Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
05 листопада 2025 р. Справа № 520/23587/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитра Волошина, розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення
ОСОБА_1 звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення, винесене Головним управлінням ДПС у Харківській області 19.06.2025 за № 1058779-2417-2030-UA63080010000040281, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, код платежу - 18010300, за податковий період - 2024 рік у розмірі 22 261,16 (двадцять дві тисячі двісті шістдесят одна) грн, за об'єкт нерухомості, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що Головним управлінням ДПС у Харківській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.06.2025 за № 1058779-2417-2030-UA63080010000040281. Позивач зазначив, що з детального розрахунку суми податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за зазначеним податковим повідомленням-рішенням вбачається, що позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем - податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за нежитлову будівлю за адресою: АДРЕСА_1 , за 2024 рік у розмірі 22 261,16 грн. Визначаючи суму податкового зобов'язання відповідачем було застосовано ставку податку в розмірі 0,5 % від мінімальної заробітної плати на 1 січня звітного року, період нарахування податку - з 01.01.2024 по 31.03.2024. Однак, за доводами позивача, у вказаній будівлі знаходиться спортивна зала та відповідно до рішення Великобурлуцької селищної ради № 1356-8 від 22.06.2021 для залів спортивних застосовується ставка податку за 1 кв.м. в розмірі 0,1 мінімальної заробітної плати. Позивач вважає зазначене податкове повідомлення-рішення протиправним, тому звернулася до суду з даним адміністративним позовом.
Ухвалою від 08.09.2025 відкрито спрощене провадження в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України, та запропоновано відповідачу надати відзив на позов. Запропоновано позивачу подати до суду відповідь на відзив, а відповідачу - заперечення протягом п'яти календарних днів з моменту отримання відповідних документів.
Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження доставлена представнику позивача та відповідачу до їх електронних кабінетів через систему "Електронний суд", що підтверджується довідками про доставку електронних листів.
Відповідач подав до суду відзив на адміністративний позов, в якому виклав свої заперечення проти позовних вимог, зазначивши, що в позовній заяві позивач стверджує, що згідно технічного паспорту у власності перебуває спортивна зала, але відповідно до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вказано, що у власності позимвача перебуває нежитлова будівля центрального складу (літ. В) загальною площею 2508,3 кв.м. Тобто, платником не проведено процедуру внесення змін до реєстраційних даних відповідно до Закону № 1952 та Порядку № 1127. Також, відповідач зазначив, що одним з головних правовстановлюючих документів виступає Витяг з Державного реєстру прав на нерухоме майно, а наданий позивачем до суду технічний паспорт не є правовстановлюючим документом, що посвідчує право власності на об'єкт нерухомого майна. За доводами відповідача, позивача не було позбавлено можливості надати до податкового органу уточнюючі документи щодо характеристик оподаткованих будівель для вірного розрахунку податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, шляхом застосування вірних коефіцієнтів для обчислення такого податку. Однак, позивачем не вчинялися дії щодо звірки даних для обчислення податку відповідно до податкового законодавства. Просить відмовити в задоволенні позову.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Дослідивши матеріали справи та вказані заяви, суд встановив наступне.
Позивач є власником нежитлової будівлі центрального складу (літ. В) загальною площею 2 508,3 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , про що свідчать відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Головним управлінням ДПС у Харківській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.06.2025 № 1058779-2417-2030-UA63080010000040281, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання за платежем - податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості за 2024 рік на суму 22 261,16 грн.
Не погоджуючись з прийнятим відповідачем податковими повідомленням-рішенням, позивач звернулася до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються ПК України.
Відповідно до пп. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Нормами пп. 266.2.1 п. 266.1 статті 266 ПК України визначено, що об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Базою оподаткування у відповідності до пп. 266.3.1 п. 266.1 статті 266 ПК України є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
Згідно пп. 266.3.2 п. 266.1 статті 266 ПК України база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування. (пп. 266.5.1 п. 266.5 статті 266 ПК України).
Підпунктом 266.6.1 пункту 266.6 статті 266 ПК України закріплено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року (п.п.266.6.1 ст.266 ПК України).
Відповідно до п.п. 266.5.1. п. 266.5. ст. 266 ПК України ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та тинів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1.5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Згідно із абз. 7 пп. 266.7.1 п. 266. 7 ст. 266 ПК України обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.
Відповідно до приписів пункту 12.4.1 пункту 12.4 статті 12 ПК України органи місцевого самоврядування, серед іншого, встановлюють ставки податку на нерухоме майно, а саме для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
На виконання означених вище вимог, Великобурлуцька селищна рада Харківської області прийняла рішення від 22.06.2021 № 1356-8 «Про встановлення ставок та пільг із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки», яким визначено ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 2022 рік.
Рішення Великобурлуцькою селищною радою Харківської області про встановлення ставок та пільг із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 2023 рік та станом на 01.01.2024 не приймалось, відповідно, обраховуючи позивачу суму податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, ГУ ДПС у Харківській області керувалося рішенням Великобурлуцької селищної ради Харківської області від 22.06.2021 за № 1356-8.
Рішенням Великобурлуцької селищної ради Харківської області від 22.06.2021 № 1356-8 «Про встановлення ставок та пільг із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки» визначено ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки:
- в розмірі 0,5 % від мінімальної заробітної плати на 1 січня звітного року, зокрема, для складів та сховищ інших;
- в розмірі 0,1% від мінімальної заробітної плати на 1 січня звітного року для залів спортивних.
Судом встановлено, що позивач є власником нежитлової будівлі центрального складу, розташованої за адресою: Харківська обл., смт Великий Бурлук, вул. Привокзальна, 2-Ж загальною площею 2 508,3 кв.м.
ГУ ДПС у Харківській області визначено суму податкового зобов'язання зі сплати податку на нерухоме майно за 2024 рік, виходячи зі ставки 0,5 % від мінімальної заробітної плати, встановленої законом до відповідного податкового періоду за 1 кв. метр, як до об'єктів нежитлової нерухомості - складів, посилаючись на те, що в Реєстрі речових прав на нерухоме майно наявна інформація щодо призначення спірної будівлі до складів.
При цьому, суд зазначає, що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно містяться відомості щодо реєстрації на праві власності за позивачем типу нежитлової будівлі, а саме будівля центрального складу.
Відповідно до пунктів 1, 2 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження
Таким чином, саме відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно підтверджують технічні характеристики об'єкта нерухомості, якщо такі внесені до Реєстру, якими керується орган податкової служби під час визначення податку на нерухоме майно.
Суд враховує, що наданий позивачем технічний паспорт містить інші відомості щодо призначення будівлі, а саме спортивна зала.
Відповідно до абз. 6 ч. 5 ст. 12 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у разі зміни характеристик об'єкта нерухомого майна, об'єкта незавершеного будівництва, майбутнього об'єкта нерухомості в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва характеристики такого об'єкта оновлюються в Державному реєстрі прав автоматично в режимі реального часу в порядку інформаційної взаємодії з Єдиною державною електронною системою у сфері будівництва (у разі наявності в Державному реєстрі прав відомостей про ідентифікатор такого об'єкта будівництва (закінченого будівництвом об'єкта) в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва) з обов'язковим відображенням дати такого оновлення. Дія положень цього абзацу не поширюється на випадки, коли зміна характеристик об'єкта нерухомого майна, об'єкта незавершеного будівництва, майбутнього об'єкта нерухомості пов'язана з поділом, об'єднанням такого об'єкта чи виділом частки з такого об'єкта, а також з реконструкцією, реставрацією чи капітальним ремонтом об'єкта нерухомого майна чи самочинним будівництвом.
Згідно ч. 2 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у разі допущення технічної помилки (граматичної описки, друкарської, арифметичної чи іншої помилки) під час внесення відомостей про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав державний реєстратор самостійно виправляє таку помилку, за умови що документи за результатом розгляду заяви заявнику не видавалися.
У разі якщо після отримання заявником документів за результатами розгляду заяви виявлено технічну помилку, допущену під час внесення до Державного реєстру прав відомостей про речові права, обтяження речових прав, зокрема помилку у відомостях про суб'єкта речового права, обтяження, відомостях про речове право, обтяження, відомостях про нерухоме майно, у тому числі його технічних характеристиках, або якщо відбулося виправлення такої помилки в документах, що подавалися для державної реєстрації прав, або відбулася зміна адреси об'єкта нерухомого майна, такі помилки, відомості виправляються державним реєстратором на підставі заяви особи, відомості про речові права, обтяження речових прав якої містять таку помилку, відомості, а у випадку, передбаченому пунктом 2 частини сьомої статті 37 цього Закону, - посадовою особою Міністерства юстиції України, його територіальних органів або на підставі рішення Міністерства юстиції України, його територіальних органів - державним реєстратором, яким допущено технічну помилку.
Відповідно до п. 58 постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 № 1127 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у разі коли в документах, що подаються для державної реєстрації права власності на закінчений будівництвом об'єкт чи об'єкт незавершеного будівництва, відсутні відомості про технічні характеристики відповідного об'єкта, а також якщо реєстрація права власності на закінчений будівництвом об'єкт чи об'єкт незавершеного будівництва проведена до 1 січня 2013 відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, державна реєстрація права власності на закінчений будівництвом об'єкт чи об'єкт незавершеного будівництва проводиться за наявності відомостей про технічну інвентаризацію такого об'єкта, отриманих державним реєстратором з Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва.
За бажанням заявника у разі зміни технічних характеристик закінченого будівництвом об'єкта чи об'єкта незавершеного будівництва державна реєстрація права власності на такий об'єкт проводиться з використанням відомостей про його технічну інвентаризацію, отриманих державним реєстратором з Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва.
Тобто, за наявності розбіжностей у відомостях щодо функціонального призначення спірної будівлі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та технічних документах позивач мала ініціювати процедуру внесення змін до реєстраційних даних. Проте, відомостей щодо вчинення позивачем відповідних дій матеріали справи не містять.
У матеріалах справи відсутні відомості про те, що позивач зверталася до податкового органу з заявою в порядку підпункту 266.7.3 пункту 266.7 статті 266 ПК України. Позивачем наявності таких обставин суду не повідомлено, відповідних доказів вчинення таких дій позивачем не надано.
Суд зазначає, що неточності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо належної позивачу будівлі можуть вплинути, в тому числі, на розмір податків.
Крім того, саме на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно податковий орган визначає тип будівлі та застосовує ставку податку.
Відповідно до пп. 266.7.3 п. 266.7 ст. 266 ПК України платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за своєю податковою адресою для проведення звірки даних щодо:
- об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності платника податку;
- розміру загальної площі об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності платника податку;
- права на користування пільгою із сплати податку;
- розміру ставки податку;
- нарахованої суми податку.
У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів, зокрема документів на право власності, контролюючий орган за своєю податковою адресою платника податку проводить перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).
У постанові від 29 червня 2023 року у справі №520/342/21, ухваленій у подібних до цієї справи правовідносинах, Верховний Суд, застосовуючи наведену вище норму податкового законодавства, виснував, що платник податків не позбавлений можливості надати до податкового органу уточнюючі документи щодо характеристик оподатковуваних будівель для правильного розрахунку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, шляхом застосування відповідних коефіцієнтів для обчислення такого податку.
Суд також зазначив, що у випадку нереалізації платником податків права на проведення звірки даних відсутні підстави для посилань в подальшому на відомості, що можуть мати вплив або на віднесення належного йому нерухомого майна до об'єкта оподаткування взагалі, або ж на розмір ставки податку. Подібний підхід Верховний Суд застосував у постанові від 09 серпня 2022 року (справа №819/1339/16).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2024 року у справі № 520/27906/21.
Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд зазначає, що позивача не було позбавлено можливості надати до податкового органу уточнюючі документи щодо характеристик оподаткованої будівлі для вірного розрахунку податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, шляхом застосування вірних коефіцієнтів для обчислення такого податку.
Разом з тим, доказів на підтвердження вчинення позивачем дій щодо звірки даних для обчислення податку відповідно до податкового законодавства судом не встановлено.
Доводи позивача про наявність у ГУ ДПС у Харківській області відомостей щодо того, що спірний об'єкт оподаткування відноситься до категорії - "спортивна зала", а не до категорії "склади", оскільки під час розгляду в Харківському окружному адміністративному суді судових справ № 520/263952/21 та № 520/3824/25 щодо оскарження позивачем податкових повідомлень-рішень про визначення суми податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки щодо цього об'єкту за 2019 та 2020 роки (справа №520/263952/21) та за 2022 та 2023 роки (справа № 520/3824/25) позивачем надавалися до суду відповідні технічні паспорти на спірний об'єкт, судом не приймаються до уваги, оскільки подання позивачем відповідних документів до суду під час вирішення судових справ не вказує на факт подання позивачем заяви про проведення звірки даних та не свідчить про вчинення позивачем дій задля внесення змін до реєстраційний даних щодо об'єкта.
Щодо посилання позивача на те, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 16.06.2025 у справі № 520/3824/25 встановлено факт приналежності нежитлової будівлі центрального складу, що розташована за адресою: Харківська обл., смт Великий Бурлук, вул. Привокзальна, 2-Ж, загальною площею 2 508,3 кв.м до категорії "зала спортивна", то судом не приймаються такі доводи до уваги, оскільки відповідно до положень ч. 4 ст. 78 КАС України не доказуються при розгляді іншої справи обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили.
Разом із тим, як встановлено судом із відомостей, наявних в Єдиному державному реєстрі судовий рішень та в програмі "Діловодство спеціалізованого суду", рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.06.2025 у справі № 520/3824/25 не набрало законної сили та було скасовано постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 18.09.2025 у справі № 520/3824/25.
Окрім того, в постанові Другого апеляційного адміністративного суду від 18.09.2025 у справі № 520/3824/25 позивачу також було роз'яснено про можливість позивача надати до податкового органу уточнюючі документи щодо характеристик оподаткованої будівлі для вірного розрахунку податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, шляхом застосування вірних коефіцієнтів для обчислення такого податку.
Однак, як вже було зазначено судом, матеріали справи не містять відомостей щодо вчинення позивачем відповідних дій задля внесення змін до реєстраційних даних щодо спірного об'єкту оподаткування та щодо надння до податкового органу уточнюючих документів для звірки даних відносно об'єкту оподаткування.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку щодо правомірності обрахування відповідачем податку на нерухоме майно за 2024 рік із застосуванням ставки податку 0,5 % від мінімальної заробітної плати, встановленої законом до відповідного податкового періоду за 1 кв. метр, як до об'єктів нежитлової нерухомості - складів.
Частиною 2 ст. 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, у спірних правовідносинах відповідач діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Позивачем під час розгляду справи зазначених висновків не спростовано.
Таким чином, прийняте ГУ ДПС у Харківській області у відношенні позивача податкове повідомлення-рішення відповідає вимогам чинного законодавства та підстав для його скасування судом під час розгляду справи не встановлено.
Суд також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів позивача), сформовану у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Так, усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду щодо правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень не спростовують.
Частиною 1,2 статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Так, позивачем не надано до суду доказів щодо неправомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення або порушення відповідачем процедури його прийняття. Судом таких обставин також не встановлено.
Дослідивши обставини справи та подані сторонами документи, суд дійшов висновку про залишення позовних вимог позивача без задоволення.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Григорія Сковороди, буд. 46, м. Харків, 61057, ЄДРПОУ 43983495) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Дмитро ВОЛОШИН