05 листопада 2025 року м. ПолтаваСправа № 440/1382/25
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сич С.С., розглянувши заяву ОСОБА_1 про відвід судді Сич С.С. у справі №440/1382/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
До Полтавського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, у якій позивач просить:
1) визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавської області щодо здійснення з 01 січня 2025 року виплати пенсії за вислугою років ОСОБА_1 в обмеженому (фіксованому) розмірі 33285,05 грн.;
2) зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавської області поновити соціальні права позивача та продовжувати здійснювати із 01 січня 2025 року виплату пенсії за вислугою років ОСОБА_1 у розмірі 68418,45 грн., без застосування обмежень встановлених постановою Кабінету Міністрів України №1 від 03 січня 2025 року "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану" та ст. 46 Закону України "Про Державний бюджет на 2025 рік", з урахуванням виплачених сум;
3) визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавської області щодо здійснення з 23.06.2021 неповної щомісячної виплати 25 процентної надбавки до вже існуючої пенсії ОСОБА_1 , як учаснику бойових дій, в обмеженому (фіксованому) розмірі 428,00 грн., а із 01 січня 2025 року протиправного повного припинення її виплати;
4) зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавської області одночасно відповідно до ст. 2, 5 та 12 (п.22) Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" із 23.06.2021 провести перерахунок надбавки до вже існуючої пенсії ОСОБА_1 , як учаснику бойових дій, із урахуванням виплачених сум, та щомісячно виплачувати ОСОБА_1 25 процентну надбавку до вже існуючої пенсії, виходячи від фактично існуючого на період даної виплати прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/1382/25. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 30 травня 2025 року у справі №440/1382/25 позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 за період з 01 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року 25-процентного підвищення до пенсії як учаснику бойових дій, встановленого статтею 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" без урахування прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік". Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області нарахувати та виплати ОСОБА_1 за період з 01 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року недоплачену суму 25-процентного підвищення до пенсії як учаснику бойових дій, встановленого статтею 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", в розмірі 804 грн. (вісімсот чотири гривні). В іншій частині позовних вимог відмовлено. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області протягом тридцяти днів з дати набрання законної сили цим рішенням суду подати до суду звіт про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30 травня 2025 року у справі №440/1382/25.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2025 року у справі №440/1382/25 апеляційні скарги задоволено частково. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30.05.2025 по справі №440/1382/25 скасовано в частині відмови у задоволенні позову про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо виплати ОСОБА_1 пенсії з 01.01.2025 із застосуванням коефіцієнтів зменшення пенсії, передбачених статтею 46 Закону України “Про Державний бюджет України на 2025 рік» та пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України “Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану» №1 від 03.01.2025 та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавської області здійснити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2025 без застосування коефіцієнтів зменшення пенсії, передбачених статтею 46 Закону України “Про Державний бюджет України на 2025 рік» та пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України “Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану» №1 від 03.01.2025, з урахуванням раніше проведених виплат. Прийнято в цій частині нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо виплати ОСОБА_1 пенсії з 01.01.2025 із застосуванням коефіцієнтів зменшення пенсії, передбачених статтею 46 Закону України “Про Державний бюджет України на 2025 рік» та пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України “Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану» №1 від 03.01.2025. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавської області здійснити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2025 без застосування коефіцієнтів зменшення пенсії, передбачених статтею 46 Закону України “Про Державний бюджет України на 2025 рік» та пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України “Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану» №1 від 03.01.2025, з урахуванням раніше проведених виплат. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30.05.2025 по справі №440/1382/25 скасовано в частині задоволення позову про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 за період з 01.01.2024 по 29.02.2024 25-процентного підвищення до пенсії, як учаснику бойових дій, встановленого статтею 12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», без урахування прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2024 рік», та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 01.01.2024 по 29.02.2024 недоплачену суму 25-процентного підвищення до пенсії, як учаснику бойових дій, встановленого статтею 12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», в розмірі 134,00 грн. Прийняти в цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні зазначених позовних вимог відмовлено. В іншій частині рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30.05.2025 по справі №440/1382/25 залишено без змін.
30 жовтня 2025 року до суду надійшов звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30 травня 2025 року у справі №440/1382/25.
Відповідно до частини 1 статті 382-2 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає звіт суб'єкта владних повноважень про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня його надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторін - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2025 року призначено до розгляду в порядку письмового провадження звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30 травня 2025 року у справі №440/1382/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
05 листопада 2025 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 про відвід судді Сич С.С. у справі №440/1382/25.
В обґрунтування заяви про відвід ОСОБА_1 зазначено, що постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2025 року у справі №440/1382/25 скасовано рішення суду першої інстанції, ухвалене суддею Сич С.С., з причини комплексу порушень норм матеріального, процесуального, міжнародного права, суддя Сич С.С. умисно протягом чотирьох місяців не розглядала адміністративну справу по суті, не забезпечила та не надала ОСОБА_1 десятки копій документів, які надійшли від відповідача, умисно та протиправно в інтересах відповідача керувалася виключно підзаконним нормативним актом - постановою Кабінету Міністрів України, чим, як вказує ОСОБА_1 , порушила невід'ємні соціальні права ОСОБА_1 , попередні судові рішення, Присягу судді, Закон України "Про судоустрій та статус суддів", частину 3 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України, правові позиції Верховного Суду. ОСОБА_1 вважає, що рішення судді Сич С.С. підпадають під правові підстави до розгляду та реагування з боку ВРП та суддя Сич С.С. не має законного та морального права продовжувати подальшу процедуру розгляду справи в порядку судового контролю за статтею 382 Кодексу адміністративного судочинства України. Надаючи оцінку обґрунтованості заявленого відводу, суд виходить з наступного.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 39 Кодексу адміністративного судочинства України за наявності підстав, зазначених у статтях 36-38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов'язані заявити самовідвід. За цими самими підставами їм може бути заявлено відвід учасниками справи.
Відповідно до частини 3 статті 39 Кодексу адміністративного судочинства України відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу. Суд ухвалою залишає заяву про відвід, яка повторно подана з тих самих підстав, без розгляду.
Згідно з частиною 1 статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.
Заява ОСОБА_1 про відвід судді Сич С.С. у справі №440/1382/25 обґрунтована незгодою позивача з рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 30 травня 2025 року у справі №440/1382/25, яким позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково, та яке у подальшому скасовано у частині постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2025 року у справі №440/1382/25.
Разом з тим, частиною 4 статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Отже, наведені ОСОБА_1 у заяві про відвід судді Сич С.С. обставини щодо незгоди з процесуальними рішеннями судді Сич С.С. за правилами частини 4 статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України не можуть слугувати підставами для відводу судді Сич С.С.
Провадження у справі №440/1382/25 було відкрито 10 лютого 2025 року, а рішення у справі №440/1382/25 ухвалено 30 травня 2025 року через завантаженість суду та у зв'язку з необхідністю повторного витребування від відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області засвідченої належним чином копії пенсійної справи ОСОБА_1 в повному обсязі, про що судом постановлено ухвалу від 15 травня 2025 року.
Стандарт безсторонності ґрунтується, насамперед, на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно з законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручань, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово “неупереджений» передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб'єктивної.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції має встановлюватися згідно з:
- “об'єктивним критерієм», який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з'ясовано, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Тим часом вирішальною є саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною;
- “суб'єктивним критерієм», який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність. Тому особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів іншого.
Для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб'єктивних та/або об'єктивних елементів стандарту неупередженості. Тому відвід має бути вмотивований, тобто в ньому неодмінно мають бути наведені аргументи, а до самої заяви долучені відповідні докази, які підтверджують наявність підстав для відводу.
При об'єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. При цьому, вирішальним є саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою але не вирішальною. Суб'єктивний критерій вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і лише після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.
Так, в рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Мироненко та Мартиненко проти України» у пунктах 66, 67 вказано, що згідно з усталеною практикою Суду наявність безсторонності має визначатися, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. За суб'єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, такі природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім. Особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 3 травня 2007 року у справі “Бочан проти України» вказав, що Суд далі нагадує, що “безсторонність», в сенсі пункту 1 статті 6, має визначатися відповідно до суб'єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто жоден із членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об'єктивного критерію - тобто чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу.
У рішенні у справі “Білуха проти України» від 9 листопада 2006 року Європейський суд з прав людини зазначив, що стосовно суб'єктивного критерію особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного (пункт 50).
Отже, не є підставами для відводу судді заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами.
У пункті 104 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Craxi v. Italy» від 7 грудня 2000 року зазначено, що професійні судді мають досвід та підготовку, що дозволяє їм не піддаватись впливу якихось зовнішніх чинників, коли йдеться про судовий розгляд.
У заяві ОСОБА_1 відсутні об'єктивні докази та доводи, які б підтверджували наявність обставин, що обґрунтовано викликають сумнів у неупередженості або необ'єктивності судді Сич С.С., зокрема такі, які містять належні, достатні, допустимі та достовірні дані щодо порушення гарантій неупередженості суддею Сич С.С., а обставини, які зазначає позивач в обґрунтування поданої заяви про відвід, не можна розцінювати як доказ сформованої упередженої позиції судді.
Підсумовуючи викладене вище, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявленого відводу.
За приписами частин 3, 4 статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України питання про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.
Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.
Зважаючи на приписи викладених норм права, для вирішення питання про відвід судді Сич С.С. заяву ОСОБА_1 слід передати для визначення судді у порядку, встановленому частиною першою статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.
На підстави викладеного, керуючись статтями 36, 37, 39, 40, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України,
Для вирішення питання про відвід судді Сич С.С. заяву ОСОБА_1 про відвід судді Сич С.С. у справі №440/1382/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії передати для визначення судді у порядку, встановленому частиною першою статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.
Копію цієї ухвали направити учасникам справи.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя С.С. Сич