04 листопада 2025 р.Справа № 953/8147/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Присяжнюк О.В.,
Суддів: Любчич Л.В. , Спаскіна О.А. ,
за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 29.09.2025 р. (ухвалене суддею Губською Я.В.) в справі № 953/8147/25
за позовом ОСОБА_1
до Департаменту патрульної поліції
про визнання протиправною, скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції, в якому просила: визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №5313447 від 25.07.2025 р. та закрити провадження у справі.
Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 29.09.2025 р. залишено без задоволення позовну заяву ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною, скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивачка подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянтка посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме, вимог: КУпАП, Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи. Позивачка вважає, що розгляд справи у присутності позивача так і не відбувся, під час винесення оскаржуваної постанови лейтенантом поліції Скурідіною Ю.Д. не виконано вимог щодо всебічного, повного і об'єктивного з'ясування всіх обставин справи, не дотримано процедури розгляду справи та фактично не надано позивачу можливості скористатися правами, передбаченими ч.1 ст. 268 КУпАП. Зазначає, що вона повідомила інспектора про те, що проживає у м. Харкові та потребує правничої допомоги, тому просила відкласти розгляд справи, на що отримала необґрунтовану відмову.
Позивачка та її представник в судовому засіданні підтримали доводи апеляційної скарги, просили суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач подав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги позивачки підлягають частковому задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судовим розглядом встановлено, що 25.07.2025 р. інспектором 2 взводу 3 роти УПП БПП в м. Бориспіль УПП у Київській області лейтенантом поліції Скурідіною Ю.Д. винесено постанову серії ЕНА №5313447 від 25.07.2025 р. про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері порушення вимог законодавства щодо використання номерних знаків транспортних засобів, зафіксоване не в автоматичному режимі, на підставі ч. 3 ст. 121-3 КУпАП України.
Згідно оскаржуваної постанови до ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 121-3 КУпАП України, застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1190,00 грн., оскільки ОСОБА_1 25.07.2025 р. о 17 годині 06 хвилин в м. Бориспіль по вул. Київський шлях, 69А, керувала транспортним засобом MERCEDES-BENZ ML 350, реєстраційний номер НОМЕР_1 , на якому був відсутній номерний знак попереду, чим порушила пп.2.9.в та п.30.2 ПДР України.
Не погоджуючись із вищевказаною постановою у справі про адміністративне правопорушення, позивачка звернулася до суду із цим позовом.
Відмовивши у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з доведеності вчинення позивачкою адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 121-3 КУпАП, а тому оскаржувана постанова відповідає вимогам закону, є обґрунтованою та не підлягає скасуванню.
Суд апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із п.п. 8, 11 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію", поліція відповідно до покладених на неї завдань: у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання; регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно із ч. 1 ст. 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають, серед іншого, справи про адміністративні правопорушення, передбачені ч.ч. 1 і 2 ст. 121-3, ч. 1 ст. 126 цього Кодексу.
У п. 2.9 «в» ПДР України встановлено, що водію забороняється керувати транспортним засобом без номерного знака.
Відповідно до п. 30.2 ПДР, на механічних транспортних засобах (за винятком трамваїв і тролейбусів) і причепах у передбачених для цього місцях встановлюються номерні знаки відповідного зразка.
Забороняється змінювати розміри, форму, позначення, колір і розміщення номерних знаків, крім випадку закріплення заднього номерного знака на додатковому обладнанні, що призначене для тимчасового перевезення багажу або вантажу, наносити на них додаткові позначення або закривати їх, вони повинні бути чисті і достатньо освітлені.
Відповідно до ст. 33 Закону України «Про дорожній рух», технічний стан транспортних засобів, що перебувають в експлуатації, у частині, що стосується безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, має відповідати правилам, нормативам і стандартам, затвердженим у встановленому порядку.
Обов'язок щодо забезпечення належного технічного стану транспортних засобів покладається на їх власників або інших осіб, які їх експлуатують, згідно з чинним законодавством.
Відповідальність за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121-3 КУпАП, настає в разі керування або експлуатація транспортного засобу без номерного знака, з номерним знаком, що не належить цьому засобу або не відповідає встановленим зразкам або вимогам, з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, перевернутим чи неосвітленим, закритим іншими предметами (в тому числі прозорими), з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, забрудненим номерним знаком, якщо така забрудненість не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знака з відстані двадцяти метрів, а так само вчинення інших дій, спрямованих на умисне приховування номерного знака, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Судовим розглядом встановлено, що позивачку притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що вона 25.07.2025 р. о 17 годині 06 хвилин в м. Бориспіль по вул. Київський шлях, 69А керувала транспортним засобом MERCEDES-BENZ ML 350 реєстраційний номер НОМЕР_1 , на якому був відсутній номерний знак попереду, чим порушила пп. 2.9.в та п. 30.2 ПДР України.
На підтвердження вищевказаних обставин відповідачем до суду подано диск з відеозаписом нагрудної бодікамери працівника поліції.
Дослідивши наданий відповідачем до матеріалів справи диск з відеозаписом з нагрудної бодікамери працівника поліції, суд апеляційної інстанції встановив, що автомобіль MERCEDES-BENZ ML 350 реєстраційний номер НОМЕР_1 25.07.2025 р. о 17 годині 06 хвилин не мав переднього номерного знака, про що інспектором складено постанову ЕНА №5313447 від 25.07.2025 р. про порушення пп. 2.9.в та п. 30.2 ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність ч. 3 ст.121-3 КпАП України.
Доводи позивачки про те, що вона не порушувала ПДР України, так як виробником автомобіля MERCEDES-BENZ ML 350, яким керувала ОСОБА_1 , місце для переднього номерного знаку не передбачено, а відповідно до п. 4.2 ДТСУ 4278:2019, знаки на транспортних засобах можуть буду встановлені лише в передбачених за конструкцією місцях, зазначених виробником, суд апеляційної інстанції вважає помилковими, оскільки ДТСУ 4278:2019 скасований з 01.12.2021 р. на підставі наказу Державного підприємства “Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості» від 16.11.2021 р. № 435.
Водночас наказом Міністерства внутрішніх справ України від 02.03.2021 № 166, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22.03.2021 за № 353/35975 «Про деякі питання державних номерних знаків транспортних засобів» затверджено Вимоги до державних номерних знаків транспортних засобів в п. 1 розділу VIII якого зазначено, що кількість знаків на транспортних засобах повинна становити: на автомобілях - два знаки.
Таким чином, на транспортному засобі MERCEDES-BENZ ML350 реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , відповідно до п. 1 розділу VIII наказу Міністерства внутрішніх справ України від 02.03.2021 № 166, має бути встановлено два номерні знаки. З наданих доказів представником відповідача на фото встановлено, що на транспортному засобі MERCEDES-BENZ ML ML350, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , а саме на передній частині автомобіля, станом на 25.07.2025 р. був відсутній номерний знак, отже працівники поліції дійшли правильного висновку про порушення позивачкою пп. 2.9.в та п. 30.2 ПДР України.
Проте, суд апеляційної інстанції враховує доводи позивачки, щодо порушення відповідачем процедури розгляду справи.
Відповідно до ст. 268 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
За змістом ст. 271 КУпАП у розгляді справи про адміністративне правопорушення можуть брати участь адвокат, інший фахівець у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. Ці особи мають право знайомитися з матеріалами справи; заявляти клопотання; за дорученням особи, яка його запросила, від її імені подавати скарги на рішення органу (посадової особи), який розглядає справу, а також мають інші права, передбачені законами України.
При цьому, ненадання водію можливості реалізувати своє право на отримання правової допомоги є підставою для скасування постанови, такому висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 18.02.2020 р. в справі №524/9827/16-а, від 15.04.2020 р. в справі № 524/3644/17, від 26.05.2020 р. в справі № 640/16220/16-а, в яких зазначено, що не вжиття інспектором жодних дій щодо надання водію можливості реалізувати своє право на отримання правової допомоги, є порушенням права особи, яка притягалася до адміністративної відповідальності, тому і порушено порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, що є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Таким чином, законодавством визначено права особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, зокрема, право на юридичну допомогу при розгляді справи.
Вказане право особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, кореспондується з обов'язком посадової особи, яка розглядає справу, забезпечити реалізацію такого права.
З наданого відеозапису з нагрудної бодікамери працівника поліції встановлено, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, позивачка виявила бажання скористатись правовою допомогою, про що зробила відповідну усну заяву відповідачу про відкладення розгляду справи. Однак, інспектором було відмовлено у заявленому клопотанні, а отже не вжито жодних дій щодо надання водію можливості реалізувати своє право на отримання правової допомоги.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що такі дії інспектора порушують права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, що в свою чергу є порушенням порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення та є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. Таке провадження спрямоване, зокрема, на своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідач як представник державного органу, наділеного повноваженнями щодо виявлення та притягнення винних осіб до адміністративної відповідальності, у своїй діяльності має керуватися виключно законом та діяти відповідно до нього.
Оскільки під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, позивачка виявила бажання скористатись правовою допомогою, проте відповідачем не надано доказів вжиття дій щодо вказаного клопотання, зазначене свідчить про порушення права особи на правову допомогу, порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення, та є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Отже, суд першої інстанції вищенаведеного не врахував, у зв'язку з чим дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні позову.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Із врахуванням вищевикладеного, оцінюючи в сукупності наявні в справі докази, суд апеляційної інстанції вважає, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 121-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення працівником патрульної поліції порушено встановлену законом процедуру розгляду справи та винесення постанови. Такі порушення є істотними, оскільки вони могли вплинути на об'єктивність і законність прийнятого рішення, а відтак постанова не може вважатись такою, що відповідає вимогам законодавства.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про скасування постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності та необхідність надіслання справи про адміністративне правопорушення у відношенні позивачки на новий розгляд до компетентного органу, а саме - Батальйону патрульної поліції у м. Борисполі Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315, п. 4 ч. 1 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення, у разі неправильного застосування норм матеріального права.
Із врахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції вважає необхідним скасувати рішення Київського районного суду м. Харкова від 29.09.2025 р. та ухвалити постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково, а саме: скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №5313447 від 25.07.2025 р. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення; справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 121-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення направити на новий розгляд до Батальйону патрульної поліції у м. Борисполі Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції; в задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що за наслідками судового розгляду позов задоволено частково, судові витрати за подання адміністративного позову в розмірі 242,24 грн. та за подання апеляційної скарги в розмірі 363,36 грн., а всього 605,60 грн. підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 271, 272, 286, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Київського районного суду м. Харкова від 29.09.2025 р. в справі № 953/8147/25 скасувати.
Ухвалити постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №5313447 від 25.07.2025 р. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 121-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення направити на новий розгляд до Батальйону патрульної поліції у м. Борисполі Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання адміністративного позову в розмірі 242 (двісті сорок дві) гривні 24 копійки та за подання апеляційної скарги в розмірі 363 (триста шістдесят три) гривні 36 копійок, а разом 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду.
Головуючий суддя О.В. Присяжнюк
Судді Л.В. Любчич О.А. Спаскін
Повний текст постанови складено 04.11.2025 р.