Справа № 167/1245/25
Номер провадження 2/167/746/25
про повернення позову
05 листопада 2025 року м. Рожище
Суддя Рожищенського районного суду Волинської області Сіліч І. І., розглянувши позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості
05 листопада 2025 року представник товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів») Кудіна А. В. звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, а саме:
- за Договором про позики №79723439 в розмірі 42168,00 грн;
- за Договором про надання фінансового кредиту №09389-03/2024 в розмірі 10500,00 грн;
- за Договором про надання фінансового кредиту № 28204-01/2024 в розмірі 8625,00 грн.
Вивчивши матеріали поданої позовної заяви на предмет дотримання цивільного процесуального законодавства під час звернення з даною заявою до суду, суддя доходить такого висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 188 Цивільного процесуально гокодексу України (далі - ЦПК) в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
Підстави позову становлять обставини (фактична підстава), якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу, і норми права (юридична підстава), які у своїй сукупності дають право особі звернутися до суду з позовними вимогами до відповідача.
Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.
Таким чином, нормами процесуального права передбачено право позивача об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.
Із змісту позовної заяви вбачається, що 16 лютого 2024 року між ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено Договір позики №79723439, а 14 червня 2021 року між ТОВ «ФК «ЄАПБ» та ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» укладено договір факторингу № 16/06/21, відповідно до якого позивач набув право грошової вимоги до відповідача за вказаним договором позики.
В подальшому, 08 березня 2024 року між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання фінансового кредиту №09389-03/2024, а 24 червня 2024 року між ТОВ «ФК «ЄАПБ» та ТОВ «Стар Файненс Груп» укладено договір факторингу № 24062024, відповідно до якого позивач набув право грошової вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором.
30 січня 2024 року між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання фінансового кредиту №28204-01/2024, а 24 червня 2024 року між ТОВ «ФК «ЄАПБ» та ТОВ «Стар Файненс Груп» укладено договір факторингу № 24062024, відповідно до якого позивач набув право грошової вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором.
Відтак, в межах даного позову об'єднано три позовні вимоги про стягнення заборгованості, які ґрунтуються на різних договорах, а саме: за Договором про позики №79723439, за Договором про надання фінансового кредиту №09389-03/2024, за Договором про надання фінансового кредиту № 28204-01/2024.
Кожна кредитна операція є самостійним правовідношенням, що є підставою для виникнення у сторін цього правовідношення цивільних прав і обов'язків. У випадку наявності порушень, які були допущені як під час укладення відповідного кредитного договору, так і при його виконанні, утворюють окремий склад цивільно-правового правовідношення, що характеризуються самостійними цивільно-правовими наслідками. Встановлення обставин вчинення кожної з цих операцій засвідчується доказами, які не є пов'язаними між собою (різні кредитні договори, договори факторингу тощо).
Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 15 лютого 2019 у справі № 910/11811/18, від 25 липня 2019 у справі № 916/2733/18 та від 16 жовтня 2020 у справі № 910/7186/19.
У даному випадку об'єднання позовних вимог може мати негативні наслідки. Сумісний розгляд декількох вимог, навіть тісно пов'язаних і однорідних, розширює предмет доказування у справі, ускладнює розгляд та вирішення справи. Об'єднання позовів є правом, а не обов'язком суду.
Отже, при вирішенні спору підлягають встановленню обставини щодо виконання чи не виконання кожного договору окремо та фактично підлягають вирішенню три окремих спори між тими ж сторонами.
На переконання судді, заявлені позовні вимоги не пов'язані між собою ні підставою виникнення, ні поданими доказами, а також одна з позовних вимог не є основною, а інша похідною від неї.
Таким чином, вищезазначені кредитні договори породжують різні взаємні права та обов'язки, які хоч і є подібними, але стосуються окремих предметів, врегульованих сторонами окремими договорами, тому спільний розгляд об'єднаних позивачем вимог не лише суперечить приписам ст. 188 ЦПК України, але й значно утруднить та сприятиме затягуванню учасниками судового процесу вирішення спору по суті, так як подані в обґрунтування позовних вимог докази, на які посилається в позовній заяві позивач, є окремими по вказаним договорам.
Встановлення суддею наведених вище обставин, які свідчать про порушення позивачем правил об'єднання позовних вимог, є підставою для повернення позовної заяви відповідно до вимог п. 2 ч. 4 ст. 185 ЦПК України.
Відповідно до вимог п. 2 ч. 4 ст. 185 ЦПК України заява повертається у випадку, якщо порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 188 цього Кодексу).
Виходячи з вищенаведеного, суддя доходить висновку, що звертаючись до суду з даним позовом, позивач допустив порушення правил об'єднання позовних вимог, що є підставою для повернення позовної заяви.
На підставі викладеного, керуючись ст. 185, 188 ЦПК України, суддя
Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості повернути позивачеві.
Роз'яснити позивачу, що відповідно до вимог ч. 7 ст. 185 ЦПК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку визначеному ст. 261 ЦПК України.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Дата складення повного судового рішення 05 листопада 2025 року.
Суддя І. І. Сіліч