Справа № 500/5148/25
05 листопада 2025 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Дерех Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження клопотання представника Фінансового управління Генерального Штабу Збройних Сил України про залишення без розгляду позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
В провадженні Тернопільського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України , в якому просить визнати бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо здійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 15.12.2021 року по 01.05.2023 року протиправними, зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 починаючи з 15.12.2021 року по 01.05.2023 року, відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», визначивши розміри посадового окладу, окладу за військовими званням на відповідний рік шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом відповідно на відповідний рік на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 та 14, з урахуванням раніше виплачених сум, але не менше 50 % мінімальної заробітної плати, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової компенсації за невикористані дні щорічної оплачуваної відпустки, премії, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлено законом на відповідний рік, на відповідні тарифні коефіцієнти, тобто без врахуванням положень пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (в редакції чинній з 29.01.2020), зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159.
Ухвалою суду від 05.09.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Ухвалою суду від 24.09.2025 постановлено змінити процесуальний статус Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України з третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача на статус другого відповідача у справі.
Представник Фінансового управління Генерального Штабу Збройних сил України подав до суду заяву про залишення позову без розгляду. Мотивує тим, що з доданих до позовної заяви документів вбачається, що позивач не погоджуючись із порядком нарахування грошового забезпечення за період з 15.12.2021 по 01.05.2023 звернувся до суду із цим позовом. При цьому, вказує, що позовну заяву було подано до суду лише 01.09.2025, тобто з пропуском звернення до суду відповідно до частини п'ятої ст. 122 КАС України.
Так, частиною шостою ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі, КАС України) визначено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
При цьому, положення ст.122 КАС України не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебували на публічній (військовій) службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати (грошового забезпечення) у разі порушення законодавства про оплату праці при визначенні її розміру. Такі правовідносини регулюються положеннями ст.233 КЗпП України.
Відповідно до ч.2 ст.233 КЗпП України (у редакції, яка діяла до 19.07.2022) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Таким чином до 19.07.2022 звернення до суду з позовом про стягнення належної заробітної плати не було обмежено строками позовної давності.
Однак, 19.07.2022 набув чинності Закон України від 01.07.2022 № 2352-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин", яким внесено ряд важливих змін до діючого законодавства про працю. Зокрема, змін зазнали норми законодавства щодо порядку звернення громадян до суду у разі виникнення трудових спорів в частині строків таких звернень.
Так, вищезазначеним Законом України від 01.07.2022 № 2352-IX ч.1, 2 ст.233 КЗпП України було викладено у наступній редакції:
"Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)."
Таким чином, шляхом внесенням до ст.233 КЗпП України вказаних змін, законодавець увів процесуальні строки для звернення до суду з позовом про стягнення належної заробітної плати.
При цьому, слід вказати, що ч.1 ст.233 КЗпП України передбачає загальний строк для звернення до суду з позовом про вирішення трудового спору, а ч.2 ст.233 КЗпП України загальний строк для звернення до суду з позовом про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні.
Однак, п.1 глави XIX "Прикінцеві положення" КЗпП України передбачає, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651 відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Верховний Суд у складі cудової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду, у постанові від 21.03.2025 у справі № 460/21394/23, вирішуючи питання щодо застосування ст.233 КЗпП України, в частині строку звернення до суду з вимогами про стягнення заробітної плати, дійшов висновків, що якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії ст.233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19.07.2022, та були припинені на момент чинності дії ст.233 КЗпП України, в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин", то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19.07.2022, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням ст.233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19.07.2022 підлягають застосуванню норми ст.233 КЗпП України (у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин").
При цьому, з урахуванням п.1 глави XIX "Прикінцеві положення" КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651, відлік тримісячного строку звернення до суду зі спорами, визначеними ст.233 КЗпП України, почався 01.07.2023.
Щодо позовних вимог за період з 19.07.2022 по 01.05.2023, спірні правовідносини виникли уже за нової редакції положень ст.233 КЗпП України, а отже в даному випадку підлягає застосуванню тримісячний строк звернення до суду, який в силу п.1 глави ХІХ "Прикінцеві положення" КЗпП України, слід обраховувати з 01.07.2023, а тому вказаний строк закінчився 02.10.2023 (01.10.2023 припав на вихідний день).
Суд також вважає, що спірні правовідносини стосуються нарахування та виплати грошового забезпечення, належних позивачу при звільненні. Відтак, до спірних правовідносин слід застосовувати тримісячний строк звернення до суду, а не місячний строк, як про це зазначає представник Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України.
Як встановлено судом, позивач з 15.12.2021 по 16.12.2024 проходив службу у Військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується витягом із послужного списку.
Як слідує з листа Фінансового управління Збройних Сил України від 18.07.2025 за №305/3019, серед іншого, зазначено, що в період з 15.12.2021 по 31.12.2024 ОСОБА_1 дійсно перебував на фінансовому забезпеченні у Фінансовому управлінні під час проходження військової служби на посаді змінного складу Військової частини НОМЕР_1 .
Між тим, як слідує з матеріалів даної справи, ОСОБА_1 приймав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України в періоди з 10.02.2025 по 10.03.2025, з 12.03.2025по 14.03.2025, з 22.03.2025 по 16.05.2025, з 31.05.2025 по 01.06.2025, що підтверджується довідкою №382 від 01.06.2025 року, має статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням серія НОМЕР_2 .
Крім цього, ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні з 16.05.2025 року до 30.05.2025 року для відновлення свого здоров'я. Що підтверджується випискою із медичної карти хворого №2521.
При цьому, з даним адміністративним позовом позивач звернувся 01.09.2025.
Суд звертає увагу на правовий висновок Верховного Суду, сформований у постанові від 29.11.2024 у справі №120/359/24, щодо застосування положень статей 122 та 123 КАС України у правовідносинах, - пропуск процесуального строку у яких пов'язаний саме з призовом по мобілізації до Збройних Сил України для виконання конституційного обов'язку із захисту суверенітету і незалежності Держави Україна, а саме: проходження особою військової служби, призваною по мобілізації у Збройні Сили України, може бути підставою для поновлення строку звернення до суду з кількох причин, пов'язаних із особливим статусом військовослужбовців та характером їхньої служби.
Таким чином, суд вважає, що позивачем пропущено строк звернення до суду з даним позовом з поважних причин, відтак такий строк звернення до суду слід поновити.
Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що відсутні підстави для задоволення клопотання представника Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України про залишення позову без розгляду.
З урахуванням зазначеного, керуючись статтями 160, 161, 169, 171, 256, 293 КАС, суд
Визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду з даним позовом та поновити позивач строк звернення до суду з даним позовом.
Відмовити у задоволенні клопотанні представника Фінансового управління Генерального Штабу Збройних сил України подав до суду заяву про залишення позову без розгляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Повний текст ухвали виготовлено і підписано 05 листопада 2025 року.
Головуюча суддя Дерех Н.В.