Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
місто Харків
05.11.2025 р. справа №520/25188/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сліденка А.В., розглянувши за процедурою письмового провадження у порядку ст.263 КАС України справу за позовом ОСОБА_1 (далі за текстом - заявник, громадянин, позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі за текстом - владний суб'єкт, адміністративний орган, Управління) про визнання дій протиправними та спонукання до перерахунку пенсії, -
встановив:
Позивач у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги про: 1) визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови ОСОБА_1 в проведенні перерахунку та виплати пенсії з 01.12.2019 року на підставі довідки Територіального медичного об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Харківській області № 33/41-/6215 від 07.12.2022 року, виданої станом на листопад 2019 року у відповідності до вимог ст. 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та положень Постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015р. №988 “Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції»; 2) зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області з 01.12.2019 року перерахувати та виплачувати пенсію ОСОБА_1 на підставі довідки Територіального медичного об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Харківській області № 33/41-/6215 від 07.12.2022 року, виданої станом на листопад 2019 року у відповідності до вимог ст.43 і 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та положень Постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015р. №988 “Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», та здійснити виплату різниці між максимально нарахованим та фактично виплаченим розміром з 01.12.2019 року по день проведення перерахунку.
Аргументуючи ці вимоги зазначив, що унаслідок вчинення органом публічної адміністрації протиправного управлінського волевиявлення не одержує пенсію у належному розмірі.
Відповідач із поданим позовом не погодився.
Аргументуючи заперечення проти позову зазначив, що пенсія обчислена правильно та виплачується у повному розмірі.
Суд, вивчивши доводи усіх наявних у справі документів учасників спору, повно виконавши процесуальний обов'язок із збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, з'ясувавши обставини фактичної дійсності, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.
Установлені судом обставини спору полягають у наступному.
За викладеними у позові твердженнями, заявник проходив публічну службу в лавах органів внутрішніх справ України, пенсія призначена у порядку Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" з 16.12.2009р., яку виплачує ГУ ПФУ в Харківській області.
Органом, спеціально уповноваженим на видачу довідок про грошове забезпечення діючих поліцейських у цілях перерахунку розміру раніше призначених пенсій у зв'язку із підвищення розміру поточної винагороди поліцейського, а саме - "Територіальним медичним об'єднанням Міністерства внутрішніх справ України по Харківській області" відносно заявника було складено письмовий документ про розмір та структуру грошового забезпечення діючого поліцейського станом на листопад 2019р. за рівнозначною посадою старший інспектор : 1) оклад за посадою - 2.600,00 грн., 2) оклад за спеціальним званням майор поліції - 2.000,00 грн., 3) надбавка за вислугу років 50% - 2.300,00 грн., 4) надбавка за специфічні умови проходження служби в поліції 45.03% - 3.107,07 грн., 5) премія 64.75% - 6.479,58 грн., а загалом на суму грошового забезпечення - 16.486,65 грн. (довідка №100/31414 за вих.№33/41-6215 від 07.12.2022р.).
Цей документ разом із зверненням заявника про перерахунок власної пенсії у зв'язку із збільшенням поточної винагороди за службу діючого публічного службовця надійшов у фізичне розпорядження суб»єкта владних повноважень.
За зверненням представника заявника органом суб»єктом владних повноважень було вчинено відмову, оформлену листом від 13.05.2025р. №13157-13610/Т-02/8-2000/25.
Стверджуючи про невідповідність закону управлінського волевиявлення органу публічної адміністрації з приводу обчислення нового розміру пенсії, заявник ініціював даний спір.
Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що до відносин, які склались на підставі установлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.
Право громадян України на соціальний захист проголошено ст.46 Конституції України, конкретизовано п.6 ч.1 ст.92 Конституції України і з 01.01.2004р. деталізовано нормами, насамперед, Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", який був прийнятий на зміну положенням Закону України від 05.11.1991р. №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення".
У силу дії бланкетної норми ст.4 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" умови, норми та порядок пенсійного забезпечення військовослужбовців, а також осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських та членів їхніх сімей встановлюються Законом України від 09.04.1992р. №2662-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі за текстом - Закон України №2662-ХІІ).
Отже, приписи Закону України №2662-ХІІ є спеціальною нормою права відносно суспільних відносин з пенсійного забезпечення заявника та запроваджують дві окремі, самостійні і незалежні одна від одної процедури, за якими відбувається обчислення розміру пенсії, а саме: 1) за ст.43 Закону України №2662-ХІІ - у випадку призначення пенсії вперше та 2) за ст.63 Закону України №2662-ХІІ - у випадку збільшення розміру вже призначеної пенсії за подією збільшення розміру оплати праці працівника на аналогічній (прирівняній) посаді.
При цьому, у процедурі за ст.43 Закону України №2662-ХІІ базовою розрахунковою величиною є виплати (як винагорода за працю), одержані особисто особою-пенсіонером під час проходження служби (тобто складові елементи структури власного грошового забезпечення заявника).
Натомість, у процедурі за ст.63 Закону України №2662-ХІІ базовою розрахунковою величиною є реально отримані (а не уявно можливі до нарахування) виплати (як винагорода за працю) третьої сторонньої особи - діючого публічного службовця за рівнозначною посадою (або тією ж самою, або прирівняною).
Положення ч.18 ст.43 Закону України №2662-ХІІ цього правила не змінюють, адже присвячені регламентуванню випадку, коли з події призначення пенсії вперше та обчислення розміру вперше призначеної пенсії і до події виплати вперше призначеної пенсії настала подія збільшення поточної винагороди за службу відносно іншого публічного службовця, на що однозначно показує застосування законодавцем ознаки - "невідкладно", котра взагалі не використовується у процедурі за ст.63 Закону України №2662-ХІІ.
До того ж і у силу правового висновку постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2019р. по зразковій справі №240/5401/18 процедури призначення пенсії (ст.43 Закону України №2262-XII) та перерахунку пенсії (ст.63 Закону України №2262-XII) є різними як за змістом, так і за механізмом проведення.
Відтак, суд не знаходить підстав для поєднання цих процедур за будь-якими компонентами (за винятком визначення загальної структури грошового забезпечення), адже протилежне з невідворотною неминучістю призводить до появи віртуального показника грошового забезпечення - неіснуючої винагороди за службу, який фізично у дійсності не одержується жодним із діючих публічних службовців (військовослужбовцем) і арифметично складається із платежів з винагороди за службу, отриманих у минулому самим заявником - публічним службовцем у відставці (міліціонером) та поточних платежів з винагороди за службу, котрі наразі отримуються діючим поліцейським.
Продовжуючи розгляд справи, суд зазначає, що згідно з ч.4 ст.63 Закону України №2662-ХІІ питання визначення механізму перерахунку пенсій (умов, порядку та розмірів) було передано законодавцем у відання Уряду України і реалізовано останнім у положеннях Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (затверджено постановою КМУ від 13.02.2008р. №45, далі за текстом - Порядок №45).
Згідно з п.1 Порядку №45 перерахунок пенсій проводиться у разі прийняття Кабінетом Міністрів України рішення про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення для відповідних категорій військовослужбовців або у зв'язку із введенням для них нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, установлених законодавством.
Отже, приводом для проведення перерахунку розміру раніше призначеної пенсії є фактична зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій службовців, проведена на підставі рішення загального характеру, виданого суб'єктом владних повноважень, наділеним правом установлювати чи змінювати види грошового забезпечення службовців.
Таке тлумачення змісту правової підстави для обчислення нового розміру раніше вже призначеної у порядку Закону України №2262-ХІІ пенсії цілком корелюється із правовим висновком п.31 постанови Верховного Суду від 28.11.2022р. по справі №820/3451/18.
11.11.2015р. КМУ було прийнято постанову №988 (далі за текстом - Постанова КМУ №988) з приводу оплати служби поліцейських.
Саме дане нормативне рішення Уряду України поширюється на відносини за участю заявника і призводить до виникнення правової підстави для перерахунку розміру раніше призначеної пенсії у зв'язку із підвищенням винагороди за службу діючих поліцейських громадянину з категорії "міліціонер у відставці" або з категорії "поліцейський у відставці".
Пунктом 3 постанови КМУ від 21.02.2018р. №103 (далі за текстом - Постанова КМУ №103) були уведені в дію правила перерахунку з 01.01.2016р. розміру раніше призначених пенсій поліцейським у відставці та атестованим співробітникам органів внутрішніх справ у відставці.
За правилами ч.2 ст.265 та ч.1 ст.325 КАС України пункти 1 і 2 Постанови КМУ №103 діяли у період часу з 28.02.2018р. та до 05.03.2019р. (як до моменту набрання законної сили судовими рішеннями по справі №826/3858/18) і були обов'язковими до виконання усіма суб'єктами права як чинне рішення Уряду України нормативного характеру.
За правилами ч.2 ст.265 та ч.1 ст.325 КАС України п.3 Постанови КМУ №103 діяв у період часу з 28.02.2018р. та до 19.11.2019р. (як до моменту набрання законної сили судовими рішеннями по справі №826/12704/18).
За правилами ч.2 ст.265 та ч.1 ст.325 КАС України п.6 Постанови КМУ №103 діяв у період часу з 28.02.2018р. та до 29.01.2020р. (як до моменту набрання законної сили судовими рішеннями по справі №826/5463/18).
Утрата чинності п.1 Постанови КМУ №103 з 05.03.2019р., п.2 Постанови КМУ №103 з 05.03.2019р., п.3 Постанови КМУ №103 з 19.11.2019р., п.6 Постанови КМУ №103 з 29.01.2020р. у силу ст.ст.255, 265, 325 КАС України означає, що саме з указаних календарних дат відбулись зміни у правовому регулюванні правовідносин з приводу перерахунку розміру раніше призначеної пенсії у зв»язку із підвищенням поточної винагороди рівнозначному діючому публічному службовцю.
Відтак, з 01.12.2019р. заявник набув право на перерахунок (обчислення нового розміру) власної пенсії у зв»язку із підвищенням розміру поточної винагороди діючого поліцейського.
Суд зауважує, що критерії законності управлінського волевиявлення (як у формі рішення, так і у формі діяння) суб'єкта владних повноважень викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України.
Обов'язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений у першу чергу саме на суб»єкта владних повноважень ч.2 ст.77 КАС України і повинен виконуватись шляхом подання до суду доказів на спростування вимог приватної особи та зазначення у процесуальних документах належних аргументів відповідності закону вчиненого волевиявлення.
Водночас із цим, за змістом правових позицій постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2020р. по справі №520/2261/19 та постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023р. у справі №916/3027/21 обов'язок відповідача - суб'єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного ч.1 ст.77 КАС України обов'язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги.
Тому під час відправлення правосуддя у даній конкретній справі суд виходить із того, що реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб'єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з'ясування об'єктивної істини у справі.
Кваліфікуючи реально вчинене у спірних правовідносинах управлінське волевиявлення суб'єкта владних повноважень, суд виходить із того, що за загальним правилом під рішенням суб'єкта владних повноважень слід розуміти письмовий акт, під дією суб'єкта владних повноважень слід розуміти вчинок посадової/службової особи, під бездіяльністю суб'єкта владних повноважень слід розуміти невиконання обов'язків, під відмовою суб'єкта владних повноважень слід розуміти письмово зафіксоване діяння з приводу незадоволення звернення приватної особи.
За змістом правових позицій постанови Верховного Суду від 03.06.2020р. у справі №464/5990/16-а та постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2022р. у справі №9901/276/19 протиправною бездіяльністю суб'єкта владних повноважень є зовнішня форма поведінки (діяння) органу/посадової особи у вигляді неприйняття рішення (нездійснення юридично значимих дій) у межах компетенції за наявності фізичної змоги реалізувати управлінську функцію.
Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст.72-77, 90, 211 КАС України, суд доходить до переконання про те, що у спірних правовідносинах суб»єктом владних повноважень було вчинено управлінську функцію у формі відмови (втіленої у офіційному письмовому документі), а не у формі дії у розумінні вчинку.
Тому за цим епізодом позов підлягає відхиленню.
Проте, підтверджена матеріалами справа подія підвищення поточної винагороди діючого поліцейського за рахунок втрати дії п.3 постанови КМУ від 21.02.2018р. №103 станом на 19.11.2019р. спонукає суд до виходу за межі позову і надання захисту праву заявника у спосіб, сформульований у резолютивній частині даного судового акту.
При цьому, суд вважає, що право (інтерес) заявника на отримання пенсії у належному розмірі у даному конкретному випадку повністю та ефективно поновлюються визнанням протиправної спірної відмови і обтяженням пенсійного органу обов'язком здійснити перерахунок пенсії.
Окремо суд зважає, що за приписами ст.63 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у спорі з приводу перерахунку пенсії військовослужбовця у відставці до предмету доказування входять обставини: 1) обіймання заявником певної посади у штаті державного органу (установи, організації, частини тощо) перед звільненням зі служби; 2) продовження існування цієї ж самої або створення аналогічної чи прирівняної посади у штаті державного органу; 3) прийняття компетентним суб'єктом права рішення загального характеру про підвищення винагороди за службу усім публічним службовцям такого державного органу; 4) співставності умов проходження служби заявника умовам проходження поточної публічної служби діючим публічним службовцем на тій же самій (аналогічній, рівнозначній) посаді; 5) реального (а не умовного чи потенційно можливого) отримання діючим публічним службовцем підвищеної поточної винагороди за службу у межах конкретного календарного місяця; 6) видачі на ім"я заявника довідки про грошове забезпечення тим органом, якого відбулось звільнення або у якому заявник знаходився на фінансовому утриманні чи який видає довідки у силу спеціального повноваження; 7) надходження виданої на ім"я заявника довідки про підвищене поточне грошове забезпечення до пенсійного органу; 8) відсутності у пенсійного органу заперечень чи зауважень відносно дефектів, вад, недоліків виданої на ім"я заявника довідки про підвищене поточне грошове забезпечення.
У спірних правовідносинах суб»єкт владних повноважень жодних заперечень з приводу змісту довідки про розмір та структуру грошового забезпечення не висловив.
Також суд зважає, що у контексті механізму/алгоритму перерахунку розміру раніше вже призначеної пенсії (ст.63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб", ст.86 Закону України "Про прокуратуру" тощо) слід розрізняти подію підвищення розміру винагороди за виконану роботу діючого публічного службовця за актом права нормативного характеру (котрий стосується одразу усіх осіб однієї категорії без виключення) від події оцінки роботодавцем трудової участі (вкладу) конкретного працівника у показники службової діяльності органу за певний звітний період шляхом видання індивідуального акту права (зокрема, шляхом призначення премії).
Відповідно до ст.ст.2, 15 Закону України "Про оплату праці" у випадку премії (процедура чого охоплює собою етапи прийняття управлінського рішення про призначення премії, нарахування премії за обліком, ініціювання переказу коштів) в аспекті використання цього факту у цілях перерахунку пенсій іншим особам вирішальне юридичне значення має акт права, котрий передбачає умови виплати цього заходу заохочення як матеріального стимулу і у разі, коли цей акт поширюється на невизначене коло осіб - така виплата підлягає включенню до структури бази обчислення пенсії з метою перерахунку, а у разі, коли цей акт стосується виключно однієї особи чи однієї посади і результатів трудової (службової) діяльності за конкретний проміжок часу - то відсутні підстави для кваліфікації цієї події як загального підвищення розміру винагороди за виконану роботу.
Між тим, жодних заперечень і за цією позицією суб"єкт владних повноважень у спірних правовідносинах не висловив.
Отже, факт порушення права заявника на перерахунок пенсії з 01.12.2019р. за усіма регулярними та реально виплаченими складовими грошового забезпечення діючого поліцейського у спірних правовідносинах слід визнати підтвердженим.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Стосовно майбутнього розміру пенсії заявника суд зважає на те, що ці вимоги спрямовані наперед у часі, стосуються правовідносин, котрі ще не склались, а тому не містять об'єкту судового захисту - порушеного суб'єктивного права приватної особи.
Окрім того матеріали справи не містять навіть підстав для припущення про ймовірність майбутнього перевищення пенсії заявника після перерахунку з 01.12.2019р. величини максимального розміру.
При розв'язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007р. у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011р. у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010р. у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994р. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008р. у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.
Розгорнуті і детальні мотиви та висновки суду з приводу юридично значимих аргументів, доводів учасників справи та обставин справи викладені у тексті судового акту.
Решта доводів сторін окремій оцінці у тексті судового акту не підлягає, позаяк не впливає на правильність розв'язання спору по суті.
Розподіл судових витрат по справі слід здійснити відповідно до ст.139 КАС України та Закону України "Про судовий збір".
Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір підлягав сплаті у розмірі 968,96 грн, проте позивачем було сплачено 1.211,20 грн.
Суми судового збору, зайво сплачені позивачем при поданні позовної заяви, можуть бути повернуті за заявою позивача.
Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4-12, 72-77, 90, 211, 241-243, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позов - задовольнити частково.
Вийти за межі позову.
Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області у перерахунку пенсії ОСОБА_1 , оформлену листом від 13.05.2025р. №13157-13610/Т-02/8-2000/25.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести з 01.12.2019р. перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 за довідкою Державної установи "Територіального медичного об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Харківській області" 100/31414 за вих. №33/41-6215 від 07.12.2022р., з урахуванням раніше здійснених платежів.
Позов у решті вимог - залишити без задоволення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (ідентифікаційний код - 14099344; місцезнаходження - 61022, м. Харків, майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під., 2 пов.) на користь ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. - НОМЕР_1 ; зареєстрована адреса місця проживання - АДРЕСА_1 ) 484,48 грн (чотириста вісімдесят чотири гривні 48 копійок) у якості компенсації витрат на оплату судового збору.
Роз'яснити, що рішення суду підлягає оскарженню згідно з ч. 1 ст. 295 КАС України (протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення); набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України.
Суддя А.В. Сліденко