04 листопада 2025 року Справа № 480/711/25
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Кунець О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/711/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 22.08.2024 №104650018170, яким ОСОБА_1 було відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати ОСОБА_1 до загального страхового стажу періоди навчання з 01.09.1979 по 30.06.1983, з 01.09.1986 по 28.02.1992 та періоди роботи з 10.01.1993 по 03.01.1994, з 10.10.2000 по 30.12.2000, з 03.07.1995 по 06.12.1995 згідно з записами трудової книжки НОМЕР_1 від 02.07.1982 та диплому НОМЕР_2 з додатком до нього, а також призначити і виплачувати йому пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 15.08.2024.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 15.08.2024 ОСОБА_1 у віці 60 років звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області із заявою про призначення йому пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІУ (надалі - Закон№1058-ІУ). Позивач звертає увагу суду на те, що до зазначеної заяви були додані необхідні документи про підтвердження загального страхового стажу, які засвідчують правомірність заявлених вимог щодо призначення Позивачу пенсії.
Заява Позивача від 15.08.2024 про призначення пенсії була опрацьована за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області.
Рішенням ГУ ПФУ в Сумській області від 22.08.2024 №104650018170, Позивачу було відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу.
Позивач вважає, що дії Відповідача-2 (ГУ ПФУ в Сумській області) щодо незарахування до загального страхового стажу періодів роботи та навчання, які надають йому право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону №1058-ІУ, є неправомірними.
Як наслідок, Рішення про відмову у призначенні пенсії Позивачу за віком відповідно до Закону №1058-ГУ є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки прийнято Відповідачем 2 необґрунтовано, без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, нерозсудливо, а також непропорційно, без дотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав та інтересів Позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.
Ухвалою суду від 27.01.2025 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
27.02.2025 до суду від представника відповідача - ГУ ПФУ у Київській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечує у повному обсязі. Зокрема зазначає, що позивач ОСОБА_1 у віці 60 років звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області із заявою про призначення йому пенсії за віком відповідно до Закону Украіни «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІУ.
За наданими документами та відомостями реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування страховий стаж склав 23 роки 11 місяців 25 днів, при цьому для права враховано 24 роки 7 місяців 5 днів (пункт 3-1 Прикінцевих положень Закону).
За результатами розгляду документів до заяви відповідачем -2 - ГУ ПФУ в Сумській області до страхового стажу не зараховано:
- періоди роботи за записами трудової книжки НОМЕР_3 від 02.07.1982, оскільки записи вищезазначеної трудової книжки внесені з порушеннями Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, закладах і організаціях від 20.07.1974 №162 та Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 29.07.1993 №58:
- за записом №12-№13 з 10.01.1993 по 03.01.1994 період роботи предпринимателем без учреждения юридического лица, рекламные услуги (мовою документа), оскільки у графі 4 розділу “На підставі чого внесено запис (документ, його дата та номер) в підставі зазначено лише Свидетельство №945 від 21.12.92 (мовою документа);
- за записами №16-№17 період роботи з 03.07.1995 по 06.12.1995, оскільки у графі 4 розділу “На підставі чого внесено запис (документ, його дата та номер) в підставі прийняття на посаду дата містить виправлення 30.06.1995 та не завірено належним чином.
На переконання відповідача 1 - ГУ ПФУ в Київській області правомірними та обґрунтованими є вимоги відаповідача-2 - ГУ ПФУ в Сумській області стосовно того, що необхідно підтвердити невраховані періоди стажу у відповідності з пунктом З Порядку №637.
- за записами №22-№23 період роботи з 20.10.2000 по 30.12.2000, оскільки у графі 2 розділу “Дата, число, місяць, рік» дата звільнення з посади містить виправлення даті "30.12.2000" , у графі 4 розділу “На підставі чого внесено запис (документ, його дата та номер) відсутні підстави на прийняття та звільнення з посади та відсутні дані в системі персоніфікованого обліку.
Відомості про роботу за вищезазначеним записом трудової книжки доцільно підтвердити додатковими документами або результатами перевірки відповідності даним первинним документам.
Одночасно, на переконання відповідача-1, відповідачем -2 - ГУ ПФУ в Сумській області правомірно не враховано період навчання з 01.09.1985 по 04.02.1992 в Ленинградском институте авиационного приборостроения (мовою документа) відповідно до диплому НОМЕР_2 від 04.02.1992, оскільки термін навчання у вищезазначеному інституті перевищує 5 років (та перетинається з періодом проходження військової строкової служби з 21.11.1983 по 03.11.1985 відповідно до військового квитка НОМЕР_4 від 21.11.1983).
Для підтвердження періоду навчання згідно пункту 8 Порядку № 637 приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.
З урахуванням викладеного, відповідач-1 просить в повному обсязі відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.
Відповідач-2 - ГУ ПФУ в Сумській області відзив на позовну заяву не надав.
Згідно зі ст. 258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно з ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, в порядку письмового провадження.
Суд, оцінивши повідомлені позивачем обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з наступного:
Як свідчить з матеріалів справи, ОСОБА_1 , 2 березня 1964 року, у віці 60 років звернувся 15.08.2024р. до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області із заявою про призначення йому пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІУ. До зазначеної заяви були додані необхідні документи про підтвердження загального страхового стажу, які засвідчують правомірність заявлених вимог щодо призначення Позивачу пенсії.
Згідно зі статтею 26 Закону особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення 60-річного віку та наявності страхового стажу: з 01.01.2024 по 31.12.2024 - не менше 31 року.
Заява Позивача від 15.08.2024 про призначення пенсії була опрацьована за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області (Відповідач 2), що передбачено п. 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846.
Рішенням ГУ ПФУ в Сумській області від 22.08.2024 №104650018170, Позивачу було відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу.
Вказане Рішення мотивоване тим, що необхідний страховий стаж, визначений ст. 26 Закону №1058 - 31 рік.
Відповідно до наданих документів страховий стаж Позивача - 24 роки 2 місяці 25 днів.
За результатами розгляду документів, доданих до заяви, Відповідачем 2 до страхового стажу Позивача не враховано періоди роботи згідно трудової книжки від 02.07.1982 НОМЕР_1 :
- з 10.01.1993 по 03.01.1994 та з 10.10.2000 по 30.12.2000, оскільки записи в трудовій книжці зроблені з порушенням вимог до Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, а також, відсутня інформація про сплату та систему оподаткування здійснення фізичною особою підприємницької діяльності,
- з 03.07.1995 по 06.12.1995, оскільки наявне виправлення в даті наказу про прийняття на роботу.
Відповідач 2 також вказав, що з 01.01.2023 російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992. Пенсії громадянам, які проживали/працювали на території російської федерації, призначаються на умовах, визначених Законом №1058-ГУ При цьому до страхового стажу зараховуються періоди роботи (служби) на території РРФСР по 31.12.1991.
Крім того, Відповідачем 2 до страхового стажу Позивача не врахований період навчання останнього згідно диплому від 04.02.1992 НОМЕР_2 , оскільки термін навчання потребує уточнення, перетинається з періодом проходження військової служби (21.11.1983 по 03.11.1985). Довідку від 05.06.2024 №54-1972/24 неможливо взяти до уваги, оскільки довідка не містить апостиль.
З огляду на вищевикладене, на думку Відповідача 2, Позивач не має права виходу на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-ІУ
Позивач вважає, що дії Відповідача 2 щодо незарахування до загального страхового стажу періодів роботи та навчання, які надають йому право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону №1058-ГУ, є неправомірними. Як наслідок, Рішення про відмову у призначенні пенсії Позивачу за віком відповідно до Закону №1058-ГУ є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Зазначені обставини стали підставою для звернення до суду з позовом, який є предметом розгляду у даній справі.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного:
Право Позивача на призначення пенсії за віком передбачено ч. 1 ст. 26 Закону №1058-ГУ згідно з якою, починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
Положеннями ч.ч. 1-3 ст. 44 Закону №1058-ГУ визначено, що призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом. Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи. Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Призначення пенсії за віком здійснюється автоматично (без звернення особи) у разі набуття застрахованою особою права на призначення пенсії за віком при досягненні пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, на підставі відомостей, наявних у системі персоніфікованого обліку, якщо до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, особа не повідомила про бажання одержувати пенсію з більш пізнього віку. У разі відсутності в системі персоніфікованого обліку даних про страховий стаж, необхідний для призначення пенсії за віком (у тому числі за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку), територіальний орган Пенсійного фонду інформує застраховану особу, у тому числі через її особистий електронний кабінет на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду, про відсутність таких відомостей та необхідність їх подання (за наявності). Документи про страховий стаж можуть бути подані до територіального органу Пенсійного фонду або через особистий електронний кабінет на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду.
Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Пенсія призначається з дня звернення за пенсією крім випадків, визначених ч. 1 ст. 45 Закону №1058-ІУ
Як свідчить з матеріалів справи, Позивач має право вийти на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-ІУ, адже він на дату звернення до ГУ ПФУ у Київській області з заявою щодо призначення пенсії за віком досягнув 60 років.
Щодо наявності необхідного стажу , слід зазначити, що наявність необхідного за ч. 1 ст. 26 Закону №1058-ІУ для призначення пенсії судом було досліджено копію трудової книжки серії НОМЕР_1 від 02.07.1982 та довідку, яка містить індивідуальні відомості про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування форми ОК-5, які позивачем та його представником додано до позовної заяви .
Так, трудова діяльність Позивача є наступною:
- з 29.06.1982 по 19.10.1982 (не підлягає зарахуванню, оскільки накладається з навчанням Позивача);
- з 01.09.1979 по 30.06.1983 (3 роки 10 місяців) - навчання в технікумі;
- з 29.07.1983 по 18.10.1983 (2 місяці 20 днів);
- з 01.09.1986 (рік вступу з урахуванням відомостей з додатку до диплому НОМЕР_2 та архівної довідки від 05.06.2024 №54-1972/24, копії яких додаються) по 28.02.1992 (5 років 5 місяців 28 днів) - навчання в університеті;
- з 24.03.1992 по 06.07.1992 (3 місяці 13 днів);
- з 07.07.1992 по 10.01.1993 (6 місяців 4 дні);
- з 10.01.1993 по 03.01.1994 (11 місяців 25 днів) - підприємницька діяльність;
- з 17.11.1994 по 22.04.1995 (5 місяців 6 днів);
- з 03.07.1995 по 06.12.1995 (5 місяців 4 дні);
- з 11.04.1997 по 02.09.1998 (1 рік 4 місяці 23 дні);
- з 03.05.1999 по 11.02.2000 (9 місяців 9 днів);
- з 20.10.2000 по 30.12.2000 (2 місяці 11 днів);
- з 01.04.2001 по 30.04.2001 (30 днів) згідно відомостей довідки форми ОК-5;
- з 22.07.2002 по 14.10.2002 (2 місяці 23 дні);
- з 29.10.2003 - підприємницька діяльність, з якої підлягає зарахуванню період з 01.07.2009 по 31.05.2010 (11 місяців) згідно відомостей довідки форми ОК-5;
- з 25.07.2005 по 09.09.2005 (1 місяць 21 день) згідно відомостей довідки форми ОК-5;
- з 01.06.2010 по 14.08.2024 - дата, що передує зверненню Позивача до пенсійного органу з заявою від 15.08.2024 про призначення йому пенсії (14 років 2 місяці 14 днів).
Також згідно військового квитка Позивача НОМЕР_4 від 21.11.1983, копія якого додається, вбачається, що він проходив військову строкову службу з 21.11.1983 - 03.11.1985 (1 рік 11 місяців 14 днів).
Таким чином, загальний страховий стаж Позивача становить 32 роки 1 місяць.
Натомість, як слідує з оскаржуваного Рішення, Відповідач 2 визнає лише 24 роки 2 місяці 25 днів страхового стажу Позивача, а згідно наданого ним розрахунку страхового стажу - 24 роки 10 місяців 5 днів, та не зараховує до страхового стажу Позивача:
- періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 02.07.1982 з 10.01.1993 по 03.01.1994, з 10.10.2000 по 30.12.2000, з 03.07.1995 по 06.12.1995;
- період навчання згідно диплому НОМЕР_2 .
Крім того, суд погоджується з посиланням позивача на те, що як вбачається зі згаданого вище розрахунку страхового стажу (копія в справі), Відповідачем 2 не вірно зараховано до страхового стажу Позивача період навчання в технікумі - з 01.09.1979 по 24.06.1983, адже вірна дата закінчення навчання - 30.06.1983.
Також, на момент звернення Позивача до пенсійного органу з заявою від 15.08.2024 про призначення пенсії, підлягав зарахуванню до страхового стажу період його роботи до 14.08.2024. Як зазначає позивач, та не заперечують відповідачі, після 14.08.2024р. позивач продовжує працювати.
Статтею 3 Конституції України передбачено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав людини є головним обов'язком держави.
Згідно зі ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.
Стаття 46 Конституції України гарантує, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Отже, конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.
Відповідно до ч. 1 ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ (надалі - Закон №1788-ХІІ) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Згідно зі ст. 62 Закону №1788-ХІІ документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Так, відповідно до п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (надалі - Порядок №637), основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 зазначеного Порядку передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Аналіз наведених норм права дає змогу дійти висновку, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, тоді як підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами можливе лише у випадку її відсутності або відсутності в ній записів.
Стаття 48 Кодексу законів про працю України в редакції до внесених Законом №1217- IX від 05.02.2021 змін також визначала, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок ведення трудових книжок визначається Кабінетом Міністрів України.
До 29.07.1993 діяла Інструкція про порядок ведення трудових к нижок на підприємствах, в установах та організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СССР від 20.06.1974 №162 (в редакції постанови Держкомпраці СССР від 02.08.1985 №252 зі змінами, внесеними постановою Державним комітетом СССР з праці та соціальних питань від 19.10.1990 №412).
Відповідно до п. 1.2 вказаної Інструкції прийом на роботу без трудової книжки не допускається.
Згідно п.п. 2.2, 2.3 Інструкції заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийому на роботу. До трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди. Всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, перевід на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні - у день звільнення повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
За змістом п. 1.4 Інструкції питання, пов'язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання за обліку, врегульовано постановою Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 №656 «Про трудові книжки робітників та службовців» та даною Інструкцією.
Так, відповідно до п. 1 постанови Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 №656 «Про трудові книжки робітників та службовців» встановлено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робочих та державних службовців, кооперативних і громадських підприємств, установ та організацій, що пропрацювали більше 5 днів, в тому числі на сезонних та тимчасових роботах, а також на позаштатних працівників при умові, що вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Пунктом 13 вказаної вище постанови «Про трудові книжки робітників та службовців» при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження та подяки, занесені до трудової книжки за час роботи на даному підприємстві, в установі, підприємстві засвідчуються підписом керівника або спеціально уповноваженої особи та печаткою.
При цьому, відповідно до п. 18 вказаної постанови відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несуть спеціально уповноважені особи, що призначені наказом керівника підприємства, установи, організації.
В подальшому, наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58
затверджено та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за №110 Інструкцію про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях (назва в редакції Наказу Мінпраці та соцполітики №259/34/5 від 08.06.2001 - Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників).
Пунктом 1.1. зазначеної Інструкції встановлено що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Відповідно до п. 2.4. Інструкції усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
У відповідності до п. 1.5 Інструкції питання, пов'язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання і обліку, регулюються постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 р. № 301 ( 301-93-п ) "Про трудові книжки працівників", цією Інструкцією та іншими актами законодавства.
Положеннями п. 4 згаданої постанови КМУ від 27.04.1993 №301 відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
З наведених норм слідує, що виключно роботодавець несе відповідальність за внесення записів до трудової книжки.
Трудова книжка НОМЕР_1 від 02.07.1982 містить відомості, що Позивач, зокрема:
- 01.09.1985 зарахований на 1 курс денного відділення Ленінградського інституту авіаційного приладобудівництва (запис №6, ст. 4-5 трудової книжки);
- 28.02.1992 відрахований в зв'язку з закінченням навчання (запис №7, ст. 4-5 трудової книжки);
- з 10.01.1993 по 03.01.1994 здійснював підприємницьку діяльність на підставі Свідоцтва №945 від 21.12.1992 (записи №12, 13, ст. 8-9 трудової книжки);
- 03.07.1995 зарахований на посаду менеджера по рекламі представництва фірми «MBL International East Inc» США (запис №16, ст. 10-11 трудової книжки);
- 06.12.1995 звільнений з посади за власним бажанням (запис №17, ст. 10-11 трудової книжки);
- 20.10.2000 прийнятий на посаду менеджера стоматологічного кабінету ПП « ОСОБА_2 » (запис №22, ст. 14-15 трудової книжки);
- 30.12.2000 звільнений з займаної посади за власним бажанням (запис №23, ст. 14-15 трудової книжки).
При цьому, слід звернути увагу, що датою зарахування Позивача до Ленінградського інституту авіаційного приладобудівництва є 01.09. 1 9 8 6 , що підтверджується додатком до диплому НОМЕР_2 та архівною довідкою від 05.06.2024 №54-1972/24.
Очевидним є те, що при розгляді заяви Позивача щодо призначення йому пенсії за віком Відповідачем 2 не було враховано, що обов'язок щодо внесення записів до трудової книжки покладається виключно на роботодавців, що виключає провину особи, яка бажає призначити пенсію, у недоліках таких записів.
Положеннями ч. 5 ст. 242 КАС передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Записи, які мають відношення до трудової діяльності працівника та вносяться до трудової книжки, можуть бути внесені вичерпним колом осіб, насамперед керівником підприємства, установи, організації в порядку, строк та спосіб, передбачений відповідним законодавством.
Самостійне внесення працівником відомостей щодо своєї трудової діяльності, а також внесення виправлень у разі неправильного або неточного запису не передбачено.
Обов'язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на власника або уповноважений ним орган, тобто на роботодавця.
Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення його трудової книжки та бухгалтерських документів на підприємстві, тому неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на загальних підставах.
Наведене вище узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеній у постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17.
Більше того, підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
За загальним правилом, формальні неточності у документах не можуть бути підставою для обмеження особи у реалізації її права на соціальний захист шляхом призначення пенсії.
Аналогічна позиція була висловлена Верховним Судом у постанові від 25.04.2019 у справі №593/283/17.
Верховний суд у постановах від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а та від 04.09.2018 у справі №423/1881/17 сформував правовий висновок, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Також, Верховний Суд в своїх постановах від 06.03.2018 у справі №754/14898/15-а та від 19.12.2019 у справі №307/541/17 дійшов висновку про те, що відповідач не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Водночас слід зазначити, що наявність сумнівів у відповідача, може бути підставою для перевірки, в ході якої має бути встановлено обставини, які перешкоджають зарахуванню періоду роботи до стажу, однак не можуть нівелювати відомості трудової книжки та позбавляти особу права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого стажу. Вищевказане узгоджується з позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 06.03.2018, справа №127/9055/17.
Проведення такої перевірки ГУ ПФУ в Сумській області вочевидь здійснено не було.
Отже, вказані Відповідачем 2 у оскаржуваному Рішенні обставини відносно того, що записи в трудовій книжці Позивача зроблені з порушенням вимог до Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників (відносно періодів з 10.01.1993 по 03.01.1994, з 10.10.2000 по 30.12.2000) та щодо наявності виправлення в даті наказу про прийняття на роботу (відносно періоду з 03.07.1995 по 06.12.1995), не робить ці записи про трудову діяльність недійсними чи неправдивими.
Окремо слід зазначити про те, що Відповідач 2 обґрунтовує свої дії щодо незарахування до страхового стажу Позивача періоду навчання останнього в університеті з 01.09.1985 по 28.02.1992 з огляду на проходження ним військової служби у період з 21.11.1983 по 03.11.1985, який перетинається.
Як вже було зазначено, в дипломі НОМЕР_2 та відповідно в подальшому в трудовій книжці НОМЕР_1 від 02.07.1982 помилково вказано р і к з а р а х у в а н н я Позивача на навчання в університет 1 9 8 5 замість 1 9 8 6 , на підтвердження чого позивачем було надано копію додатку до диплому НОМЕР_2 та копію архівної довідки від 05.06.2024 №54- 1972/24.
Варто відмітити, що саме записи трудової книжки Позивача підтверджують його страховий стаж, а згадана довідка містить уточнюю інформацію як і додаток до диплому НОМЕР_2 .
Більше того, Відповідач 2 жодних дій для уточнення та перевірки даної інформації щодо навчання Позивача не вчинив. За викладених Відповідачем 2 обставин, без урахування відомостей додатку до диплому та архівної довідки, правомірним було б незарахування до страхового стажу Позивача лише того періоду навчання, що перетинається з періодом проходження військової служби (тобто 2 місяці 3 дні), але аж ніяк не всього періоду навчання Позивача, що є суттєвим і призводить до протиправного позбавлення його права на призначення пенсії за віком.
Отже, Позивач має відповідні записи у трудовій книжці щодо спірного періоду роботи та навчання, та ці записи є належними та допустимими доказами на підтвердження його страхового (трудового) стажу.
Допущені будь-які незначні неточності при заповненні трудової книжки не можуть бути підставою для виключення певних періодів трудової діяльності зі загального страхового стажу Позивача, що дає йому право на призначення пенсії.
Щодо посилання Відповідача 2 на припинення з 01.01.2023 російською федерацією участі в Угоді про гарантії прав громадян держав учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, суд зазначає наступне:
Відповідно до ст. 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 (надалі - Угода) пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної угоди та членів їх сімей проводиться за законодавством держави, на території якої вони проживають.
Дана Угода була обов'язкова для застосування в спірний період державними органами держав, що її підписали.
Статтею 6 цієї Угоди встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання. Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою. Обчислення пенсій проводиться з заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу. У разі, якщо в державах - учасницях Угоди запроваджена національна валюта, розмір заробітку (доходу) визначається виходячи з офіційно встановленого курсу на момент призначення пенсії.
Стаття 13 Угоди передбачає, що кожний учасник цієї Угоди може вийти з неї, направивши відповідне письмове повідомлення депозитарію. Дія Угоди стосовно цього учасника припиняється після закінчення шести місяців з дня отримання депозитарієм такого повідомлення. Пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
29.11.2022 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №1328 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення», яка передбачає вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13.03.1992 у м. Москва.
З 01.01.2023 РФ припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.
За результатами письмового повідомлення Виконавчого комітету Співдружності Незалежних Держав стосовно рішення української сторони вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, зазначений міжнародний договір України припинив свою дію для України 19.06.2023.
Варто зауважити що, якщо договором не передбачається інше або якщо учасники не погодились про інше, припинення договору відповідно до його положень або відповідно до Конвенції звільняє учасників договору від усякого зобов'язання виконувати договір у майбутньому та не впливає на права, зобов'язання або юридичне становище учасників, які виникли в результаті виконання договору до його припинення, відповідно до ч. 1 ст. 70 Віденської конвенції про право міжнародних договорів.
Отже, Угода від 13.03.1992 припинила породження зобов'язань для сторін у майбутньому, але не впливає на права, зобов'язання або юридичне становище учасників цієї Угоди, які виникли в результаті її виконання, - вони зберігаються і після припинення зазначеної Угоди.
Таким чином в спірному випадку стаж, набутий Позивачем на території російської федерації до денонсації Угоди від 13.03.1992 повинен враховуватись при встановленні права Позивача на пенсію.
Щодо посилання Відповідача 2 на відсутність інформації про сплату та систему оподаткування здійснення фізичною особою підприємницької діяльності, суд враховує наступне.
Згідно ч. 1 ст. 24 Закону №1058-ІУ страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Частиною 2 статті 24 Закону №1058-ІУ визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Статтею 62 Закону №1788-ХІІ визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Як вже було зазначено, постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (далі - Порядок №22-1), затверджено Порядок та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до п. 4.1, 4.2 Порядку №22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою. При прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі; 4) видає пам'ятку пенсіонеру (додаток 3), копія якої зберігається у пенсійній справі.
Орган, що призначає пенсію, надає: роз'яснення підприємствам, установам, організаціям та особам з питань призначення та виплати пенсій; у разі необхідності - бланки документів; допомогу особам, зазначеним у пунктах 1.1 і 1.2 розділу I цього Порядку, щодо одержання відсутніх документів для призначення пенсії; у разі необхідності - допомогу щодо визначення права на пенсію до звільнення особи з посади, яка дає право на її призначення.
У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.
Якщо поданих документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі таких документів. При надходженні додаткових документів у визначений строк розмір пенсії переглядається з дати призначення. У разі надходження додаткових документів пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність їх подання пенсія перераховується зі строків, передбачених частиною четвертою статті 45 Закону (п. 1.7, 3.3 Порядку №22-1).
Таким чином, у випадку, якщо Відповідач 2, отримавши заяву про призначення пенсії разом із документами, і вивчивши вказані документи встановив, що поданих документів не достатньо для призначення пенсії, то він мав вжити дії для перевірки правильності даних, наведених у трудовій книжці Позивача щодо спірного періоду роботи.
В свою чергу Позивачем з свого боку, як особою, яка звертається з заявою про призначення пенсії, було дотримано усі вимоги чинного на момент подачі заяви законодавства.
При цьому, обов'язок сплати страхових внесків по Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (ч.ч. 6 та 12 ст. 20) та обов'язок сплати єдиного внеску по Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (п. 10 ч. 1 ст. 1, ч. 1 ст. 4) покладений на страхувальників (підприємців-роботодавців), які є платниками таких внесків.
Виходячи з положень вказаних Законів найнятий працівник не є самостійним платником таких внесків.
Отже, періоди роботи, за які підприємство-страхувальник нарахувало застрахованій особі - працівнику заробітну плату та утримало з неї відповідні страхові внески (єдиний внесок), повинні зараховуватися до страхового стажу цієї застрахованої особи-працівника незалежно від того, чи сплатило фактично підприємство- страхувальник ці страхові внески, чи ні.
Працівник же не може нести відповідальність у вигляді позбавлення права на включення періоду роботи до страхового стажу за порушення, яке вчинене роботодавцем - платником страхових внесків (єдиного внеску).
Таким чином, відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку (в індивідуальних відомостях про застраховану особу - заявника (форма Ок-5)) відомостей про сплату підприємством-роботодавцем страхових внесків (єдиного внеску) для нарахування пенсії не є підставою для позбавлення особи права на пенсію.
Суд погоджується з твердженнями позивача стосовно того, що незарахування до загального страхового стажу Позивача періодів його навчання та роботи згідно з записами трудової книжки НОМЕР_1 від 02.07.1982 та диплому з НОМЕР_2 з додатком до нього буде суперечити принципу правової визначеності, оскільки в п. 3.1 Рішення Конституційного Суду України (Справа №1-25/2010 від 29 червня 2010 року) зазначено, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.
Отже, періоди навчання Позивача з 01.09.1979 по 30.06.1983, з 01.09.1986 по 28.02.1992 та періоди роботи Позивача з 10.01.1993 по 03.01.1994, з 10.10.2000 по 30.12.2000, з 03.07.1995 по 06.12.1995 підлягають зарахуванню до загального страхового стажу останнього, що дасть йому в сукупності з іншим страховим стажем, який визнається Відповідачем 2, право виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 (надалі-Порядок№22-1).
Із заявою про призначення (перерахунок) пенсії особа може звернутися до будь-якого територіального органу Пенсійного фонду України, або подати відповідну заяву через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України.
Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів, електронну пенсійну справу.
При цьому зміст норм, що містяться в пунктах 4.2 та 4.10 розділу IV Порядку № 22-1, свідчить, що сутність принципу екстериторіальності полягає у визначенні структурного підрозділу органу, що призначає пенсію, який формуватиме електронну пенсійну справу та розглядатиме по суті заяву про призначення (перерахунок), незалежно від місця проживання/ перебування заявника чи місця поданням ним відповідної заяви, тобто без прив'язки до території.
Після опрацювання електронної пенсійної справи та прийняття рішення за наслідками розгляду заяви про призначення (перерахунок) пенсії структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, тобто територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, передає електронну пенсійну справу органу, що призначає пенсію, тобто територіальному органу Пенсійного фонду України, зокрема, за місцем фактичного проживання особи.
У свою чергу нарахування та виплату пенсії проводить територіальний орган Пенсійного фонду України за місцем фактичного проживання/ перебування особи.
Відповідно до обставин справи 15.08.2024 Позивач звернувся до ГУ ПФУ у Київській області про призначення пенсії.
Заява Позивача про призначення пенсії була розглянута за принципом екстериторіальності ГУ ПФУ в Сумській області, за результатом чого було прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії від 22.08.2024 №104650018170.
Отже, Позивач, не погоджуючись з рішенням ГУ ПФУ в Сумській області про відмову у призначенні пенсії від 22.08.2024 №104650018170, оскаржує його шляхом визнання протиправним такого рішення суб'єкта владних повноважень та його скасування.
І вимоги в цій частині правомірно пред'являються саме до ГУ ПФУ в Сумській області - пенсійного органу, який прийняв рішення про відмову у призначенні пенсії.
Поруч з цим, відповідно до пункту 4.10 Порядку № 22-1 при наявності підстав для призначення (перерахунку) пенсії пенсійним органом, який має призначати та виплачувати пенсію, є територіальний орган Пенсійного фонду за місцем фактичного проживання особи.
У цьому випадку таким органом є ГУ ПФУ у Київській області.
Виходячи з цього, позовна вимога щодо зобов'язання зарахувати Позивачу до загального страхового стажу періоди навчання з 01.09.1979 по 30.06.1983, з 01.09.1986 по 28.02.1992 та періоди роботи з 10.01.1993 по 03.01.1994, з 10.10.2000 по 30.12.2000, з 03.07.1995 по 06.12.1995, а також призначити і виплачувати йому пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» обгрунтовпно заявляється саме до ГУ ПФУ у Київській області, як до уповноваженого органу щодо призначення та виплати Позивачу пенсії за місцем його проживання.
Завданням адміністративного судочинства є перевірка правомірності дій суб'єкта владних повноважень, відповідності його рішень критеріям правомірності, які пред'являються до рішень суб'єктів владних повноважень та закріплені в ч. 2 ст. 2 КАС України.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Таким чином, вищенаведене свідчить про недотримання Відповідачем 2 принципів обґрунтованості та добросовісності рішення суб'єкта владних повноважень, дотримання яких перевіряється адміністративним судом відповідно до вимог пунктів 3, 5 частини другої статті 2 КАС України, і недотримання яких є підставою для скасування такого рішення.
Отже, наведені вище факти та правові норми, що регулюють спірні правовідносини, вказують на те, що Рішення про відмову у призначенні пенсії від 22.08.2024 №104650018170 прийнято без повного з'ясування усіх обставин справи, у зв'язку з чим є протиправним, необґрунтованим, а, отже, підлягає скасуванню.
При цьому, суд зазначає, що поруч із зарахуванням періоду роботи до страхового стажу, вимога до суду про зобов'язання Відповідача 1 призначити Позивачу пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не може вважатися втручанням у дискреційні повноваження з огляду на наступне.
Пунктом 4 частини першої статті 5 КАС України передбачено, що кожна сторона має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Згідно з ч. 2 ст. 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Стаття 55 Конституції України закладає основи можливостей захисту права, виходячи саме з підвалин природно-правового підходу. Вона проголошує право кожного захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань будь-якими не забороненими законом засобами.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположним свобод проголошує, що кожен має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях також наголошує на необхідності оцінки ефективності обраного зацікавленою особою способу захисту. Зокрема, у пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v . the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) суд зазначив, що згадана норма (стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположним свобод) гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
У пункті 75 рішення Європейського суду з прав людини від 05.04.2005 у справі «Афанасьєв проти України» (заява № 38722/02) суд зазначає, що засіб захисту, котрий вимагається згаданою статтею, повинен бути «ефективним», як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.
Оскільки періоди навчання Позивача з 01.09.1979 по 30.06.1983, з 01.09.1986 по 28.02.1992 та періоди роботи Позивача з 10.01.1993 по 03.01.1994, з 10.10.2000 по 30.12.2000, з 03.07.1995 по 06.12.1995 згідно з записами трудової книжки НОМЕР_1 від 02.07.1982 та диплому НОМЕР_2 з додатком до нього мають бути зараховані до загального страхового стажу Позивача, які надають йому право виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», тому належним способом захисту порушеного права, у даному випадку, є зобов'язання територіального органу Пенсійного фонду України призначити Позивачу пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
При цьому пенсія Позивачу, враховуючи положення ч. 1 ст. 45 Закону №1058-IV, має бути призначена Позивачу з 15.08.2024 - дня звернення за пенсією.
Поряд з цим слід зазначити, якщо відмова відповідного органу визнана судом протиправною, а іншого варіанту поведінки у суб'єкта владних повноважень за законом не існує, то суд має право зобов'язати такий орган влади вчинити конкретні дії, які б гарантували захист прав і свобод Позивача. Отже, застосування судами зазначеного способу захисту права неможливо вважати втручанням у дискреційні повноваження суб'єкта владних повноважень.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22.03.2018 у справі № 823/795/17 (№ К/9901/2159/17).
У відповідності до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Таким чином, на користь позивача, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - ГУ ПФУ в Сумській області, слід стягнути 968 грн. 96 коп , судового збору.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - задовольнити у повному обсязі.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 22.08.2024 №104650018170, яким ОСОБА_1 було відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати ОСОБА_1 до загального страхового стажу періоди навчання з 01.09.1979 по 30.06.1983, з 01.09.1986 по 28.02.1992 та періоди роботи з 10.01.1993 по 03.01.1994, з 10.10.2000 по 30.12.2000, з 03.07.1995 по 06.12.1995 згідно з записами трудової книжки НОМЕР_1 від 02.07.1982 та диплому НОМЕР_2 з додатком до нього, а також призначити і виплачувати йому пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 15.08.2024.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (вул. Степана Бандери, 43, м. Суми, 40009, ЄДРПОУ 21108013) 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) грн. 96 коп. судового збору.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.М. Кунець