Справа № 560/18703/25
04 листопада 2025 рокум. Хмельницький
Суддя Хмельницького окружного адміністративного суду Божук Д.А., розглянувши позовну заяву військової частини НОМЕР_1 до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в особі заступника начальника відділу про визнання протиправною та скасування постанови,
Позивач звернувся в суд з позовом, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відділу примусового виконання рішень Ніколова Анатолія Вікторовича щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні ВП № 79373633 від 17 жовтня 2025 року з військової частини НОМЕР_1 в розмірі 32000,00 гривень.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 287 КАС України, з урахуванням змін, внесених Законом №4094-IX від 21.11.2024, які набрали законної сили 19.12.2024 року, у позовній заяві зазначається ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження (за наявності).
Проте, у позовній заяві не зазначено ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження ВП № 79373633.
Крім цього, згідно з ч.7 ст.161 КАС України до заяви про визнання індивідуального акта протиправним чи адміністративного договору недійсним додається також оригінал або копія оспорюваного акта чи договору або засвідчений витяг з нього, а у разі відсутності акта чи договору у позивача - клопотання про його витребування.
Позивачем оскаржується постанова від 17.10.2025 ВП № 79373633 про стягнення виконавчого збору.
Водночас, позовна заява не містить такого документу.
Також суд звертає увагу на те, що позовна заява має містити конкретизовані відомості про суб'єкта владних повноважень, який порушив права позивача, вказувати на право, що підлягає захисту та яке порушив відповідач, конкретні обставини чи факти, з якими позивач пов'язує порушення свого права та які утворюють привід для звернення до суду, а також містити такі ж конкретні вимоги до відповідача, які суд має застосувати з метою захисту порушеного права.
Така ж позиція викладена, зокрема, в ухвалі Верховного Суду від 08 листопада 2021 року у справі №9901/357/21.
У позовній заяві відповідачем вказано Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в особі заступника начальника відділу.
При цьому відповідачем у справах, які розглядаються судом у порядку, визначеному КАС України, є саме орган державної влади - суб'єкт владних повноважень, а не особа, яка перебуває із цим органом у трудових відносинах (аналогічна позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 12 грудня 2023 року у справі № 160/7116/19 та від 24 січня 2024 року у справі № 2340/3410/18).
Суд зауважує, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача.
Однак обов'язок по визначенню (формулюванню) таких на етапі подання позовної заяви процесуальним законодавством покладено саме на позивача, і саме для цього законодавцем визначені вимоги до позовної заяви, що міститься в статті 160 КАС України.
Згідно частини 3 статті 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".
Розміри ставок судового збору встановлені статті 4 Закону України "Про судовий збір".
Зокрема, за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано суб'єктом владних повноважень, юридичною особою встановлено судовий збір - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно зі статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" установлено з 01.01.2025 прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 3028,00 грн.
Згідно з ч.3 ст.4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Позивач звернувся в суд з адміністративним позовом майнового характеру, ставка судового збору за який становить 2422,40 грн. (3028*0,8).
Отже, позивач, звертаючись до суду з цим позовом, повинен був сплатити судовий збір в розмірі 2422,40 грн., але доказів сплати судового збору не надав.
У позовній заяві позивач заявив клопотання про відстрочення від сплати судового збору. В обґрунтування клопотання зазначив про відсутність коштів на сплату судового збору.
Оцінюючи це клопотання позивача, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно частини 1 статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Згідно частинами 1, 2 статті 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
У розумінні приписів статті 8 Закону України "Про судовий збір" відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення розміру судового збору, звільнення його від сплати може мати місце за наявності виключних обставин.
Статтею 5 Закону України "Про судовий збір" визначено вичерпний перелік суб'єктів, які мають пільги та звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях, однак позивач не відноситься до жодної з пільгових категорій, та повинен сплачувати судовий збір за подачу позовної заяви до суду.
Обмежене фінансування суб'єкта владних повноважень не є підставою для звільнення від сплати судового збору. Крім зазначеного, невмотивоване звільнення від оплати повністю або частково, відстрочення або розстрочення сплати судових витрат утворить дискримінаційне становище по відношенню до інших суб'єктів звернення за судовим захистом.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 справа Креуз проти Польщі, право на суд не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Особа, яка утримується за рахунок Державного бюджету України, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів, якими можна було б забезпечити сплату судового збору.
Таким чином, обставини, пов'язані з фінансуванням установ чи організацій з Державного бюджету України та відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору суб'єктами владних повноважень, не є такими, що не залежать від волі особи, та дають право на звільнення чи відстрочення сплати судового збору.
Відповідно до частини 1 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
За таких обставин адміністративний позов належить залишити без руху. Вказані недоліки повинні бути усунені позивачем шляхом подання до суду:
- позовної заяви із зазначенням належного відповідача та ідентифікатора для повного доступу до інформації про виконавче провадження ВП № 79373633;
- копії постанови від 17.10.2025 ВП № 79373633 про стягнення виконавчого збору, а у разі відсутності такого у позивача - клопотання про його витребування;
- доказів сплати судового збору в розмірі 2422,40 грн. за платіжними реквізитами Хмельницького окружного адміністративного суду.
Керуючись статтями 169, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
у задоволенні клопотання військової частини НОМЕР_1 про відстрочення сплати судового збору відмовити.
Позовну заяву військової частини НОМЕР_1 , залишити без руху.
Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - 5 днів з дня вручення йому ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Головуючий суддяД.А. Божук