Копія
Справа № 560/3182/25
іменем України
05 листопада 2025 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Тарновецького І.І. розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області , Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що відмова відповідача призначити пільгову пенсію є протиправною.
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження.
Від відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, на адресу суду надійшов відзив, згідно змісту якого вказав, що у спірних правовідносинах пенсійний орган діяв в межах наданих повноважень, відтак підстави для задоволення позову відсутні.
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, не скористався правом на подачу відзиву на позов.
Дослідивши матеріали справи, суд встанови наступні обставини.
Позивачка, ОСОБА_1 , звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області із заявою від 07.10.2024 про призначення пенсії за вислугою років.
Рішенням №221950001867 від 11.12.2024 Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області відмовило позивачці у призначенні пенсії за вислугою років, у зв'язку з відсутністю необхідного спеціального стажу роботи 26 років 6 місяців, передбаченого статтею 26 Закону № 1058-IV, вказавши, що страховий стаж позивачки становить 25 років 01 місяць.
До спеціального стажу не зараховано: періоди роботи з 09.02.2004 по 01.08.2007, з 05.07.2010 по 01.10.2011, з 01.10.2011 по 01.06.2017 згідно довідки від 02.10.2024 № 174 та акту зустрічної перевірки від 02.12.2021 № 2200-0402-1/3631, оскільки відсутні відомості за зазначені періоди роботи про проходження атестацій як медичного персоналу.
Вважаючи протиправним рішення відповідача від 11.12.2024, позивачка звернулася до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі Закон №1788-ХІІ) та Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 року (далі Закон №1058-IV).
Відповідно до п.1 ч.1 ст.8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Згідно з ст.51 Закону №1788-ХІІ пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.
Статтею 52 Закону №1788-ХІІ передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають, зокрема: працівники освіти, охорони здоров'я, а також соціального забезпечення, які в будинках-інтернатах для престарілих та інвалідів і спеціальних службах безпосередньо зайняті обслуговуванням пенсіонерів та інвалідів, відповідно до п.«е» ст.55 Закону.
Відповідно до п.2-1 Прикінцевих положень Закону №1058-IV особам, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 02.03.2015 №213-VIII (далі Закон №213-VIII) мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений ст. ст. 52, 54 та 55 Закону №1788-ХІІ, пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом №1788-ХІІ.
Закон №213-VIII набрав чинності 11.10.2017 року, яким внесені зміни до п. «е» ст. 55 Закону №1788-ХІІ право на пенсію за вислугу років мають: «е) працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення незалежно від віку за наявності спеціального спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати, зокрема, з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців.
Оскільки Закон №213-VIII набрав чинності 11.10.2017 то необхідний спеціальний стаж для призначенні позивачці пенсії за вислугу років як працівнику охорони здоров'я станом на зазначену дату повинен становити 26 років 6 місяців.
Згідно з оскаржуваним рішенням загальний страховий стаж позивачки становить 25 років 01 місяць, а спеціальний стаж 05 років 02 місяці станом на 11.10.2017, тобто менше необхідного. Однак до страхового та спеціального стажу не зараховано періоди з 09.02.2004 по 01.08.2007, з 05.07.2010 по 01.10.2011, з 01.10.2011 по 01.06.2017 в подвійному розмірі.
Досліджуючи питання правомірності прийнятого рішення в частині незарахування періодів роботи з 09.02.2004 по 01.08.2007, з 05.07.2010 по 01.10.2011, з 01.10.2011 по 01.06.2017 в подвійному розмірі, суд враховує наступне.
Пільги по обчисленню стажу за роботу в деяких закладах передбачено статтею 60 Закону №1788-ХІІ, згідно якої робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
Таким чином, Законом №1788-ХІІ передбачено подвійне зарахування (до страхового та спеціального) стажу періодів роботи, зокрема, в закладах з надання психіатричної допомоги.
Відповідно до записів трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 26.06.2000 позивач працювала у Хмельницькій обласній психіатричній лікарні №1 (КНП «Хмельницький обласний заклад з надання психіатричної допомоги» Хмельницької обласної ради) з 22.05.2001 по 09.02.2004 на посаді фельдшера - лаборанта, з 09.02.2004 по 21.11.2006 на посаді лаборанта з вищою немедичною освітою клініко-діагностичної лабораторії, з 21.11.2006 по 01.08.2007 на посаді завідувачки клініко-діагностичної лабораторії, з 01.08.2007 по 01.10.2008 на посаді лаборанта з вищою немедичною освітою, з 01.10.2008 по 05.07.2010 на посаді бактеріолога, з 05.07.2010 до 01.10.2011 на посаді завідувачки клініко-діагностичної лабораторії, з 01.10.2011 по 01.06.2017 на посаді бактеріолога.
Довідкою Комунального некомерційного підприємства "Хмельницький обласний заклад з надання психіатричної допомоги" Хмельницької обласної ради від 02.10.2024 №174 підтверджується, що ОСОБА_2 працювала Хмельницькій обласній психіатричній лікарні №1 на посаді: фельдшера-лаборанта з 22.05.2001 (наказ №76-о від 21.05.2001 до 09.02.2004 (наказ №20-о від 11.02.2004); лаборанта з вищою немедичною освітою клініко-діагностичної лабораторії з 09.02.2004 (наказ №20-о від 11.02.2004) до 21.11.2006 (наказ №181-о від 21.11.2006); завідувачки клініко-діагностичної лабораторії з 21.11.2006 (наказ №181-о від 21.11.2006) до 01.08.2007 (наказ №116-о від 01.08.2007); лаборанта з вищою немедичною освітою з 01.08.2007 (наказ №116-о від 01.08.2007) до 01.10.2008 (наказ МОЗ України №122 від 12.03.2008; бактеріолога з 01.10.2008 (наказ МОЗ України №122 від 12.03.2008) до 05.07.2010 (наказ №74-о від 24.06.2010); завідувачки клініко-діагностичної лабораторії з 05.07.2010 (наказ №74-о від 24.06.2010) до 01.10.2011 (наказ №141-о від 28.09.2011); бактеріолога з 01.10.2011 (наказ №141-о від 28.09.2011) по 01.06.2017 (наказ №59-о від 28.04.2017).
Статтею 1 Закону України «Про психіатричну допомогу» визначено, що психіатрична допомога це комплекс спеціальних заходів, спрямованих на обстеження стану психічного здоров'я осіб на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами України, профілактику, діагностику психічних розладів, лікування, нагляд, догляд, медичну та психологічну реабілітацію осіб, які страждають на психічні розлади, у тому числі внаслідок вживання психоактивних речовин.
Фахівець - медичний працівник (лікар, медична сестра, фельдшер), психолог, соціальний працівник та інший працівник, який має відповідну освіту та спеціальну кваліфікацію і бере участь у наданні психіатричної допомоги.
Заклад з надання психіатричної допомоги - психіатричний, наркологічний чи інший спеціалізований заклад охорони здоров'я, центр, відділення, кабінет тощо, інші заклади та установи будь-якої форми власності, діяльність яких пов'язана з наданням психіатричної допомоги.
Амбулаторна психіатрична допомога - психіатрична допомога, що включає в себе обстеження стану психічного здоров'я осіб на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами, профілактику, діагностику психічних розладів, лікування, нагляд, догляд, медико-соціальну реабілітацію осіб, які страждають на психічні розлади, в амбулаторних умовах.
Стаціонарна психіатрична допомога - психіатрична допомога, що включає в себе обстеження стану психічного здоров'я осіб на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами, діагностику психічних розладів, лікування, нагляд, догляд, медико-соціальну реабілітацію осіб, які страждають на психічні розлади, і надається в стаціонарних умовах понад 24 години підряд.
Хмельницька обласна психіатрична лікарня №1 та КНП «Хмельницький обласний заклад з надання психіатричної допомоги» Хмельницької обласної ради, як лікарняні заклади призначені для надання психіатричної допомоги, і в розумінні статті 60 Закону № 1788 є закладами з надання психіатричної допомоги.
Також суд зазначає, що відповідачем не заперечується факт роботи позивача в психіатричних закладах у спірні періоди.
Отже, суд вважає, що на позивачку поширюється ст. 60 Закону №1788-ХІІ щодо подвійного зарахування (до страхового та спеціального) стажу періодів роботи з 09.02.2004 по 01.08.2007, з 05.07.2010 по 01.10.2011, з 01.10.2011 по 01.06.2017, отже такий період підлягає зарахуванню до страхового та спеціального стажу.
Водночас, пунктом 4.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №1058-IV, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 №22-1, встановлено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Враховуючи повноваження ГУ ПФУ на розгляд заяви позивачки та всіх поданих із нею документів, суд приймає доводи відповідача щодо наявності у нього дискреційних повноважень на прийняття рішення про призначення пенсії за результатом всебічного, повного і об'єктивного розгляду заяви.
Згідно приписів частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч.2 ст.2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. При цьому під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності.
Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Зокрема, повноваження суду при вирішенні справи визначені ст.245 КАС України. Відповідно до п. 4 ч. 2 цієї норми, у разі задоволення позову, суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії. При цьому, у випадку, коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов'язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коди ж суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на заявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норм) закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин.
Суд вважає, що ГУ ПФУ, приймаючи оскаржуване рішення, діяв недобросовісно та необґрунтовано, не врахував усіх обставин та положень законодавства, що мають значення для призначення пенсії позивачці, як наслідок, допустив неналежний розгляд поданої нею заяви і документів та, відповідно, прийняв необґрунтоване рішення, яким відмовлено позивачці в призначенні пенсії.
Суд дійшов висновку, що рішення №221950001867 від 11.12.2024 є протиправним та підлягає скасуванню.
З урахуванням дискреційних повноважень відповідача, в межах заявлених позовних вимог, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню та захисту шляхом: визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ рішення №221950001867 від 11.12.2024 та зобов'язання ГУ Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву позивачки від 07.10.2024 про призначення пенсії за вислугу років, зарахувавши до її страхового та спеціального стажу роботи періоди з 09.02.2004 по 01.08.2007, з 05.07.2010 по 01.10.2011, з 01.10.2011 по 01.06.2017 в подвійному розмірі згідно з ст.60 Закону №1788-ХІІ.
Частиною 2 ст.77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Згідно з ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Позивачка за подання даного позову сплатила судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Суд вважає, що на користь позивачки слід стягнути судові витрати на суму решти сплаченого судового збору у розмірі 1211,20 грн за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області.
Керуючись статтями 2, 3, 6, 7, 8, 9, 12, 139, 241-246 КАС України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №221950001867 від 11.12.2024 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 за вислугу років.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 07.10.2024 про призначення пенсії за вислугу років, зарахувавши до її страхового та спеціального стажу роботи періоди з 09.02.2004 по 01.08.2007, з 05.07.2010 по 01.10.2011, з 01.10.2011 по 01.06.2017 в подвійному розмірі згідно з ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 )
Відповідачі:Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Гната Чекірди, 10, м. Хмельницький, Хмельницька обл., Хмельницький р-н, 29013 , код ЄДРПОУ - 21318350) Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, Одеська обл., Одеський р-н, 65012 , код ЄДРПОУ - 20987385)
Головуючий суддя /підпис/ І.І. Тарновецький
"Згідно з оригіналом"
Суддя І.І. Тарновецький