Справа № 161/9837/25
Провадження № 2-др/161/98/25
04 листопада 2025 року м. Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:
головуючого - судді Черняка В.В.,
за участю секретаря судового засідання - Собуцької О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку заяву представника відповідача про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Позивач через свого представника звернувся до суду із вказаним позовом.
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15.10.2025 року у задоволенні позову було відмовлено.
28.10.2025 року представник відповідача подав до суду заяву про винесення додаткового рішення, в якій просив стягнути з позивача на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 3000 грн., 559,97 грн. витрат на проїзд та 605,60 грн. судового збору.
Заперечень від сторони позивача станом на дату розгляду заяви на адресу суду не надходило.
Враховуючи положення ст. 270 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути питання щодо винесення додаткового рішення без участі сторін.
Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку, що слід ухвалити додаткове рішення про розподіл судових витрат наступного змісту.
Відповідно до п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення або/чи не вирішено питання про судові витрати.
Частиною 3 ст. 259 ЦПК України визначено, що суд може вирішити питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті.
Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України у разі відмови в позові судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на позивача.
Статтею 133 ЦПК України, встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
У розглядуваному випадку, відповідачем дотримано процесуальний порядок вирішення питання про відшкодування понесених судових витрат.
Згідно п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір у разі відмови в позові покладається на позивача.
З матеріалів справи слідує, що за подачу заяви про перегляд заочного рішення ОСОБА_1 сплачено 605,60 коп. судового збору (а.с.50), які відповідно підлягають до стягнення з позивача.
Щодо вимог відповідача про відшкодування витрат на проїзд з м. Києва до м. Луцька з метою ознайомлення з матеріалами справи, суд зазначає наступне.
Стаття 138 ЦПК України передбачає порядок відшкодування витрат сторін та їхніх представників, що пов'язані з явкою до суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 138 ЦПК України, витрати, пов'язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їхніх представників, а також найманням житла, несуть сторони.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності та розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 конвенції.
Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їх розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).
З матеріалів справи вбачається, що 24.06.2025 року ОСОБА_1 на адресу суду подано заяву про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді.
За відсутності технічної можливості суду, таких доступ їй вчасно наданий не був, у зв'язку з чим відповідач була змушена ознайомлюватись з матеріалами справи в приміщенні суду.
З огляду на встановлені обставини, вимоги у вказаній частині в розмірі 559,97 грн. підлягають до задоволення.
За ч. ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
При стягненні витрат на правничу допомогу слід враховувати, що представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ч. 2 ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України).
Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
Такі правові висновок сформовано у постановах Верховного Суду від 03.05.2018 року (справа № 372/1010/16-ц) , від 27 липня 2021 року (справа № 671/1957/20).
Заявлений відповідачем розмір витрат з надання професійної правничої допомоги в 3000 грн. підтверджується договором про надання професійної правничої допомоги від 24.07.2023 року та додатковою угодою до нього від 10.10.2025 року, описом наданих послуг та квитанцією до прибуткового касового ордеру.
У Постанові Верховного Суду від 24 січня 2022 року в справі № 757/36628/16ц (провадження № 61-19062св21) вказано, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної робот, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, фінансового стану обох сторін та інших обставин.
Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу при розгляді справи, суд бере до уваги обставини справи, співмірність винагороди за надані юридичні послуги зі складністю справи, цінами на ринку адвокатських послуг щодо справ розглядуваної категорії, час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт, тривалість судового розгляду, значення справи для сторін, їх фінансовий стан та можливості.
В цілому, зміст наведених стороною відповідача послуг адвоката у сумі 3000 грн. відповідає предмету спору, складності справи та цінам на ринку адвокатських послуг щодо справ розглядуваної категорії, а тому визнається судом обґрунтованим.
З огляду на вказане, у суду наявні підстави для задоволення вимог відповідача та стягнення з позивача судових витрат у розмірі 4165,57 грн.
Керуючись ст.ст.133, 137, 141, 270 ЦПК України, суд, -
Заяву задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів'на користь ОСОБА_1 3 000 (три тисячі) грн. 00 коп. судових витрат з надання професійної правничої допомоги, 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп. судового збору та 559 (п'ятсот п'ятдесят дев'ять) грн. 97 грн. витрат, що пов'язані з явкою до суду.
Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Волинського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне додаткове рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного додаткового рішення суду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30; код ЄДРПОУ 356250140).
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).
Повний текст додаткового рішення суду складено 04 листопада 2025 року.
Суддя Луцького міськрайонного суду
Волинської області В.В. Черняк