Справа № 159/6310/25
Провадження № 2-а/169/20/25
05 листопада 2025 року селище Турійськ
Турійський районний суд Волинської області в складі
головуючого Тітівалова Р. К.,
з участю
секретаря судового засідання Веремчук Л. Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
05 вересня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Ковельського міськрайонного суду Волинської області з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції в Закарпатській області про скасування постанови серії ЕНА № 5513270 від 18 серпня 2025 року, якою його притягнуто до відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122 КУпАП, та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 340 гривень.
Позов мотивував тим, що 18 серпня 2025 року о 13 годині 41 хвилині він керував автомобілем Ford Explorer, номерний знак НОМЕР_1 , на автодорозі М-06 801 км, де був зупинений працівниками поліції та щодо нього була складена постанова про накладення адміністративного стягнення за те, що він рухався зі швидкістю 101 км/год, при цьому перевищив встановлене обмеження швидкості руху дорожнім знаком 3.29 (обмеження швидкості 70 км/год) на 31 км/год, чим порушив вимоги пункту 12.9 «б» Правил дорожнього руху. Вказуючи, що правопорушення він не вчиняв, постанова серії ЕНА № 5513270 від 18 серпня 2025 року винесена з порушенням вимог чинного законодавства, без з'ясування обставин справи, без будь-яких доказів його вини, з порушенням права на захист, оскільки поліцейський не дав можливості залучити до розгляду справи адвоката, просив постанову скасувати та стягнути з відповідача на його користь судові витрати.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2025 року визначена підсудність щодо розгляду цієї справи за Турійським районним судом Волинської області (а. с. 11-12).
Суддя Турійського районного суду Волинської області ухвалою від 13 жовтня 2025 року вказану справу прийняв до провадження та відкрив провадження у справі (а. с. 18).
20 жовтня 2025 року від Департаменту патрульної поліції надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній просив відмовити у задоволенні позову, вказуючи, що оскаржувана постанова серії ЕНА № 5513270 від 18 серпня 2025 року винесена відповідно до вимог чинного законодавства. Зазначав про те, що швидкість, з якою рухався позивач, зафіксована лазерним вимірювачем швидкості TruCam LTI 20/20, можливість використання якого підтверджується експертним висновком від 07 вересня 2021 року №04/05/02-2522. Щодо порушення права на захист під час розгляду справи та винесення оскаржуваної постанови вказував на те, що позивач не був позбавлений такого права, а поліцейські не вчиняли дій, які би перешкодили йому у реалізації цього права. Водночас, жодних доказів, зокрема, відеозапису, до суду не надав, посилаючись на його знищення у зв'язку із закінченням строку зберігання. Також просив відмовити у стягненні з відповідача витрат на правничу допомогу, оскільки вважав їх безпідставними, такими, що не підтверджені доказами та не відповідають складності цієї справи (а. с. 27-48).
Позивач 23 жовтня 2025 року подав відповідь на відзив, у якому вказував на порушення поліцейським процедури розгляду справи про притягнення його до адміністративної відповідальності, який тривав три хвилини після зупинки автомобіля, з порушенням його права на захист та позбавленням можливості надати письмові докази. Також зазначав про сумніви у правильності використання лазерного вимірювача швидкості TruCam LTI 20/20 і вимірювання швидкості руху в спосіб «тримаючи прилад в ручному режимі». Просив позов задовольнити та стягнути з відповідача на його користь судовий збір та суму витрат на правничу допомогу у розмірі 6 000 гривень, вказуючи, що остаточна сума та докази таких витрат будуть надані до закінчення судових дебатів або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду (а. с. 50-53).
Ухвалою Турійського районного суду Волинської області від 23 жовтня 2025 року за клопотанням позивача замінено неналежного відповідача - Управління патрульної поліції в Закарпатській області, на належного - Департамент патрульної поліції (а. с. 55).
У судове засідання позивач не з'явився, 04 листопада 2025 року подав до суду заяву, в якій вказав, що позов підтримує із викладених у ньому підстав, просить задовольнити та розглядати справу без його участі (а. с. 65).
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомляв, клопотань не подавав.
Дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов такого висновку.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом статті 222 КУпАП органи Національної поліції уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачені частиною першою статті 122 КУпАП.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Відповідно до вимог закону формулювання суті правопорушення повинно бути чітким і конкретним із зазначенням місця, часу, способу його вчинення, мотивів і форми вини, а висновки суду щодо оцінки доказів мають вказуватись у вигляді точних і категоричних суджень, які виключали б сумніви з приводу допустимості, належності і достовірності доказів на обґрунтування висновку про винуватість особи.
Згідно з положеннями статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Встановлено, що постановою від 18 серпня 2025 року серії ЕНА № 5513270 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, винесеною поліцейським Управління патрульної поліції в Закарпатській області капралом поліції Цигак В. В., позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 122 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 гривень (а. с. 8).
Відповідно до вказаної постанови 18 серпня 2025 року о 13 годині 41 хвилині ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом на дорозі М-06 801 км, рухався зі швидкістю 101 км/год в зоні дії дорожнього знака 3.29 (обмеження швидкості 70 км/год), при цьому перевищив встановлене обмеження швидкості руху на 31 км/год.
Відповідно до пункту 12.9 б Правил дорожнього руху водієві забороняється перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4-12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31.
Дорожній знак 3.29 має значення «Обмеження максимальної швидкості». Забороняється рух із швидкістю, що перевищує зазначену на знаку.
Частиною першою статті 122 КУпАП передбачена відповідальність, зокрема, за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа в його вчиненні.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до статті 252 КУпАП посадова особа оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частина друга статті 77 КАС України встановлює, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Лазерний вимірювач швидкості LTI 20/20 ІІ TruCam здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму, що дозволяє ідентифікувати транспортний засіб, номерний знак та особу водія. Прилад автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості, розрізняє режими обмеження швидкості, встановлені для вантажних, легкових транспортних засобів, а також мотоциклів.
Всі прилади, що використовуються працівниками Департаменту патрульної поліції, пройшли повірку. Міжповірочний інтервал для LTI 20/20 TruCam визначено Переліком засобів вимірювальної техніки, типи яких затверджені на підставі результатів державних приймальних та контрольних випробувань і міжнародних договорів України затвердженим наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України 05.04.2012 № 437 і становить 1 рік.
Проведення повірки передбачено «Порядком проведення повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації та оформлення її результатів», затвердженим наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України 08.02.2016 № 193.
Вимірювач LTI 20/20 TruCam відноситься до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів, тобто конструктивно створений для утримування в руках під час вимірювань. Крім основного, ручного режиму, вимірювач LTI 20/20 TruCam також може бути встановлений на триногу для проведення вимірювань швидкості руху транспортного засобу в автоматичному режимі. Алгоритм обробки вимірювальної інформації забезпечують отримання результатів вимірювання швидкості руху ТЗ в межах максимально допустимої похибки, як в ручному та автоматичному режимах: + 2 км/год в діапазоні від 2 км/год до 200 км/год; + 1 % в діапазоні від 201 км/год до 320 км/год.
Лазерний вимірювач швидкості TruCam LTI 20/20 №ТС000618 отримав свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 22-01/33008, виданого державним підприємством «Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів» (ДП «УКРМЕТРТЕСТСТАНДАРТ»), чинного до 20 березня 2026 року (а. с. 47).
Враховуючи викладене, лазерний вимірювач швидкості LTI 20/20 TruCam зареєстрований в державному реєстрі транспортних засобів вимірювальної техніки та дозволений для використання на території України, а прилад LTI 20/20 TruCam з серійним номером ТС000618 пройшов випробування відповідності, сертифікат якого був чинний станом на дату винесення оскаржуваної постанови у справі про адміністративне правопорушення та цей прилад може використовуватися в ручному режимі.
Отже, за технічними характеристиками, лазерний вимірювач швидкості LTI 20/20 TruCam здійснює вимірювання швидкості руху транспортних засобів в ручному режимі, а тому його дані можливо розцінювати як доказ у справі.
Проте, відповідач не надав суду фото- та відеозаписи з приладу «TruCam», посилаючись на те, що вони знищені.
Зі змісту оскаржуваної постанови видно, що інформацію щодо здійснення фото- або відеофіксації правопорушення, яке ставиться у вину позивачу, встановити неможливо, оскільки в графі 7 «До постанови додаються» відповідна інформація відсутня.
Суд звертає увагу на те, що саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення, а постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не може вважатися беззаперечним доказом вчинення правопорушення, оскільки така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Лише доказ фіксації, який долучений до постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, а не сама постанова (без зазначення у ній належних доказів вчинення такого правопорушення), підтверджує обставини та подію щодо вчинення правопорушення та накладення відповідачем адміністративного стягнення та буде вважатися належним по справі.
Відсутність доказів вчинення правопорушення є підставою для скасування оскаржуваної постанови.
Окрім того, позивач вказував також на порушення поліцейським процедури розгляду справи про притягнення його до адміністративної відповідальності, який тривав три хвилини після зупинки автомобіля, з порушенням його права на захист та позбавленням можливості надати письмові докази.
Відповідно до статті 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Згідно зі статтею 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
За приписами статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Зазначених вимог закону поліцейський Управління патрульної поліції в Закарпатській області Цигак В. В. при розгляді справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та прийнятті процесуального рішення не дотримав.
Твердження позивача про те, що права, визначені статтею 268 КУпАП, поліцейський йому не роз'яснив та позбавив його можливості реалізувати право на захист, відповідач не спростував, доказів протилежного не надав.
Так, за змістом частини першої статті 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката.
Однак, поліцейський не вчинив жодних дій для надання водію можливості реалізувати своє право на отримання правової допомоги, а, навпаки, розглянув справу протягом трьох хвилин.
Таким чином суд дійшов висновку, що такими діями поліцейський порушив права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, та порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, що є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Аналогічний правовий висновок викладений в постановах Верховного Суду від 18 лютого 2020 року у справі №524/9827/16-а, від 15 квітня 2020 року у справі №524/3644/17.
Такі дії поліцейського є грубим порушенням гарантованого статтею 59 Конституції України права кожного на професійну правничу допомогу.
Будь-яких обґрунтованих підстав та об'єктивних перешкод для відкладення розгляду справи з метою забезпечення реалізації позивачем права на захист у поліцейського не було.
Відповідно до положень статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності (частини перша, друга статті 7 КУпАП).
Згідно з частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Жодних належних, допустимих та беззаперечних доказів на спростування вищевказаного відповідач суду не надав.
Дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, має виключно важливу роль для встановлення об'єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб'єктом владних повноважень при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а в розглядуваному випадку унеможливлює встановлення судом об'єктивної сторони інкримінованого ОСОБА_1 порушення та вини останнього в його вчиненні.
Аналогічна позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 у справі №524/5536/17, від 17.07.2019 у справі №295/3099/17, від 05.03.2020 у справі №607/7987/17.
Частиною першою статті 38 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, у зв'язку з чим строк накладення адміністративного стягнення у цій справі закінчився 18 жовтня 2025 року.
Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд, як адміністративний, має право, зокрема, скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Таким чином, суд вважає, що відповідач під час розгляду справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності не встановив всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, оскаржувану постанову виніс з порушенням норм законодавства та права позивача на захист, належних та допустимих доказів вчинення інкримінованого позивачу правопорушення суду не надав, що, в свою чергу, є достатніми підставами для скасування оскаржуваної постанови та закриття справи.
Відповідно до статті 139 КАС України з Департаменту патрульної поліції за рахунок його бюджетних асигнувань слід стягнути на користь позивача 1 211.20 гривень судового збору.
Звертаючись до суду із цим позовом позивач просив стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 6000 гривень, проте у позовній заяві вказав, що докази на підтвердження розміру таких витрат подасть відповідно до вимог частини сьомої статті 139 КАС України, у зв'язку з чим під час ухвалення цього рішення суд позбавлений можливості вирішити питання про розподіл судових витрат в частині витрат на правничу допомогу.
Керуючись статтями 2, 77, 139, 242-247, 272, 286 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення задовольнити.
Постанову серії ЕНА № 5513270 від 18 серпня 2025 року, винесену поліцейським Управління патрульної поліції в Закарпатській області капралом поліції Цигак Вікторією Василівною, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 гривень, скасувати і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Стягнути з Департаменту патрульної поліції за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 (двадцять) копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Відповідач: Департамент патрульної поліції, адреса місця знаходження: вулиця Федора Ернста, 3, місто Київ, код ЄДРПОУ 40108646.
Представниця відповідача: Ісак Діана Іванівна, адреса місця знаходження: вулиця М. Польового, 2, місто Ужгород, Закарпатська область, РНОКПП НОМЕР_3 .
Повне рішення складене 05 листопада 2025 року.
Головуючий