05 листопада 2025 р. Справа № 520/35046/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Макаренко Я.М.,
Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.05.2025, головуючий суддя І інстанції: Бадюков Ю.В., м. Харків, по справі № 520/35046/24
за позовом ОСОБА_1
до Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області (далі - відповідач) в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Аварійно - рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати доходу згідно Постанови Кабінету Міністрів №159 від 21.02.2001 року «Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати», у зв'язку з несвоєчасною сплатою індексації грошового забезпечення;
- зобов'язати Аварійно - рятувальний загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату, за несвоєчасну виплату індексації грошового забезпечення, компенсації втрати частини доходу за період з 01.01.2016 по 21.11.2024 згідно Постанови Кабінету Міністрів №159 від 21.02.2001 року «Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати».
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 01.05.2025 року задоволено позов ОСОБА_1 до Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Визнано протиправною бездіяльність Аварійно - рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати доходу згідно Постанови Кабінету Міністрів №159 від 21.02.2001 року “Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати», у зв'язку з несвоєчасною сплатою індексації грошового забезпечення.
Зобов'язано Аварійно - рятувальний загін спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату, за несвоєчасну виплату індексації грошового забезпечення, компенсації втрати частини доходу за період з 01.01.2016 по 21.11.2024 згідно Постанови Кабінету Міністрів №159 від 21.02.2001 року “Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати».
Не погодившись з вказаним рішенням Аварійно - рятувальним загоном спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області було подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм процесуального та матеріального права, просить рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.05.2025 року скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що необхідною умовою для звернення до суду з позовом про компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їхньої виплати є звернення особи до підприємства, установи або організації із заявою про виплати відповідної компенсації на підставі ЗУ №2050 та Порядку №159. А оскільки, на думку відповідача, адвокатський запит про надання інформації, не є тотожнім заяві про виплату позивачу компенсації втрати частини доходу, то позивач не набув права на звернення до суду з позовом про зобов'язання у судовому порядку виплатити відповідну компенсацію.
Згідно зі статтею 304 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження.
Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Згідно з ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З огляду на норми частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що позивач проходив службу в Аварійно-рятувальному загоні спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області.
Наказом Головного управління ДСНС України у Харківській області від 02.12.2020 № 351 (витяг з наказу додається) підполковника служби цивільного захисту ОСОБА_1 у порядку просування по службі призначено на посаду заступника начальника відділу планування, аналітичного та документального забезпечення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області.
У зв'язку із переведенням по службі, відповідно до вимог розділу ХХХІ Інструкції № 643, 03.12.2020 позивачу був виданий грошовий атестат № 17, який міститься у відзиві на позовну заяву. У пункті 1 вказаного атестату зазначено найменування органу управління (підрозділу), який видав атестат - Аварійно-рятувальний загін спеціального призначення ГУ ДСНС України у Харківській області та зазначено підставу його видачі - у зв'язку з переведенням по службі.
Наказом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області від 01.03.2021 № 72 Позивача було звільнено зі служби цивільного захисту, з посади заступника начальника відділу планування, аналітичного та документального забезпечення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області.
У зв'язку із звільненням зі служби цивільного захисту, відповідно до вимог розділу ХХХІ Інструкції № 643, 02.03.2021 позивачу був виданий грошовий атестат № 14, який міститься у відзиві на позовну заяву. У пункті 1 вказаного атестату зазначено найменування органу управління (підрозділу), який видав атестат - ГУ ДСНС України у Харківській області та зазначено підставу його видачі - у зв'язку зі звільненням на пенсію.
Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати індексації грошового забезпечення, звернувся до суду позовом.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 25.07.2024 року по справі № 520/12149/24 зобов'язано Аварійно-рятувальний загін спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період 01.01.2016 року -28.02.2018 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін - січень 2008 року та зобов'язано Аварійно-рятувальний загін спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період 01.03.2018р.-30.09.2019р. відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003р. №1078 з урахуванням висновків суду у даній справі.
21.11.2024 року відповідачем на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.07.2024 року по справі № 520/12149/24 виплачено на користь позивача індексацію грошового забезпечення у сумі 117 895,94 грн, що підтверджується випискою з банківського рахунку.
Представником позивача 22.11.2024 року було направлено відповідачу адвокатський запит щодо нарахування та виплати позивачу компенсації втрати частини доходу.
Аварійно-рятувальний загін спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області надіслав відповідь у вигляді листа № 65800-1-1563/65800-11 на адвокатський запит представника позивача від 22.11.2024 року щодо нарахування та виплати позивачу компенсації втрати частини доходу, яким відмовив у нарахуванні та виплаті такої компенсації, оскільки на момент звільнення зі служби ОСОБА_1 проходив службу в ГУ ДСНС України в Харківській області.
Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати компенсації втрат доходів у зв'язку із порушенням термінів виплати у належному розмірі індексації грошового забезпечення, звернувся з даним позовом до суду.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції в частині задоволення позовних вимог виходив з того, що згідно з статтею 3 Закону України №2050-III передбачено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але невиплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться). Згідно з положеннями статті 4 Закону України №2050-III виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Також, суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідачем не доведено факт нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Питання, пов'язані із здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані нормами Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2011 № 159.
Відповідно до положень статті 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ (далі Закон № 2050-III) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Згідно з положеннями статті 2 Закону № 2050-III компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі необхідно розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема сума індексації грошових доходів громадян (абзац шостий частина друга статті 2 Закону № 2050-III).
Статтею 3 Закону № 2050-III передбачено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але невиплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Згідно з положеннями статті 4 Закону № 2050-III виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
З метою реалізації Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 21.02.2001 № 159, якою затверджено Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі Порядок № 159).
Пунктами 2, 3 Порядку № 159 передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01 січня 2001 року.
Компенсації підлягають такі грошові доходи, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру:
- пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат);
- соціальні виплати (допомога сім'ям з дітьми, державна соціальна допомога інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, допомога дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності, тощо);
- стипендії;
- заробітна плата (грошове забезпечення);
- сума індексації грошових доходів громадян;
-суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
- суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.
Згідно з п. 4 Порядку № 159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації
обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за
період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін
у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не
включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються
Держстатом.
Системний аналіз даних положень дає змогу дійти висновку, що основними умовами для виплати суми компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі індексації грошового забезпечення) та виплата нарахованих доходів, які мають постійний характер, тобто виплачуються щомісяця. При цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу.
Судом встановлено, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 25.07.2024 року по справі № 520/12149/24 зобов'язано Аварійно-рятувальний загін спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період 01.01.2016р.-28.02.2018р. із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін - січень 2008 року та зобов'язано Аварійно-рятувальний загін спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період 01.03.2018р.-30.09.2019р. відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003р. №1078 з урахуванням висновків суду у даній справі.
На виконання рішення суду від 25.07.2024 року, 21.11.2024 Аварійно-рятувальним загоном спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області позивачу було здійснено виплату заборгованих коштів у розмірі 117 895,94 грн., що підтверджується скріншотом з мобільного застосунку АТ КБ «ПриватБанк». Однак відповідачем не було нараховано та виплачено компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
Враховуючи, що індексація грошового забезпечення позивачу була нарахована та виплачена лише 21.11.2024, а не в день звільнення зі служби цивільного захисту, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про порушення відповідачем встановлених строків виплати нарахованих доходів та, як наслідок, наявність у позивача права на компенсацію втрати частини доходів відповідно до частини другої статті 2 Закону № 2050-III.
Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що у період (з 01.01.2016 по 30.09.2019), за який здійснено нарахування індексації грошового забезпечення позивача на виконання судового рішення по справі 520/12149/24, ЗУ №2050-III не містив норми щодо визнання суми індексації грошових доходів як таких, за якими здійснюється компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, оскільки ця норма з'явилася у статті 2 ЗУ №2050-III у лютому 2021 року, колегія суддів вважає безпідставними, виходячи з наступного.
Так, у відповідності до ст. 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
При цьому, за приписами ст. 2 вказаного Закону під доходами слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема заробітна плата (грошове забезпечення) та сума індексації грошових доходів громадян.
Частина друга статті 2 дійсно була доповнена згідно із ЗУ № 1214-IX від 04.02.2021 абзацом шостим, який містить в собі норму з приводу суми індексації грошових доходів громадян. Але у період з 01.01.2016 по 30.09.2019 в Порядку №159 в пункті 3 з моменту затвердження цього порядку 21.02.2001 року міститься абзац п'ятий, в якому зазначено що компенсації підлягає заробітна плата (грошове забезпечення).
Враховуючи те, що індексація є однією із складових грошового забезпечення, то на неї розповсюджуються приписи вказаного закону, в тому числі і в зазначений апелянтом період з 01.01.2016 по 30.09.2019.
Отже, колегія суддів вказує на те, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо допущення протиправної бездіяльності відповідачем щодо не нарахування та невиплати позивачу компенсації втрати доходу згідно з Постановою №159.
З приводу доводів апеляційної скарги відповідача з приводу необхідності звернення особи до підприємства, установи або організації із заявою про виплати відповідної компенсації на підставі ЗУ №2050 та Порядку №159 перед зверненням до суду із позовом, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч.2 ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб'єктів у сфері управлінської діяльності в Україні створено систему адміністративних судів.
Статтею 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Право звернення до суду є невід'ємним особистим правом, яке реалізовується особою в порядку, встановленому КАС України. Способом реалізації цього права є звернення зацікавленої особи з позовом до суду. У свою чергу, звернення до суду з позовом є підставою для виникнення процесуальних відносин, пов'язаних з вирішенням спору по суті.
При цьому, реалізація особою права на звернення до суду із позовом чи заявою (клопотанням) повинна здійснюватись з дотримання встановленого законодавством процесуального порядку, зокрема, з дотриманням вимог КАС України.
Разом з тим, слід звернути увагу, що за приписами ч. 1 ст. 17 КАС України сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов'язковими згідно із законом.
Колегія суддів зазначає, що досудове врегулювання спору полягає у вчиненні сукупності дій, за допомогою якого юридичний конфлікт вирішується без звернення до суду шляхом досягнення угоди між сторонами або відмови однієї або обох сторін від взаємних претензій. Застосування або незастосування інституту досудового врегулювання спорів є виключним правом особи, за винятком встановлених у законі випадків.
У свою чергу, колегія суддів зауважує, що Кодекс адміністративного судочинства України не містить норм щодо обов'язковості досудового врегулювання спорів, які виникають у зв'язку з компенсацією громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
Також, слід додати, що таких правових норм не містять ані Закон України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ, ані Порядок № 159.
За приписами ст. 4 ЗУ № 2050-ІІІ виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць, при цьому виплата позивачу заборгованості з індексації відбулась 21.11.2024 року, отже саме на вказану дату у відповідача виник обов'язок у нарахуванні компенсації.
Враховуючи, що відповідач не вчинив дій щодо нарахування індексації, то суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог.
Отже, підсумовуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Аварійно - рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області щодо визнання протиправною бездіяльність Аварійно - рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати доходу згідно Постанови Кабінету Міністрів №159 від 21.02.2001 року “Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати», у зв'язку з несвоєчасною сплатою індексації грошового забезпечення та зобов'язання Аварійно - рятувальний загін спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату, за несвоєчасну виплату індексації грошового забезпечення, компенсації втрати частини доходу за період з 01.01.2016 по 21.11.2024 згідно Постанови Кабінету Міністрів №159 від 21.02.2001 року “Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати».
З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість та безпідставність доводів апеляційної скарги, у зв'язку з чим вважає відсутніми підстави для її задоволення.
Ухвалюючи це судове рішення, колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України») та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Згідно з рішення Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України» (п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи апелянта, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За змістом ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв'язку з чим підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст. 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Аварійно - рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.05.2025 року по справі № 520/35046/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Аварійно - рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частиною 5 статтею 328 КАС України.
Головуючий суддя Я.М. Макаренко
Судді С.П. Жигилій Т.С. Перцова