Справа № 161/14011/25
Провадження № 2/161/4824/25
03 листопада 2025 року м. Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:
головуючого судді Присяжнюк Л.М.,
за участю секретаря судового засідання Ващук В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на 1/2 частини квартири, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя,
15.07.2025 на адресу суду надійшов вказаний позов.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 30.05.1987 між сторонами укладено шлюб, який розірвано рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15.06.2012. Під час шлюбу подружжям було придбано квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом сплати пайових внесків Житлово будівельному кооперативу №62 у м. Луцьку.
22.11.2023 ОСОБА_2 зареєстрував право власності на зазначену квартиру, як особисту приватну власність.
Оскільки нерухоме майно було придбано під час перебування сторін у шлюбі, воно є спільною сумісною власністю подружжя, тому просить визнати за нею право власності на частини квартири за адресою: АДРЕСА_1 , що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Також просить стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу в сумі 10000 грн, витрати пов'язані з оплатою судового збору у розмірі 15140 гривень за позовною заявою, 605,60 грн - за заявою про забезпечення позову.
15 липня 2025 року ухвалою суду вжито заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_2 , яка належить ОСОБА_2 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 28.11.2023 року, І№ 70423922. Застосуовано заходи зустрічного забезпечення позову шляхом зобов'язання ОСОБА_1 протягом десяти днів з дня постановлення даної ухвали внести на депозитний рахунок суду (код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26276277, банк отримувача ДКСУ, м. Київ, код банку отримувача (МФО) 820172, рахунок отримувача UA278201720355279002000002504, призначення платежу «Зустрічне забезпечення позову ОСОБА_1 , Луцький міськрайонний суд Волинської області, справа №161/14011/25») грошову суму у розмірі 10 000,00 грн. (десять тисяч гривень), та надати суду оригінал відповідного платіжного документу.
Ухвалою суду від 08 серпня 2025 року відкрито провадження у справі, визначено розглядати справу за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 01 жовтня 2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Позивач в судове засідання не з'явилась, представник позивача - адвокат Голошва В.Л. подав до суду заяву про розгляд справи у відсутності сторони позивача, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити. Також просив скасувати заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою суду від 15.07.2025 щодо предмету позову.
Відповідач в судове засідання не з'явився, подав заяву у якій просив справу розглядати у його відсутності, позовні вимоги визнав повністю, не заперечував проти задоволення позовних вимог.
Згідно ч. 3 ст.211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідно до положення ч.2 ст.247 ЦПК України суд здійснив розгляд справи без фіксування судового процесу технічними засобами.
Повно та всебічно дослідивши матеріали цивільної справи, з'ясувавши фактичні обставини справи, суд прийшов до таких висновків.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України вказано, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання права.
Згідно з ч. 1 ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
Позивачка в обгрунтуванні позову стверджує, що сторонами у шлюбі було набуто квартиру АДРЕСА_2 , право власності на яку зареєстровано за відповідачем після розірвання шлюбу.
Відповідно до абз. 3 ч. 2 ст. 331 ЦК, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Судом встановлено, що сторони перебували у шлюбі з 30.05.1987. Шлюб розірвано на підставі рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15.03.2012 у справі № 2-8011/11 (а.с. 9, 34-35).
Відповідно до копії ордеру на житлове приміщення, довідки, виданої головою правління ОСББ «Господар 4» Конащук О.М. №6 від 15.11.2023 вбачається, що квартира АДРЕСА_2 , знаходиться у будинку, який зданий в експлуатацію в 1989 році. 14 квітня 1989 році виписаний ордер № 126. на 3-х кімнатну квартиру, яка знаходиться в 6-му поверсі. Загальна площа складає: 66,5 кв.м., Заборгованості перед кооперативом немає, вартість кооперативної квартири виплачена повністю. (а.с. 7, 11-12).
Згідно з копією Витягу з Державного реєстру речових прав №433981852 від 03.07.2025, державна реєстрація права власності на спірну квартиру здійснена відповідачем як на одноосібного власника на підставі: технічного паспорту (Витяг з ЄДЕССБ); довідки про членство особи в кооперативі та внесення пайового внеску в повному обсязі, серія та номер 6, виданий 15.11.2023, видавник: ОСББ «Господар 4» (а.с. 6).
Відповідно до ч.1 ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Беручи до уваги наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності і кожного зокрема, суд, оцінюючи їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному й об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до переконання, що позивачкою доведено той факт, що спірна квартира є майном подружжя.
Таким чином, оскільки спірна квартира є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, а тому частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, а тому суд вважає за можливе визначити частку у праві спільної сумісної власності на квартиру за позивачем у розмірі - 1/2.
Згідно з частиною 1 статті 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Відповідно до ч.1 ст. 142 ЦПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Виходячи з вищенаведених положень процесуального закону та враховуючи, що відповідач визнав позов до початку розгляду справи по суті, є особою з інвалідністю ІІ групи, що в силу вимог п.9 ч.1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» є таким, що звільняється від сплати судового збору, тому судові витрати слід розподілити таким чином: повернути позивачці з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову - 7 570 гривень за позовною заявою, 302,8 гривень за заявою про забезпечення позову, решта сплаченого судового збору залишити за позивачем.
Згідно з приписами частини 1 пункту 1 частини 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Позивач у прохальній частині позову просить суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн. Однак суд вважає ці витрати необґрунтовано завищеними, з таких міркувань.
Частиною 2 статті 137 ЦПК України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правничу допомогу, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат. Також слід зазначити, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (Рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України», «Заїченко проти України»).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Велика Палата Верховного Суду також вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Судом досліджено договір про надання правничої допомоги, а також детальний опис наданих адвокатом послуг:
1) зустріч із замовником для узгодження правової позиції - 1 год.
2) ознайомлення із копіями документів - 2 год.
3) ознайомлення із копіями документів - 2 год.
4) вивчення законодавства, судової практики ВС
5) виготовлення копій документів
6) складання позовної заяви - 3 год.
7) участь в судових засіданнях.
Вирішуючи питання про стягнення витрат на правничу допомогу, суд бере до уваги складність справи, ціну позову 15140,00 грн, заявлену суму витрат на правничу допомогу 10 000,00 грн, витрачений представником позивача час на виконання ним відповідних робіт щодо правової консультації, збирання доказової бази, а тому суд виходить з конкретних обставин справи, вважає що визначений розмір оплати є завищеним та не є співмірним обсягу наданих послуг, ціною позову та складністю справи.
Також суд вважає необґрунтовано завищеними витрати адвоката на складання позову, оскільки справа є типової та не вимагає значних зусиль для підготовки позовної заяви.
Крім цього суд зауважує, що справа розглядалась у відсутності сторін у підготовчому судовому засіданні (одне засідання) та в судовому (одне засідання). При цьому відповідач визнав позов до початку розгляду справи по суті.
Враховуючи викладене, приписи ч.2 ст. 141 ЦПК України, оцінивши усі необхідні аспекти цієї справи: складність та обсяг виконаних адвокатом робіт, час, витрачений на виконання відповідних робіт, значення справи для сторони, з урахуванням критеріїв співмірності необхідних і достатніх витрат суд приходить до висновку, що справедливим та виваженим буде стягнення з відповідачки витрат на правничу допомогу в сумі - 5000 грн.
Така сума відповідає принципам розумності та справедливості.
Згідно з 7 ст. 158 ЦПК України, у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Зважаючи на те, що сторони фактично дійшли згоди з приводу поділу майна, враховуючи наявне клопотання представника позивача про скасування заходів забезпечення позову, суд приходить до висновку приходить до висновку, що подальше існування заходів забезпечення позову є недоцільним, а тому такі підлягають скасуванню.
Керуючись 60, 61, 69, 70, 110-112 СК України, 368, 372, 377 ЦК України, ст.ст. 2, 7, 10, 12-13, 228-229, 258-260, 263 -265, 268, 280-284 ЦПК України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на 1/2 частини квартири, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на 1/2 частину квартири, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Повернути ОСОБА_1 з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову - 7 570 (сім тисяч п'ятсот сімдесят гривень) за квитанцією АТ «А-Банку» № 4356-2961-8631-1350 від 10.07.2025; 302,80 (триста дві гривні 80 коп.) гривень за квитанцією АТ «А-Банку» № 4356-2961-1926-4612 від 10.07.2025.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 5000 (п'ять тисяч) гривень.
Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15 липня 2025 шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_2 , яка належить ОСОБА_2 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 28.11.2023 року, І№ 70423922.
Повернути ОСОБА_1 кошти в сумі 10 000,00 (десять тисяч гривень), внесенні на депозитний рахунок суду (код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26276277, банк отримувача ДКСУ, м. Київ, код банку отримувача (МФО) 820172, рахунок отримувача UA278201720355279002000002504, призначення платежу «Зустрічне забезпечення позову ОСОБА_1 , Луцький міськрайонний суд Волинської області, справа №161/14011/25») згідно з квитанцією АТ «А--Банк» № 3418-2979-7181-4695 від 28.07.2025.
Заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили цим рішенням суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Волинського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Копію рішення направити у Відділ державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (43025, м. Луцьк, вул. Винниченка, 27А) для виконання в частині скасування заходів забезпечення позову.
Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Суддя Луцького міськрайонного суду
Волинської області Людмила ПРИСЯЖНЮК