Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
про повернення позовної заяви в частині
05 листопада 2025 року Справа № 520/27895/25
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Садова М.І., розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1 до головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача у якому просить:
- визнати протиправними дії головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо обмеження моєї пенсії, із застосування зменшення пенсії, передбачених статтею 46 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" та пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №1 від 03 січня 2025 року "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану", з 01.01.2025 розміру, з 29774,88 до 26312,05 грн;
- зобов'язати головне управління Пенсійного фонду України у Харківській області поновити з 01.01.2025 виплату мені пенсії без урахування коефіцієнтів зменшення пенсії, передбачених статтею 46 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" та пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №1 від 03 січня 2025 року "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану", без обмеження максимальним розміром, з урахуванням фактично проведених виплат, з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, установлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною;
- зобов'язати головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області нарахувати та сплатити мені компенсацією за несвоєчасну виплату пенсії, без обмеження її максимальним розміром, і застосуванням коефіцієнтів зменшення пенсії, передбачених статтею 46 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" та пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №1 від 03 січня 2025 року "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану" і в період із 01.01.2025 по день нарахування виплати включно, згідно постанови Кабінету Міністрів України №159 від 21.02.2001 "Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати".
Ухвалою судді від 27.10.2025 адміністративний позов залишено без руху. Надано позивачу термін для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду: заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якій зазначити поважні причини його пропуску, з наданням доказів на підтвердження поважності цих причин.
05.09.2024 позивачем подано до суду заяву про усунення недоліків. Заява вмотивована тим, що у жовтні 2025 року головне управління ПФУ в Харківській області, всупереч рішенню Харківського окружного адміністративного суду від 04.08.2025 у справі № 520/9577/25, знову обмежило розмір пенсії позивача. Замість встановлених 29774,88 грн, було застосовано коефіцієнти 0,4 і 0,5 згідно з постановою КМУ № 1 від 03.01.2025, що зменшило пенсію до 26312,05 грн. Суд визнав дії ПФУ протиправними та зобов'язав здійснити перерахунок пенсії з 01.01.2022 без обмеження її максимального розміру, з урахуванням усіх доплат, надбавок та індексацій. Однак, замість виконання рішення ПФУ повторно застосувало незаконні обмеження, порушивши право позивача на соціальний захист, гарантоване ст. 46 Конституції України, яке не може бути обмежене навіть під час воєнного стану. На підставі ст. 121 КАС України просить поновити процесуальний строк у справі № 520/27895/25.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина друга статті 122 КАС України).
Відповідно до частини шостої статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 28.03.2006 (справа “Мельник проти України») погодився з тим, що правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. А також указав, що зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.
Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Аналогічна правова позиція викладено у постанові Верховного Верховний від 31.03.2021 (справа №240/12017/19, адміністративне провадження №К/9901/15971/20) дійшов до таких правових висновків.
Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття “дізнався» та “повинен був дізнатись».
Так, під поняттям “дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Поняття “повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).
Пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий позивачці. З дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія, вона вважається такою, що повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.10.2025 у справі № 420/19263/24.
У висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 31 березня 2021 року у справі №240/12017/19, зазначено, що для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Позивач у клопотання про поновлення строку звернення до суду із адміністративним позовом наводить аргументи про те, що відповідач повторно застосував незаконні обмеження згідно з постановою КМУ № 1 від 03.01.2025.
Попри те, в ухвалі про залишення адміністративного позову до суду суд виходив із того, що позивач “повинен був дізнатися» про порушення свого права. З цього приводу позивачем не наведено жодних поважних підстав, що він не міг дізнатися, або були перешкоди, щоб дізнатися про це.
Врахувавши указане, суд зазначає, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в межах строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду. Нереалізація цього права зумовлена відсутністю активних дій з боку позивача.
Відповідно до частини першої статті 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Відповідно до частини другої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо заяву не буде подано особою у зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву. Пунктом 9 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
На підставі викладеного суд дійшов висновку, що позивач пропустив шестимісячний строк звернення до суду з цим позовом і не зазначила поважних причин пропуску строку звернення до суду з позовом, оскільки позивач міг та повинен був дізнатися про неналежний розмір пенсії ще у січні 2025 року чи у наступному місяці лютому після отримання пенсії у зменшеному розмірі.
З огляду на викладене вище, приходжу до переконання про те, що позивач пропустив шестимісячний строк звернення до суду з позовною заявою в частині позовних вимог за період з 01.01.2025 по 18.04.2025.
У рішенні Європейського суду з прав людини “Чуйкіна проти України» ((CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява №28924/04) 13 січня 2011 року ОСТАТОЧНЕ) вказано, що “стаття 6 Конвенції втілює “право на суд», в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі “Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), пп. 28 36, Series A № 18)».
Доступ до правосуддя включає не лише можливість подати заяву до суду. На відміну від права на справедливий суд, право на доступ до суду не є абсолютним. Воно може бути обмежено, зокрема, задля забезпечення нормального функціонування судової системи. Це включає часові обмеження, фінансовий тягар, вимоги щодо форми звернення тощо.
Наведене у сукупності дозволяє суду дійти висновку, що можливість звернення до суду з даним позовом за спірний період, залежала виключно від волевиявлення самого позивача.
Інших поважних та об'єктивних причин для поновлення строку звернення до суду позивачем не зазначено, доказів на їх підтвердження не надано, тому суд дійшов висновку про неповажність наведених позивачем підстав для поновлення строку звернення до суду, внаслідок чого у задоволенні заяви про поновлення такого строку слід відмовити.
Отже, позивачем недоліки не усунено, так як причини пропуску строку звернення до суду в частині позовних вимог за вищевказані періоди, вказані в клопотанні позивача, суд визнає не поважними.
Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Відповідно до пункту 9 частини 4 статті 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу
За наведених обставин, позовну заяву в частині позовних вимог за період з 01.01.2025 по 18.04.2025, необхідно повернути позивачу.
Керуючись ст. ст. 122, 123, 165, 169, 186 КАС України,
у клопотанні позивача про поновлення строку звернення до суду із позовними вимогами за період з 01.01.2025 по 18.04.2025 - відмовити.
Адміністративний позов ОСОБА_1 до головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, в частині позовних вимог за період з 01.01.2025 по 18.04.2025 - повернути позивачу.
Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви в частині позовних вимог не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання.
Ухвала складена та підписана суддею 05.11.2025.
Суддя М. І. Садова