04 листопада 2025 року м. Чернігів Справа № 620/7297/24
Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Ткаченко О.Є.,
за участю секретаря Головачової Є.В.,
представника відповідача Браславської А.В.,
представника позивача Красненка Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду заяву Служби безпеки України про відстрочення виконання рішення суду у справі за позовом ОСОБА_1 до Служби безпеки України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
Представник Служби безпеки України звернувся до суду із заявою, у якій просить відстрочити виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 06.12.2024 у справі №620/7297/24 до дня звільнення ОСОБА_1 з військової служби.
Заяву мотивував тим, що ОСОБА_1 не звільнений з військової служби, а переведений у розпорядження Міністра оборони України та проходить військову службу в іншому військовому формуванні, тому базу для розрахунку сум грошової компенсації за невикористані основної та додаткової відпустки як учаснику бойових дій, виходячи з грошового забезпечення на день звільнення з військової служби, яку слід виплатити позивачу згідно із судовим рішенням, визначити неможливо, адже розміру грошового забезпечення ОСОБА_1 на день звільнення з військової служби не існує, що унеможливлює виконання рішення суду в цій частині.
Також представник позивача подав додаткові пояснення, зазначив що у зв'язку з воєнним станом в країні та залученням ресурсів на сектор безпеки і оборону від військової агресії Російської Федерації, що відповідно обмежує фінансове становище суб'єкта владних повноважень, враховуючи наявність підтверджуючих обставин щодо добровільного виконання рішення суду в частині після набрання законної сили, просив відстрочити виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 06.12.2024 у справі №620/7297/24 в частині нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні відпусток до 12.03.2026.
Ухвалою суду від 02.10.2025 заяву Служби безпеки України про відстрочення виконання рішення суду у справі №620/7297/24 за позовом ОСОБА_1 до Служби безпеки України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії до розгляду у відкритому судовому засіданні.
Представник ОСОБА_1 адвокат Красненко Ю.В. подав заперечення на заяву про відстрочення виконання рішення суду у справі №620/7297/24, зазначивши, що у рішенні суду кількість днів невикористаних відпусток визначена на дату звільнення з органів СБУ та виключення зі списків особового складу, те, що ОСОБА_1 проходить військову службу в інших військових формуваннях жодним чином не впливає на факт припинення будь-яких відносин (трудових) з СБУ та не звільняє СБУ від обов'язку повного розрахунку з позивачем станом на день виключення зі списків особового складу СБУ. Позивач станом на день звернення до суду жодного стосунку до служби в органах СБУ немає, а тому має безмовне право на повний розрахунок з боку СБУ. Просив відмовити у задоволенні заяви про відстрочення виконання рішення суду у справі №620/7297/24
У судовому засіданні представник Служби безпеки України заяву про відстрочення виконання рішення суду підтримав з підстав, зазначених у заяві та додаткових поясненнях, просив відстрочити виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 06.12.2024 у справі №620/7297/24 у частині нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні відпусток до 12.03.2026.
Представник ОСОБА_1 адвокат Красненко Ю.В. в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні заяви про відстрочення виконання рішення суду з підстав зазначених у запереченнях.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд установив такі обставини.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 06.12.2024 у справі №620/7297/24, яке набуло чинності 12.03.2025, позов ОСОБА_1 до Служби безпеки України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії задоволено повністю. Визнано протиправною бездіяльності Служби безпеки України щодо нездійснення виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані 181 календарний день щорічної основної відпустки за 2019-2024 роки. Зобов'язано Службу безпеки України нарахувати та виплати ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані 181 календарний день щорічної основної відпустки за 2019-2024 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби. Визнано протиправною бездіяльності Служби безпеки України щодо нездійснення виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані 140 календарних днів додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015-2024 роки, виходячи з розміру грошового забезпечення на день звільнення з військової служби. Зобов'язано Службу безпеки України нарахувати та виплати ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані 140 календарних днів додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015-2024 роки, виходячи з розміру грошового забезпечення на день звільнення з військової служби. Визнано протиправною бездіяльності Служби безпеки України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2013 по 28.02.2018 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року. Зобов'язано Служби безпеки України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2013 по 28.02.2018 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року, із урахуванням раніше виплачених сум.
На виконання вказаного рішення суду Служба безпеки України зробила нарахування та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2013 по 28.02.2018 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року.
Водночас рішення суду в частині нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні відпусток не виконано.
Покликаючись на неможливість виконання рішення суду в цій частині Служба безпеки України звернулась до суду із заявою про відстрочення виконання рішення суду.
Надаючи правову оцінку обставинам заяви, суд зважає на таке.
Питання відстрочення і розстрочення виконання, зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення врегульовано статтею 378 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини 1 статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.
Частиною 3 статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Згідно із частиною 5 статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення рішення, ухвали, постанови.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання самої особи або членів її сім'ї, її матеріальне становище; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (частина 4 статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України).
Наведені норми не містять конкретного переліку обставин для відстрочення та/або розстрочення виконання судового рішення, а лише встановлюють критерії для їх визначення, надаючи суду в кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи.
Отже, єдиною правовою підставою для відстрочення виконання судового рішення можуть бути виняткові обставини, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Факт наявності таких обставин має підтверджуватись певними доказами, як це встановлено положеннями статей 72-77 Кодексу адміністративного судочинства України. При цьому, обов'язок доказування покладається на сторони, а тому кожна сторона повинна довести наявність тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Верховний Суд в постанові від 06.12.2019 по справі №2а/0570/6531/2011 зазначив, що відстрочення виконання рішення суду в розумінні зазначеної норми закону є відкладенням чи перенесенням дати виконання рішення на новий строк, який визначається адміністративним судом, та допускається у виняткових випадках, залежно від обставин справи. Підставою для відстрочення можуть бути конкретні існуючі, об'єктивні, виключні обставини, що ускладнюють виконання судового рішення у встановлений строк або фактично унеможливлюють таке.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03.06.2021 по справі №9901/598/19 зазначила, що нормами КАС України не встановлено вичерпного переліку обставин, за наявності яких суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може за заявою сторони відстрочити або розстрочити виконання судового рішення. Водночас обов'язковою умовою для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є доведення заявником факту існування обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення та/або роблять його неможливим.
Вирішуючи питання щодо можливості відстрочення чи розстрочення виконання рішення, суд повинен ураховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору та інші обставини. Матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для розстрочення чи відстрочення виконання рішення суду і підлягає оцінці у сукупності з іншими фактичними обставинами.
Окрім того, під час вирішення питання про відстрочення виконання рішення суду обов'язково мають враховуватись також інтереси сторони на користь якої ухвалене рішення, тобто стягувача.
Так, згідно з положень статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України, судове рішення є обов'язковим до виконання.
Отже, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п.40, Reports of Judgments and Decisions 1997-11); за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 ст. 6 Конвенції права (рішення у справі «Іммобільяре Саффі» проти Італії», №22774/93, п.74, ECHR 1999-V).
Суд уважає, що при розгляді заяв щодо відстрочення виконання судового рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об'єктивної необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому. Наявність підстав для відтермінування має бути доведена боржником. Строки відтермінування знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання додаткового строку для повного виконання рішення суду. Надання такого не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника, натомість повинне базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувачів і боржників.
Враховуючи викладені приписи законодавства та висновки Верховного Суду суд дійшов висновку, що відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є процесуальними засобами, які суди застосовують у виключних випадках, у тому числі, якщо сторона доведе наявність обставин, що суттєво ускладнюють або унеможливлюють виконання судового рішення; ці процесуальні засоби застосовується з метою зменшення надмірного тягаря на боржника, якщо такий тягар може призвести до виникнення ситуації, за якої виконання судового рішення в подальшому стане взагалі неможливим.
З огляду на зазначене, суд зазначає, що особа яка подала заяву про відстрочення виконання рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення суду у даній справі.
При цьому питання щодо розстрочення виконання рішення належить до дискреційних повноважень суду та є правом суду, яке може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи та дослідження доказів.
Водночас заявник не надав жодного доказу, який підтверджує вжиття заходів для виконання судового рішення в частині нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні відпусток, зокрема, відсутність бюджетних коштів протягом періоду з дати набрання законної сили судовим рішенням і до дати звернення із заявою про відстрочення виконання судового рішення, звернення до розпорядників бюджетних коштів для виділення додаткових асигнувань для погашення заборгованості.
Таким чином, заявником не надано до суду безумовних доказів на підтвердження обставин, що заважають виконати рішення суду.
Суд зазначає, що заявник, як суб'єкт владних повноважень, має з урахуванням поточних умов вишукувати заходів для найскорішого поновлення прав позивача, а відстрочення виконання даного рішення суду призведе до необґрунтованого та невизначеного у часі продовження порушення законних прав та інтересів позивача.
Також, заява не містить підстав уважати, що після завершення терміну відстрочення рішення суду буде виконано, що нівелює значення інституту судового захисту прав громадян.
Таким чином, враховуючи те, що заявником не підтверджено належними та достатніми доказами наявності виняткових обставин, які ускладнюють виконання рішення суду, суд вважає, що відсутні підстави для задоволення заяви Служби безпеки України про відстрочення виконання рішення суду у справі.
Керуючись статтями 241-243, 248, 378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні заяви Служби безпеки України про відстрочення виконання рішення суду у справі №620/7297/24 за позовом ОСОБА_1 до Служби безпеки України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії відмовити повністю.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали суду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до адміністративного суду апеляційної інстанції.
Повний текст ухвали складено 05 листопада 2025 року.
Суддя Ольга ТКАЧЕНКО