Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
05 листопада 2025 р. Справа № 520/1117/21
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Шевченко О.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву позивача про зміну способу і порядку виконання судового рішення по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання незаконним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Харківського окружного адміністративного суду через систему "Електронний суд" звернувся позивач із заявою, в якій просить суд:
- змінити спосіб та порядок виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.02.2021 по справі №520/1117/21;
- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.02.2021 по справі №520/1117/21 грошову суму у розмірі 3319988 (три мільйони триста дев'ятнадцять тисяч дев'ятсот вісімдесят вісім) гривень 38 копійок.
Заяву про зміну способу і порядку виконання судового рішення було надіслано позивачем відповідачу до його Електронного кабінету в системі "Електронний суд", що підтверджено наданою разом із заявою квитанцією.
Представником відповідача не надіслано заперечення на заяву про зміну способу і порядку виконання судового рішення.
Учасники справи (їх представники) в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце судового засідання повідомлялися належним чином у відповідності до вимог ст. 126 КАС України.
Позивач просив суд розглядати заяву без його участі.
Відповідно до ч.2 ст. 378 КАС України, неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.
Згідно ч.9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Таким чином, суд дійшов висновку про розгляд заяви про зміну способу і порядку виконання судового рішення в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали адміністративної справи та подану позивачем заяву про зміну способу і порядку виконання судового рішення, суд зазначає наступне.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2021 року по справі №520/1117/21 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання незаконним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії задоволено. Визнано незаконним та скасовано рішення №6279 від 20.11.2020 року Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за вислугою років згідно ст. 50-1 Закону України “Про прокуратуру» від 05.11.1991 №1789-ХІІ, з доповненнями згідно із Законом від 26.11.1993 №3662-12, у редакції Закону від 12.07.2001 №2663-111, з підвищенням згідно із ч. 4 ст. 12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити ОСОБА_1 з 16.11.2020 року пенсію за вислугою років з розрахунку 90 відсотків від розміру заробітної плати, з урахуванням довідок Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об'єднаних сил від 13.11.2020 №14- 387вих.-20 (посадовий оклад - 56754,0 грн., надбавка за вислугу років - 17026,20 грн., інші виплати за період з 01.09.2012 року по 31.08.2017 року - 3495493,63 грн., індексація грошових доходів 1728,77 грн.) без обмеження її максимальним розміром, відповідно до ст. 50-1 Закону України “Про прокуратуру» від 05.11.1991 №1789-ХІІ, з доповненнями згідно із Законом від 26.11.1993 №3662-12, у редакції Закону від 12.07.2001 №2663-111, з підвищенням згідно із ч. 4 ст. 12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», з подальшими її перерахунками та здійснити відповідні виплати.
Рішення суду набрало законної сили.
Позивачем отримано виконавчий лист від 26 лютого 2021 року по справі №520/1117/21.
Ухвалою суду від 21 січня 2022 року заяву ОСОБА_1 про роз'яснення рішення суду від 26.02.2021 року задоволено. Роз'яснено рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.02.2021 р. у справі № 520/1117/21 таким чином, що при його виконанні слід проводити призначення пенсії за вислугу років без обмежень максимального розміру заробітної плати для розрахунку пенсії за вислугу років ОСОБА_1 згідно ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 №1789-XII, з доповненнями згідно із Законом від 26.11.1993 №3662-12, у редакції Закону від 12.07.2001 №2663-111, виходячи з 90 відсотків від суми (132067,24 грн.), а саме: місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, враховуючи середньомісячну суму за 60 календарних місяців роботи підряд, посадовий оклад, надбавки за класний чин та вислугу років, відповідно до положень частин першої, другої та третьої статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 №1789-ХІІ, з доповненнями згідно із Законом від 26.11.1993 №3662-12, у редакції Закону від 12.07.2001 №2663-111, згідно довідок Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об'єднаних сил від 13.11.2020 №14-387вих.-20 (посадовий оклад - 56754,0 грн., надбавка за вислугу років - 17026,20 грн., інші виплати за період з 01.09.2012 року по 31.08.2017 року - 3495493,63 грн., індексація грошових доходів 1728,77 грн.) та проводити виплати призначеної пенсії за вислугу років в повному обсязі без обмежень граничного розміру виплати пенсії за вислугу років, з урахуванням раніше виплачених сум, вказаної пенсії, без оподаткування та нарахування військового збору та без обмежень, встановлених Законами України від 03.10.2017 №2148-VIII та від 09.07.2003 №1058-ІУ, незалежно від працевлаштування, перебування на посадах в органах прокуратури України, органах державної влади України або органах місцевого самоврядування, підприємствах, установах та організаціях, а також незалежно від одержаного заробітку, прибутку та інших видів доходів.
Ухвала суду набрала законної сили.
Також, ухвалою суду в межах даної справи заяву позивача, подану в порядку статті 383 КАС України, по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання незаконним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, вчинені при виконанні рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.02.2021 по справі №520/1117/21 в частині призначення пенсії ОСОБА_1 за період з 16.11.2020 року по 31.01.2022 року. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області вжити заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню пункту 9 частини 1 статті 129, статті 129-1 Конституції України, статті 370 КАС України при виконанні рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.02.2021 по справі №520/1117/21 в частині призначення ОСОБА_1 пенсії за період з 16.11.2020 року по 31.01.2022 року. Про вжитті заходи повідомити Харківській окружний адміністративний суд не пізніше одного місяця після надходження окремої ухвали. У задоволенні іншої частини вимог заяви відмовлено.
Ухвала суду набрала законної сили.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 06.10.2025 року повідомлено, що на виконання рішення суду, з урахуванням ухвали суду про роз'яснення судового рішення та окремої ухвали суду, головним управлінням здійснено перерахунок пенсії, яка фактично виплачується з 01.09.2025 та нараховано кошти за період 16.11.2020 по 31.08.2025 у розмірі 3319988,38 грн. Зазначені кошти будуть виплачені в межах затверджених бюджетних призначень для здійснення відповідних виплат.
Отже, вищенаведене судове рішення у повній мірі не виконано. Заборгованість складає 3319988,38 грн.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Приписами ст.124 Конституції України визначено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Суб'єктами, на яких поширюється обов'язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.
Положеннями ст. 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Відповідно до ст. 370 КАС України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Аналізуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду, яке набрало законної сили є обов'язковим для учасників справи.
Так, Конституційний Суд України, розглядаючи справу №1-7/2013 у рішенні від 26.06.2013 року, звернув увагу, що вже неодноразово вказував на те, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 року №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 року № 11-рп/2012).
Згідно з приписами ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини в пункті 40 рішення у справі "Горнсбі проти Греції" вказав, що право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала невиконання остаточного та обов'язкового судового рішення на шкоду одній зі сторін.
Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (рішення у справі "Піалопулос та інші проти Греції", пункт 68).
В рішенні у справі "Шмалько проти України" від 20.07.2004 року Європейський Суд з прав людини вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (п. 43).
У справі Сорінг проти Об'єднаного Королівства від 07.07.1989 Європейський суд визначив, що на державі лежить прямий обов'язок дотримуватися громадянських прав осіб і забезпечувати належне та своєчасне виконання рішення суду, що набрало законної сили. Виконання будь-якого судового рішення є невід'ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам ст. 6 Конвенції. Поза сумнівом, вирішення справи в суді без невиправданого і необґрунтованого зволікання є запорукою ефективного захисту особою своїх прав. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не може вважатися дієвим, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням, зазначено в Концепції Пункт 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов'язків цивільного характеру.
Європейський суд з прав людини у своїх численних рішеннях сформував сталу практику оцінки ефективності засобу юридичного захисту. Засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути "ефективним" як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством (рішення від 15.10.2009 у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України", п. 64).
Також, засіб юридичного захисту має бути "ефективним" в теорії права та на практиці, зокрема, в тому сенсі, що можливість його використання не може бути невиправдано ускладнена діями або бездіяльністю органів влади держави-відповідача (рішення від 18.12.1996 року у справі "Аксой проти Туреччини" (Aksoy v. Turkey), п. 95).
Отже, ефективність засобу захисту оцінюється не абстрактно, а з урахуванням обставин конкретної справи та ситуації, в якій опинився позивач після порушення.
Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
Питання ефективності правового захисту аналізувалося у рішеннях національних судів. Зокрема, у рішенні від 16.09.2015 у справі № 21-1465а15 Верховний Суд України дійшов висновку, що рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Верховний Суд у своїй практиці неодноразово посилався на те, що "ефективний засіб правового захисту" у розумінні ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації - не відповідає зазначеній нормі Конвенції.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року по справі № 840/3112/18, яка враховується судом при розгляді даної справи відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.
Суд розглядає питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення за правилами статті 378 цього Кодексу.
Положеннями ст. 378 КАС України визначено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Невиконання суб'єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб'єкта владних повноважень відповідних виплат.
Аналізуючи наведене правове регулювання, законодавцем визначено самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання судового рішення шляхом стягнення з суб'єкта владних повноважень відповідних виплат існування обставин невиконання суб'єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо, зокрема, обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Разом з тим у даній справі суд не здійснює вихід за межі позовних вимог та не вирішує питання, що не було предметом дослідження при розгляді справи, а лише конкретизує спосіб виконання рішення суду шляхом стягнення заборгованості.
Встановлення такого способу виконання направлено на своєчасне та повне виконання судового рішення, а також відповідає вимогам прямих норм ст. 124 Конституції України.
Судом також враховується, що згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи, що з дати набрання законної сили судовим рішенням у цій справі минуло більше встановленого законодавцем строку та таке рішення відповідачем у повному обсязі виконано не було, суд дійшов висновку про наявність підстав для зміни способу і порядку виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2021 року по справі №520/1117/21 на стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області залишку заборгованості у сумі 3319988,38 грн. на користь позивача.
Керуючись положеннями ст. ст. 241-243, 248, 256, 294, 295, 378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Заяву позивача про зміну способу і порядку виконання судового рішення по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання незаконним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Змінити спосіб і порядок виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2021 року по справі №520/1117/21 на стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області залишку заборгованості у сумі 3319988 (три мільйони триста дев'ятнадцять тисяч дев'ятсот вісімдесят вісім) грн. 38 коп. на користь ОСОБА_1 .
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання.
Суддя Шевченко О.В.