяву, вбачається, що в ДПП були розглянуті заяви ОСОБА_2 від 02.04.2024 та надано відповідь за вих.№Є-2830,Є-2831/41/47/03-2024 від 11.04.2024. Заявника було повідомлено про те, що постанови від 14.09.2022 серії 2АВ №№01200980,01200981 набрали законної сили 14.11.2022, а заяви про зміну суб'єкта правопорушення зареєстровані в УПП в Харківській області ДПП 02.04.2024, а тому підстави для зміни суб'єкта правопорушення відсутні, виходячи з вимог п. 10 Порядку звернення особи, яка допустила адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, до уповноваженого підрозділу Національної поліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 листопада 2017 року № 833 (далі - Порядок).
Таким чином, колегія суддів відмічає, що у ході судового розгляду справи встановлено наявність доказів вчинення ОСОБА_2 дій в порядку, визначеному п. 2 ч. 1 ст. 279-3 КУпАП, але відповідачем не було змінено суб'єкта правопорушення, оскільки особа, яка керувала транспортним засобом звернулась після спливу 20-ти денного строку з дня набрання постановами законної сили.
Втім, колегією суддів вважає слушними доводи позивача стосовно того, що ОСОБА_1 є власником транспортного засобу, однак керування транспортним засобом здійснювала інша особа - ОСОБА_2 , що, на думку позивача, виключає можливість притягнення її до адміністративної відповідальності.
Також, Верховний Суд в складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду 26 квітня 2018 року висловив правову позицію в постанові по справі № 338/1/17, згідно якої постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення. Тому, посилання на неї як на беззаперечний доказ вчинення ним правопорушення є помилковим, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Салабіаку проти Франції» від 7 жовтня 1988 року зазначив, що тягар доведення вини покладається на обвинувачення і будь-які сумніви повинні бути на користь обвинуваченого. З метою судового переслідування необхідно приєднати до справи достатньо доказів для засудження обвинуваченого.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
В силу статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Водночас, судовим розглядом встановлено, що позивач є власником транспортного засобу «MAZDA CX-5, AX7037HB», згідно Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, 09.04.2022 року виїхала за межі території України та відомостей про її повернення матеріали справи не містять. З показань свідка ОСОБА_2 встановлено, що він керував зазначеним транспортним засобом, вчиняв адміністративні правопорушення та оплатив усі штрафи, що підтверджується копіями наданих до справи квитанцій.
Тобто, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що адміністративні правопорушення не були вчиненні позивачем ОСОБА_1 , яка була притягнута до адміністративної відповідальності за перевищення встановленого обмеження швидкості руху транспортних засобів.
З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, про відсутність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, зазначеного в постановах серії 2АВ №00017052 від 30.05.2022 року, серії 2АВ №00768293 від 27.07.2022 року, серії 2АВ №01200980 від 14.09.2022 року, серії 2АВ №01200981 від 14.09.2022 року, серії 3АВ №03005587 від 05.08.2023 року.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Суд наголошує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі Серявін та інші проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі Трофимчук проти України ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи.
Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у цьому судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків рішення суду першої інстанції не спростовують.
За правилами частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та свідчать про незгоду із правовою оцінкою суду першої інстанції обставин справи, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.
Таким чином, колегія суддів, згідно ст. 316 КАС України вирішила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 270-272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції залишити без задоволення.
Рішення Немишлянського районного суду міста Харкова від 18.09.2025 по справі №645/6682/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя О.А. Спаскін
Судді О.В. Присяжнюк Л.В. Любчич
Повний текст постанови складено 05.11.2025 року