Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
05 листопада 2025 року Справа № 520/13775/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Садової М.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні в приміщенні суду в місті Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, у якому просить: - визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 , додаткової винагороди за період з 30 липня 2024 року по 31 грудня 2024 року у розмірі 100000,00 грн, у зв'язку із перебуванням на лікуванні та у відпустках за станом здоров'я відповідно до п. 1 постанови КМ України № 168 від 28 лютого 2022 року “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану»; - зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , додаткову винагороду за період з 30 липня 2024 року по 31 грудня 2024 року у розмірі 100000,00 грн, у зв'язку із перебуванням на лікуванні та у відпустках за станом здоров'я відповідно до п. 1 постанови КМ України № 168 від 28 лютого 2022 року “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що він був мобілізований до Збройних Сил України і отримав поранення, у зв'язку з яким перебував на стаціонарному лікуванні в закладі охорони здоров'я та у зв'язку із цим у відпустці. За час перебування на лікуванні та у відпустці він має право на отримання додаткової винагороди, втім відповідач її безпідставно не виплатив. Просить позов задовольнити.
Відповідачем подано відзив, який містив заперечення на позов. Наводить аргументи про те, що
позивачем пропущено строк звернення до суду передбачений ч. 5 ст. 122 КАС України, у зв'язку із чим у позові слід відмовити.
Ухвалою суду від 02.06.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі в порядку за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (викликом) сторін.
Розгляд і вирішення адміністративної справи проводиться за правилами письмового провадження на підставі матеріалів справи.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд прийшов до наступного з огляду на таке.
Суд установив, позивач проходив військову службу у відповідача з 08.04.2016 та 23.03.2025 виключений із списку особового складу військової частини НОМЕР_1 .
Згідно з довідки військової частини від 31.07.2024 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, позивач дійсно в період з 24.02.2022 по 06.07.2022, 1 24.07.2022 по 27.12.2022, 107.01.2023 по 30.10.2023, з 15.11.2023 по 29.07.2024, з 16.12.2024 по 18.12.2024, з 01.01.2025 но 24.03.2025 брав (брата) участь у заходах, необхідних для забезпечена оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військового агресією російської федерації проти України, перебуваючи в Мала Рогань Харківського р-ну Вільхінської сільської громади Харківської обл., н.м. Ківшпарівка Куп'янської міської громади Куп'янського р-ну Харківської обл., н.п. Коломийчиської сільської громади Сватівського р-ну Луганської обл., п.п. Костянтинівка Краматорського р-ну Костянтинівської міської громади Донецької обл., н.п. Глибоке Харківського р-ну Лингцької сільської громади Харківської обл.
Відповідно до довідки відповідача про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 06.08.2025 № 23/3365, позивач 30 липня 2024 року отримав: вибухове поранення лівої стопи з неповним травматичним відчленуванням заднього відділу стопи, з багатоуламковим переломом п'яткової кістки з кістковим та м'якотканинним дефектом. Поєднане вогнепальне осколкове поранення тазу, кінцівок. Сліпе поранення м'яких тканин пахвинної ділянки з наявністю стороннього тіла. Сліпе поранення статевого прутня з наявністю стороннього тіла. Сліпі та дотичні поранення м'яких тканин лівого передпліччя, обох стегон, обох гомілок. За обставин: 30 липня 2024 року близько 12 години 00 хвилин, внаслідок здійснення обстрілу з А152 по вогневій позиції підрозділу в районі населеного пункту Великі Проходи, Харківської області з напрямку населеного пункту Стрілеча, отримав бойове поранення. Поранення отримано внаслідок дій противника, пов'язано з виконанням обов'язків військової служби, отримано під час захисту Батьківщини. Причиною є обстріл з боку збройних сил російської федерації. Не пов'язане з вчиненням кримінального чи адміністративного правопорушень, не є наслідком вчинення дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння. Тілесні ушкодження не спричинені собі навмисно. Підстава: наказ командира військової частини НОМЕР_1 від « 02» серпня 2024 року №2792
В результаті отриманих травм позивач проходив стаціонарне лікування у медичних закладах.
Відповідно до виписки із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого №7990, позивач перебував у амбулаторно-лікувальному закладі у стаціонарі з 30.07.2024 до 02.08.2024. Повний діагноз: Т06.8 Вибухове поранення 30.07.2024 лівої стопи з неповним травматичним відчленуванням заднього відділу стопи, з багатоуламковим переломом п'яткової кістки з кістковим та м'якотканим дефектом. Поєднане вогнепальне осколкове поранення тазу, кінцівок 30.07.2024. Сліпе поранення м'яких тканин пахвинної ділянки з наявністю стороннього тіла. Сліпе поранення статевого прутня з наявністю стороннього тіла. Сліпі та дотичні поранення м'яких тканин лівого передпліччя, обох стегон, обох гомілок. В задоволеному стані позивач переведений на наступний етап медичної експлуатації до ІПХС ім. Ситенка.
Згідно з виписки із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого №104518, позивач перебував у амбулаторно-лікувальному закладі у стаціонарі з 02.08.2024 до 01.10.2024. Повний діагноз: вибухове поранення (30.07.24) з вогнепальним пораненням заднього відділу лівої стопи з дефектом м'яких тканин, багатоуламковим вогнепальним переломом лівої п'яткової кістки зі зміщенням та дефектом кісткової тканини. Множинні поранення м'яких тканин нижньої половини тіла з наявністю сторонніх тіл. Стороннє тіло полового прутня. Стан після ПХО (30.07.24; 01.08.24). Стійке порушення функції лівої нижньої кінцівки. Хворий в задовільному стані виписаний із стаціонару. Проведено ВЛК 02.10.2024 - потребує відпустки для лікування після травми на 30 календарних днів.
Відповідно до із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого №5369/1770, позивач перебував у амбулаторно-лікувальному закладі у стаціонарі з 12.11.2024 до 15.11.2024. Повний діагноз:
стан після вогнепального поранення 30.07.24 лівої стопи з дефектом м'яких тканин, з вогнепальним багатоуламковим переломом п'яткової кістки з дефектом кісткової тканини, множинні поранення м'яких тканин нижньої половини тіла, стан після відновних оперативних лікувань. Стійке порушення функції лівої нижньої кінцівки. Був оглянутий позаштатною ВЛК 15.11.2011 р. КНП "МКЛ №31" ХМР. На підставі ст. 81 гр. ІІ Пр. МОУ №402 від 2008 р. Потребує відпустки за станом здоров'я на 30 календарних днів. Виписується з травматологічного відділення в задовільному стані у частину для реалізації рішення ВЛК.
Згідно з довідки ВЛК від 01.10.2024 № 927 проведено медичний огляд позивача 01.10.2024. Травма «ТАК», пов'язана із захистом Батьківщини. Травма кваліфікується як тяжка. Потребує відпустки для лікування після поранення на 30 календарних днів.
Відповідно до висновку позаштатної ВЛК від 15.11.2024 №880 проведено медичний огляд позивача. Травма «ТАК», пов'язана із захистом Батьківщини. Потребує відпустки для лікування після поранення на 30 календарних днів.
Позивач вважає протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування і невиплати йому у збільшеному розмірі винагороди згідно з постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28 лютого 2022 року "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" у спірний період, у зв'язку із чим звернувся з цим позовом до суду.
Відповідно до статті 1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-ХІІ (далі також - «Закон №2011-ХІІ»; у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Згідно з частиною першою статті 9 Закону №2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
Частинами другої-четвертої статті 9 Закону №2011-ХІІ встановлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану» від 24 лютого 2022 року №64/2022, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 5 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, строк дії якого продовжено Указами Президента України: №133/2022 від 14 березня 2022 року, №259/2022 від 18 квітня 2022 року, №341/2022 від 17 травня 2022 року, №573/2022 від 12 серпня 2022 року, №757/2022 від 7 листопада 2022 року, №58/2023 від 6 лютого 2023 року, від 1 травня 2023 року №254/2023, від 26 липня 2023 року №451/2023, від 6 листопада 2023 року №734/2023, від 5 лютого 2024 року №49/2024.
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію», Кабінет Міністрів України 28 лютого 2022 року прийняв Постанову №168, пунктом 1 якої (із змінами, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 7 березня 2022 року №217 і від 22 березня 2022 року №350) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «є Підтримка», виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Пунктом 5 Постанови №168 передбачено, що вона набирає чинності з моменту опублікування і застосовується з 24 лютого 2022 року.
До Постанови №168 1 квітня 2022 року постановою Кабінету Міністрів України №400 внесено зміни, згідно з якими до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 грн, включати осіб, зазначених у пункті 1, у тому числі тих, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.
З метою врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, Міністр оборони України прийняв рішення - окреме доручення від 23 червня 2022 року №912/з/29, яким, серед іншого, у пункті 7 визначено, що у період дії воєнного стану, до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 грн, також включати військовослужбовців, які [...] у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), - з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії (ця норма застосовується з 24 лютого 2022 року).
Підставою для видання наказу щодо виплати додаткової винагороди в розмірі 100000 грн є довідка про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва), визначена додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 24 серпня 2008 року №402 (далі - «Положення №402»), видана командиром військової частини, де проходять службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини (зразок заповнення наведено в додатку №5).
У довідці обов'язково зазначити: військове звання, прізвище, ім'я, по батькові, рік народження військовослужбовця, який отримав поранення (контузію, травму, каліцтво), пов'язаного із захистом Батьківщини; інформацію про поранення (контузію, травму, каліцтво) (дату отримання, вид, характер і локацію поранення (контузії, травми, каліцтва)), яка вносяться на підставі медичного висновку спеціаліста; обставини, за яких було отримано поранення (контузію, травму, каліцтво) під час захисту Батьківщини, із зазначенням бойових (спеціальних) завдань, які виконував військовослужбовець під час отримання ним травм (поранення, контузії, каліцтва); підстави видачі Довідки (наказ командира військової частини про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва) військовослужбовцем, виданий на підставі журналу обліку бойових дій, бойового донесення, тощо).
Пунктом 16 розділу І Порядку №260 встановлено, що виплата додаткових видів грошового забезпечення, не передбачених цим Порядком, здійснюється відповідно до чинного законодавства України.
Виходячи зі змісту наведених норм, суд указує, що додаткова винагорода до 100000 грн на місяць виплачується військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їхнього здійснення.
Також у період дії воєнного стану додаткова винагорода до 100000 грн на місяць виплачується за час перебування вказаних військовослужбовців на стаціонарному лікуванні у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини.
Підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди є довідка про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва), за формою, наведеною у додатку 5 Положення №402, яка видана командиром військової частини, де проходять службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, що обов'язково містить:
військове звання, прізвище, ім'я, по батькові, рік народження військовослужбовця, який отримав поранення (контузію, травму, каліцтво), пов'язаного із захистом Батьківщини;
інформацію про поранення (контузію, травму, каліцтво) (дату отримання, вид, характер і локацію поранення (контузії, травми, каліцтва)), яка вносяться на підставі медичного висновку спеціаліста;
обставини, за яких було отримано поранення (контузію, травму, каліцтво) під час захисту Батьківщини, із зазначенням бойових (спеціальних) завдань, які виконував військовослужбовець під час отримання ним травм (поранення, контузії, каліцтва);
підстави видачі Довідки (наказ командира військової частини про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва) військовослужбовцем, виданий на підставі журналу обліку бойових дії, бойового донесення, тощо).
Отже, додаткова винагорода у розмірі 100000 грн виплачується військовослужбовцю за період перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я. Підставою для її виплати є відповідна довідка про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва). Умовою її виплати є отримання військовослужбовцем порання, пов'язаного із захистом Батьківщини, під час виконання бойових завдань і цей факт має бути підтверджено наказом командира про отримання поранення (контузії, травми, каліцтва), який містить об'єктивні дані та висновки службового розслідування, які це підтверджують.
Суд повторно відмічає, що за фактом поранення позивача відповідачем було видано позивачу довідку про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) згідно якої встановлено, що травмування отримане позивачем під час захисту Батьківщини, а саме - виконання бойового завдання в зоні ведення бойових дій.
Факт перебування позивача на стаціонарному лікуванні у зв'язку з пораненням встановлено судом із медичних документів.
З огляду на викладене вище суд прийшов переконання про те, що позивач набув право на отримання додаткової винагороди у збільшеному до 100000 грн розмірі, відповідно до постанови №168, оскільки умови, передбачені нормами Постанови №168, які необхідні для виплати збільшеної до 100000 грн винагороди за час перебування на стаціонарному лікуванні у зв'язку з пораненням, позивачем дотримані та підтверджуються матеріалами справи.
Стосовно правомірності ненарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди відповідно до Постанови №168 за час перебування у відпустці для лікування після поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії, суд зазначає таке.
Згідно з пунктом 1 Постанови №168, відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Отже, аналіз наведених норм законодавства України, чинних на момент виникнення спірних правовідносин, дає підстави для висновку, що встановлена Постановою №168 додаткова винагорода в розмірі 100000 гривень підлягає виплаті, зокрема, військовослужбовцям Збройних Сил України, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Тобто норми Постанови №168 передбачають встановлення двох умов, необхідних для виплати збільшеної до 100000 гривень винагороди за час перебування у відпустці для лікування, а саме: пов'язаність поранення (контузія, травма, каліцтво) військовослужбовця із захистом Батьківщини, а також таке поранення є тяжким за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Повертаючись до обставин цієї справи, суд повторно відмічає, що установлено факт поранення та перебування позивача у відпустці для лікування після поранення за висновками (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії у зв'язку з безпосередньою участю у заходах, необхідних для забезпечення оборони України.
Серед іншого у довідках ВЛК від 01.10.2024 та гарнізонної ВЛК від 15.11.2024 отримане позивачем 30.07.2024 під час захисту Батьківщини у відповідності до наказу Міністерства охорони здоров'я від 4 липня 2007 року №370 кваліфіковане як «важке».
З огляду на викладене вище суд прийшов переткання про те, що позивача під час безпосередньої участі у бойових діях отримав поранення, яке кваліфіковане як «важке», що є одним із визначальних факторів для визначення наявності у права позивача на отримання збільшеної додаткової винагороди до 100 000 грн на місяць за період перебування у відпустці для лікування після поранення.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.05.2025 у справі №380/27432/23.
З огляду на викладене вище суд прийшов переконання про те, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо не нарахування та не виплати позивачу пропорційна часу перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустці для лікування після поранення, що підтверджено доказами, які містяться у матеріалах справи, додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
З метою ефективного захисту порушеного права позивача суд дійшов висновку про необхідність зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу додаткову грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за період з 21.02.2023 по 11.08.2023, пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустці для лікування після поранення, з урахуванням висновків суду.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на викладене вище суд прийшов переконання про задоволення позову.
Відповідачем у відзиві на позов заявлено перед судом питання щодо необхідності застосування до спірних правовідносин правових наслідків пропущення процесуального строку звернення до суду встановленого законом та передбачений ч. 5 ст. 122 КЗпП України.
Суд вирішує заявлене питання у порядку письмового провадження на підставі матеріалів справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частини п'ята статті 122 КАС України).
У КАС України відсутні норми, що регулювали б порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про грошову компенсацію за невикористану додаткову відпустку УБД, компенсацію за неотримане речове майно та середній заробіток (грошове забезпечення) за час затримки розрахунку при звільненні
Згідно з правової позиції викладеної у постановах Верховного Суду від 29.02.2024 у справі № 240/3609/23, від 04.05.2023 (справа №560/3294/22), від 19.01.2023 (справа № 460/17052/21), зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед ч.5 ст.122 КАС України.
Відповідно до частини першої статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Згідно з частини перша та друга статті 233 КЗпП України викладені в новій редакції, згідно якої працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
У зв'язку із наведеним до спірних правовідносин суд не застосовує положення ч. 5 ст. 122 КАС України, адже такі не регулюють спірні правовідносини.
Окрім цього суд зазначає, що позивач звільнений з військової служби 25.03.2025, адміністративний позов подано до суду 22.05.2025, тобто у межах процесуального строку установленого законом у ст. 233 КЗпП України.
У відповідності до ст. 139 КАС України розподіл судових витрат не здійснюється, у зв'язку із звільненням позивача від сплати судового збору у відповідності до Закону України “Про судовий збір».
Керуючись статтями 241-246, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень з розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на лікуванні внаслідок поранення та у відпустці для лікування після поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, у період з 30.07.2024 до 31.12.2024.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень з розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на лікуванні внаслідок поранення та у відпустці для лікування після поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, у період з 30.07.2024 до 31.12.2024.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач ОСОБА_1 , місце проживання - АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ;
відповідач військова частина НОМЕР_1 , місцезнаходження - АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 .
Повне судове рішення складено та підписано суддею 05.11.2025.
Суддя М. І. Садова