05 листопада 2025 р. Справа № 440/15409/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Макаренко Я.М.,
Суддів: Перцової Т.С. , Жигилія С.П. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19.03.2025, головуючий суддя І інстанції: А.Б. Головко, м. Полтава, по справі № 440/15409/24
за позовом ОСОБА_1
до ІНФОРМАЦІЯ_1 треті особи Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач), у якій просила:
- визнати протиправними бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо виготовлення та надання довідки, відповідно до форми, встановленої Додатком 2 до Постанови КМУ від 13.02.2008 року № 45, про грошове забезпечення за відповідною посадою померлого чоловіка станом на 01.01.2024 року, відповідно до вимог ст. ст. 43, 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ, з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704, з зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, у розмірах відповідно до чинного законодавства;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 підготувати та надати до Головного управління Пенсійною фонду України в Полтавській області довідку про розмір грошового забезпечення за відповідною посадою померлого чоловіка, відповідно до форми, встановленої Додатком 2 до Постанови КМУ від 13.02.2008 року № 45, станом на 01.01.2024 відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», постанови Верховного Суду від 02.08.2022 у справі № 440/6017/21 та постанови від Другого апеляційного адміністративного суду від 11.01.2023 у справі № 440/11932/21 із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу, окладу за військове звання, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом на 1 січня 2024 року на відповідний тарифний коефіцієнт та за відповідною посадою, з урахуванням Постанови КМУ № 481 від 12.05.2023 року, з обов'язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення за Дорученням Міністра Оборони України №183/уд від 16.01.2024 року, виданого на підставі пп.2 п. 5 Постанови КМУ № 704 для здійснення обчислення та перерахунку основного розміру пенсії з 01.11.2024.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 19.03.2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивачка подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального, неповне з'ясування обставин справи, просила суд рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19.03.2025 у справі № 440/15409/24 скасувати та ухвалити постанову, якою позовні вимоги задовольнити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначила, що позивачка звернулась до Пенсійного фонду у Полтавській області щодо нарахування пенсії по втраті годувальника 04.10.2024 року і пенсія їй була призначена з 01.11.2024 року. Пенсія була нарахована з порушенням діючих норм законодавства, з розмірів грошового забезпечення встановленого на 2018 рік. Тому і виникла необхідність на отримання довідки з дійсним грошовим забезпеченням на дату нарахування пенсії позивачу. У зв'язку з тим, що грошове забезпечення військовослужбовців, згідно Постанові КМУ №704, встановлюється станом на 01.01 календарного року, у вимогах позовної заяви зазначена дата 01.01.2024 року, року первинного призначення пенсії позивачу.
Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу позивача.
У відповідності до п.3 ч.1ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в її межах, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваного судового рішення, норм процесуального та матеріального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач отримує пенсію відповідно до норм Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Позивач звернувся до відповідача із заявою, у якій просив надати до ГУ ПФУ в Полтавській області довідку про розмір грошового забезпечення станом на 04.10.2024 у відповідності до вимог ст.43, 63 Закону України від 09.04.1992 №2262 та постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704.
ІНФОРМАЦІЯ_2 направив лист від 04.12.2024 про відмову у видачі такої довідки станом на 01.01.2024.
Не погодившись з діями відповідача щодо відмови у підготовці та надані до ГУ ПФУ в Полтавській області оновленої довідки про розмір грошового забезпечення станом 01.01.2024 для перерахунку пенсії з 01.02.2024, позивач звернувся до суду з позовом.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що станом на 01.01.2024 за рішенням Уряду не відбулись зміни розміру грошового забезпечення громадян, які мають право на пенсію відповідно до Закону №2262-ХІІ за відповідною посадою, як обов'язкової передумови для виникнення у відповідача обов'язку для видачі нової довідки про розмір грошового забезпечення, а тому відсутні правові підстави для видачі позивачу оновленої довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії, оскільки, після набрання чинності 20.05.2023 Постановою №481, змінились правила обчислення посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб, за якими станом на 01.01.2024 розмір грошового забезпечення не підвищився.
Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.
Відповідно до ч.2ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, є, зокрема Закон № 2262-ХІІ, яким визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Постановою КМУ № 704 затверджено: тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1; схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14.
Так, спірні правовідносини виникли з приводу складення відповідачем довідки про розмір грошового забезпечення померлого чоловіка позивача станом на 01.01.2024 з визначенням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, обчислених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом України про Державний бюджет на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704.
Пунктом 4 Постанови № 704 в редакції, чинній до 20.05.2023, визначено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначалися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13,14.
У свою чергу, у пункті 1 приміток Додатку 1 до Постанови № 704 закріплено, що посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. У разі коли посадовий оклад визначений у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище - заокруглюються до десяти гривень.
У примітці Додатку 14 Постанови № 704 визначено, що оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. У разі коли розмір окладу визначений у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище - заокруглюються до десяти гривень.
З 24 лютого 2018 року набула чинності постанова Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова № 103), якою п. 4 Постанови № 704 викладено в новій редакції, яка передбачає, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Отже, з 24 лютого 2018 року було змінено розрахункову величину, з якої обчислюються розміри посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями, а саме - замість «розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року)» передбачено використання «розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року».
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 було визнано протиправним та нечинним п. 6 Постанови № 103, яким п. 4 Постанови № 704 викладений у новій редакції.
Отже, починаючи з 29 січня 2020 року відновлено дію п. 4 Постанови № 704 у редакції, яка передбачає використання розрахункової величини, яка дорівнює розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року).
Згідно з п. 3 розділу ІІ «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом (01 січня 2017 року) не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 01 січня 2017 року.
Таким чином, фактично з прийняттям постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 розрахункову величину для обчислення розміру посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями було змінено з «розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року» на «розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року».
Однак, 20.05.2023 набрала чинності Постанова Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481, якою внесені зміни до пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" та викладено у наступній редакції: "Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13,14".
Отже, починаючи з 20.05.2023 пункт 4 Постанови №704 було викладено в новій редакції, яка не передбачає застосування прожиткового мінімуму, встановленого на 1 січня відповідного календарного року при розрахунку розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб.
Матеріалами справи встановлено, що позивач звернувся до відповідача із заявою про видачу довідки про розмір грошового забезпечення за відповідною посадою померлого чоловіка станом на 01.01.2024 для перерахунку пенсії ОСОБА_1 у разі втрати годувальника з 04.10.2024 року (а.с. 7).
З цього приводу, колегія суддів зазначає, що призначені за Законом №2262-ХІІ пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.
Так, як правомірно враховано судом першої інстанції, оскільки після набрання чинності 20.05.2023 постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481 змінились правила обчислення посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб, зокрема, встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні, а не з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом № 2262-ХІІ з 01.01.2024 не підвищився, тому у відповідача не виник обов'язок складення оновленої довідки про розмір грошового забезпечення для проведення перерахунку пенсії позивача із зазначенням складових грошового забезпечення, виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2024 року (3028 грн.).
При цьому, слід зазначити, що як в своїй апеляційній скарзі так і в позовній заяві, позивач посилався на те, що пенсія у разі втрати годувальника була нарахована з порушенням діючих норм законодавства, з розмірів грошового забезпечення встановленого на 2018 рік, а тому у і виникла необхідність у позивача на отримання довідки з дійсним грошовим забезпеченням на дату нарахування пенсії позивачу, тобто станом на 04.10.2024 року.
Водночас, колегія суддів зазначає, що матеріали справи не містять доказів, що станом на 2018 рік було видано неналежну довідку ОСОБА_2 та позивачем не було заявлено вимоги з приводу видачі оновленої довідки станом на 01.01.2018 року, або станом на будь-яку іншу дату збільшення грошового забезпечення військовослужбовця, що є підставою для перерахунку пенсії.
Слід врахувати, що розмір пенсії одному непрацездатному члену сім'ї становить 50 % пенсії за віком померлого годувальника (ст. 37 Закону №1058-ІV). Тобто, пенсія призначається на підставі пенсії, що отримував померлий годувальник. Отже і право на отримання довідки про складові грошового забезпечення виникає у позивача з огляду на наявність права на такий перерахунок у померлого годувальника.
В той час, позовні вимоги стосуються видачі довідки про складові грошового забезпечення ОСОБА_2 станом на 01.01.2024 рок, однак, з урахуванням положень Постанови № 481, у позивача не виникло права на перерахунок пенсії.
З наведеного слідує, що встановлення з 01.01.2024 Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028,00 грн не має своїм наслідком збільшення базової величини, з якої обраховуються розміри посадових окладів, окладів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців, а отже і самого грошового забезпечення військовослужбовців, оскільки з урахуванням змін, внесених Постановою №481, пункт 4 Постанови №704 передбачає обчислення посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розрахункової величини 1762,00 грн.
Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність у позивача права на отримання довідки про розмір грошового забезпечення, яке враховується для перерахунку його пенсії, визначеного станом на 04.10.2024, для здійснення обчислення та перерахунку з основного розміру його пенсії, оскільки станом на 01.01.2024 за рішенням Уряду не відбулось зміни розміру грошового забезпечення за відповідною посадою, як обов'язкової передумови для виникнення у відповідача обов'язку скласти таку довідку.
Доводи апеляційної скарги стосовно зупинення провадження у справі до вирішення судом справи щодо визнання конституційності п. 2 Постанови № 481, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки у даний спір виник з приводу визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень, який діяв у відповідності до чинного нормативно-правового акту.
Рішеннями Конституційного Суду України від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 та від 25 січня 2012 року № 3-рп/2012 підтверджена конституційність повноважень Кабінету Міністрів України щодо реалізації політики у сфері соціального захисту, в тому числі регулювання порядку та розмірів соціальних виплат і допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України виходячи з фінансових можливостей держави.
У пункті 3 резолютивної частини Рішення від 25 січня 2012 року № 3-рп/2012 Конституційний Суд України вказав, що в аспекті конституційного подання положення частини другої статті 95, частини другої статті 124, частини першої статті 129 Конституції України, пункту 5 частини першої статті 4 Бюджетного кодексу України та пункту 2 частини першої статті 9 КАС України в системному зв'язку з положеннями статті 6, частини другої статті 19, частини першої статті 117 Конституції України треба розуміти так, що суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції.
Велика Палата Верховного Суду, зокрема, у постановах від 05 червня 2024 року у справі № 910/14524/22 та від 11 вересня 2024 року у справі № 554/154/22, наголошувала на тому, що Суд не може перебирати на себе правотворчі функції законодавчої та виконавчої влади. Порушення такого підходу та, відповідно, ігнорування принципу законності: суперечить, щонайменше, принципам правової визначеності, легітимних очікувань та належного урядування як базовим складовим правовладдя (верховенства права); дискримінує іншу сторону правовідносин; означає, що суд може надати дозвіл будь-кому та будь-коли діяти за межами закону (який містить заборони) або за межами наданих законом прав (повноважень); іде в розріз з принципом поділу влади на законодавчу, виконавчу та судову, а також порушує систему стримувань і противаг (суд втручається в компетенцію суб'єктів нормотворення та може ігнорувати їх волю).
Внесені Постановою № 481 зміни до пункту 4 Постанови № 704 не дозволяють застосовувати попередню редакцію пункту 4 Постанови № 704.
При цьому, Постанова № 481 чи її окремі пункти нечинними (в тому числі в судовому порядку) не визнавалися, а тому підлягають застосуванню.
Вказані правові висновки, узгоджуються з правовою позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 21.08.2025 року у справі № 520/22317/23, від 25.09.2025 року у справі № 420/25165/23.
На підставі наведеного суд першої інстанцій дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, діяв у відповідності до чинного нормативно-правового акту, а тому не допускав порушень законодавства та, як наслідок, порушень прав та інтересів позивача.
Доводи апеляційної скарги стосовно неврахування судом першої інстанції збільшення розміру премії військовослужбовців з 01.01.2024 року за відповідним тарифним розрядом посади померлого чоловіка, із 140% станом на 01.01.2023 року за особливим дорученням Міністра оборони України № 2683/з від 01.02.2023 року, до 390 % за розпорядженням Міністра оборони України № 183/уд від 16.01.2024 року, колегія суддів вважає помилковими, з огляду на таке.
Відповідно до пункту 8 Положення про Міністерство оборони України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 № 671, зокрема, Міноборони в межах повноважень, видає накази, організовує і контролює їх виконання. Накази Міноборони, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються з урахуванням вимог Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності. З питань забезпечення організаційних заходів в апараті Міноборони Міністр видає директиви.
Тобто, з метою реалізації наданих повноважень Міністр оборони України та очолюване ним міністерство видає накази та директиви.
Натомість доручення Міністра оборони України від 01.02.2023 №2683/з та розпорядження Міністра оборони України № 183/уд від 16.01.2024 не може вважатись а ні нормативним, а ні розпорядчим актом керівника, яким встановлено сталий розмір надбавки чи премії.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13.05.2020 по справі №592/5164/16-а зазначила, що накази Міністра оборони України, якими встановлювався розмір премії для військовослужбовців, є відомчими, внутрішніми документами, які носять тимчасовий характер, не містять нормативно-правових приписів та не породжують будь-яких правових підстав для проведення перерахунку пенсії. Встановлені зазначеними наказами премії не можуть розповсюджуватися на колишніх військовослужбовців.
Так, Велика Палата Верховного Суду, приходячи до вказаного висновку, зазначила, що розмір такої премії для конкретного військовослужбовця заздалегідь не є фіксованим, а здебільшого залежить від якості та особливостей проходження ним військової служби.
При цьому, Великою Палатою Верховного Суду у справі № 592/5164/16-а було враховано те, що Міністру оборони України дозволено здійснювати преміювання військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби), осіб рядового і начальницького складу відповідно до їх особистого вкладу в загальний результат служби в межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менш як 10% посадових окладів та економії фонду грошового забезпечення.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів зазначає, що встановлення дорученням Міністра оборони України розміру премій військовослужбовцям Збройних Сил України не є підставою для перерахунку пенсій військовослужбовців відповідно до статті 63 Закону № 2262-ХІІ, а тому у відповідача відсутній обов'язок для оформлення та видачі нової довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2024.
Ухвалюючи це судове рішення, колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України») та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України» (п. 58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи апелянта, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За змістом частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв'язку з чим підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19.03.2025 по справі №440/15409/24 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Я.М. Макаренко
Судді Т.С. Перцова С.П. Жигилій