05 листопада 2025 р. Справа № 520/20919/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Присяжнюк О.В.,
Суддів: Любчич Л.В. , Спаскіна О.А. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 29.09.2025 року (постановлену суддею Спірідоновим М.О.) в справі № 520/20919/25
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Національної поліції в Харківській області
третя особа Національна поліція України
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
05.08.2025 р., ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Харківській області, в якому просив:
- визнати протиправними бездіяльність Головного управління національної поліції в Харківській області щодо ненарахування та невиплати грошового забезпечення у вигляді доплати за службу в особливих умовах (період карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СoV-2) відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 375 від 29.04.2020 р. у розмірі до 50 відсотків грошового забезпечення щомісячно за період з 01.10.2020 р. по 13.03.2022 р.;
- зобов'язати Головне управління національної поліції в Харківській області нарахувати та виплатити грошове забезпечення у вигляді доплати за службу в особливих умовах (період карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СoV-2) відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 375 від 29.04.2020 р. у розмірі до 50 відсотків грошового забезпечення щомісячно за період з 01.10.2020 р. по 13.03.2022 р. з урахуванням раніше виплачених сум, з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового та начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 р. № 44;
- визнати протиправними бездіяльність Головного управління національної поліції в Харківській області щодо ненарахування та невиплати грошового забезпечення у вигляді доплати за виконання позивачем службових обов'язків в нічний час за 3096 годин в період з 07.11.2015 р. по 13.03.2022 р.;
- зобов'язати Головне управління національної поліції в Харківській області нарахувати та виплатити грошове забезпечення у вигляді доплати за виконання службових обов'язків в нічний час за 3096 годин в період з 07.11.2015 р. по 13.03.2022 р. з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового та начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44;
- визнати протиправними бездіяльність Головного управління національної поліції в Харківській області щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення з 07.11.2015 р. по 31.10.2017 р. із застосуванням листопада 2015 року як базового місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення;
- зобов'язати Головне управління національної поліції в Харківській області нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення з 07.11.2015 р. по 31.10.2017 р. із застосуванням листопада 2015 року як базового місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення, з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового та начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44;
- зобов'язати Головне управління національної поліції в Харківській області нарахувати та виплатити компенсацію за затримку виплати грошового забезпечення у вигляді індексації грошового забезпечення з 07.11.2015 р. по 31.10.2017 р. у розмірі загальної суми такої індексації за принципом співмірності;
- визнати протиправними бездіяльність Головного управління національної поліції в Харківській області щодо ненарахування та невиплати грошової компенсації за невикористані 75 календарних днів щорічної додаткової відпустки за вислугу років (стаж служби) - 15 календарних днів за 2016 календарний рік, 15 календарних днів за 2017 рік, 15 календарних днів за 2018 рік, 15 календарних днів за 2019 рік, 15 календарних днів за 2021 рік;
- зобов'язати Головне управління національної поліції в Харківській області нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористані 75 календарних днів щорічної додаткової відпустки за вислугу років (стаж служби) - 15 календарних днів за 2016 календарний рік, 15 календарних днів за 2017 рік, 15 календарних днів за 2018 рік, 15 календарних днів за 2019 рік, 15 календарних днів за 2021 рік;
- визнати протиправними бездіяльність Головного управління національної поліції в Харківській області щодо ненарахування та невиплати грошової компенсації за невикористані 60 календарних днів щорічної додаткової соціальної відпустки для поліцейських, які мають дітей, - 10 календарних днів за 2017 календарний рік, 10 календарних днів за 2018 рік, 10 календарних днів за 2019 рік, 10 календарних днів за 2020 рік, 10 календарних днів за 2021 рік, 10 календарних днів за 2022 рік;
- зобов'язати Головне управління національної поліції в Харківській області нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористані 60 календарних днів щорічної додаткової соціальної відпустки для поліцейських, які мають дітей, - 10 календарних днів за 2017 календарний рік, 10 календарних днів за 2018 рік, 10 календарних днів за 2019 рік, 10 календарних днів за 2020 рік, 10 календарних днів за 2021 рік, 10 календарних днів за 2022 рік;
- визнати протиправними бездіяльність Головного управління національної поліції в Харківській області щодо ненарахування та невиплати відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 р. № 168 додаткової винагороди поліцейським м. Харкова у розмірі 50000 грн. в розрахунку на місяць пропорційно часу з 24.02.2022 р. по 13.03.2022 р. участі у забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів;
- зобов'язати Головне управління національної поліції в Харківській області нарахувати та виплатити відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 р. № 168 додаткову винагороду поліцейським м. Харкова у розмірі 50000 грн. в розрахунку на місяць пропорційно часу з 24.02.2022 р. по 13.03.2022 р. участі у забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового та начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 р. № 44;
- зобов'язати Головне управління національної поліції в Харківській області нарахувати та виплатити середній заробіток (грошове забезпечення) за весь час затримки розрахунку при звільненні та виплати грошового забезпечення, грошової компенсації за невикористані дні щорічних додаткових відпусток за вислугу років (стаж служби) та щорічних додаткових соціальних відпусток для поліцейських, які мають дітей, з 13.03.2022 р. по день фактичного розрахунку;
- зобов'язати Головне управління національної поліції в Харківській області надати до Пенсійного фонду України скореговані відомості грошового забезпечення з урахуванням доплати за особливі умови служби (в період карантину, коронавірус SARS-СoV-2) з 01.10.2020 р. по 13.03.2022 р., доплати за виконання службових обов'язків в нічний час з 07.11.2015 р. по 13.03.2022 р., індексації грошового забезпечення з 07.11.2015 р. по 31.10.2017 р.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 11.06.2025 р. позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та позивачу надано строк для усунення недоліків шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням підстав для поновлення строку.
На виконання вищезазначеної ухвали суду, позивачем подано до суд заяву про поновлення пропущеного строку позовної давності, в обґрунтування якого позивач зазначив, що звернення до суду з позовом про стягнення належної заробітної плати до 19.07.2022 р. не було обмежено строками позовної давності, у зв'язку з чим його позовні вимоги за період з 07.11.2015 р. по 13.03.2022 р. не обмежується строками позовної давності.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 29.09.2025 р. позовну заяву повернуто позивачу, оскільки ним пропущено строк звернення до суду без поважних причин.
Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просив скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 29.09.2025 р. та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме, вимог: Кодексу адміністративного судочинства України, та на не відповідність висновків суду обставинам справи, вважає, що не пропущений ним строк звернення до суду. Позивач вважає, що у даній справі необхідно застосовувати приписи статті 233 КЗпП України в редакції до 19.07.2022 р., яка визначає право особи на звернення до суду із позовом про стягнення належної їй заробітної плати (грошового забезпечення) за період трудових правовідносин з 07.11.2015 р. по 13.03.2022 р. без обмеження будь-яким строком.
Відповідач та третя особа подали до суду апеляційної інстанції відзиви на апеляційну скаргу, в яких, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Відповідно до ч. 2 ст. 312 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зокрема про повернення заяви позивачеві, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).
Згідно із ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем на виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху не було надано належних і допустимих доказів поважності причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом.
Суд апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист, визначений у цій статті.
Право на судовий захист реалізується особою шляхом подання позовної заяви до суду, яку відповідно до ч. 1 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 5 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Разом з тим, положення ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати (грошового забезпечення) у разі порушення законодавства про оплату праці.
Водночас, у разі неврегульованості нормами спеціального законодавства правовідносин щодо проходження публічної служби, у яких виник спір, застосуванню підлягають приписи КЗпП України.
Згідно з ч. 2 ст. 233 КЗпП України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України від 01.07.2022 № 2352-IX, який набрав чинності з 19.07.2022 р., ч.ч. 1, 2 ст.233 КЗпП України викладено в такій редакції: «Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
Отже, до 19.07.2022 р. КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
При цьому, дія ч. 1 ст. 233 КЗпП України в редакції Закону № 2352-IX від 01.07.2022 р. може поширюватися тільки на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою чинності.
Судовим розглядом встановлено, що предметом даного спору є правомірність дій відповідача щодо нарахування та виплати позивачу в повному обсязі грошового забезпечення за період з 07.11.2015 р. по 13.03.2022 р.
Отже спірний період з 07.11.2015 р. до 13.03.2022 р. регулюється положеннями ст. 233 КЗпП України, у редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», яка визначає право особи на звернення до суду із позовом про стягнення належної їй заробітної плати (грошового забезпечення) без обмеження будь-яким строком.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 № 540-IX, який набрав чинності 02.04.2020 р., главу XIX "Прикінцеві положення" КЗпП України доповнено пунктом такого змісту: "1. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину".
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 р. № 651 відмінено з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Таким чином, лише з 01.07.2023 р. встановлені законодавчі обмеження щодо застосування строків, визначених ч. 2 ст. 233 КЗпП України.
Суд апеляційної інстанції вважає помилковим висновок суду першої інстанції, що позивачем пропущено строк звернення до суду з цим позовом, оскільки на час виникнення спірних правовідносин частина 2 статті 233 КЗпП України діяла в редакції, якою строк звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому при звільненні заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці не обмежувався будь-яким строком, проте, судом першої інстанції помилково застосовано редакцію частини 2 статті 233 КЗпП України, чинну на час постановлення оскаржуваної ухвали.
Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений в постановах Верховного Суду від 19.01.2023 р. в справі № 460/17052/21, від 18.10.2023 р. в справі № 380/14605/22, від 21.03.2025 р. в справі № 460/21394/23.
Із врахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви.
Відповідно до ч. 1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали порушені норми процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, що, відповідно до ст. 320 Кодексу адміністративного судочинства України, є підставою для скасування ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 01.10.2025 р. з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.
Керуючись ст.ст. 312, 315, 320, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 29.09.2025 в справі № 520/20919/25 скасувати.
Справу № 520/20919/25 направити до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя О.В. Присяжнюк
Судді Л.В. Любчич О.А. Спаскін