Справа № 161/21157/25
Провадження № 1-кп/161/1368/25
м. Луцьк 05 листопада 2025 року
Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
з участю секретаря
судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань кримінальне провадження, що внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №1202530580002086 від 28.07.2025, про обвинувачення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у с.Мостове Доманівського району Миколаївської області, без по реєстрації, проживає у АДРЕСА_1 , громадянин України, освіта середня, неодружений, має на утриманні малолітню дитину, працює різноробочим у БК «Петров», є особою з інвалідністю ІІІ-ї групи, судимий вироком Яворівського районного суду Львівської області від 19.11.2024 за ч.1 ст.121 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, на підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільнений від відбуття покарання із встановленням іспитового строку 2 роки,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.296, ч.3 ст.296, ч.1 ст.122, ч.1 ст.121 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_4 ,
потерпілих ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
ОСОБА_8 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_9 ,
Обвинувачений ОСОБА_3 27.07.2025 близько 23 години, перебуваючи поблизу фонтанів навпроти входу до Центрального парку імені Лесі Українки, що по вулиці Глушець у м.Луцьку Волинської області, яке є громадським місцем, умисно, грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, ігноруючи встановлені у суспільстві загальноприйняті правила поведінки і норми моралі та демонструючи власну зверхність, усвідомлюючи, що його дії відбуваються в умовах очевидності для інших людей, а також протиправний характер своїх дій, намагаючись самоутвердитися за рахунок приниження інших осіб, і нахабно показуючи своє зневажливе ставлення до оточуючих, вчинив хуліганські дії, в ході яких, використовуючи нікчемний привід, спровокував словесний конфлікт із потерпілим ОСОБА_7 , шарпав його за верхній одяг, після чого кулаками обох рук наніс 2 удари по обличчю останнього, після чого потерпілий впав на землю. Продовжуючи свої протиправні дії, ОСОБА_3 наніс потерпілому ряд ударів кулаками обох рук по тулубу та правій руці.
У подальшому, коли потерпілий підвівся, ОСОБА_3 , продовжуючи свої протиправні дії, підбіг до нього з-за спини та штовхаючи ОСОБА_7 вперед, впав на нього, притиснувши його вагою власного тіла до землі, від чого у ОСОБА_7 утворились, згідно висновку судово-медичної експертизи №562 від 13.08.2025, тілесні ушкодження у вигляді відкритих діафізарних косих переломів правої велико-гомілкової кістки і малогомілкової кістки на межі середньої та нижньої третини з раною в нижній третині, перелому малогомілкової кістки у верхній третині зі зміщенням, які за ступенем тяжкості відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя. У подальшому, продовжуючи свої протиправні дії, ОСОБА_3 підійшов до ОСОБА_7 та, коли той знаходився в положенні лежачи на спині тримаючи його за шию, потягнув потерпілого через лавку та різкими рухами вверх і вниз шарпав останнього, чим спричинив йому фізичний біль.
Таким чином, ОСОБА_3 інкримінується вчинення хуліганства, тобто грубого порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, тобто вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.296 КК України.
Він же, продовжуючи свої протиправні дії, підбіг до ОСОБА_7 з-за спини та штовхаючи його вперед впав на нього, притиснувши його вагою власного тіла до землі, від чого у ОСОБА_7 утворились, згідно висновку судово-медичної експертизи №562 від 13.08.2025, тілесні ушкодження у вигляді відкритих діафізарних косих переломів правої велико-гомілкової кістки і малогомілкової кістки на межі середньої та нижньої третини з раною в нижній третині, перелому малогомілкової кістки у верхній третині зі зміщенням, які за ступенем тяжкості відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя.
Таким чином, ОСОБА_3 інкримінується заподіяння умисного тяжкого тілесного ушкодження, яке є небезпечне для життя в момент його заподіяння, тобто вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України.
Окрім цього, вищевказані хуліганські дії ОСОБА_3 намагалась припинити ОСОБА_5 відтягуючи його від ОСОБА_7 . В свою чергу ОСОБА_3 , опираючись правомірним діям ОСОБА_5 , правою рукою схопив її за волосся та ривком потягнув до землі, після чого продовжуючи тримати її за волосся, спричинив головою потерпілої ряд ударів об землю, завдавши їй фізичний біль.
В подальшому, ОСОБА_6 , підійшовши до ОСОБА_3 , також намагалась припинити його хуліганські дії, та, взявши його за руку, спробувала відтягнути від ОСОБА_5 . В цей момент ОСОБА_3 , опираючись правомірним діям ОСОБА_6 наніс їй один удар ногою у ділянку підборіддя, чим спричинив фізичний біль.
Продовжуючи свої протиправні дії, ОСОБА_3 підійшов до ОСОБА_5 , правою рукою знову схопив її за волосся та ривком потягнув до землі, після чого продовжуючи тримати її за волосся, спричинив головою потерпілої ряд ударів об землю, чим завдав ОСОБА_5 фізичний біль.
В цей час, ОСОБА_8 , підійшовши до ОСОБА_3 , теж намагався припинити його хуліганські дії, відтягуючи останнього від ОСОБА_5 . У свою чергу, ОСОБА_3 , опираючись правомірним діям ОСОБА_8 , штовхнув його, від чого той впав на землю та, коли потерпілий перебував на землі у положенні лежачи, підійшовши до нього наніс йому один умисний удар ногою у ділянку його правого коліна, в результаті чого останньому спричинено тілесне ушкодження у вигляді закритого перелому правої великогомілкової кістки у верхній третині, яке згідно висновку судово-медичної експертизи №544 від 11.08.2025, за ступенем тяжкості відноситься до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров'я.
Таким чином, ОСОБА_3 інкримінується вчинення хуліганства, тобто грубого порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, пов'язаного з опором громадянам, які припиняли хуліганські дії, тобто вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.296 КК України.
Окрім цього, він же, 27.07.2025 близько 23 години, перебуваючи поблизу фонтанів навпроти входу до Центрального парку ім.Лесі Українки, що по вулиці Глушець у м.Луцьку Волинської області, діючи з прямим умислом, під час вчинення хуліганських дій, штовхнув ОСОБА_8 , від чого останній впав на землю та, коли потерпілий перебував на землі у положенні лежачи, підійшовши до нього наніс йому один умисний удар правою ногою у ділянку його правого коліна, в результаті чого останньому спричинено тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому правої великогомілкової кістки у верхній третині, який, згідно висновку судово-медичної експертизи №544 від 11.08.2025, відноситься до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, за ознакою тривалого розладу здоров'я, оскільки для його загоєння необхідний час більше 21 доби.
Таким чином, ОСОБА_3 інкримінується заподіяння умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження, тобто умисного ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 цього Кодексу, але такого, що спричинило тривалий розлад здоров'я, тобто вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 вину в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях, передбачених ч.ч. 1, 3 ст.296, ч.1 ст.122, ч.1 ст.121 КК України, визнав повністю та не оспорюючи фактичних обставин, місця та часу події, про які зазначено в обвинувальному акті, показав, що дійсно вчинив хуліганство та заподіяв потерпілим різного роду тілесні ушкодження. Додатково показав, що після звільнення із військової служби за станом здоров'я через ПТСР, яку він проходив фактично з 2014 року, він не може адаптуватися до цивільного життя, пов'язує такі свої дії через тривалу участь в бойових діях, повністю усвідомлює свої негативні вчинки, які не мають виправдання. У вчиненому щиро розкаявся та просив суд суворо не карати, також просив вибачення в потерпілих.
Потерпілий ОСОБА_7 , будучи допитаним у судовому засіданні показав, що 27 липня 2025 року разом з іншими потерпілими ввечері зустрілися в парку. До них підійшов обвинувачений зі своєю дівчиною, і почав агресивно говорити із ОСОБА_10 . Він підійшов та попросив не «тиснути» на ОСОБА_10 . Згодом обвинувачений його штовхнув на землю та наніс ряд ударів. Також обвинувачений наносив удари іншим потерпілим, зокрема і дівчатам, які намагалися припинити хуліганські дії. Щодо призначення покарання обвинуваченому поклався на розсуд суду.
Потерпілі ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , будучи допитаними у судовому засіданні, кожен зокрема, надали показання аналогічні показанням потерпілого ОСОБА_7 , зазначивши, що обставини, викладені в обвинувальному акті відповідають дійсності. Щодо призначення покарання, кожен зокрема, покладалися на розсуд суду.
Суд, у відповідності до вимог ч.3 ст.349 КПК України, з'ясувавши правильність розуміння учасниками судового провадження зміст обставин, викладених в обвинувальному акті, які ніким не оспорюються, не маючи сумніву у добровільності їх позицій, а також роз'яснивши їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що ОСОБА_3 своїми умисними протиправними діями, які виразилися у хуліганстві, тобто грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалися особливою зухвалістю, вчинив кримінальний проступок, передбачений ч.1 ст.296 КК України.
Він же, своїми умисними протиправними діями, які виразилися в умисному заподіянні тяжкого тілесного ушкодження, яке є небезпечне для життя в момент його заподіяння, вчинив злочин, передбачений ч.1 ст.121 КК України.
Окрім цього, ОСОБА_3 , своїми умисними протиправними діями, які виразилися у хуліганстві, тобто грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалися особливою зухвалістю, пов'язаними з опором громадянам, які припиняли хуліганські дії, вчинив злочин, передбачений ч.3 ст.296 КК України.
Окрім цього, він же, своїми умисними протиправними діями, які виразились у заподіянні умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження, тобто умисного ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 цього Кодексу, але такого, що спричинило тривалий розлад здоров'я, вчинив злочин, передбачений ч.1 ст.122 КК України.
Визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчинених кримінальних правопорушень, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення кримінальних правопорушень, тяжкості наслідків, що настали.
У відповідності до вимог ст.ст. 50, 65 КК України, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд враховує ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень, які, відповідно до вимог ст.12 КК України, відносяться до категорії кримінального проступку, нетяжких та тяжкого злочинів, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_3 у відповідності до ст.66 КК України, суд визнає щире каяття, оскільки така обставина встановлена в ході судового розгляду.
В силу положень ч.2 ст.66 КК України суд визнає обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , наявність статусу особи з інвалідністю ІІІ групи.
Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , відсутні.
Обвинувачений ОСОБА_3 повністю визнав свою винуватість, має постійне місце проживання, виховувався фактично без батьківської опіки та піклування, в молодому віці добровільно став на захист Батьківщини та вступив до лав ЗСУ, нагороджений відзнакою Президента України «За участь в антитерористичній операції», почесними грамотами та відзнаками у період несення військової служби, неодноразово перебував на стаціонарному лікуванні КП «Волинська обласна психіатрична лікарня м.Луцька» через захворювання, одержані в період проходження військової служби.
На підставі викладеного, враховуючи обставини вчинених кримінальних правопорушень, наявність пом'якшуючих обставин, дані про особу обвинуваченого, позицію прокурора та потерпілих щодо виду і міри покарання, суд, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, з огляду на положення ч.2 ст.50 КК України, обираючи вид та міру покарання, передбачену санкціями закону, за якими визнав ОСОБА_3 винуватим, вважає за необхідне призначити останньому покарання у виді позбавлення та обмеження волі, на мінімальні строки або ближче до мінімального.
Підстав для призначення покарання у виді штрафу, виправних робіт чи пробаційного нагляду, суд не вбачає за доцільне.
Остаточне покарання суд призначає на підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання призначених покарань, із врахуванням положень ч.1 ст.72 КК України.
Функція суду щодо вибору форми відбування покарання за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного, обставин, що впливають на покарання.
У свою чергу суд зауважує, що в даному конкретному випадку, інші дані про особу обвинуваченого в контексті приписів ст.69 КК України не є достатніми для прийняття рішення про можливість призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом.
Враховуючи те, що ОСОБА_3 в період відбування іспитового строку, призначеного за вироком Яворівського районного суду Львівської області від 19.11.2024, знову вчинив умисні кримінальні правопорушення, тому, на підставі ч.1 ст.71 КК України, суд вважає за необхідне до покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання за попереднім вироком.
На думку суду, саме таке остаточне покарання, яке необхідно відбувати реально, є виваженим, справедливим, необхідним і достатнім для виправлення й попередження вчинення як обвинуваченим, так і іншими особами, нових кримінальних правопорушень, буде найбільш відповідати принципам та меті його призначення.
Окрім цього, відповідно до cт.20 КК України особа, визнана судом обмежено осудною, тобто та, яка під час вчинення кримінального правопорушення через наявний у неї психічний розлад не була здатна повною мірою усвідомлювати свої дії (бездіяльність) та (або) керувати ними, підлягає кримінальній відповідальності; визнання особи обмежено осудною враховується судом при призначенні покарання і може бути підставою для застосування примусових заходів медичного характеру.
Примусові заходи медичного характеру мають застосовуватися лише за наявності у справі обґрунтованого висновку експертів-психіатрів про те, що особа страждає на психічну хворобу чи має інший психічний розлад, які зумовлюють її неосудність або обмежену осудність і викликають потребу в застосуванні щодо неї таких заходів.
При цьому, зазначені заходи, перелік яких визначений ст.94 КК України, можуть застосовуватися до осіб, які вчинили суспільно небезпечні діяння у стані неосудності (обмеженої осудності) або вчинили кримінальні правопорушення в стані осудності чи обмеженої осудності, але до постановлення вироку або під час відбування покарання захворіли на психічну хворобу, що позбавляє їх можливості усвідомлювати свої дії (бездіяльність) чи керувати ними.
Надання в примусовому порядку амбулаторної психіатричної допомоги застосовується щодо осіб, які мають психічні розлади, наявність яких сама і є критерієм обмеженої осудності (ч.1 ст.20, ч.2 ст.94 КК України). Своєрідність зазначеної психіатричної допомоги полягає в тому, що вона надається обмежено осудним у примусовому порядку одночасно з відбуванням покарання, призначеного за вироком суду. Така допомога може надаватися таким особам незалежно від виду призначеного їм покарання, якщо воно пов'язане з позбавленням волі, та здійснення зазначеного примусового заходу медичного характеру покладається на медичну службу кримінально-виконавчих установ, а якщо не пов'язане - на психіатричні заклади охорони здоров'я за місцем проживання засуджених.
Відповідно до висновку судово-психіатричного експерта №275 від 15.09.2025 ОСОБА_3 на час вчинення інкримінованих йому протиправних дій страждав на різко виражений посттравматичний стресовий розлад дисфоричний варіант в стані гострої декомпенсації, внаслідок чого міг усвідомлювати свої дії, однак повною мірою не міг керувати ними. В даний час ОСОБА_3 страждає на різко виражений посттравматичний стресовий розлад дисфоричний варіант в стані нестійкої компенсації, може усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними. ОСОБА_3 потребує застосування щодо нього примусових заходів медичного характеру у вигляді амбулаторної психіатричної допомоги в примусового порядку.
Отже, наявні в ОСОБА_3 на час вчинення кримінальних правопорушень психічні розлади, були не настільки виражені, обмежували, але не позбавляли його здатності усвідомлювати свої дії та керувати ними (тобто підпадають під дію ст.20 КК України «обмежена осудність»).
На підставі вищевказаного висновку судово-психіатричного експерта №275 від 15.09.2025, суд вважає, що обвинувачений ОСОБА_3 є обмежено осудним та потребує застосування до нього примусових заходів медичного характеру у вигляді надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку у психіатричному закладі охорони здоров'я.
Вказане кореспондується з вимогами ч.2 ст.504 КПК України, згідно якої досудове розслідування щодо осіб, які підозрюються у вчиненні кримінального правопорушення у стані обмеженої осудності, здійснюється слідчим згідно із загальними правилами, передбаченими цим Кодексом. Суд, ухвалюючи вирок, може врахувати стан обмеженої осудності як підставу для застосування примусових заходів медичного характеру.
Строк відбуття покарання обвинуваченому ОСОБА_3 необхідно рахувати з дня приведення вироку до виконання.
Запобіжний захід в обвинуваченого відсутній, а тому суд, на підставі ч.3 ст.194 КПК України, зобов'язує ОСОБА_3 прибувати за кожною вимогою до суду.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 366-368, 371, 374, 376 КПК України, суд,
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.296, ч.1 ст.121, ч.3 ст.296, ч.1 ст.122 Кримінального кодексу України, та призначити йому покарання:
-за ч.1 ст.296 КК України у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік;
-за ч.1 ст.121 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років;
-за ч.3 ст.296 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки;
-за ч.1 ст.122 КК України у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік.
На підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання призначених покарань, із врахуванням положень ч.1 ст.72 КК України, визначити ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі на строк 6 (шість) років.
На підставі ч.1 ст.71 КК України за сукупністю вироків, до покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Яворівського районного суду Львівської області від 19.11.2024, та остаточно визначити до відбуття ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі на строк 6 (шість) років 6 (шість) місяців.
На підставі ч.2 ст.20, п.1 ч.1 ст.94 КК України застосувати до ОСОБА_3 примусові заходи медичного характеру у виді надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку.
Строк відбуття покарання обвинуваченому ОСОБА_3 рахувати з дня приведення вироку до виконання.
На підставі ч.3 ст.194 КПК України, зобов'язати ОСОБА_3 прибувати за кожною вимогою до суду.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржений до Волинського апеляційного суду учасниками судового провадження протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення через Луцький міськрайонний суд Волинської області.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Головуючий