05 листопада 2025 р.Справа № 639/6493/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Спаскіна О.А.,
Суддів: Присяжнюк О.В. , Любчич Л.В. ,
за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Департаменту патрульної поліції на рішення Новобаварського районного суду міста Харкова від 23.09.2025, головуючий суддя І інстанції: Рубіжний С.О., вул. Полтавський шлях, 45, м. Харків, Харківська, 61052, повний текст складено 23.09.25 року по справі №639/6493/25
за позовом ОСОБА_1
до Департаменту патрульної поліції
про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,
ОСОБА_1 звернувся до Новобаварського районного суду міста Харкова з позовом до Департаменту патрульної поліції, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову серії ЕНА №5555206 від 23.08.2025 про накладання адміністративного стягнення по справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки руху, зафіксоване не автоматичному режимі, у розмірі 20400 гривень, за адміністративне правопорушення передбачене ч. 4 ст. 126 КУпАП відносно ОСОБА_1 .
Рішенням Новобаварського районного суду міста Харкова від 23.09.2025 адміністративний позов задоволено.
Скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 5555206 від 23.08.2025 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 20400,00 грн.
Справу про адміністративне правопорушення закрито.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, службова особа якого виступала відповідачем у справі - Департаменту патрульної поліції (код ЄДРПОУ 40108646, адреса місцезнаходження юридичної особи: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, буд. 3), на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605 (шісот п'ять) гривень 60 копійок.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити постанову, якою відмовити в задоволенні позову.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначив, що на відеозаписі «Відео 2 (Розгляд справи)» зафіксовано спілкування інспекторів УПП в Харківській області ДПП з позивачем, який стоїть поруч із транспортним засобом, після чого відкриває двері зазначеного транспортного засобу зі сторони водія та натискає кнопку склопідіймача, закриває транспортний засіб та відходить від нього, що фактично підтверджує факт того, що саме позивач є водієм та керував транспортним засобом. Звертає увагу суду, що позивач ні під час розгляду адміністративної справи, ні в позовній заяві не заперечує факту керування ним транспортним засобом.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому наполягав на законності судового рішення та просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Суд апеляційної інстанції розглянув справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до вимог ст. 308 КАС України та керуючись ст. 229 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що 23.08.2025 приблизно о 18 год. 24 хв. неподалік будинку 10 по вулиці Восьмого Березня у місті Харкові працівниками патрульної поліції було виявлено транспортний засіб JAGUAR XF, реєстраційний номер НОМЕР_1 . Відповідно до відомостей інформаційно-телекомунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» поліцейськими УПП в Харківській області ДПП було встановлено, що попередньо особа, яка керувала зазначеним транспортним засобом, притягалася до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 130 КУпАП, а саме: громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , позбавлений права керування транспортними засобами строком на 10 (десять) років постановою Жовтневого районного суду міста Харкова від 27.11.2024 у справі № 639/7327/24. Тому вказаний транспортний засіб було зупинено на підставі пункту 3 частини першої статті 35 Закону України «Про Національну поліцію».
Інспектором взводу № 1 роти № 3 батальйону № 3 УПП в Харківській області ДПП старшим лейтенантом поліції Капустою Олексієм Олександровичем (далі - інспектор), було встановлено, що водій, яким виявився Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керував транспортним засобом JAGUAR XF, реєстраційний номер НОМЕР_2 , будучи позбавленим права керування транспортними засобами постановою Жовтневого районного суду міста Харкова від 27.11.2024 у справі №639/7327/24 строком на 10 (десять) років, яка набрала законної сили 10.12.2024, що є порушенням пункту 2.1.а ПДР та вказувало вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 126 КУпАП.
В Постанові інспектор вказав: - Дата розгляду та місце розгляду справи: «23.08.2025 18:47:58, м. Харків, вул. 8 Березня, 10»; (графи 1 та 2 постанови) - 23.08.2025 18:24:00 м. Харків, вул. 8 Березня, 10 водій ОСОБА_1 керував авто Jaguar XF д.н.з. НОМЕР_3 будучи позбавленим права керування, чим порушив п. 2.1. а ПДВ - керування ТЗ особою, позбавленою права керування ТЗ. Кваліфікація правопорушення: ч. 4 ст. 126 КУпАП (графа 6 постанови) - До постанови додається : відео 70маі, відео з телефону iPhone 12 Pro Мах (графа 7 постанови).
Позивач вважаючи спірну постанову незаконною, звернувся до суду з позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено належними та допустимим доказами вчинення саме позивачем ОСОБА_1 порушення правил дорожнього руху України, керування саме позивачем транспортним засобом та не доведено, що позивач є суб'єктом відповідальності за вказане правопорушення.
Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Згідно п.п. 8, 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання; регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Частиною 5 ст. 14 Закону України “Про дорожній рух» встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, ПДР та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року 1306.
Відповідно до п. 1.9. Правил дорожнього руху, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно пп "а" п 2.1 Правил дорожнього руху, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Відповідно до ч. 4 ст. 126 КУпАП, керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП вбачається, що обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до ст. 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених ч. 2 цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Cтаттею 251 КУпАП встановлено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно зі статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами. В свою чергу, належним доказом правопорушення є зокрема фото або відеофіксація вчиненого правопорушення.
Як вбачається з копії постанови серії ЕНА № 5555206 від 23.08.2025 року 18:47:58, інспектором 1 взводу №3 роти №3 бат. Управління патрульної поліції в Харківській області старшим лейтенантом поліції Капуста Олексій Олександрович, притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на якого накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 20400,00 грн. В тексті постанови зазначені обставини правопорушення, а саме, що 23.08.2025 року 18 год 24 хв за адресою м. Харків, вул Восьмого Березня 10, водій ОСОБА_1 керував авто Jaguar xf днз НОМЕР_4 будучи позбавленим права керування, чим порушив п. 2.1.а ПДР України. Додані відеозаписи відео 70маі, відео з телефону iPhone 12 Pro Мах. В оскаржуваній постанові в графі про роз'яснення прав за ст.268 КУпАП строку оскарження за ст.289 КУпАП міститься записи «відмовився». Копію постанови надіслано рекомендованим листом вих.№45 від 25.08.2025 (а.с. 11).
Постановою Жовтневого районного суду міста Харкова від 27.11.2024 у справі № 639/7327/24 ОСОБА_1 визнано винним у вчинені правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 130 КУпАП, та піддано адміністративному стягненню у розмірі 3000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у сумі 51000 (п'ятдесят одна тисяча) гривень на користь держави з позбавленням права керування транспортними засобами на 10 років та без конфіскації транспортного засобу. Набрання законної сили 10.12.2024 (а.с. 37-40).
Згідно положень частини другої статті 317-1 КУпАП, особа вважається позбавленою права керування транспортним засобом після набрання законної сили рішенням суду про позбавлення цього права. При цьому вказаною нормою закону передбачено початок строку, з якого особа вважається такою, що позбавлена права керування транспортним засобом.
Відтак, станом на 23.08.2025 ОСОБА_1 був позбавлений права керування транспортними засобами.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст.40 Закону України «Про Національну поліцію» (станом на час виникнення спірних правовідносин) поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення, зокрема фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень.
В п. 1.3. Правил дорожнього руху зазначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Відповідно до п.п. 9 ч. 1 ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати такі превентивні заходи як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото-і кінозйомки, відеозапису.
Визначення терміну "керування транспортним засобом" було наведено в п. 27 Пленуму ВСУ від 23.12.2005 № 14 “Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», за яким керування транспортним засобом - виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.
Крім того, Верховний Суд в рішенні № 404/4467/16-а від 20.02.19 зазначив, що само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування.
Колегія суддів відмічає, що в даному спірному випадку відсутні будь які докази факту керування позивачем транспортним засобом Jaguar xf днз НОМЕР_4 , як вказано у спірній постанові, будучи позбавленим права керування транспортними засобами Постановою Жовтневого районного суду міста Харкова від 27.11.2024 у справі № 639/7327/24 терміном на 10 років, що є обов'яковою об'єктивною стороною адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП.
З досліджених в судовому засіданні відеозапису з відеореєстратора 70mai зафіксовано транспортний засіб Jaguar xf днз НОМЕР_4 у узбіччя почав рух з увімкненими фарами, та зупинився, із службового траспортного засобу війшов працівник поліції та спрямував до транспортного засобу Jaguar на цьому відеозапис закінчився. З наданого доказу не можливо встановити хто перебуває за кермом НОМЕР_4 .
З відеозапису з телефону iPhone 12 Pro Мах, який заначено в постанові, вбачається відеозапис, який розпочинається зі спілкування інспектора та позивача на вулиці. Проте, долучені представником відповідача відеофайли також не містять відомостей про те, що позивач перебував за кермом транспортного засобу.
Представник відповідача неодноразово наголошував, що у поліцейського було достатньо підстав вважати, що позивач вчинив адміністративні правопорушення, а саме керування транспортним засобом особою позбавленою право керувати транспортним засобом.
Позивач в позові заперечував доведення факту вчинення позивачем правопорушення.
Колегія суддів відмічає, що правова природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов'язана із застосуванням державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваженнями, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи. У п. 21 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» від 15.05.2008 (заява №7460/03) зазначено, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Таким чином, вказані відеозаписи не містять відомостей про те, що ОСОБА_1 23.08.2025 року 18 год 24 хв за адресою м. Харків, вул Восьмого Березня 10, керував авто Jaguar xf днз НОМЕР_4 , що свідчить про відсутність у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП.
Також, Верховний Суд в складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду 26 квітня 2018 року висловив правову позицію в постанові по справі № 338/1/17, згідно якої постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення. Тому, посилання на неї як на беззаперечний доказ вчинення ним правопорушення є помилковим, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Салабіаку проти Франції» від 7 жовтня 1988 року зазначив, що тягар доведення вини покладається на обвинувачення і будь-які сумніви повинні бути на користь обвинуваченого. З метою судового переслідування необхідно приєднати до справи достатньо доказів для засудження обвинуваченого.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Факту скоєння позивачем 23.08.2025 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП не підтверджено належними та допустимими доказами.
Судова колегія зазначає, що на спростування твердження позивача відповідачем не додано інших доказів, які б підтверджували вказані обставини: чи було поліцейським зупинено транспортний засіб, чи здійснювалось керування позивачем, чи було дотримано встановлену законом процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення, чи було водієві роз'яснено права під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, чи вирішено клопотання, тощо.
З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що встановлена відсутність підтвердження належними та допустимими доказами факту скоєння позивачем 23.08.2025 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП, а тому постанова серії ЕНА №5555206 від 23.08.2025, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 20400 грн. підлягає скасуванню.
Суд наголошує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі Серявін та інші проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі Трофимчук проти України ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи.
Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у цьому судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків рішення суду першої інстанції не спростовують.
За правилами частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та свідчать про незгоду із правовою оцінкою суду першої інстанції обставин справи, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.
Таким чином, колегія суддів, згідно ст. 316 КАС України вирішила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 270-272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції залишити без задоволення.
Рішення Новобаварського районного суду міста Харкова від 23.09.2025 по справі №639/6493/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя О.А. Спаскін
Судді О.В. Присяжнюк Л.В. Любчич