05 листопада 2025 року Чернігів Справа № 620/8326/25
Чернігівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Падій В.В., розглянувши, за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, в якому просить:.
-визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо не призначення ОСОБА_1 , пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 на підставі пункту «б» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», починаючи з 21 травня 2025 року - дати звернення до ГУ ПФУ в Чернігівській області із заявою про призначення пенсії;
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №254150035302 від 28 травня 2025 року щодо відмови у призначені ОСОБА_1 , пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 на підставі пункту «б» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;
-зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати ОСОБА_1 , для обчислення стажу для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 до загального та пільгового трудового стажу наступні періоди роботи, а саме: з 17.07.1988 по 02.09.1989 в Чернігівському камвольно-суконному комбінаті імені 50-річчя Радянської України на посаді ткача 5-го розряду; з 03.09.1989 по 05.10.1993 в Чернігівському виробничо-торгівельному текстильно-швейному об'єднанні на посаді ткача 5-го розряду; з 06.10.1993 по 22.02.1994 в Чернігівському орендному підприємстві «Чексіл» на посаді ткача 5-го розряду; з 23.02.1994 по 30.06.1999 в Чернігівському відкритому акціонерному товаристві «Чексіл»; з 01.07.1999 по 31.12.2001 в Концерн «Чексіл» на посаді ткача 5-го розряду; з 01.02.2001 по 29.12.2003 в ЗАТ «Чексіл-постач» на посаді ткача 5-го розряду; з 30.12.2003 по 03.10.2007 в ЗАТ «Камвольно-суконна компанія «Чексіл» на посаді ткача 5-го розряду цеху ткацького виробництва; з 13.02.2013 по 09.04.2013 в ТОВ «Чернігіввовна-пряжа» на посаді оператора мотального устаткування 4-го розрядку;
-зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області призначити, нарахувати та виплачувати ОСОБА_1 , пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 на підставі пункту «б» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» починаючи з 21 травня 2025 року - дати звернення до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області із заявою про призначення пенсії.
Обґрунтовуючи вимоги, позивач вказує на порушення відповідачем у спірних правовідносинах чинного законодавства України на момент їх виникнення, що стало підставою для його звернення до суду.
Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Падій В.В. від 28.07.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
ГУ ПФУ у Львівській області, в межах встановленого судом строку, подано до суду відзив на позов, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі та просив у їх задоволенні відмовити, зазначає, що згідно поданих документів, право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини 2 ст. 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у позивача відсутнє. Додатково зазначає, що до пільгового стажу за Списком № 2 не зараховано періоди з 17.07.1988 по 30.06.1999 згідно уточнюючої довідки від 16.04.2025 № 03, оскільки довідка не відповідає формі довідки, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.2006 № 920 (додаток № 5), а саме відсутня інформація про те, що посада керівника підприємства відсутня та відсутнє доручення, на право підпису Члена наглядової ради. Відсутній розділ, позиція та некоректно зазначено посилання на постанову КМУ. Для зарахування до пільгового стажу вищезазначеного періоду роботи необхідно долучити доручення, на право підпису Члена наглядової ради та дооформити довідку згідно вищезазначеного зауваження. До пільгового стажу за Списком № 2 не зараховано період роботи з 01.110.2011 по 31.12.2012 згідно уточнюючої довідки від 27.01.2025 № 3, оскільки в довідці відсутня позиція. Для зарахування до пільгового стажу періоду роботи необхідно дооформити довідку згідно вищезазначеного зауваження.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Судом встановлено, що 21.05.2025 позивачка звернулась до ГУ ПФУ в Чернігівській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Заява позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах була розглянута за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області та рішенням від 28.05.2025 № 254150035302 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, оскільки пільговий стаж особи за Списком № 2 не підтверджений.
Не погодившись із зазначеним рішенням, позивачка оскаржила його до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Так у відповідності до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб'єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.
Вчинення ж державним органом чи органом місцевого самоврядування, їх посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.
Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Спеціальний Закон, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам є Закон України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV, у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин).
Статтею 1 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
У відповідності до частини 2 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Частиною 3 статті 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно частини 4 статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.
Таким чином до 01.01.2004 стаж підтверджується документально, в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності Законом №1058-IV.
Як вбачається з предмету спору дослідженню підлягає правомірність дій відповідача щодо не зарахування до пільгового трудового стажу позивача періоди роботи на посаді ткача 5-го розряду та оператора мотального устаткування 4-го розряду.
Статтею 62 Закону №1788-XII передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Такий порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637).
Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Таким чином основним документом, який підтверджує наявний стаж роботи є трудова книжка, а інші документи приймаються до уваги виключно у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Суд зауважує, що надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки, як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 у справі №234/13910/17 та від 07.03.2018 у справі №233/2084/17.
Згідно з пунктом 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Наказом Міністерства праці України від 29.07.1993 № 58 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі - Інструкція).
Згідно з пунктом 1.1. цієї Інструкції трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
До трудової книжки вносяться відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди (підпункт 2.2 Інструкції).
Записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону (підпункт 2.3 Інструкції).
Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення (підпункт 2.4. Інструкції).
Судом встановлено, що станом на момент подачі заяви про призначення пенсії за віком на пільгових умовах позивачу виповнилося повних 55 років та, згідно з поданими документами, він мав загальний страховий стаж роботи більше 37 років та необхідний пільговий стаж роботи більше 10 років, що підтверджується записами трудової книжки від 15.07.1988 серії НОМЕР_1 , з якої випливає, що позивач в період з 17.07.1988 по 03.10.2007 працював на посаді ткача 5-го розряду та з 13.02.2013 по 09.04.2013 - оператором мотального устаткування 4-го розряду.
Записи трудової книжки позивача виконані чітко, зрозуміло, містять інформацію про період роботи та займану посаду, реквізити наказів, на підставі яких вони внесені, підписи уповноваженої особи та печатки підприємства.
Відповідно до пункту 3 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 №383 (далі - Порядок №383), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992 року (приклади у додатках 1, 2).
Відповідно до Списку текстильних виробництв і професій, робота на яких дає робітницям право на пенсію за віком після досягнення 55 років і при стажі зазначеної роботи не менше 20 років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 № 583, робота на посаді ткача дає право на призначення пенсії особам, що досягли 55 років та мають не менш як 20 років зазначеного стажу.
Професії (посади) позивача, за якими він працював у спірний період, а саме ткач 5-го розряду та оператор мотального устаткування 4-го розряду, підтверджується матеріалами справи, та відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 № 36 розділ ХХ, підрозділ, відносяться до відповідного списку № 2.
Пунктом 10 цього Порядку встановлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 №637.
Суд зазначає, що у трудовій книжці позивача від 15.07.1988 серії НОМЕР_1 за періоди, щодо яких виник спір, зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи.
Отже вказаними доказами підтверджується відповідний стаж роботи позивача у спірний період, що спростовує висновки відповідача, в зв'язку з чим підлягає зарахуванню до пільгового стажу за Списком № 2.
У пункті 5 рішення від 11.10.2005 №8-рп/2005 Конституційний Суд України зазначив, що право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист.
За приписами пунктів 1, 6 частини першої статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
У преамбулі Закону України від 05.11.1991 №1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон №1788-XII) зазначено, що цей Закон відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.
Згідно із статтею 2 Закону №1788-XII за цим Законом призначаються трудові пенсії, до яких відносяться пенсії за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
У силу пункту "б" статті 13 Закону №1788-XII в редакції Закону України від 02.03.2015 №213-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Також частиною першою статті 114 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (у редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій") (далі - Закон №1058-IV) передбачено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
За змістом пункту 2 частини другої цієї статті, на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач станом на час звернення із заявою про призначення пенсії досягла 55 років, мала страховий стаж 37 років 10 місяців 08 днів, у тому числі понад 10 років на пільгових умовах за Списком № 2, а відтак мала право на призначення пенсії, з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 справа №1-5/2018(746/15) від 23.01.2020.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 45 Закону №1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку.
Визначаючись щодо дати суд зазначає, що оскільки позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії 21.05.2025 та з цієї дати просить суд зобов'язати відповідача призначити пенсію з врахуванням стажу роботи за Списком №2, то призначення пенсії позивачу має відбутися саме з 21.05.2025 - дати звернення із заявою про призначення пенсії.
Разом з тим визначаючись щодо органу, який має приймати рішення про призначення пенсії, суд зазначає, що Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі - Порядок №22-1, у редакції постанов правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 №13-1 та від 16.12.2020 №25-1), передбачає можливість застосування екстериторіального призначення та перерахунку пенсій.
Так згідно із пунктом 4.2 Порядку №22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Відповідно до пункту 4.3 Порядку №22-1 створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій.
Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Пунктом 4.10 Порядку №22-1 передбачено, що після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Відповідно до матеріалів справи заява позивача про призначення пенсії від 21.05.2025 була розглянута за екстериторіальним принципом ГУ ПФУ у Львівській області і оспорюване рішення про відмову в призначенні пенсії прийнято саме вказаним територіальним органом Пенсійного фонду України, а тому саме Головне управління Пенсійног офонду України у Львівській області необхідно зобов'язати призначити пенсію позивачу.
При цьому позовна вимога про виплату пенсії задоволенню не підлягає, оскільки відповідач ще не ухвалював рішення щодо призначення позивачу пенсії, а тому відсутні підстави вважати, що права позивача у зазначеній частині при здійсненні такого перерахунку будуть порушені.
Оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, вказані позовні вимоги не підлягають задоволенню, як передчасні.
Аналіз наведених правових положень та вищезазначених обставин справи дає підстави суду для висновку, що позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.
Також задоволенню не підлягає позовна вимога про визнання протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо не призначення ОСОБА_1 , пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 на підставі пункту «б» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», починаючи з 21 травня 2025 року - дати звернення до ГУ ПФУ в Чернігівській області із заявою про призначення пенсії за необґрунтованістю, оскільки згідно із пунктом 4.2 Порядку №22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
При цьому суд зазначає, що відповідачем до загального страхового стажу зараховані всі періоди роботи позивача, а відтак позовна вимога в цій частині задоволенню не підлягає.
За таких обставин суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, дійшов до висновку, що позов необхідно задовольнити частково.
Згідно з нормами частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності свого рішення.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково.
Щодо позовних вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн, на підтвердження яких позивачем були надані відповідні документи, суд зазначає таке.
За змістом статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною чи третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, установлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (послуг), виконаних (наданих) адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути сумірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, установлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Суд звертає увагу, що не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди досліджують на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.09.2019 у справі №810/3806/18.
Враховуючи вищенаведене суд вважає, що визначена адвокатом сума понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, за результатами розгляду справи №620/8326/25, є належним чином обґрунтованою у контексті дослідження обсягу фактично наданих ним послуг із урахуванням складності справи, кількості витраченого на ці послуги часу, та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг та витраченого адвокатом часу із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.
За наведених обставин за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача мають бути стягнуті витрати на правничу допомогу в сумі 3000,00 грн.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки позов підлягає задоволенню частково, то суд вважає за необхідне, у відповідності до статті 139 КАС України, стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь позивача судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Керуючись статтями 139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №254150035302 від 28 травня 2025 року щодо відмови у призначені ОСОБА_1 , пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 на підставі пункту «б» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 , для обчислення стажу для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 до пільгового трудового стажу наступні періоди роботи, а саме: з 17.07.1988 по 02.09.1989 в Чернігівському камвольно-суконному комбінаті імені 50-річчя Радянської України на посаді ткача 5-го розряду; з 03.09.1989 по 05.10.1993 в Чернігівському виробничо-торгівельному текстильно-швейному об'єднанні на посаді ткача 5-го розряду; з 06.10.1993 по 22.02.1994 в Чернігівському орендному підприємстві «Чексіл» на посаді ткача 5-го розряду; з 23.02.1994 по 30.06.1999 в Чернігівському відкритому акціонерному товаристві «Чексіл»; з 01.07.1999 по 31.12.2001 в Концерн «Чексіл» на посаді ткача 5-го розряду; з 01.02.2001 по 29.12.2003 в ЗАТ «Чексіл-постач» на посаді ткача 5-го розряду; з 30.12.2003 по 03.10.2007 в ЗАТ «Камвольно-суконна компанія «Чексіл» на посаді ткача 5-го розряду цеху ткацького виробництва; з 13.02.2013 по 09.04.2013 в ТОВ «Чернігіввовна-пряжа» на посаді оператора мотального устаткування 4-го розряду, з урахуванням висновків суду.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити ОСОБА_1 , пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 на підставі пункту «б» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» починаючи з 21 травня 2025 року.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 605 (шістсот п'ять) грн 60 коп. та витрати на правничу допомогу у сумі 3000 (три тисячі) грн 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ).
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, буд. 10, м. Львів, Львівська область, 79016, код ЄДРПОУ - 13814885).
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (вул. П'ятницька, буд. 83-а, м. Чернігів, 14005, код ЄДРПОУ - 21390940).
Суддя В.В. Падій