04 листопада 2025 року Чернігів Справа № 620/12010/25
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Ткаченко О.Є., розглянувши заяву адвоката Слєпченка Сергія Анатолійовича в інтересах ОСОБА_1 про забезпечення позову,
Адвокат Слєпченко Сергій Анатолійович в інтересах ОСОБА_1 03.11.2025 через систему «Електронний суд» звернувся до суду з позовом до Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якому просить:
- визнати протиправною та скасувати довідку військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 № 2025-0828-1044-2979-0 від 28.08.2025;
- зобов'язати військово-лікарську комісію при ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі ІНФОРМАЦІЯ_1 провести повторну військово-лікарську експертизу з метою визначення ступеня придатності до військової служби ОСОБА_1 .
Водночас з позовом подано заяву про забезпечення позову, у якій просить вжити заходів забезпечення позову шляхом:
- зупинення дії постанови військово-лікарської комісії про придатність до військової служби ОСОБА_1 , оформленої довідкою військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 №2025-0828-1044- 2979-0 від 28.08.2025;
- заборонити ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також іншим територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки незалежно від їх місця знаходження вчиняти будь-які дії щодо мобілізації, на особливий період військовозобов'язаного ОСОБА_1 , що можуть випливати зі змісту довідки військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 №2025-0828-1044-2979-0 від 28.08.2025, до моменту набрання законної сили рішення суду у цій справі.
Заяву обґрунтовує тим, що до постановлення рішення суду у даній справі існує ризик передчасної мобілізації ОСОБА_1 за наявності висновку ВЛК, яке постановлено з грубим порушенням процедури, що унеможливить виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, оскільки позивач зі статусу військовозобов'язаного набуде статусу військовослужбовця і відповідно пройти ВЛК у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки він не зможе, бо для цього будуть відсутні правові підстави. Також вказує на очевидні ознаки протиправності оскаржуваної довідки військово-лікарської комісії.
Відповідно до частини 1 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Беручи до уваги положення частини 1 статті 154 КАС України суд дійшов висновку про розгляд заяви про забезпечення позову без повідомлення учасників справи.
Визначаючись щодо наявності правових підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суд зважає на таке.
Відповідно до частини 1 статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Частиною 2 цієї статті встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Тобто, забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа або до якого має бути поданий позов, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
Згідно з нормами статті 151 КАС України позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Таким чином, статтею 150 КАС України визначено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Згідно із частиною 2 статті 151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частина 6 статті 154 КАС України).
Із системного аналізу вимог наведених статей вбачається, що заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співмірними заявленим позовним вимогам, безпосередньо пов'язаними з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.
Поряд з цим, співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 №9 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» в тій частині, яка стосується загальних положень застосування забезпечення позову, а також постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 № 2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Згідно Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Міністрів Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу, дотримання дозволеного законодавством способу забезпечення позову.
Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 25.04.2019 по справі №826/10936/18, від 07.04.2020 по справі №826/13413/18.
Розглядаючи та вирішуючи подану заяву, суд зазначає, що вжиття заходів забезпечення позову допускається, якщо невжиття таких заходів може ускладнити або призвести до неможливості виконання судового рішення.
Забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до прийняття у справі судового рішення по суті заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.
Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкоджання спричинення значної шкоди заявнику. Таким чином, заходи забезпечення позову не мають якогось дискримінаційного характеру стосовно якоїсь із сторін у спорі; їх застосування здійснюється в рамках дискреційних повноважень суду і на основі принципів змагальності та процесуального рівноправ'я сторін.
Вказаний інститут є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права.
Водночас будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об'єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.
Адекватність заходів для забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Відповідно, загальною вимогою для розгляду і вирішення питання про забезпечення позову за ініціативою позивача можливе лише у разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може у майбутньому ускладнити виконання рішення суду чи привести до потреби докладати значні зусилля для відновлення прав позивача.
Зважаючи на викладене, беручи до уваги характер спірних правовідносин, зміст заяви позивача про забезпечення позову та предмет позову, суд дійшов висновку, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Станом на момент звернення із позовом та з цією заявою, існують підстави стверджувати, що відповідачем здійснюються заходи щодо призову позивача на військову службу під час мобілізації, відтак йдеться про зміну його статусу з "військовозобов'язаного" на "військовослужбовця".
Суд бере до уваги висновки, викладені Верховним Судом у постанові від 05.02.2025 у справі №160/2592/23, згідно з якими процедура призову військовозобов'язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною, тобто такою, що вже відбулась, а визнання процедури протиправною не спричинює відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу.
Відтак, на думку суду, запропоновані позивачем заходи забезпечення позову є співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Необхідно звернути увагу, що застосування заходів забезпечення позову у даній справі матиме наслідком лише відтермінування мобілізації позивача до лав Збройних Сил України. Водночас невжиття таких заходів може спричинити для позивача негативні наслідки в разі його мобілізації, оскільки проведення військово-лікарською комісією при територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки експертизи з метою визначення ступеня придатності до військової служби ОСОБА_1 , який вже є військовослужбовцем, є неможливим, у зв'язку з чим захист прав, свобод та інтересів позивача за захистом яких він звернувся до суду, буде зведено нанівець.
Застосовуючи заходи забезпечення позову, судом не розглядається питання правомірності заявлених позовних вимог і наявності обставин, як підстав для задоволення позову. У даному випадку судом встановлюється саме існування спору між сторонами та обрано адекватні заходи забезпечення позову, які будуть діяти до моменту вступу в законну силу судового рішення у справі.
З урахуванням викладеного та встановлених судом фактичних обставин, суд доходить висновку, що для належного захисту прав позивача, позов має бути забезпечено шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також іншим територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки незалежно від їх місця знаходження вчиняти будь-які дії щодо мобілізації, на особливий період військовозобов'язаного ОСОБА_1 до моменту набрання законної сили рішення суду у справі №620/12010/25.
При цьому, суд звертає увагу, що вжиття такого заходу забезпечення позову не є вирішенням публічного-правового спору по суті без фактичного його розгляду судом.
Таким чином, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, з урахуванням співмірності таких заходів, а також виходячи із принципів справедливості та гуманізму, суд доходить висновку, що заяву про забезпечення позову належить задовольнити частково.
Керуючись статтями 150, 151, 154, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Заяву адвоката Слєпченка Сергія Анатолійовича в інтересах ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнити частково.
Заборонити ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також іншим територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки незалежно від їх місця знаходження вчиняти будь-які дії щодо мобілізації, на особливий період військовозобов'язаного ОСОБА_1 до моменту набрання законної сили рішення суду у справі №620/12010/25.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст ухвали складено 04 листопада 2025 року.
Суддя Ольга ТКАЧЕНКО