Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
05 листопада 2025 року справа №520/26789/24
Харківський окружний адміністративний суд у складі судді Ніколаєвої Ольги Вікторівни, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу
за позовною заявою Військової частини НОМЕР_1
до ОСОБА_1
про відшкодування майнової шкоди заподіяної державі,
Військова частина НОМЕР_1 (далі по тексту - позивач) звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ОСОБА_1 (далі по тексту - відповідач), в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача вартість предметів однострою особистого користування, строк експлуатації яких не закінчився у сумі 13 025,78 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач проходив військову службу в Збройних силах України та забезпечувався всіма видами матеріального забезпечення, в тому числі речовим майном. В подальшому відповідача звільнено з військової служби. Позивач вказує, що відповідач має непогашену заборгованість перед позивачем за вартість виданих відповідачу предметів речового майна, строки носіння яких не закінчилися в розмірі 13 025,78 грн, яку він в добровільному порядку не погасив.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд судді Ніколаєвій Ользі Вікторівні.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду прийнято позов до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі у порядку спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання з повідомленням осіб.
Цією ж ухвалою відповідачу запропоновано у п'ятнадцятиденний строк з дня одержання ухвали про відкриття спрощеного провадження у справі подати до суду відзив на адміністративний позов разом з усіма доказами, що обґрунтовують доводи, які в ньому наведені або заяву про визнання позову та надати суду докази надіслання (подання) копії відзиву іншим учасникам справи.
Вказану ухвалу суду надіслано судом відповідачу з використанням системи ЄСІТС та доставлено в його електронний кабінет, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа. Однак у встановлений судом строк відповідач відзиву не подав, про причини не подання відзиву суд не повідомив, тому суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Розглянувши надані сторонами документи, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Харківський окружний адміністративний суд встановив наступне.
Відповідно до рапорту помічника командира з фінансово-економічної роботи-начальника фінансово-економічної служби від 30.05.2024 вх. №887-вн, командиру військової частини НОМЕР_1 стало відомо про заборгованість рядового по мобілізації ОСОБА_1 перед військовою частиною.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 07.02.2023 №38, рядового ОСОБА_1 , номера обслуги гранатометного взводу НОМЕР_2 механізованого батальйону, з 07.02.2023 зараховано на військову службу за призовом у воєнний час, на всі види забезпечення, з 08.02.2023 і призначено на посаду.
Відповідач за період проходження служби був забезпечений державою всіма видами матеріального забезпечення, в тому числі речовим майном.
Згідно з карткою обліку військового майна особистого користування №8303 ОР від 07.02.2022 рядовому ОСОБА_1 , Міністерством оборони України в особі військової частини НОМЕР_1 , було видано речове майно згідно визначених чинним законодавством норм.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 05.04.2023 №100 рядового ОСОБА_1 , який самовільно залишив частину, з 05.04.2023 звільнено з раніше займаної посади і виведено в розпорядження командира бригади.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 16.05.2024 №737 рядового ОСОБА_1 за порушення вимог статей 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, притягнуто до повної матеріальної відповідальності, відповідно до вартості виданих йому предметів речового майна, строки носіння якого, внаслідок самовільного залишення ним місця служби не закінчилися на загальну суму 13 025,78 грн.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 21.05.2024 року №147 рядового за призовом по мобілізації ОСОБА_1 , з 21.05.2024 виключено із списків особового складу частини, з усіх видів забезпечення і направлено для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
На момент виключення зі списків особового складу частини та усіх видів забезпечення, згідно довідки від 16.05.2024 року №8 про взаємозалік грошових коштів за речове майно (довідка від 16.05.2024 року №8 додається у додатках - додаток №7), за рядовим ОСОБА_1 залишилась заборгованість за видані військовослужбовцю предмети речового майна особистого користування, строки яких не закінчились, у розмірі 13 025,78 грн.
У зв'язку із нездійсненням відповідачем добровільного відшкодування вартості предметів однострою, утворилася заборгованість перед позивачем, що стало підставою звернення позивача до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам, що склалися, суд зазначає наступне.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» №1075-XIV від 21.09.1999 (далі - Закон України №1075-XIV) військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України (далі - військові частини). До військового майна належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, пально-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв'язку тощо.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України №1075-XIV, Міністерство оборони України як центральний орган управління Збройних Сил України здійснює відповідно до закону управління військовим майном, у тому числі закріплює військове майно за військовими частинами (у разі їх формування, переформування), приймає рішення щодо перерозподілу цього майна між військовими частинами Збройних Сил України, в тому числі у разі їх розформування.
За приписами статті 3 Закону України №1075-XIV, військове майно закріплюється за військовими частинами Збройних Сил України на праві оперативного управління (з урахуванням особливостей, передбачених частиною другою цієї статті). З моменту надходження майна до Збройних Сил України і закріплення його за військовою частиною Збройних Сил України воно набуває статусу військового майна. Військові частини використовують закріплене за ними військове майно лише за його цільовим та функціональним призначенням. Облік, інвентаризація, зберігання, списання, використання та передача військового майна здійснюються у у спеціальному порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.
Частиною 1 статті 4 Закону України №1075-XIV передбачено, що військові частини ведуть облік закріпленого за ними майна у кількісних, якісних, обліково-номерних та вартісних показниках і враховують по відповідних службах - продовольчій, речовій, квартирно-експлуатаційній, пально-мастильних матеріалів тощо.
Відповідно до статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон України №2011-ХІІ) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, та військовослужбовці одержують грошове та речове забезпечення за рахунок держави.
Згідно частини 1 статті 9-1 Закону України №2011-XII, продовольче забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.
За військовослужбовцями, відрядженими до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів, зберігаються продовольче, речове та інші види забезпечення, передбачені цією статтею, гарантії та пільги, що надаються за рахунок коштів, призначених у Державному бюджеті України на утримання Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення та Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України.
Порядок здійснення всіх видів матеріального забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів, та виплати грошової компенсації вартості за речове майно, що не отримано такими військовослужбовцями, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб полку і його підрозділів визначено Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженим Законом України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» від 24.03.1999 №548-ХІV (надалі - Статут).
Згідно із статтею 9 Статуту, військовослужбовці Збройних Сил України мають і права і свободи з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до статті 11 Статуту, необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України, покладає на військовослужбовців такі обов'язки, зокрема, знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно.
Статтею 16 Статуту передбачено, що кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
За приписами статей 26 та 27 Статуту, військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення та провини несуть з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України "Про оборону України" дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.
Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення. За вчинення кримінального правопорушення військовослужбовці притягаються до кримінальної відповідальності на загальних підставах.
Суд встановив, що відповідач проходив службу в Збройних Силах України, був забезпечений речовим майном згідно з нормами забезпечення та інвентарним майном.
Наказом Міноборони від 29.06.2016 №232 затверджено Інструкцію про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період (далі Інструкція №232), якою визначено завдання, організацію та порядок речового забезпечення військовослужбовців, які проходять військову службу в органах військового управління, з'єднаннях, військових частинах, військових навчальних закладах, установах та організаціях Збройних Сил України, курсантів, військовозобов'язаних, призваних на навчальні та спеціальні збори, резервістів, мобілізованих, студентів цивільних навчальних закладів, які направляються на навчальні збори.
Відповідно до абзацу 12 пункту 4 розділу III Інструкції №232, у разі звільнення з військової служби осіб офіцерського складу, сержантського і старшинського складу та рядового складу, які проходили військову службу за контрактом, за службовою невідповідністю, у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту, засудженням особи до позбавлення волі або обмеженням волі за вироком суду, що набрав законної сили, вартість виданих їм предметів речового майна, строки носіння яких не закінчилися, утримується з урахуванням зносу та проводяться взаєморозрахунки в разі неотримання військовослужбовцем речового майна, право на отримання якого наступило за час проходження служби.
Згідно з пунктом 29 розділу V Інструкції №232, в редакції, станом на час спірних правовідносин, при звільненні військовослужбовців з військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період вони вибувають з майном особистого користування. Речі, які ними не були отримані з будь-яких причин за період служби, під час звільнення не видаються. Інвентарні речі здаються на речовий склад військової частини. На майно, яке вибуває зі звільненими, виписується атестат. Предмети речового майна переходять у їх власність.
Підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов'язків визначає Закон України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» від 03.10.2019 №160-IX (надалі - Закон України №160-IX).
Відповідно до пункту 4 статті 1 Закону України №160-ІХ, матеріальна відповідальність - вид юридичної відповідальності, що полягає в обов'язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов'язків військової служби або службових обов'язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності.
Прямою дійсною шкодою є збитки, завдані військовій частині, установі, організації, закладу шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна, погіршення або зниження його цінності, а також витрати на відновлення чи придбання військового та іншого державного майна замість пошкодженого або втраченого, надлишкові виплати під час виконання обов'язків військової служби або службових обов'язків (пункт 5 статті 1 Закону України №160-ІХ).
Згідно з частиною 1 статті 7 Закону України №160-ІХ, розмір завданої шкоди встановлюється за фактичними втратами на підставі даних бухгалтерського обліку з урахуванням цін, що діють на період розгляду питання про притягнення особи до матеріальної відповідальності. У разі відсутності таких даних розмір шкоди визначається суб'єктами оціночної діяльності відповідно до законодавства або за рішенням суду.
Відповідно до статті 12 Закону України №160-ІХ у разі звільнення особи, притягнутої до матеріальної відповідальності, зі служби або у разі, якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її звільнення зі служби, відшкодування завданої шкоди здійснюється в судовому порядку в разі відмови особи від її добровільного відшкодування або в іншому встановленому законом порядку.
Наявними у справі доказами підтверджується, що загальна сума прямої дійсної шкоди відповідача, завданої державі внаслідок невідшкодування вартості виданих військовослужбовцю предметів речового майна особистого користування, строки носіння яких не закінчилися, а також втраченого інвентарного майна становить 13025,78 грн.
При цьому, відповідач доказів добровільної сплати зазначених коштів до суду не подав.
Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Під час судового розгляду справи позивач довів обґрунтованість заявлених ним вимог, натомість відповідачем не надано відзиву із наведенням обставин, які б їх спростовували, як і доказів, які свідчать про сплату заборгованості за речове майно, що є предметом спору.
Відповідно до частини другої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
У зв'язку з відсутністю судових витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, суд не вирішує питання щодо їх стягнення з відповідача.
Керуючись статтями 9, 77, 90, 242-246, 371 Кодексу адміністративного судочинства України,
Позовну заяву Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ) - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ) на користь Міністерства оборони України в особі військової частини НОМЕР_1 (код НОМЕР_3 , банк отримувач: УДКСУ Волинської області, МФО 820172, р/р НОМЕР_5 ) кошти в сумі 13 025,78 грн (тринадцять тисяч двадцять п'ять гривень 78 копійок).
Рішення набирає законної сили у порядку, передбаченому статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та підлягає оскарженню у порядку та у строки, визначені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Ольга НІКОЛАЄВА