Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
місто Харків
05.11.2025 р. справа №520/24431/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Сліденка А.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін справу за позовом ОСОБА_1 (далі за текстом - позивач, заявник) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі за текстом - відповідач, суб"єкт владних повноважень, адміністративний орган, владний суб"єкт, орган публічної адміністрації, ОТЦКтаСП, ІНФОРМАЦІЯ_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
Позивач у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги: 1) визнання протиправною бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , Код ЄДР НОМЕР_1 ) щодо нескладання та ненаданні до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області оновленої довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) станом на 01.01.2023 року у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», з урахуванням положень Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017р. №704 (зі змінами та доповненнями), визначивши посадовий оклад та оклад за військове звання шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01 січня 2023 року на відповідний тарифний коефіцієнт із обов'язковим зазначенням відомостей про фактично виплачені в цей місяць розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, виходячи з визначених окладів за посадою позивача, для здійснення обчислення та перерахунку основного розміру пенсії позивача з 01.02.2023 року; 2) зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , Код ЄДР НОМЕР_1 ) підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області нову довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) станом на 01.01.2023 року у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», з урахуванням положень Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017р. №704 (зі змінами та доповненнями), визначивши посадовий оклад та оклад за військове звання шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2023 року на відповідний тарифний коефіцієнт, з обов'язковим зазначенням відомостей про фактично виплачені в цей місяць розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, виходячи з визначених окладів за посадою позивача, а саме: надбавки вислуги років - 45% від оновленого посадового окладу та оновленого окладу за військове звання, надбавки за особливості проходження служби - 78% від оновленого посадового окладу, оновленого окладу за військове звання та надбавки вислуги років, надбавки за службу в умовах режимних обмежень - 10% від оновленого посадового окладу, надбавки за класну кваліфікацію - 5 % від оновленого посадового окладу та премії - 251% від оновленого посадового окладу для здійснення перерахунку пенсії позивача з 01.02.2023 року.
Аргументуючи ці вимоги, зазначив, що відповідач протиправно відмовив у видачі оновленої довідки про складові грошового забезпечення для перерахунку пенсії.
Відповідач був належно та завчасно сповіщений про розгляд справи, але обов'язку із подання відзиву на позов та доказів у спростування викладених у позові доводів не виконав.
Суд, дослідивши доводи усіх наявних у справі процесуальних документів, повно виконавши процесуальний обов'язок із збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, з'ясувавши обставини фактичної дійсності, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.
Установлені судом обставини спору полягають у наступному.
Заявник отримує від ГУ ПФУ у Харківські області пенсію у порядку Закону України від 09.04.1992р. №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" за вислугу років.
Оскільки заявник є пенсіонером по лінії Міністерства оборони України, то обов'язок з приводу видачі довідки про розмір та структуру підвищеного грошового забезпечення діючого військовослужбовця за тією ж самою посадою у штаті, котру обіймав заявник до звільнення зі служби у відставку чи прирівняною посадою у цілях перерахунку (обчислення нового розміру) раніше вже призначеної пенсії покладений на ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Заявником за власною ініціативою було розпочато процедуру складання суб»єктом владних повноважень довідки про грошове забезпечення у порядку постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 станом на 01.01.2023р. із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи - "2684,00грн." замість - "1.762,00грн.".
За цим зверненням відповідачем була вчинена відмова, оформлена листом від 15.05.2025р. №ФХ-113877/6679/с .
Стверджуючи про невідповідність закону владного управлінського волевиявлення суб»єкта владних повноважень з приводу відмови у складанні довідки про підвищене грошове забезпечення у порядку постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 станом на 01.01.2023р. із використанням показника прожиткового мінімуму на для працездатної особи у розмірі - "2.684,00грн", заявник ініціював даний спір.
Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що до відносин, які склались на підставі установлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.
Право громадян України на соціальний захист проголошено ст.46 Конституції України, конкретизовано п.6 ч.1 ст.92 Конституції України і з 01.01.2004р. деталізовано нормами, насамперед, Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі за текстом - Закон України від 09.07.2003р. №1058-ІV) (який був прийнятий на зміну положенням Закону України від 05.11.1991р. №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення"; далі за текстом - Закон України від 05.11.1991р. №1788-ХІІ), а згідно з ст.4 Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV відносно заявника реалізація цього права унормована положеннями Закону України від 09.04.1992р. №2662-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі за текстом - Закон України №2662-ХІІ).
Приписами Закону України №2662-ХІІ запроваджено дві окремі, самостійні і незалежні одна від одної процедури, за якими відбувається обчислення розміру пенсії громадянина, а саме: 1) за ст.43 Закону України №2662-ХІІ - у випадку призначення пенсії вперше та 2) за ст.63 Закону України №2662-ХІІ - у випадку збільшення розміру вже призначеної пенсії за подією збільшення розміру оплати праці працівника на аналогічній (прирівняній) посаді.
Суд вважає, що указані процедури є різними як за змістом, так і за механізмом проведення (що підтверджується правовим висновком постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2019р. по зразковій справі №240/5401/18) і збігаються виключно в частині визначення загальної структури грошового забезпечення як розрахункової бази обчислення розміру пенсії.
Також і у силу правового висновку постанови Верховного Суду від 16.04.2024р. у справі №240/1996/23 аналіз положень ст.ст.43, 63 Закону України №2262-ХІІ засвідчує, що при перерахунку пенсії на підставі ч.3 ст.63 Закону України №2262-ХІІ враховуються лише ті додаткові види грошового забезпечення у межах переліків, які на момент здійснення такого перерахунку виплачуються особам, котрі працюють на аналогічних посадах. Водночас, перелік додаткових видів грошового забезпечення саме для обрахунку пенсії при її призначенні відповідно до ст.43 Закону України №2262-ХІІ законодавством не обмежується.
Згідно з ч.4 ст.63 Закону України №2662-ХІІ питання визначення механізму перерахунку пенсій (умов, порядку та розмірів) було передано законодавцем у відання Уряду України і реалізовано останнім у положеннях Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (затверджено постановою КМУ від 13.02.2008р. №45, далі за текстом - Порядок №45).
Відповідно до п.1 Порядку №45 перерахунок пенсій проводиться у разі прийняття Кабінетом Міністрів України рішення про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення для відповідних категорій військовослужбовців або у зв'язку із введенням для них нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, установлених законодавством.
Отже, приводом для проведення перерахунку розміру раніше призначеної пенсії є фактична зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій службовців, проведена на підставі рішення загального характеру, виданого суб'єктом владних повноважень, наділеним правом установлювати чи змінювати види грошового забезпечення публічних службовців.
Згідно з ст.43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відносини з оплати праці військовослужбовців Збройних Сил України на подальший розвиток ч.ч.1-4 ст.9 Закону України від 20.12.1991р. №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" унормовані приписами постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 (з 01.03.2018р.) та приписами Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (затверджений наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018р. №260, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26.06.2018р. за №745/32197; далі за текстом - Порядок №260).
Згідно з п.4 постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 (у період 29.01.2020р. як календарної дати набрання законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020р. по справі №826/6453/18 - 20.05.2023р. як календарної дати набрання чинності постановою КМУ від 12.05.2023р. №481) обчислення грошового забезпечення передбачалось із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб без визначення конкретної арифметичної величини цієї правової категорії безпосередньо у тексті постанови КМУ від 30.08.2017р. №704.
При цьому, згідно з п.1 Розділу ІІ, п.1 Розділу ІІІ, п.1 Розділу IV, п.1 Розділу VI, п.2 Розділу XVI, п.1 Розділу ХХІІІ, п.1 Розділу ХХІV Порядку №260 обчислення таких видів грошового забезпечення як: посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років, надбавка за особливості проходження служби, премія, грошова допомога для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань відбувається із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи.
Суд зауважує, що у розумінні ч.2 ст.51, ч.3 ст.51 та ч.4 ст.63 Закону України №2662-ХІІ перерахунок пенсії у зв'язку із збільшенням (зростанням) грошового забезпечення у порядку постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 з підстав кореспонденції ч.4 постанови КМУ від 30.08.2017р. з абз.4 ст.7 Закону України від 14.11.2019р. №294-ІХ "Про Державний бюджет України на 2020 рік" (що призводить до використання під час обчислення грошового забезпечення показника прожиткового мінімуму для працездатної особи - "2.102,00грн." замість - "1.762,00грн."), з абз.4 ст.7 Закону України від 15.12.2020р. №1082-ІХ "Про Державний бюджет України на 2021 рік" (що призводить до використання під час обчислення грошового забезпечення показника прожиткового мінімуму для працездатної особи - "2.270,00грн." замість - "1.762,00грн."), з абз.4 ст.7 Закону України від 02.12.2021р. №1928-ІХ "Про Державний бюджет України на 2022 рік" (що призводить до використання під час обчислення грошового забезпечення показника прожиткового мінімуму для працездатної особи - "2.481,00грн." замість - "1.762,00грн."), з абз.4 ст.7 Закону України від 03.11.2022р. №2710-ІХ "Про Державний бюджет України на 2023 рік" (що призводить до використання під час обчислення грошового забезпечення показника прожиткового мінімуму для працездатної особи - "2.684,00грн." замість - "1.762,00грн.") (за умови незастосування ст.22 Закону України від 02.12.2021р. №1928-ІХ "Про Державний бюджет України на 2022 рік", ст.22 Закону України від 03.11.2022р. №2710-ІХ "Про Державний бюджет України на 2023 рік", ст.22 Закону України від 09.11.2023р. №3460-ІХ "Про Державний бюджет України на 2024 рік") припадає на календарні дати - 01.02.2020р., 01.02.2021р., 01.02.2022р., 01.02.2023р.
Розглядаючи справу, суд зважає, що за визначеними ч.ч.2-4 ст.9 Закону України від 20.12.1991р. №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та п.4 постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 (до внесення змін постановою КМУ від 12.05.2023р. №481) (в інтерпретації правових висновків постанов Верховного Суду від 02.08.2022р. по справі №440/6017/21, від 11.12.2023р. по справі №560/1291/21, від 29.06.2023р. у справі №380/7813/22 (стосовно обчислення грошового забезпечення за постановою КМУ від 30.08.2017р. №704 станом на 01.01.2020р.), від 02.08.2022р. по справі №440/6017/21, від 11.12.2023р. по справі №560/1291/21, від 22.11.2023р. по справі №340/4403/22, від 29.06.2023р. у справі №380/7813/22 (стосовно обчислення грошового забезпечення за постановою КМУ від 30.08.2017р. №704 станом на 01.01.2021р.), від 19.09.2023р. по справі №160/15756/21 (стосовно обчислення грошового забезпечення за постановою КМУ від 30.08.2017р. №704 станом на 01.01.2021р.), від 04.04.2023р. по справі №120/5264/22, від 06.11.2023р. по справі №300/1947/22, від 22.11.2023р. по справі №340/4403/22, від 29.06.2023р. у справі №380/7813/22 (стосовно обчислення грошового забезпечення за постановою КМУ від 30.08.2017р. №704 станом на 01.01.2022р.), від 12.03.2024р. по справі №300/1772/23 (стосовно обчислення грошового забезпечення за постановою КМУ від 30.08.2017р. №704 станом на 01.01.2023р.), від 28.03.2024р. у справі №160/3235/23, від 02.04.2024р. у справі №340/608/23) правилами обчислення грошового забезпечення слід використовувати показник "загального" прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01 січня кожного календарного року (а саме: станом на 01.01.2020р. - "2.102,00грн."; станом на 01.01.2021р. - "2.270,00грн."; станом на 01.01.2022р. - "2.481,00грн."; станом на 01.01.2023р. - "2.684,00грн.").
З огляду на вичерпне використання окружним адміністративним судом правових механізмів за ст.290 КАС України у справах №520/644/23, №520/10076/24, №520/33451/24 суд вважає за доцільне поширити на спірні правовідносини дію перелічених вище правових висновків Верховного Суду.
Продовжуючи вирішення спору, суд зважає, що критерії законності управлінського волевиявлення (як у формі рішення, так і у формі діяння) владного суб'єкта викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України.
За змістом ч.2 ст.77 КАС України відповідність закону рішення чи діяння (управлінського волевиявлення) суб»єкта владних повноважень як у спорі про оскарження новоствореного органом публічної адміністрації публічного обов»язку, так і у спорі про прагнення приватної особи до набуття будь-якого блага за критеріями дотримання: компетенції, меж повноважень, способу дій, приводу реалізації функції контролю, обґрунтованості, безсторонності (неупередженості), добросовісності, розсудливості, рівності перед законом, унеможливлення дискримінації, пропорційності, своєчасності, права особи на участь у процесі прийняття рішення, має доводитись, насамперед, відповідачем - суб'єктом владних повноважень.
Проте, сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2020р. по справі №520/2261/19, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023р. у справі №916/3027/21, у постанові Верховного суду від 14.01.2025р. у справі №240/31245/23 стандарти доказування обставин спору та приписи ч.4 ст.9, ст.ст.72-76, ч.1 ст.77, ч.3 ст.77, ч.ч.1-ч.4 ст.242 КАС України засвідчують, що реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною судом виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб'єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з'ясування об'єктивної істини у справі.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Зміст цієї норми процесуального закону було розтлумачено у постанові Верховного Суду від 07.11.2019р. по справі № 826/1647/16 (адміністративне провадження № К/9901/16112/18), де указано, що обов'язковою умовою визнання протиправним управлінського волевиявлення суб'єкта владних повноважень є доведеність приватною особою факту порушення власних прав (інтересів) та доведеність факту невідповідності закону оскарженого управлінського волевиявлення.
Кваліфікуючи реально вчинене у спірних правовідносинах управлінське волевиявлення суб'єкта владних повноважень, суд виходить із того, що за загальним правилом під рішенням суб'єкта владних повноважень слід розуміти письмовий акт, під дією суб'єкта владних повноважень слід розуміти вчинок посадової/службової особи, під бездіяльністю суб'єкта владних повноважень слід розуміти невиконання обов'язків, під відмовою суб'єкта владних повноважень слід розуміти письмово зафіксоване діяння з приводу незадоволення звернення приватної особи.
За змістом правових позицій постанови Верховного Суду від 03.06.2020р. у справі №464/5990/16-а та постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2022р. у справі №9901/276/19 протиправною бездіяльністю суб'єкта владних повноважень є зовнішня форма поведінки (діяння) органу/посадової особи у вигляді неприйняття рішення (нездійснення юридично значимих дій) у межах компетенції за наявності фізичної змоги реалізувати управлінську функцію.
Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст.72-77, 90, 211 КАС України, суд доходить до переконання про те, що у спірних правовідносинах суб»єктом владних повноважень було реалізовано управлінську функцію у формі відмови у задоволенні звернення зацікавленої особи, відповідність якої ч.2 ст.19 Конституції України та ч.2 ст.2 КАС України з огляду на зміст ч.5 ст.13 Закону України від 02.06.2016р. №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" не була доведена у ході розгляду справи згідно з ч.2 ст.77 КАС України.
Оскільки у спірних правовідносинах вчинене суб»єктом владних повноважень управлінське волевиявлення призводить до припинення подальшої процедури розгляду і вирішення питання зацікавленої особи з приводу обчислення нового розміру пенсії у зв»язку із підвищенням поточної винагороди за службу рівнозначному діючому публічному службовцю, і є перешкодою для вчинення за цим зверненням будь-яких волевиявлень управлінського характеру, то суду належить застосувати положення ч.2 ст.5 і ч.2 ст.9 КАС України, надавши праву заявника захист у спосіб, сформульований у резолютивній частині цього судового акту.
Стосовно позовних вимог в частині зазначення у довідці відомостей про розміри надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах у відсотках, встановлених для відповідної категорії військовослужбовців за відповідною посадою станом на 01.01.2023, а саме: надбавки вислуги років - 45% від оновленого посадового окладу та оновленого окладу за військове звання, надбавки за особливості проходження служби - 78% від оновленого посадового окладу, оновленого окладу за військове звання та надбавки вислуги років, надбавки за службу в умовах режимних обмежень - 10% від оновленого посадового окладу, надбавки за класну кваліфікацію - 5 % від оновленого посадового окладу та премії - 251% суд зазначає, що такі вимоги заявлені на майбутнє, стосуються правовідносин, котрі наразі ще не склались у часі, адже станом на дату розгляду справи довідка позивачу не видавалась, а відтак спір стосовно зазначених у ній розмірів та видів грошового забезпечення не виник.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Отже, судовому захисту підлягають виключно порушені права особи. Права ж позивача в частині зазначення конкретних видів та розмірів грошового забезпечення при видачі довідки станом на 01.01.2023, як на день подання позову, так і на день винесення рішення не є порушеними, а відтак вказані вимоги є передчасними.
При розв'язанні спору, суд зважаючи на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007р. у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011р. у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010р. у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994р. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008р. у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії"), вичерпно реалізував усі діючі механізми з»ясування об'єктивної істини; надав оцінку усім юридично значимим факторам та нормам закону, котрі здатні вплинути на правильне вирішення спору; дослухався до усіх ясно і чітко сформульованих та здатних вплинути на результат вирішення спору аргументів сторін; повно та детально виклав власні висновки та міркування як з приводу тлумачення належних норм права, так і з приводу усіх слушних доводів поданих учасниками спору процесуальних документів.
Розгорнуті і детальні мотиви та висновки суду з приводу юридично значимих аргументів, доводів учасників справи та обставин справи викладені у тексті судового акту.
Решта доводів сторін окремій оцінці у тексті судового акту не підлягає, позаяк не впливає на правильність розв'язання спору по суті.
Розподіл судових витрат по справі слід здійснити відповідно до ст.139 КАС України та Закону України "Про судовий збір".
Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.4-12, 72-77, 90, 211, 241-243, 255,257, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позов - задовольнити частково.
Вийти за межі позову.
Визнати протиправною відмову ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлену листом від 15.05.2025р. №ФХ-113877/6679/с.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області довідку на ім'я ОСОБА_1 про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2023р. за штатною військовою посадою, звідки ОСОБА_1 було звільнено з військової служби, у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992р. №2262-ХІІ, статті 9 Закону України від 20.12.1991р. №2011-XII, пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017р. №704 у редакції до внесення змін постановою Кабінету міністрів України від 21.02.2018р. №103 із відображенням відомостей про основні та щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премію, обчислені із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2023р. - "2.684,00грн.".
Позов у решті вимог - залишити без задоволення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний код - НОМЕР_1 ; місцезнаходження - АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 (адреса зареєстрованого місця проживання - АДРЕСА_3 ; р.н.о.к.п.п. - НОМЕР_2 ) витрати по оплаті судового збору у сумі 484,48 грн (чотириста вісімдесят чотири гривні 48 копійок).
Роз'яснити, що рішення суду підлягає оскарженню згідно з ч. 1 ст. 295 КАС України (протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення); набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України.
Суддя А.В. Сліденко